Фазова структуризація логістичних систем

Одним із ефективних інструментів створення, дослідження та оптимізації логістичних систем можна вважати їх фазову структуризацію, поклавши в основу фази трансформації матеріальних благ в їх замкнутому кругообігу. Це дає підстави логістичні потоки і процеси розмежувати за трьома сферами: матеріалів, фінансів і інформації, відповідно до яких на будь-якому економічному об’єкті можна виокремити логістику матеріального потоку, логістику фінансів (фінансового потоку), інформаційну логістику.

Сфера логістики матеріального потоку охоплює всі можливі фази його трансформації у визначених межах логістичної системи. Найбільш повно фази трансформації матеріального потоку ідентифікуються в логістиці промислового (продукуючого) підприємства, тобто підприємства чи організації, що виробляє готовий виріб, півфабрикат, складові частини тощо. Власне на таких підприємствах присутня стадія виробництва. Отже, матеріальний потік в межах підприємства проходить такі фази трансформації:

· постачання вхідними матеріалами (сировиною, допоміжними матеріалами, складовими частинами);

· виробництво як процес виготовлення із вхідних матеріалів, отриманих на межі фази постачання, готових виробів, замінних частин тощо;

· збут (дистрибуцію) готових виробів, замінних частин тощо як певних продуктів в каналах розподілу із доведенням їх до межі (компетенції) системи;

· утилізацію та переробку відпрацьованих виробів, виробничих відходів, тари й упаковки, тобто фазу рециклювання або повторного використання у виробничому процесі частин матеріального потоку.

Подана на рис. 3.9 фазова структура логістики підприємства є принциповою і стосується підприємств, які самостійно формують процеси постачання та збуту, а також переробки й утилізації відходів. Виходячи з цього, отримуємо логістичні субсистеми за фазовим поділом, що відповідають:

· логістиці постачання;

· виробничій логістиці;

· логістиці збуту (дистрибуції);

· логістиці переробки і утилізації (рециклювання);

· фінансовій логістиці;

· інформаційній логістиці.

Логістика постачання комплексно охоплює планування, керування та фізичне обслуговування матеріального потоку та потоку покупних частин з необхідним для цього інформаційним потоком з метою їх прискорення і мінімізації витрат для всього процесу постачання.

Рис. 3.9. Фазовий поділ логістичної системи

Джерело: розроблено на підставі [93, с. 18], [99, с. 31]

ТЕМА 4. Стратегія логістики і логістичне управління

4.1. Логістика виробничого підприємства

Виробнича логістика діє у плануванні та керуванні процесами виготовлення, включаючи внутрішньовиробниче транспортування, складування, у супроводі необхідного для цього інформаційного потоку з метою прискорення виробничого процесу та мінімізації витрат. Особлива роль у виробничій логістиці відводиться виробничому плануванню та керуванню з точки зору виконання окремих пріоритетних принципів (наприклад, повне використання потужності, ресурсів тощо).

Логістика збуту (дистрибуції) розглядається інтегровано як специфічна сфера, інколи включаючи логістику торгівлі (продажу) і розподілу, оскільки продукція, особливо товари споживання на шляху від виробника до безпосереднього споживача, проходить ці фази. Логістика збуту охоплює в комплексі планування, керування та фізичну обробку готової продукції від здавання-приймання з виробництва включно до ринку збуту, з необхідним для цього інформаційним потоком, щоб прискорити процес збуту і мінімізувати витрати.

В цивілізованих розвинутих країнах щодо окремих видів підприємницької діяльності законодавчо обумовлюються жорсткі обмеження стосовно переробки відходів, утилізації, переробки відпрацьованої продукції, використання тари і упаковки, викликані вимогами безпеки, екології тощо. Тому логістика утилізації та переробки (логістика рециклювання) повинна охоплювати в комплексі планування, керування та фізичну обробку потоку виробничих відходів та утилю, тари та упаковки, відпрацьованої продукції від вхідних місць до прийнятних для довкілля місць захоронення (зберігання) чи повторного використання (утилізації та переробки), включаючи необхідний для цього інформаційний потік, щоб прискорити процес і зменшити загальні витрати на нього.

На схемі фазової структуризації логістики підприємства подані і специфічні підсистеми, частково інтегровані в межах сфери логістики матеріального потоку, а саме:

· маркетингова логістика, що об’єднує сфери логістики постачання та логістики дистрибуції. Інтегроване прийняття логістичних рішень в сфері маркетингової логістики може сприяти генерації нових синергічних ефектів при виконанні логістичних функцій транспортування, управління запасами, замовлення тощо;

· логістика матеріалів являє собою агрегацію двох базових логістичних підсистем: логістики постачання і логістики виробництва. Таке об’єднання фаз матеріального потоку ініціює прийняття інтегрованих логістичних рішень, наприклад, щодо величини партії закупівлі, рівня запасів матеріалів, рівня спеціалізації виробництва тощо.

