Річки, їх розповсюдження на земному шарі та типи річок

Річка – це водоток значних розмірів, що живиться атмосферними опадами зі свого водозбору та має чітко виражене сформоване самим потоком русло.

До річок відносять найчастіше лише постійні та відносно крупні водотоки з площею басейну не менше ніж 50 км2. Водотоки меншого розміру називають струмками. Отже, до річок не можуть бути віднесені навіть крупні, але тимчасові водотоки ( наприклад, сухі долини у пустелях – ваді ); водотоки. що не мають водозбору ( сформовані приливними або згонно-нагонними течіями водотоки у приморських районах або на островах ); водотоки зі штучним руслом – канали.

Визначному російському кліматологу А. І. Воєйкову належить фраза: „ Річки – продукт клімата „. У цьому виразі підкреслюється провідна роль кліматичних умов у формуванні річок та їх режиму. Але разом з кліматом природний стан річок формують такі не менш важливі фактори, як рельєф, грунти, рослинність, геологічна будова та господарська діяльність людини.

Нерідко географи говорять, що вода – це кров ладшафта, тож річки – це кровоносна система ладшафта, яка переносить речовину та енергію. У зв”язку з цим важливого значення набуває поняття стоку. Стік – це процес стікання води з водозборів разом з речовиною та теплом, що в ній містяться. Таким чином, річковий стік – це найважливіший елемент материкової ланки глобального круговороту води та речовини, а також сильний геологічний агент і найголовніший фактор, що визначає взаємозв”язок між різними об”єктами суші та гідросфери.

Одночасно у всіх річках земної кулі знаходиться в середньому 2115 км2 води, що становить лише 0,0002 % загального об”єму вод гідросфери.

Найбільшу серед всіх річок площу басейна має Амазонка, найбільшу довжину – Ніл. Амазонка також є самою водоносною річкою світу ( її частка у загальному стоці всіх річок становить 16,6 % ). Найбільші річки колишнього СРСР – Об, Єнісей, Лєна, Амур, Волга. Найбільші річки України – Дніпро, Дністер.

За розміром річки поділяють на великі, середні та малі. Великі мають площу басейна більше, ніж 50 000 км2. Середні – від 50 000 до 2000 км2.Малі – менше 2000 км2.

Велика річка найчастіше має басейн, який знаходиться в кількох географічних зонах. Середні та малі річки в більшості мають басейн, розміщений в межах однієї географічної зони.

За джерелами (видами) живлення річки поділяють на річки снігового, дощового, льодовикового та підземного живлення.

За умовами протікання річки поділяють на рівнинні, напівгірські та гірські. У рівнинних та напівгірських річок спостерігається спокійний характер руху води, у гірських – бурхливий, стрімкий.

За водним режимом, тобто за характером річного розподілу стоку, виділяють річки з весінньою повінню (половодьем), з повінню в теплу частину року, з паводковим режимом.

За льодовим режимом – річки, які замерзають, та які не замерзають.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 5. Гідрологія річок.	\|	Тема 6. Основні закономірності живлення річок.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.