Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Інтегральні показники оцінки якості атмосферного повітря

Для оцінки фонового забруднення атмосфери використовуються інтегральні показники. Найбільш розповсюдженим є середнє значення концентрації інгредієнта, обчислене за даними вимірів за конкретний термін або за добу у всіх точках міста, нормованих на середньосезонну концентрацію ( ):

, (1.8)

де N – кількість контрольно-вимірювальних постів у місті;

- середньодобова концентрація домішки на i-ому посту;

- середньосезонна концентрація на i-ому посту.

У залежності від значення параметра розрізнюють такі класи забруднення повітря:

1- високе забруднення ( ≥ 1,5);

2 - підвищене забруднення (1,0 ≤ < 1,5);

3 - знижене (0,6 ≤ < 1,0);

4 - слабке забруднення ( < 0,6).

Для характеристики забруднення повітря по місту в цілому як узагальнений показник рекомендується використовувати також параметр Р:

, (1.9)

де n - загальна кількість спостережень за концентрацією домішок у місті

протягом доби на всіх стаціонарних пунктах;

m – кількість спостережень протягом цієї ж доби з концентрацією q, що

перевищує середньосезонне значення більш ніж у 1,5 рази.

При розрахунку параметра Р з метою його використання як характеристики фонового забруднення повітря необхідно, щоб кількість стаціонарних постів у місті була не менше 3, а кількість спостережень за концентрацією домішок на всіх пунктах протягом доби не менш 20.

Параметр Р може змінюватися від 1 (якщо всі вимірювані концентрації перевищують 1,5 ) до нуля (якщо жодна з концентрацій не перевищує 1,5 ).

У залежності від значень параметра Р розрізнюють три групи забруднення атмосферного повітря:

1 – високий рівень забруднення (Р ≥ 0,35);

2 – підвищений рівень забруднення (0,2 ≤ Р < 0,35);

3 – знижений рівень забруднення (Р < 0,2).

Параметр Р є відносною характеристикою і не залежить від середнього рівня забруднення повітря. Отже, його значення визначається в основному метеорологічними умовами. У зв'язку з цим для вивчення метеорологічних умов забруднення повітря із застосуванням параметра Р виявляється можливим спільно аналізувати матеріали за кілька років, навіть якщо протягом цього періоду спостерігалися зміни сумарної кількості викидів і рівня концентрацій [5].

1.4 Показник екологічного стану системи

Якість будь-якого природного середовища (атмосфери, гідросфери і педосфери) характеризується значенням нормованих фізичних параметрів (шкідливі речовини, температура й ін.). Ці параметри можна розглядати як найпростіші елементи системи. Якщо для і-го елемента норма задана у вигляді максимально припустимого значення, то показник екологічного стану (ПЕС) системи (підсистеми) по елементу обчислюється за формулою:

ПЕС_і = а_і (Н_і - П_і) ⁄ Н_і , (1.10)

де Н_і, П_і - норма й вимірюване значення і-го параметра;

а_і- коефіцієнт, пов'язаний із класом небезпеки шкідливої речовини (Кл):

якщо ступінь небезпеки збільшується зі збільшенням номера класу, то

а = Кл; якщо ступінь небезпеки зменшується зі збільшенням номера

класу, то а = 1/Кл; якщо клас не нормований, то приймається клас на

один розряд нижче мінімально небезпечного класу.

Якщо норма задана у вигляді мінімального припустимого значення, то замість формули (1.10) варто користуватися таким співвідношенням:

ПЕС_і = а_і (П_і - Н_і) / Н_і. (1.11)

Норма може бути визначена у вигляді припустимого інтервалу (Н_max … H_min). Тоді в результаті розрахунків за формулами (1.10) і (1.11) з використанням максимального і мінімального значень норми в якості ПЕС приймається мінімальне значення з отриманих [6].

З формул (1.10) і (1.11) випливає, що ПЕС може бути менше, дорівнювати і більше нуля. Якщо ПЕС більше нуля, то параметр далекий від норми і система до даного елементу стійка. Якщо ПЕС дорівнює нулю, то значення параметра дорівнює нормі, система по даному елементу знаходиться на межі стійкості. Якщо ПЕС менше нуля, то параметр по даному елементу не задовольняє нормі і система по цьому елементу нестійка. За допомогою ПЕС можна перейти до комплексної оцінки екологічного стану системи (підсистеми) [6].

Комплексний показник екологічного стану системи чи підсистеми (КПЕС) визначається по сукупності ПЕС всіх елементів:

, (1.12)

де n - число елементів у системі (підсистемі).

КПЕС може використовуватися для порівняння станів екологічних систем різних регіонів. Однак, строго говорячи, необхідно, щоб у порівнювальні періоди й у порівнювальних системах розглядалися ті самі елементи з тими самими параметрами стану. Разом з тим з визначеними застереженнями можна використовувати КПЕС і при неідентичних вимірах у порівнювальних регіонах. У досліджуваному регіоні вимір тих самих параметрів може виконуватися в декількох точках у фіксовані періоди часу, що відповідають періоду моніторингу. Тому для даного регіону по даному елементу будемо мати сукупність ПЕС. Для аналізу доцільно використовувати середні і мінімальні значення КПЕС. Розрахунок КПЕС дозволяє перейти до більш універсальної характеристики екологічного стану - до екологічної надійності (ЕН). Екологічну надійність будемо оцінювати як імовірність стійкого стану, тобто імовірність перевищення ПЕС чи КПЕС нульового значення, що відповідає межі стійкості.

Розрахунок екологічної надійності проводиться за формулою:

ЕН = 1 - χ² / (2N – M + 0,5χ²), (1.13)

де χ² - значення функції «хі-квадрат» при довірчій імовірності γ і числі

ступенів свободи (2М + 2);

N - загальне число значень КПЕС (чи ПЕС при оцінці ЕН елементів

системи);

М - число значень КПЕС (чи ПЕС), менших критичного нульового

значення (від’ємні значення КПЕС).

Після визначення ПЕС розраховується за допомогою співвідношення (1.12) КПЕС підсистеми. По цим розрахунковим даним визначається мінімальне (КПЕС_мін) і середнє значення (КПЕС_сер) підсистеми.

Після цього можна дати оцінку екологічного стану підсистеми:

1. Якщо КПЕС_сер і КПЕС_мін перевищують нуль, то підсистема екологічно стійка.

2. Якщо КПЕС_сер більше нуля, а КПЕС_мін менше нуля, то підсистема в середньому стійка з осередками нестійкості.

3. Якщо КПЕС_сер і КПЕС_мін менше нуля, то підсистема в цілому нестійка.

Екологічна надійність промислово-міського регіону в цілому (ЕН_р) визначається за значеннями ЕН підсистем:

, (1.14)

де ЕН_атм, ЕН_пов, ЕН_під, ЕН_пед - оцінки екологічної надійності атмосфери,

поверхневих і підземних вод гідросфери і педосфери.

Рівні надійності кваліфікуються таким чином:

- високий: ЕН = 0,9;

- припустимий: 0,9 > ЕН ≥ 0,8;

- низький: ЕН < 0,8 [6].

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Індексу забруднення атмосфери	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.