Окрім логістики матеріального потоку в логістиці підприємства необхідно розглядати і такі підсистеми як фінансову логістику і інформаційну логістику. Фінансова логістика в структурі логістики підприємства охоплює сферу управління тими фінансовими потоками, які є складниками логістичних процесів. В більш широкому розумінні фінансова логістика може розглядатися як втілення логістичної концепції в управління фінансами підприємства.

Аналогічно до фінансової логістики інформаційна логістика у вузькому розумінні охоплює сферу управління логістичною інформацією. Однак, в класичному розумінні це мало б означати побудову і функціонування всієї інформаційної системи підприємства на принципах логістики, субсистемами якої виступали б маркетингова інформаційна система, логістична інформаційна система, управлінська інформаційна система тощо.

3.4. Інституціональна класифікація логістичних систем

Розуміючи під логістикою комплексне управління матеріальними, фінансовими та інформаційними потоками в межах системи, актуально визначити ці межі. З позицій системного підходу логістична система може бути сформована на рівні будь-якої економічної системи, починаючи від економіки окремої держави чи групи держав і закінчуючи підприємством. Саме методом структуризації систем вищого порядку або методом агрегації систем нижчого порядку можна вичленити тої чи інший клас логістичної системи. Схематично класи логістичних систем за інституціональною ознакою можна зобразити в такий спосіб (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Принципова інституціональна класифікація логістичних систем

Рівень логістичної агрегації (кооперації)	Клас логістичної системи	Форми логістичної системи
І рівень	Мікрологістичні підсистеми	· логістика постачання; · логістика виробництва; · логістика збуту (дистрибуції).
ІІ рівень	Мікрологістичні системи	· логістика виробничого (промислового) підприємства; · логістика торгівельного підприємства; · логістика підприємства послуг; · логістика інших організацій (військових, комунальних, неприбуткових, бюджетних тощо).
ІІІ рівень	Металогістичні системи	· логістика міжорганізаційної кооперації (виробничих, дистрибуційних підприємств, логістичних підприємств); · логістичні ланцюги “постачання – виробництво – збут”.
IV рівень	Мезологістичні системи	· логістика кооперації металогістичних систем; · логістичні ланцюги поставок.
V рівень	Макрологістичні системи	· національна система переміщення вантажів, людей, інформації; · національна система стратегічних запасів; · національні системи оборони, життєзабезпечення, іншої безпеки.
VІ рівень	Міжнародні макрологістичні системи	· системи дистрибуції глобальних фірм; · міжнародні транспортні системи; · міжнародні системи безпеки.

Інституціональна класифікація логістичних систем подана стосовно рівнів логістичної кооперації в аспектах вертикальної, горизонтальної, галузевої, функціональної тощо агрегації. Перший, найнижчий рівень логістичної агрегації стосується мікрологістичних підсистем. Такими стандартними для будь-якого підприємства чи організації розглядаються внутріорганізаційні логістичні підсистеми постачання (заготівлі), збуту (дистрибуції), а для виробничих – ще і логістична підсистема виробництва. В названих мікрологістичних підсистемах виключно вся діяльність підпорядкована або узгоджується із логістичною концепцією підприємства, хоч може мати місце і фрагментарне вирішення окремих логістичних завдань.

Другий рівень логістичної агрегації стосується мікрологістичних систем, до яких можна віднести такі об’єкти: виробничі, тобто промислові підприємства, підприємства сфери послуг, в т.ч. підприємства, що надають логістичні послуги (транспортні, експедиторські, складські, пакувальні тощо), а також військові організації, комунальні підприємства, неприбуткові організації, бюджетні організації та ін. В названих мікрологістичних системах здійснюється цілісне (системне) управління логістичними потоками і процесами в межах всієї системи.

Третій рівень логістичної агрегації охоплює сферу міжорганізаційної кооперації, до якої можна віднести кооперацію виробничих, дистрибуційних підприємств, кооперацію логістичних підприємств або і перших, і других разом. Побудовані таким чином металогістичні системи локально або частково охоплюють логістичні ланцюги, інтегрують логістичні потоки суміжних підприємств чи логістичні процеси окремих підприємств з надання логістичних послуг. При цьому інтегратором логістичної діяльності, на відміну від попередніх перших двох рівнів, не обов’язково має бути інституціональний чинник, а, як правило, договір, контракт, регламент, інший механізм логістичної координації. Це в повній мірі відноситься і до наступних рівнів логістичної агрегації.

Четвертий рівень логістичної агрегації грунтується на логістичній кооперації металогістичних систем і стосується передусім створення повного ланцюга поставок, тобто може реалізуватися і шляхом логістичної інтеграції всіх учасників логістичного процесу від місця походження сировини, матеріалів і до місця споживання включно. З певною мірою відносності до мезологістичних систем можна віднести регіональні системи транспортування вантажів, людей, системи регіонального забезпечення та регіональної безпеки, якщо можна локалізувати логістичні потоки і процеси в їх межах.

П’ятий рівень логістичної агрегації інтегрує логістичні потоки і процеси в масштабах всієї економіки країни. Класичними прикладами макрологістичних систем є національні транспортні системи, інформаційні системи, системи національної безпеки, системи стратегічних запасів, система оборони тощо. Функціонування макрологістичних систем залежить від наявності повноцінної національної транспортної, дистрибуційної, комунікаційної мережі.

