Хвороби конопель.

Хвороби люцерни.

Бура плямистість. Уражує переважно листки, рідше стебла та боби. На листках виникають невеликі округлі бурувато–жовті плями, які часто змиваються. На стеблах плями видовжені, коричнево–чорні, на бобах — дрібні, у вигляді крапок. Ураження спричиняє масове опадання листків і може призводити до великих втрат урожаю. Головним джерелом хвороби є рештки рослин, на яких зимує сумчаста стадія.

Іржа люцерни. Проявляється у вигляді бурих порошистих подушечок на листках, стеблах, квітконіжках, рідше — бобах. Дуже уражені листки опадають, а стебла надламуються. Збудником хвороби є різнохазяйний гриб, еціальна стадія якого розвивається на різних видах молочаю, а уредініо- і теліостадії — на люцерні. Патоген зимує на кореневищах молочаю у вигляді грибниці, а також на рослинних рештках у вигляді теліоспор.

Борошниста роса. Спостерігається білий чи бурий наліт на всіх надземних частинах рослини. Пізніше в місцях ураження з’являються спочатку жовті, а згодом чорні клейстотеції, у вигляді яких збудник хвороби зимує на післязбиральних рештках та на посівах люцерни. При сильному ураженні люцерни борошнистою росою листки і зав’язі осипаються, значно зменшується врожай насіння та зеленої маси. Розвиткові хвороби сприяє тепла суха погода і легка освітленість.

Заходи захисту. Дотримання сівозміни з висіванням люцерни на тому ж полі не раніше як через 3–4 роки, створення просторової ізоляції понад 1 км між посівами люцерни нинішнього і минулих років. Перед сівбою насіння протруюють суспензією бенлату, 50 %–го з.п. (3–4 кг та 5–10 л води на 1 т. насіння) або іншими препаратами. За посиленого розвитку іржі або плямистостей доцільно у фазі бутонізації робити перший укіс на сіно, після чого провести хімічну обробку рослин. При посиленому розвитку фомозу, бурої і жовтої плямистостей проводять дворазове обприскування насінників суспензією 90 %–го хлорокису міді (1,5–1,8 кг/га) чи іншими замінниками. Проти іржі та борошнистої роси застосовують обприскування 1 %–ю суспензією колоїдної сірки (4–6 кг/га). У боротьбі зі збудниками хвороб люцерни ефективним є знищення бур’янів і шкідників — резерваторів та переносників збудників вірусних, мікоплазмових і бактеріальних хвороб.

Коноплі уражуються хворобами протягом всієї вегетації. Особливо поширені й шкідливі наступні: фузаріоз, сіра гниль, біла гниль, дендрофомоз (сіра плямистість стебел), біла плямистість листків.

Фузаріоз. Захворювання проявляється на сходах, дорослих рослинах і насінні. При ураженні сходів сім’ядолі і листки в’януть, відмирають, а верхівки рослин поникають. Стебла дорослих рослин біля кореневої шийки буріють і потоншуються, рослини відстають у рості. Уражуються коноплі й у період достигання насіння, коли хвороба проявляється у формі передчасного всихання листків. Спороношення збудника хвороби утворюється на кореневій шийці або біля основи стебла у вигляді рожевого чи білого нальоту. Інфекція зберігається в насінні, в рештках уражених стебел та коренів, з якими потрапляє в ґрунт.

Сіра гниль. Уражуються стебла та суцвіття. На стеблах хвороба проявляється у вигляді бурих мокнучих плям із сірим пухнастим нальотом. У подальшому на ураженій тканині утворюються дрібні чорні склероції. У місцях ураження луб відділяється від деревини, що призводить до ламання стебел, зменшення виходу і міцності волокна. Уражені суцвіття вкриваються сірим нальотом і гниють. Склероції та міцелій збудника хвороби зимують на рослинних рештках, у ґрунті та в насінному матеріалі.

Біла гниль. На стеблах в місцях зараження утворюються мокнучі бурі плями, вкриті білою щільною грибницею з чорними склероціями, які при підсиханні стають коричневими. Уражена тканина розсочується, стебло надламується, суцвіття гниють. Склероції зимують на рештках уражених рослин і в ґрунті. Особливо інтенсивно хвороба розвивається при високій вологості повітря. Дводомні сорти уражуються білою гниллю більше, ніж однодомні. Шкідливість хвороби полягає у в’яненні листків, пониканні верхівок рослин, розмачулюванні лубу й ламкості стебел.

Дендрофомоз (сіра плямистість стебел). Хвороба частіше проявляється в кінці вегетаційного періоду рослин. На стеблах виникають довгасті темно–сірі плями різної форми і розміру, згодом на них з’являються численні чорні цятки (пікніди гриба), внаслідок чого вражена тканина набуває блискучого чорного забарвлення. Стійкішими до хвороби є молоді тканини, вразливішими — старі. Тому в першу чергу уражується плоскінь, яка достигає значно раніше, ніж матірка. Розвиток хвороби посилюється у вологу погоду. Сіра плямистість знижує вихід і погіршує якість волокна.

Біла плямистість листків (септоріоз). Уражуються переважно листки, рідко стебла. На них утворюються численні біло–жовті або білуваті плями з темними цятками (пікнідами). За сильного ураження листки швидко жовтіють і опадають. Зимує гриб у формі пінкід на уражених рештках рослин. Розвиткові хвороби сприяє підвищена вологість повітря.

