Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Фінансово-кредитна система

Фінанси – це сукупність економічних заходів з формування, розподілу, перерозподілу та використання грошових засобів в економіці.Незважаючи на те, що існування фінансів безпосередньо пов'язане з існуванням грошей, причиною, що зумовила виникнення та існування фінансів, є не гроші, а потреби суб'єктів економіки у ресурсах, які б забезпечували їхню життєдіяльність.

Можна визначити наступні риси фінансів: набирають грошової (натуральної) форми; носять розподільчий (нееквівалентний) характер, на відміну від обміну, якому властива еквівалентність; розподіл ВВП, НД здійснюється через реальні грошові фонди (на відміну від цінового розподілу); акумулюють і використовують фінансові засоби на безплатній основі.

Ознаки фінансових ресурсів (засобів): виражають відносини власності, перебувають у постійному русі, мають особливі джерела формування, відрізняються за напрямами використання, мають специфічний склад учасників формування, розподілу та використання.

Розрізняють державні, приватні, громадські види фінансів, які включають в себе:

державні: загальнодержавні, регіональні, фінанси державних підприємств, фінанси державних установ та організацій, що здійснюють некомерційну діяльність;

приватні: фінанси приватних підприємств та корпорацій, фінанси комерційних установ та організацій, фінанси домогосподарств;

громадських об'єднань: різних спілок, громадських партій, громадських рухів, спеціальних цільових та благодійних фондів.

Сутність фінансів виявляється в їх функціях: розподільна, контрольна, накопичення, регулювання,

Ознаками фінансових засобів є: відносини власності; перебування у постійному русі; особливі джерела формування; відрізняються за напрямами використання; мають специфічний склад учасників формування, розподілу, використання.

Система фінансових відносин різних рівнів та інститутів забезпечує їхнє функціонування, утворює фінансову систему країни.

Фінансова система – це система форм і методів утворення, розподілу і використання фондів грошових коштів держави, суб'єктів господарювання і населення.

Фінансова системаскладається з фінансів:

– державних: фінанси місцевих органів, держбюджету, бюджету Автономної Республіки Крим;

– господарюючих суб'єктів: фінанси підприємств та організацій;

– населення: доходи та витрати населення;

– фінанси кредитної системи;

– фінанси страхування і т. д.

Найважливішою ланкою фінансової системи є державний бюджет.

Державний бюджет як економічна категорія відображає реальні економічні відносини між державою та іншими економічними суб'єктами з приводу акумуляції та використання централізованого фонду грошових ресурсів країни, призначених для виконання функцій держави шляхом розподілу та перерозподілу ВВП.

Сукупність і взаємодія всіх бюджетів країни є бюджетною системою.

Бюджетна система України – змішана. Вона визначається з урахуванням державного устрою і адміністративно-територіального розподілу України і складається з: Державного бюджету України; республіканського бюджету Автономної Республіки Крим; обласних та місцевих бюджетів; районних бюджетів, районних бюджетів у містах; сільських та селищних рад.

На першому етапі відбувається процес складання проекту держбюджету, Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня подає його на розгляд Верховній Раді України. На другому етапі – розгляд і затвердження проекту бюджету на сесії Верховної Ради. На третьому – виконання і складання звіту про виконання (покладено на Кабінет Міністрів України). Фактично виконання бюджету починається з 1 січня і завершується 31 грудня кожного календарного року.

Бюджет виконує такі функції:

розподільну, яка означає концентрацію грошових коштів у руках держави і їх використання з метою задоволення суспільних потреб;

контрольну – дана функція дозволяє дізнатися наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, як правильно здійснюється їх розподіл;

регулюючу – зміни витрат і доходів держбюджету дозволяють зменшити спад виробництва, знизити рівень безробіття.

Через державний бюджет розподіляється близько 70% національного доходу країни.

Бюджет – це фінансовий план (кошторис) формування і використання грошових коштів, які регулюються органами держави, центральної і місцевої влади. Основними ланками бюджету є доходи та видатки.

До основних джерел доходіввідносять: податки; платежі за використання природних ресурсів (воду, землю); неподаткові надходження (від приватизації); доходи від операцій з капіталом; офіційні трансферти; цільові фонди.

Існує багато статей видатків, але їх можна згрупувати у шість основних напрямків: національна оборона; утримання державного апарату; фінансування бюджетного сектора економіки; соціальні видатки; фінансування розвитку економіки; відсоток за державний борг.

Державний бюджет за структурою надходжень та видатків може бути: нормальним, коли надходження і видатки бюджету врівноважені; дефіцитним, коли видатки перевищують доходи; профіцитним, коли доходи перевищують видатки.

Дефіцит державного бюджету – це перевищення видатків державного бюджету над доходами.

До причин дефіциту державного бюджету можна віднести: зменшення приросту національного доходу в умовах кризового стану економіки; падіння доходів; зменшення акцизних податків, які надходять у держбюджет; збільшення бюджетних витрат; непослідовна фінансово-економічна політика; падіння суспільного виробництва; зростання граничних витрат суспільного виробництва.

