• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

З р а з к и а н а л і з у

Речення для аналізу

1. Прогресивні жінки світу активно борються за свої права, за рівноправність, за мир і щастя своїх дітей (З журн.) - [N_{1, pl} – Vf_3,p].

2. Робота над сценарієм про Щорса і над фільмом була найвизначнішою, найзмістовнішою подієюмого життя (О. Довженко) – [N_1,S – Cop N₅].

3. За правду, браття, єднаймося щиро! (Л.Укр.) – [Vf_1,p].

4. Підвестися під вогнем на весь зріст – це безстрашність (О. Довж.) – [Inf – N_1,s].

5. Ми знов всі троє сиділи в той вечір перед каміном (М. Коц.) – [Pron. Pron. Quant. – Vf_1,p].

6. Осінь танула, як воскова свічка, ставала все прозорішою й легшою (М. Коц.) – [N_1,s – Vf3,s, Praed. Gr.Comp.].

Згідно з кількісним критерієм елементарні словосполучення називають простими, неелементарні – складними (рідше ускладненими), оскільки переважна більшість простих словосполучень складається з двох повнозначних слів, складних – із трьох і більше.

Отже, поняття елементарні/неелементарні словосполучення загалом є тотожними з формально-синтаксичного і семантико-синтаксичного погляду

Синтаксичний зв’язок - формальний зв’язок між компонентами синтаксичної одиниці (словосполучення, простого речення, складного речення), виражений відповідними мовними засобами.

Синтаксичні зв’язки в словосполученні, простому і складному реченнях певною мірою збігаються, хоча в кожній з названих одиниць виявляються специфічні особливості синтаксичного зв’язку. Тому слід диференціювати синтаксичні зв’язки на рівні словосполучення, простого і складного речення.

Мінімальні синтаксичні одиниці можуть поєднуватися у межах словосполучення і речення. Варіантів таких поєднань може бути декілька:

- поєднання опорного слова, яке в словосполученні може вживатися в будь-якій формі, і залежної форми слова, що завжди репрезентована однією граматичною формою, напр.: співати (співаю, співаєш, співає, співаємо, співаєте, співають, співав би...) пісню;

- поєднання опорної і залежної форм слова, що вживаються в будь-якій формі, напр.: весняний ранок, весняного ранку, весняним ранком тощо;

- поєднання двох рівноправних компонентів у сурядному словосполученні: брат і сестра, веселитись і радіти;

- поєднання взаємозалежних головних членів – підмета і присудка: Засне долина; Минає літо (Т. Шевченко).

У неелементарних словосполученнях мінімальна синтаксична одиниця поєднується з елементарним словосполученням: високий дерев’яний будинок (високий + дерев’яний будинок), гарні польові квіти (гарні + польові квіти).

Згідно з функціональним підходом в україністиці останнім часом виділяють такі типи синтаксичних зв’язків:

- предикативний (у реченні);

- підрядний (у словосполученні, простому і складному реченнях);

- сурядний (у словосполученні, простому і складному реченнях).

Предикативний зв’зок – зв’язок між підметом і присудком, що формує структурну основу простого двоскладного речення.

Підрядний зв’язок – синтаксичний зв’язок, що вказує на граматичну залежність одного компонента від іншого в реченні чи словосполученні.

Сурядний зв’язок – синтаксичний зв’язок, що поєднує граматично рівноправні компоненти в словосполученні, простому та складному реченні.

У підрядних словосполученнях реалізуються всі форми (способи) підрядного зв’язку: узгодження, керування і приляганння. У цих словосполученнях виділяють головний і залежний компоненти. Головний повнозначний компонент передбачає сполучуваність із залежним компонентом і має такі особливості:

- належність до певної частини мови (обов’язкова);

- наявність відповідних граматичних категорій;

- морфемний склад;

- лексичну семантику.

Узгодження – спосіб підрядного зв’язку, за яким форми залежного компонента зумовлюються граматичними формами головного слова. Головним словом у таких словосполученнях переважно є іменник, залежним – прикметник. Розрізняють повне і неповне узгодження. Повним є узгодження в роді, числі й відмінку. Словосполучення весняні води, осінні ночі, глибокі озара, десятьма книгами, шістьом братам є неповними узгодженнями, оскільки у множині відсутнє узгодження в роді. У словосполученнях місто Миколаїв, гори Карпати, мі′ста Києва узгодження також неповне, лише відмінкове. У словосполученнях місто Рівне, річка Стубла узгодження відсутнє, оскільки збіг форм числа й роду не зумовлюється опорним словом.

Керування – спосіб підрядного зв’язку, за якого головне слово вимагає від залежного певної відмінкової форми або прийменниково-відмінкової форми. Різні погляди на керування, особливо на розмежування зв’язків керування і прилягання, висловлюють русисти. На сучасне тлумачення підрядного зв’язку керування сильний вплив мають погляди О. Потебні, який зазначав: „Якщо доповнюване слово саме не вказує на відмінок доповнення, то про керування не може бути й мови”.

Специфіка керування ґрунтується на лексико-граматичному значенні слова. При керуванні зв’язком справді керує комплекс лексико-граматичних властивостей слова.

