Похідні фінансові інструменти та їх використання.

Інтернаціональна фінансово-економічна структура ринку передбачає взаємозв’язок усіх його секторів – валютного, кредитного, фондового, страхового, інвестиційного саме через фінансові інструменти, які використовуються. Серед інноваційних, котрі все частіше застосовуються на світових фінансових ринках, можна виділити похідні фінансові інструменти або деривативи. Інвестувати кошти можна багатьма відомими способами: в статутний капітал, в облігації та інші цінні папери, в нерухомість, у золото, в іноземну валюту тощо. Та одним із найпопулярніших способів інвестування, на сучасних розвинутих фінансових ринках, що переслідує не лише мету отримання прибутку, але й страхування капіталу - є використання для цього деривативів.

Похідні фінансові інструменти - це інструменти, механізм випуску й обігу яких пов'язаний з купівлею-продажем певних фінансових чи матеріальних активів, або їх можна визначити як контракти, що укладаються з метою перерозподілу фінансових ризиків і передбачають фіксацію всіх умов проведення в майбутньому певної операції (купівлі, продажу, обміну, емісії) з інструментом, який є предметом угоди. Похідні фінансові інструменти (деривативи) дістали свою назву від англійського терміну „derivative"-„похідний".

Дериватив (derivative instrument) — це інструмент (контракт), вартість якого базується на зміні ціни фінансового інструменту, що лежить в його основі (актив, індекс тощо). Таким чином, один інструмент є похідним від іншого. Крім того особливістю деривативів є те, що для їх придбання необхідні невеликі початкові інвестиції у порівнянні з іншими інструментами, ціни на які аналогічно реагують на зміну кон’юнктури ринку.

В основі похідних фінансових інструментів лежать більш прості фінансові інструменти, - як правило ті, які використовуються на готівковому ринку. Базовим інструментом у подібних контрактах фінансового характеру можуть бути як окремі види первинних фінансових інструментів - грошові кошти в національній та іноземній валютах, цінні папери, фінансові показники у вигляді індексів, курсів, відсоткових ставок, так і самі деривативи. Слід зауважити, що предметом похідного контракту можуть виступати не лише фінансові інструменти, але й біржові товари.

Фінансові деривативи широко використовуються, оскільки:

- забезпечують інформацією про невизначеність і вірогідність розподілу очікувань гравців ринку по різних видах фінансових активів;

- частіше розглядаються національними центральними банками як орієнтир при проведенні грошово-кредитної політики.

Розвиток і використання похідних фінансових інструментів зумовлено декількома причинами:

- в багатьох країнах, де пройшов процес фінансової лібералізації, регулювання ринку, юридичні та податкові обмеження стимулюють використання інституційними інвесторами фінансових деривативів.

- керуючі інвестиційних фондів все частіше використовують деривативи для більш гнучкого управління міжнародними портфелями.

- розвиток міжнародного кредитного ринку привів до використання транснаціональними корпораціями так званих структурованих фінансів, що включають операції з деривативами.

Як показує міжнародна практика, фінансові деривативи використовуються в наступних цілях:

1. Для управління ризиками. Корпорації, банки та інвестиційні фонди страхують себе від очікуваних ризиків. Хеджування включає в себе купівлю контракту, що захищає від неочікуваної зміни ціни базисного активу. До типових прикладів ризик-менеджменту належать страхування фондового портфеля, для попередження втрат від зниження ціни фінансового активу; використання корпораціями процентних деривативів для забезпечення виконання планового бюджету; використання валютних деривативів експортерами, для фіксування величини виторгу.

2. Спекуляції. На процес прийняття рішень по спекулятивних операціях впливають і такі фактори, як прогноз майбутніх процентних ставок, інфляційних сподівань і попит клієнтів на деривативи.

3. Збільшення прибутковості інвестицій. Управляючі портфелями облігацій можуть займати позицію відому як «покритий колл», якщо вони продадуть опціон колл на свої облігації. Страйк - ціна на опціон буде вища очікуваної на базисний актив. Якщо фактична ціна на облігації залишиться нижчою за страйк ціну, то опціон не виконується і управляючий в якості винагороди отримує опціонну премію. У випадку, коли фактична ціна вище ціни - страйк, то управляючий інвестиціями продає папери і отримує заробіток.

4. Доступ на інші ринки. Процентні свопи та свопціони дозволяють брати позики на альтернативному ринку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сучасний стан світового ринку дорогоцінних металів.	\|	Похідних фінансових інструментів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.