В умовах глобалізації світової економіки, посилення європейської інтеграції актуальними стають процеси формування міжнародних макроекономічних систем, побудова яких відбувається в аспекті горизонтальної чи вертикальної інтеграції. Аспект горизонтальної інтеграції притаманний міжнародним транспортним системам, інформаційним системам, системам безпеки і найбільш повно реалізований в середовищі країн Європейського Союзу. Вертикальна інтеграція сповідується в концепції логістики глобальних фірм, насамперед при побудові системи дистрибуції товарів.

Сучасний розвиток логістичних систем характеризується певними тенденціями в напрямку підвищення рівня логістичної агрегації. Такими можна визначити тенденції, що стосуються працездатності (потенціалу), дислокації (розміщення) і часових структур економічних систем, що має безпосереднє відношення до трансформації логістичних процесів і потреб.

1. Працездатністьекономіки, як потенціал певної системи зростає, особливо при інтернаціональних зв’язках. Спеціалізація промислового виробництва має тенденцію до поглиблення, передусім в Західній Європі і Північній Америці де, порівняно з Японією, виробничі квоти створення вартості є більш істотними. Перегукуючись із цим поглибленням спеціалізації у виробничому створенні вартості, будуть створюватись нові міжорганізаційні відносини (в напрямку: “single sourcing”, “outsourcing”, типових угод тощо). Покращані умови трансакцій, збільшені гнучкі вимоги ринку, зростаюча кількість варіантів, так само як і впровадження гнучких технологій виготовлення, формують стратегічну вигоду вертикальної інтеграції. Це грунтується, передусім, на численних значних ефектах, які будуть віднесені, як наслідок названих змін, до загальної економії. Отже, постачання, виробництво і збут будуть все більш інтегровані. Очевидним виразом цього розвитку є те, що інтеграційний обмін товарами росте швидше від валового внутрішнього продукту.

2. Розташування. У зв’язку з поділом праці в економіці змінюється її розташування. Підприємницька діяльність стає більш просторово розташованою, скорочуються цикли виробництва, розширюються зони обслуговування і сфери збуту. Статистичним виразом цих змін загалом буде збільшення середніх віддалей постачання і поставки, а особливо, якщо в окремих галузях економіки буде прискорення “бідного” (без запасів) постачання. І це також ініціюватиме ефективність факторів розміщення, в т.ч. розміщення промислових підприємств поблизу споживачів.

3. Структура часу. Продовжуються тенденції до скорочення виробничого циклу, окремі виробничі процеси прискорюються, особливо процеси виготовлення і транспортування. Зростають вимоги до надійності, термінів постачання як наслідки впровадження “бідного” (just-in-time) постачання і дистрибуції. Нові часові обмеження факторами використання – скорочення часу праці і часу управління, часові заборони їзди і розвантаження, обмежений час розподілу і т. п. – ускладнюють логістику, обмежуючи наявність необхідних ресурсів для діяльності окремих логістичних галузей.

Наведені тенденції розвитку дають можливість очікувати зростання значення логістики як в економіці загалом, так і в окремих галузях. Такі змінені завдання будуть ідентифікуватися з погляду окремих підприємств, передусім виходячи з їх двоякої необхідності: по-перше, посиленої підтримки логістичного планування, керування і контролю і, по-друге, інтенсивнішої підприємницької співпраці. В результаті логістична співпраця призведе до нових функціональних об’єднань та інституцій., тобто нових логістичних систем вищого порядку агрегації. Прототипом цього процесу є також індивідуалізація розподілу товарів: при малих партіях замовлення і транспортування вони відповідно повинні доставлятись часто і надійно і виконуватись ексклюзивною дистрибуцією окремими оферентами. Розв’язання цих проблем стоїть перед багатьма підприємствами, як і їх конкурентами (через однаковість їх дистрибуторських завдань) і стосується вибору логістичної концепції розподілу товарів, наприклад, із спільними виробничими та / чи дистрибуційними центрами, спільними транзитними пунктами, консолідованим плануванням транспортування, плануванням поїздок тощо.

Першочерговим для інституціональної розбудови логістики підприємств є розв’язання інформаційних проблем через стандартизацію даних і нормування. Прикладом цих зусиль є роботи у сфері діяльності “формуляр/обмін даних” об’єднання німецької автомобільної промисловості, чия рекомендація 4906 встановлює автоматичний обмін даними, регулює їх між постачальниками і автомобільною промисловістю [62, c.712]. Аналогічні роботи в Європі проходять під назвою проекту “ODETTE”. Для побудови спільних логістичних служб необхідні системи послуг і розрахунків, які дозволяють моделювати змінні мережі замовлень і розраховувати послуги. Звідси випливає, що впровадження логістичної концепції в інституціональному аспекті визначатиметься передусім внеском інформатики, наявністю транспортної і комунікаційної інфраструктури.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Функціональна структуризація логістичних систем	\|	Логістика виробничого підприємства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.