Заходи захисту. Створення і впровадження сортів коноплі, стійких до основних хвороб, дотримання правил сівозміни. З метою обмеження розповсюдження патогенів нові посіви розміщують на відстані не менше 2 км від полів, де вже вирощували коноплі у попередньому році. Сіяти коноплі слід в оптимальні строки, коли ґрунт на глибині заробки насіння прогрітий до 8–10 оС, що забезпечує меншу ураженість рослин збудниками різних хвороб. З метою обмеження розвитку вірусних і мікоплазмових захворю–вань посіви обприскують інсектицидами проти попелиці і цикадок. Для запобігання розвитку дендрофомозу та інших хвороб після збирання коноплі не рекомендується скирдувати стебла із підвищеною вологістю.

7. Хвороби картоплі.

Картопля значно уражується збудниками хвороб як у період вегетації, так і під час зберігання. У роки з достатньою кількістю опадів у період вегетації переважно поширені грибні хвороби: фітофтороз, різні види парші, рак, а також бактеріози (чорна ніжка, кільцева гниль). В умовах високої температури і незначної кількості опадів інтенсивно розвиваються також вірусні хвороби — стовбур, смугаста мозаїка, крапчастість, кучерявість тощо.

Система заходів захисту картоплі від хвороб охоплює весь цикл робіт з технології виробництва насіннєвої і товарної продукції. Важливим є використання стійких до хвороб сортів, дотримання сівозміни, вирощування здорового насіннєвого матеріалу, захист посівів від шкідників–перенощиків вірусів та інших збудників хвороб.

Проти різоктоніозу бульби перед висадкою обробляють дітаном М–45 з.п. (2,0–2,5 кг/т). В період вегетації проти фітофторозу та макроспоріозу проводять обприскування рослин одним з таких фунгіцидів: дітан М–45 з.п. (1,2–1,6 кг/га); ридоміл Голд МЦ 68 WG в.г. (2,5 кг/га); хлорокис міді 90% з.п. (2,4–3,2 кг/га). Перед закладанням бульб на зберігання і навесні проводять аналіз їх насеннєвих якостей. Бульби, ненормальні за формою, з тріщинами, уражені збудниками хвороб, підморожені, пророслі, з ниткоподібними паростками з садивного матеріалу видаляють.

8. Хвороби цукрових буряків.

Цукрові буряки уражуються збудниками хвороб у всі фази свого розвитку і в період зберігання. Особливо поширені й шкідливі такі хвороби: коренеїд, церкоспороз, борошниста роса, пероноспороз. До великих втрат продукції цукрових буряків призводить кагатна гниль коренеплодів, яка розвивається у період зберігання.

Система захисних заходів цукрових буряків від хвороб включає загальні заходи, пов’язані з технологією вирощування культури, і спеціальні, спрямовані на профілактику появи та обмеження розвитку окремих хвороб під час вегетаційного періоду рослин і зберігання коренів.

Важливим заходом захисту цукрових буряків від хвороб є використання стійких сортів та гібридів, дотримання правильної сівозміни, вимог до обробітку ґрунту, внесення органо–мінеральних добрив та інших агротехнічних заходів, які підсилюють розвиток рослин і підвищують їх стійкість до хвороб.

На насіннєвих заводах насіння рослин обробляють захисно–стимулюючи–ми речовинами: протруйник сульфокарбатіон К, 90–95% п. (4 кг/т) або тачигарен 70% з.п. (6 кг/т); інсектицид фурадан т.п.с. (2,5–3,0 л/т); мікродобриво — борна кислота (0,5 кг/т), плівкоутворюючий полімер NаКМЦ (0,2 кг/т), регулятор росту емістим С, в.р. (15 мл у 10 л води на 1 т насіння).

Перед висаджуванням коренів на насінники слід вибраковувати екземпляри з головкою, ураженою червоною, бурою, фузаріозною та іншими гнилями. Важливим запобіжним заходом у боротьбі з коренеїдом є раннє розпушування ґрунту. На маточних посівах протягом вегетації, на насінниках — на початку стеблоутворення знищують рослини, хворі на несправжню борошнисту росу та іржу.

Проти церкоспорозу, несправжньої борошнистої роси, іржі та інших плямистостей бурякові плантації обприскують одним із таких фунгіцидів: авіксил 70% з.п. (2,0–2,4 кг/га); акробат МЦ 69% з.п. (2,0 кг/га); альто супер 330 ЕС к.е. (0,5 л/га); рекс 49,7% к.е. (0,4–0,6 л/га); рекс Т к.с. (0,5–1,0 л/га); імпакт 25 CS к.с. (0,25 л/га); дерозал 50% к.с. (0,3–0,4 л/га); байлетон 25% з.п. (0,6 кг/га); топсин М 70% з.п. (0,6–0,8 кг/га); хлорокис міді 90% з.п. (3,2–4,0 кг/га); танго 50% к.е. (0,6–0,8 л/га); штефазал 50% к.с. (0,3–0,4 л/га); альто супер 330 ЕС к.е. (0,5 л/га); альто 400 SC к.с. (0,2 л/га); колфугосупер; в.с. (2 л/га). На маточних посівах знищуюь рослини, уражені вірусними хворобами, а на всіх посівах буряків та насінниках систематично проводять захисні заходи проти комах (зокрема, сисних), які є перенощиками вірусів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Хвороби зернобобових культур.	\|	Хвороби овочевих культур.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.