Засобами збалансування дефіцитного держбюджету є: підвищення податків; додаткова емісія грошей; державні позики – випуск державних цінних паперів.

Cума дефіцитів державного бюджету за мінусом бюджетних надлишків становить державний борг.

Розрізняють:

• Внутрішній державний борг – це боргові зобов'язання уряду у формі кредитів, отриманих урядом, державних займів, здійснюваних за допомогою випуску цінних паперів від імені уряду і за його дорученням.

• Зовнішній державний борг – борг фізичним, юридичним особам за кордоном та іноземним державам.

Якщо у країни дуже великий зовнішній або внутрішній державний борг, їй може бути оголошенийдефолт – визнання країни як неплатоспроможної.

Головним джерелом доходів держави є податки.Податки– це обов'язкові відрахування до державного і місцевих бюджетів юридичними і фізичними особами. Податки забезпечують близько 90% доходів держави. Це важлива складова фінансової системи. За допомогою податків формуються фінансові ресурси держави.

Податки виконують такі функції: фіскальну – створення державної скарбниці для забезпечення існування держави та її установ, органів тощо; перерозподільну – податки є важливим інструментом розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів; стимулюючу – вилучення податків впливає на активізацію трудової і виробничої діяльності, краще використання основних виробничих фондів, стимулювання тих чи інших галузей виробництва завдяки створенню податкових пільг.

Податкова система – сукупність податкових зборів та платежів, що законодавчо закріплені в даній державі; принципів, форм та методів їх визначення, зміни або скасування; дій, що забезпечують їх сплату, контроль та відповідальність за порушення податкового законодавства

Податкова система включає:

1.Механізм оподаткування, тобто визначення суб'єктів та об'єктів оподаткування. Суб'єкти оподаткування – ті, хто сплачує податки, фізичні та юридичні особи. Об'єкти оподаткування – прибуток підприємств, заробітна плата, вартість майна, виторг фірми, кількість землі тощо.

2. Види податків. Перелік зборів та ставку оподаткування встановлює Верховна Рада України. Податки поділяють на прямі та непрямі.

Прямі податкистягуються безпосередньо з індивідів та фірм. До прямих податків відносять:

• податки особисті на: прибуток громадян, прибуток корпорацій,
майно, спадок, приріст капіталу;

• реальні податки: на землю, промисловий, з капіталу (цінних паперів).

Непрямі податки– це податки, що встановлюються на товари та послуги і входять у їх ціну. Це податок на додану вартість (ПДВ), акцизи, мито, ліцензійні збори. Акцизи – це непрямі податки, що входять у ціну товарів і стягуються в момент їх придбання. Акцизи поділяються на: індивідуальні – коли оподатковується кожна одиниця товару; універсальні – коли об'єктом оподаткування є обсяг продажу. Податок на додану вартість.Його ставка в Україні становить 20%, формально його платниками є виробничі й торговельні підприємства, оскільки податок надходить в бюджет від них, фактично його сплачують покупці під час купівлі товарів та послуг. Мито – це податок на товари, які імпортуються. Мито є одним із важелів захисту національного ринку і поповнення бюджетних коштів.

3. Податкова ставка. Податкова ставка– це величина податку на одиницю оподаткування (одиниця виміру об'єкта оподаткування для земельного податку – гектар тощо). Податкова ставка, що визначається як відсоток, поділяється на такі види: пропорційна, коли ставка оподаткування є однаковою і не залежить від розмірів доходу; прогресивна, коли ставки оподаткування зі збільшенням доходу зростають; регресивна, коли податкова ставка зі збільшенням доходу знижується.

За законодавством України податки поділяються на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавними податками є: податок на додану вартість; податок на прибуток підприємств; акцизний збір; податок на доходи фізичних осіб; мито; державне мито; податок на нерухоме майно; плата за землю; рентні платежі; податок з власників транспортних засобів; податок на промисел; збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір за забруднення навколишнього середовища; збір на обов'язкове страхування; відрахування у пенсійний та соціальні фонди.

Місцевими податками є: податок з реклами; готельно-курортний збір; комунальний податок; ринковий збір; за проїзд транзитного транспорту; збір за припаркування автотранспорту; збір за видачу ордера на квартиру; збір за участь на бігах на іподромі; збір за участь у грі на тоталізаторі; збір за проведення місцевого аукціону; збір за використання символіки.

Фіскальна (бюджетно-податкова) політика – це заходи уряду, спрямовані на забезпечення повної зайнятості та виробництво неіфляційного ВВП шляхом зміни державних видатків, системи оподаткування та підходів до формування державного бюджету в цілому. Фіскальну політику розрізняють як дискреційну та недискриційну.

Дискреційна – цілеспрямована зміна величини державних податків, видатків і сальдо державного бюджету (різниця між частиною податків і державними закупками), в результаті зміни законодавства, метою якої є: стабілізація економіки; досягнення рівноваги в економіці; збільшення рівня зайнятості; зниження темпів інфляції. Дискреційна фіскальна політика залежно від фази циклу може бути: стимулюючою фіскальною політикою (експансією) та стримуючою фіскальною політикою.

