МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Питання верховенства права.Норма права Співтовариства для того, щоб бути повністю імплементованою, має відповідати двом вимогам. По-перше, необхідна можливість посилатися на неї у національному суді, який би захищав це право. Цій вимозі відповідає механізм прямої дії. Однак необхідно, щоб національний суд також надавав пріоритет нормі права Співтовариства у випадках, якщо вона суперечить нормі національного права. В цьому полягає принцип верховенства, або пріоритету, права ЄС. Однак не у всіх державах визнається верховенство міжнародного права (наприклад у Великобританії). В цих умовах проблему вдалось врегулювати Суду ЄС. Як і концепція прямої дії, принцип верховенства права Співтовариства не був спеціально врегульований у Договорі. Фактично його завжди мали на увазі в структурі й цілях Договору, але необхідно, щоб це було визначене, підтверджене і розвинуте за допомогою прецедентного права Суду Європейських Співтовариств. Рішення у справі Van Gend & Loosне тільки закріпило принцип прямої дії, а й визначило, що держави — члени Співтовариства, створивши новий правовий порядок, обмежили свої суверенні права на його користь. Однак це все ще не давало відповіді на запитання, що станеться у випадку, якщо між нормою права Співтовариства і національним законодавчим актом виникне колізія. Відповідь була дана у справі Costa & ENEL, яка розглядалася незабаром після справи Van Gend & Loos. Вона стосувалася спору між націоналізованою електропостачальною промисловістю Італії та акціонером однієї з компаній, переданої до державної власності. Суд, підтвердивши положення свого рішення у справі Van Gend & Loosпро обмеження суверенних прав держав-членів, продовжив розглядати колізію між національним правом і правом Співтовариства таким чином: В 1964 Суд ЄС по справі «Коста» зробив висновок, що передача державами зі своїх національних правових систем в правову систему Співтовариства прав та обов’язків, які виникли на основі договору (установчого), тягне за собою постійне обмеження їх суверенних прав, над якими не може превалювати жодний наступний односторонній акт, несумісний з основами Співтовариства». Інкорпорація в закони кожної з держав-членів положень, які походять з права Співтовариства, зокрема, з положень і смислу Договору, як наслідок, унеможливлює надання державами пріоритету наступним одностороннім нормам. Рішення суду в справі Simmenthalще більше деталізувало розв'язання проблеми. В ньому встановлювалося, що природа права Співтовариства унеможливлює "відповідне прийняття нових національних норм, у тій частині, в якій вони були б несумісні з положеннями права Співтовариства". Тому, як постановив СЄС, кожний національний суд зобов'язаний не застосовувати будь-яких національних норм, що можуть пере шкодити йому впроваджувати права, які надаються фізичним особам правом Співтовариства. Принцип верховенства далі був удосконалений рішенням у справі Factortame. Позивачами в цій справі були іспанські риболови, які намагалися оскаржити законодавство Сполученого Королівства, що зберігало за особами, які мають справжній зв'язок з Великобританією, право зареєструвати судно під британським прапором. Суд постановив, що в разі виникнення конфлікту між правом Співтовариства і національними нормами, останні не лише не беруться до уваги, а мають "бути відкинуті" судами. Враховуючи те, що верховенство права Співтовариства над національним правом є принципом, держави-члени зобов'язані також забезпечувати, щоб жодна норма національного законодавства не була перешкодою для повної ефективності норм права Співтовариства. Якщо держава-член не зможе цього забезпечити, вона буде притягнута до відповідальності Комісією згідно зі ст. 185 ДФЄС .
Читайте також:
|
||||||||
|