Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Типологія політичних систем

Типологію політичних систем здійснюють на основі різних критеріїв. Традиція класифікації різноманітних політичних систем почала складатися ще у стародавні часи.

1.Розв'язання проблеми типології політичної системи почалося за часів Платона, який вирізняв:

§ монархію,

§ аристократію,

§ демократію.Р

2.Розширив класифікацію форм правління Аристотель, запропонувавши шестичленну систему:

§ монархія тиранія,

§ аристократія олігархія,

§ політея демократія.

3. Марксисти, опираючись на класові пріоритети, типологізували політичну систему так:

§ рабовласницька,

§ феодальна,

§ буржуазна,

§ соціалістична.

4.За характером розподілу владиполітичні системи класифікуються на:

§ авторитарні;

§ плюралістичні.

Суть авторитаризму – зосередження влади у єдиному центрі, а плюралістична політична система характеризується дифузією влади, широкими правами та свободами, відкритою конкуренцією у боротьбі за владу.

5.Німецький політолог та соціолог М. Вебер запропонував поділити політичні системи на:

§ традиційні,

§ раціональні,

§ бюрократичні.

6.Якщо за базову ознаку прийняти характер взаємин політичної системи із зовнішнім середовищем, то можна виокремити:

§ закриті (автаркії);

§ відкриті політичні системи.

Автаркії мають обмежені зв'язки із зовнішнім середовищем, самодостатні (тобто обмежуються внутрішніми ресурсами розвитку) та не сприймають цінності чужих систем і культур (наприклад, Японія до кінця XIX ст., колишній СРСР, Албанія).

Відкриті політичні системи рухливі та сприйнятливі, успішно опановують цінності та політичні досягнення інших систем, активно ведуть обмін ресурсами розвитку з зовнішнім світом (це – всі провідні держави сучасного світу та більшість країн, що здійснюють демократичну трансформацію). К. Поппер, вперше при описанні культурно-історичних і політичних систем використавши поняття "відкрите" і "закрите" суспільство, під першим розумів демократичні системи, які легко пристосовуються до змін зовнішнього середовища, просякнуті духом критики і раціональним розумінням світу, під другим - тоталітарні системи, для яких характерний догматизм, магічне мислення.

7.Загальновизнаною в західній науці є типологія Г. Алмонда, основою якої є комплексний критерій – тип політичної культури та вирізнення політичних ролей. Відповідно виокремлені такі політичні системи:

§ Англо-американська, з гомогенною (цілісною) політичною культурою, коли політичні цілі поділяє практично все суспільство; з розвинутою системою політичних відносин, інститутів та чіткою спеціалізацією їх функцій; з багатоманітною структурою політичних ролей, які диференційовані у відповідності до функцій політичної організації та різноманіття форм політичної участі; влада і вплив розподілені між різними ланками політичної системи (держава, партії, групи інтересів, опозиція, лобі тощо); партійна система зазвичай двопартійна; висока політична стабільність.

§ Континентально-європейська, яка характеризується фрагментарністю (мозаїчністю) політичної культури; наявністю всередині національних культур протилежних ідеалів, цінностей, орієнтацій, що притаманні певній соціальній верстві, етносу, групі, партії; має місце співіснування старих і нових культур. Саме тому розподіл політичних ролей і функцій іде не у межах суспільства, а всередині класу, еліти, партії. Партії організовані в багатопартійну систему (обмеженого чи поляризованого плюралізму, або тривалого домінування однієї найвпливовішої партії, блоку); суспільство і держава відносно стабільні, адже загальною політико-культурною основою є ліберальні (чи соціал-демократичні) цінності.

§ Доіндустріальні та частково індустріальні, мають змішану політичну культуру, в якій наявні різні види несучасних зразків (традиційна, патріархальна, містечкова, хуторська тощо), а також включені політичні субкультури місцевого походження (роду, племені, клану, громади). Політичні ролі дуже слабо диференційовані, тому політична координація та комунікація є ускладненою; політична еліта має олігархічний (клановий, аристократичний) характер. Партійні системи або гегемоністського типу, або мультипартійні (атомізований плюралізм); слабка політична стабільність, нерідко порушено гармонію розподілу влади між її гілками. Отже, інтеграція суспільства йде за допомогою насильства, що веде до концентрації влади і впливу в руках вузької групи осіб (політичного клану чи закритої еліти).

§ Тоталітарні – ґрунтуються на тоталітарній свідомості та політичній культурі, що утворює примусовий тип політичної активності. Політичні ролі практично не виокремлені; відсутні громадські політичні об'єднання, монолітна однопартійна система зорієнтована на пріоритет класових, національних, расових або релігійних цінностей, тому її моноідеологією може бути комунізм або фашизм; політична стабільність забезпечується тотальним контролем за масовою й індивідуальною свідомістю та поведінкою.

8.Деякі дослідники на основі критеріїв цільових і функціональних особливостей виокремлюють чотири базові моделі політичної системи:

§ командну, що ґрунтується на використанні примусових, силових методів управління;

§ змагальну, головною домінантою існування якої є протистояння, протиборство різних політичних і соціальних сил;

§ соціопримирну (миротворчу), орієнтовану на підтримку соціального консенсусу, злагоди, на попередження й подолання конфліктів;

§ перехідну, характерну для трансформаційних суспільств, що здійснюють радикальні реформи, крокуючи до постіндустріальної цивілізації чи від автократії до демократії.

9.Французький політолог Ж. Блондель поділяє політичні системи на п'ять категорій за змістом і формами управління:

§ Ліберальні демократії, в яких прийняття політичних рішень зумовлено цінностями свободи, права, індивідуалізму особи, власності.

§ Комуністичні (авторитарно-радикальні), орієнтовані на пріоритет соціальної рівності, справедливого розподілу соціальних благ, планування, нехтування ліберальними досягненнями.

§ Традиційні, з олігархічними формами правління, консервативні за характером, поділ економічних ресурсів і соціальних статусів зазвичай здійснюється нерівномірно (в інтересах традиційних еліт).

§ Популістські, які склалися в країнах, що розвиваються після Другої світової війни; є авторитарними за деякими методами влади заради збільшення соціальної рівності у розподілі благ в економічній і соціальній сферах та через необхідність послідовно здійснювати реформи, яких потребує модернізація.

§ Авторитарно-консервативні, метою яких є збереження усталеної соціальної нерівності, нехтування ліберальним розумінням прав і свобод, обмеження політичної участі населення.

10.Залежно від політичного режиму розрізняють такі політичні системи:

§ тоталітарні;

§ авторитарні;

§ демократичні.

11.В історичному аналізі використовується характеристика систем з позицій формаційного підходу. Відповідно виділяються системи:

§ рабовласницькі;

§ феодальні;

§ капіталістичні;

§ комуніалістичні (командно-адміністративні).

12.Досить поширене виділення

§ традиційних (доіндустріальних);

§ модернізованих політичних систем.

Для перших характерно нерозвинуте громадянське суспільство, підданська або патріархальна політична культура, влада у формі диктатури (прикладом виступає більшість країн, що розвиваються). У других системах існує розвинуте громадянське суспільство, раціональний спосіб обґрунтування влади, диференціація політичних ролей.

Різноманітність типологій та класифікацій політичних систем свідчить про багатомірність політичного світу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Закономірності функціонування політичної системи	\|	Політична система України

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.