Недискреційна (автоматична) фіскальна політика – політика вбудованих стабілізаторів, вона не пов'язана зі зміною законів. Автоматичний („вбудований”) стабілізатор – механізм, який дозволяє зменшити циклічні коливання в економіці без зміни податкового законодавства. Такими стабілізаторами є: прогресивна податкова система; трансфертні платежі; система участі у прибутку; допомоги по безробіттю у період економічних спадів.

Реформа оподаткування в Україні розпочалася в 1997 році і досі не завершена. Метою реформи є створення системи податків, яка б сприяла підвищенню ефективності господарювання в усіх ланках народного господарства на основі кривої Лаффера. Її суть полягає в тому, що при нульовій ставці податок відсутній, як і при 1% ставці. Тільки при ставці податку більше нуля, зростає й загальна сума податку до рівня М, а потім знижується до 0 (рис. 3).

Податкові надходження

L N

Податкова ставка

Рис. 3. Крива Лаффера

Таким чином, нижча ставка податків створить стимули до праці, заощадження, інвестицій, інновацій, сприяючи суттєвому розширенню національного виробництва й доходу.

Кредит –це економічні відносини між юридичними та фізичним особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотка.

Кредитні відносини – це одна з форм виробничих відносин, що ґрунтується на русі початкового капіталу.

Об'єктом кредитує та вартість, яка передається в позичку одним суб'єктом іншому. Позичена вартістьяк об'єкт кредиту є реальною, тобто має бути наявною і фактично переданою кредитором позичальнику.

Надання позички породжує кредитні відносини між партнерами, які стають їх суб'єктами – кредиторами та позичальниками.

Кредитори – це учасники кредитних відносин, які мають у своїй власності вільні кошти і передають їх у тимчасове користування іншим суб'єктам. Кредиторами можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Особливе місце серед кредиторів посідають банки. Вони спочатку мобілізують кошти в інших суб'єктів, а потім самі надають їх у позики своїм клієнтам.

Позичальники – це учасники кредитних відносин, які мають потребу в додаткових коштах і одержують їх у позику від кредиторів. Характерною ознакою позичальників є те, що вони не стають власником позичених коштів, а лише тимчасовими розпорядниками. Тому їх права стосовно використання цих коштів дещо обмежені. Позичальниками можуть бути фізичні, юридичні особи та держава.

Перед економічними суб'єктами, які хочуть вступити в кредитні відносини, ставляться певні вимоги, вони повинні бути:

• юридично самостійними особами;

• здатними нести майнову відповідальність перед другою стороною, тобто гарантію виконання своїх зобов'язань;

• взаємно зацікавленими у співробітництві один з одним та готовими підписати відповідні угоди.

Джерелом кредитування є: залишки на рахунках у банках вивільнених з кругообігу коштів; грошові кошти підприємств для виплати заробітної плати; нерозподілені амортизаційні відрахування, прибуток та інші кошти підприємств; грошові заощадження населення; тимчасово вільні кошти, що є на рахунках державного і місцевих бюджетів та бюджетних установ; власні кошти банків; статутний, резервний та інші фонди; нерозподілений прибуток тощо. Функції кредиту: перерозподільна, заміщення реальних грошей кредитними ресурсами, утворення додаткової купівельної спроможності, контрольно-стимулююча функція, капіталізації вільних грошових доходів, концентрації та централізації капіталу, макроекономічного регулювання. Принципи кредитування: цільова спрямованість, строковість позики, повернення позиченої вартості, забезпеченість, платність користування,

Розвиненість кредитних відносин визначається різноманітністю його форм і видів. Класифікація кредитів за його формами здійснюється в декількох об'єкта та сфери кредитування, тощо.

Види кредиту: комерційний кредит– надається у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу, банківський кредит –кредит, який надає банк клієнту у тимчасове користування частину власного капіталу на умовах повернення та платності у вигляді банківського відсотка,споживчий кредит –видається банкомфізичним та юридичним особам на споживчі цілі, іпотечний кредит – довгострокова позика під заставу нерухомого майна, лізинговий кредит – відносини між юридичними особами з приводу оренди майна і супроводжується укладання лізингової угоди, ломбардний кредит – короткостроковий кредит під заставу рухомого майна, яке можна швидко реалізувати, державний кредит – це коли держава, в особі органів влади чи управління, як кредитор надає кредит фізичним чи юридичним особам, міжнародний кредит – це переміщення позичкового капіталу, наданого державою, банком іншою фізичною чи юридичною особою з однієї країни в іншу на певний строк на умовах повернення та платності.

Кредитна система – це система кредитних відносин, принципів і форм кредитування та сукупність кредитно-фінансових установ, які створюють, акумулюють та надають грошові засоби на умовах кредитування.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Доходи населення: сутність, види, джерела формування	\|	Економічна роль держави в ринковій економіці

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.