Лікування.

Стратегія медикаментозного лікування ґрунтується на тому, що лікування, яке застосовується, залежить від періоду захворювання.

При нападі застосовується:

1. Очисна клізма з подальшим промиванням кишечника 1-2% розчином

гідрокарбонату Na.

2. Оральна регідратація. Використовується призначення розчинних сольових сумішей, які відновлюють водно-електролітний баланс при блюванні, прискорюють відновлення метаболізму в організмі хворої дитини. Доцільно комбінувати розчини для оральної регідратації із негазованою лужною мінеральною водою, холодним чаєм з лимоном. Добовий об’єм розчинів для оральної регідратації (мл) повинен складати залежно від віку дитини – 100-130 мл на кг маси тіла.

У важких випадках доводиться вдаватися до призначення інфузійної терапії – глюкоза, фізіологічний розчин (загальна кількість рідини складає 40-50 мл/кг маси тіла на добу).

3. Дієта – стіл № 3, потім стіл № 5, що містить легкозасвоювані вуглеводи.

4. Спазмолітіики (за необхідністю) при вираженому абдомінальному больовому синдромі – но-шпа, дуспаталін, діцетел, ріабал.

5. Ентеросорбенти (ентеросгель, смекта). Хворим дітям доцільно призначати ентеросорбенти 4-го покоління(діоксид кремнію), який покращує детоксикаційний ефект, поліпшує евакуаційну функцію шлунку.

6. В окремих випадках призначається протиблювотна терапія (ондансетрон).

ФУНКЦІОНАЛЬНА ДІАРЕЯ -це безболісна дефекація 3 і більше разів на добу більшою

кількістю неоформлених випорожнень, що тривають 4 і більше тижнів із дебютом у періоді новонародженості. При цьому відсутнє відставання росту, якщо раціон досить калорійний.

За наявними даними в 60-80 % випадків в основі персистуючої діареї у дітей лежать функціональні розлади. У основі функціональної діареї лежить прискорення транзиту кишкового вмісту, пов'язане з посиленням рухової активності кишечнику. Порушення моторики пов'язане з наступними основними чинниками:

1. Підвищена чутливість рецепторного апарату стінки кишечнику до розтягування → позиви на дефекацію виникають при незначному розтягуванні кишечника.

2. Нервово-психічні чинники (психоемоційні стреси) → порушення центральної регуляції моторної, секреторної і інших функцій кишечника → гіперкінетична дискінезія кишечника, підвищена збудливість і скоротлива активність кишкової мускулатури як у спокої, так і під впливом емоційних і харчових навантажень.

3. Прискорений пасаж вмісту тонкої і товстої кишок призводить до того, що частина вуглеводів, особливо легкозасвоюваних, не розщеплюється повністю, не всмоктується і в товстій кишці піддається мікробному зброджуванню → виникають сприятливі умови для появи і швидкого розмноження патогенної мікрофлори → розвивається дисбактеріоз кишечника.

4. Посилені процеси бродіння → надмірна концентрація в просвіті кишечника органічних осмотичних активних речовин → транссудація і ексудація (за наявності вторинного запалення) в просвіт кишки.

5. Надмірне газоутворення, збільшення об'єму вмісту кишечника викликають розтягування стінок і збудження перистальтики товстої кишки → виникає хронічна діарея, яка у ряду хворих може чергуватися із закрепами унаслідок дисрегуляторної гіпокінетичної дискінезії кишківника.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Частота неврологічних симптомів при синдромі циклічної блювоти у дітей	\|	Клініка

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.