Залежно від морфологічного класу опорного слова виокремлюють керування дієслівне, іменникове, прикметникове, прислівникове, числівникове. Найбільшу групу словосполучень становлять такі, в яких опорним компонентом є дієслово. Залежними виступають відмінкові та прийменниково-відмінкові форми непрямих відмінків: купити книгу, просити допомоги, захоплюватися спортом, відірватися від землі, сумніватися в успіху і под.

Периферійну позицію займає керування з головним компонентом прислівником: далеко від берега, швидше за всіх, більше року, весело хлопцеві.

Кількісні числівники у формах називного і знахідного відмінків керують залежними іменниками, напр.: п’ять братів, двадцять сім студентів. Однак числівники два, три, чотири та складені числівники, останніми компонентами яких є ці числівники, є залежними компонентами й узгоджуються з іменниками: чотири студенти, двадцять два дуби, тридцять три листівки.

За ступенем необхідності керованого слова для розкриття значення головного слова виділяють с и л ь н е, н а п і в с и л ь н е і с л а б к е керування.

При сильному керуванні наявність залежного слова зумовлюється семантикою головного. Найрельєфніше виявляється сильне дієслівне керування, коли головним словом виступає:

- перехідне дієслово: вчити уроки, зустрічати товариша;

- префіксальне дієслово, префікс якого дублюється залежною прийменниково-відмінковою формою: доїхати до берега, написати на дошці;

- семантично недостатнє дієслово, що вимагає залежного компонента: скаржитися на здоров’я, послати за сестрою.

Крім того, головним компонентом при сильному керуванні можуть бути іменники, передусім віддієслівні, предикативні прикметники, кількісні числівники: читання газети, випуск книги, більшість народу, здатний на подвиг, вісім працівників.

В одному словосполученні може одночасно реалізовуватися сильне, напівсильне і слабке керування, пор.: привезти меблі сестрі машиною – привезти меблі (сильне), привезти сестрі (напівсильне, з об’єктною семантикою), привезти машиною (слабке). Слабке керування часто реалізується залежним компонентом із семантикою інструмента (орудний відмінок). Це так зване подвійне керування, один компонент якого перебуває в сильному зв’язку з опорним словом, інший – у слабкому : писати листа олівцем, носити воду відром, копати колодязь трактором.

Прилягання – спосіб підрядного зв’язку, за якого головне слово не имагає від залежногопевних граматичних форм.

В українському мовознавстві спочатку його тлумачили як такий, за яким залежні члени виражались незмінними формами: прислівниками, дієприслівниками, інфінітивами, напр.: перебувати далеко, мрія навчатися, опинитися попереду, тихо слухаючи. Таке трактування заперечень не викликає, однак більшість сучасних мовознавців схиляється до того, що прилягають і відмінкові форми. Автори російської академічної граматики зауважують, що „відмінкове прилягання – це приєднання до повнозначного слова (будь-якої частини мови) відмінкової (без прийменника чи з прийменником) форми імені з означальним значенням: приїхати п’ятого травня, прийти напередодні вечора, ложка з дерева, міст на Волзі, будиночок з двома віконцями, сірий у клітинку...”. Справді, відмінкові форми, не зумовлюючись головним словом, прилягають до нього.

При відмінковому приляганні переважають обставинно-означальні та власне обставинні відношення, напр.: По садах вітри гасають (С. Васильченко); Як гарно колихалось перед роком наше жито, Маріє! (О. Кобилянська).

У межах підрядних словосполучень виділяють три типи семантико-синтаксичних відношень:

- атрибутивні (дерев’яний будинок, моя книжка, виконане завдання), де головне слово називає предмет, а залежне ознаку даного предмета;

- субстанціональні (У простому елементарному реченні реалізуються як об’єктні та суб’єктні). При об’єктних відношеннях головне слово є віддієслівним іменником, співвідносним з перехідним дієсловом, що вимагає знахідного відмінка: виховання дітей (виховувати дітей), оборона батьківщини (обороняти батьківщину). Об’єктні відношення виявляються і в конструкціях із залежною формою родового відмінка при перехідних дієсловах, при поєднанні дієслова з інфінітивом (просити працювати, запропонувати сісти). Суб’єктні відношення зумовлені лексико-граматичною природою головного слова; залежна форма позначає суб’єкт дії, діяча: ураган знищив – знищено ураганом, дощ розвіяв – розвіяно дощем;

- адвербіальні (обставинні) відношення характеризують дію чи ознаку. Це часові, просторові, цільові, причинові та інші відношення, напр.: прийти увечері, приїхати вранці, жити в місті, подарувати на згадку, не спати від хвилювання і т. ін.

Щодо сурядних словосполучень, то в них однофункціональні компоненти поєднуються сурядним зв’язком за допомогою єднальних (день і ніч, ні перший, ні другий), зіставно-протиставних (малий, але кмітливий), розділових (сніг чи дощ, рано або пізно) сполучників, або безсполучниково (сміятися, радіти; радість, успіх).

Основними типами семантико-синтаксичних відношень в них є:

- єднальні (батьки і діти);

- зіставно-протиставні (не математика, а інформатика);

- розділові (то холодно, то гаряче);

- градаційні (не лише діти, але й онуки).

Переглядів: 782