• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ.

Анамнез ВХШ (виразкова хвороба шлунку) – початок поступовий, перебіг – рецидивуючий із сезонними загостреннями, зв'язок із аліментарними порушеннями.

Анамнез ВХ ДПК (виразкова хвороба дванадцятипалої кишки) – виражена спадкоємна схильність (до 75% хворих), зв'язок загострення з психоемоційними перевантаженнями, перебіг – рецидивуючий, сезонність виражена в 1/3хворих.

Скарги при ВХШ: біль (частіше ниючий) за мечоподібним відростком і в епігастральній

області через 0,5-1,5 години після прийому їжі, блювота, зниження апетиту до анорексії,

нудота, печія.

Скарги при ВХ ДПК: інтенсивний (ниючий і нападоподібний) біль у верхній половині

живота, пілородуоденальний зоні натщесерце або пізній (через 2-3 години після їжі); нічні

болі у 50-60% хворих, мойніганівський ритм болі, нерідко ірадіація (у спину, у поперек),

вісцеральні болі; печія, відрижка кислим, блювота (частіше однократна), схильність до

запорів, головний біль, емоційна лабільність.

Об`єктивне дослідження:

ВХШ– пальпаторна болючість, іноді напруга черевної стінки в епігастрії.

ВХ ДПК – виражена локальна пальпаторна і перкуторна болючість у пілородуоденальній

зоні, позитивний молоточковий (Менделя) симптом , локальна м'язова напруга, зони шкірної гіперестезії Захар’їна-Гедда, астеновегетативні прояви.

Примітка: атиповий перебіг ВХ (прихований, безбольовий варіант, "німа виразка") – до 50% хворих, особливо у хлопчиків.

Ускладненняспостерігаються в 15-20% хворих з ВХ, удвічі частіше в хлопчиків (кровотеча –80%; деформація і стеноз – 10-11%; перфорація – 7-8%; пенетрація – 1-1,5%).

При наявності ускладненої ВХ:

Кровотеча– кривава блювота, дьогтеподібний стул, бліді шкіра та слизові оболонки, запаморочення, холодний піт, прискорення рульсу, падіння АТ.

Перфорація виразки – гострий “кінжальний” біль, блювота, блідість обличчя, холодні кінцівки, змушене положення з приведеними до живота колінами, втягнутий живіт, напруження передньої черевної стінки.

Стеноз – інтенсивний стійкий біль за грудиною і у верхній половині живота, відчуття переповнення після їжі, відрижка, блювота, що приносить полегшення, зневоднення, зниження маси тіла.

Пенетрація в інші органи травлення (найчастіше в голівку підшлункової залози) – значне посилення больового синдрому, біль не пов’язаний з прийомом їжі, в зоні патологічного процесу – виражена пальпаторна болючість, запальний інфільтрат, субфебрильна температура, лейкоцитоз, прискорення ШОЕ.

Для сучасного перебігу ВХ ДПК характерно:

- омолодження (маніфестація захворювання в 7-9 років);

- зміни морфогенезу хвороби;

- атиповий перебіг (скритий, безбольовий варіант майже у половини хворих);

- збільшення частоти ускладнень і тяжких варіантів перебігу;

- резистентність до лікування, що проводиться;

- нівелювання сезонності загострень.

За тяжкістю перебігу ВХ виділяють:

- легкий перебіг: строк загоєння виразки – 4 тижні для ВХ ДПК та 6 тижнів для ВХШ;

ремісія – більше 1 року; відсутність ускладнень (27-30% хворих);

- середньої тяжкості: строк загоєння виразки – від 1 до 2 місяців; ремісія –

менше 1 року; відсутність ускладнень (25% хворих);

- тяжкий перебіг: нетипова локалізація виразок, численні дефекти (3 та більше), строк

загоєння – більше 2 місяців або відсутній, часті рецидиви – більше 2 разів на рік або

безперервно-рецидивуючий тип перебігу (40-45% хворих).

Лабораторно - інструментальнІ КРИТЕРІЇ:

Діагноз ВХ ДПК і ВХШ та її морфологічний субстрат визначається тільки за

допомогою езофагогастродуоденоскопії з прицільною біопсією СОШ і ДПК. Установлюють топографію, число розмірів, стадію виразкового дефекту (І-ІV стадія), констатують наявність ускладнень, вираженість, варіант і активність супутнього ГД, контамінацію СОШ і НР.

При гістологічному дослідженні біоптатів із периульцерозної зони СОШ (при ВХШ)

виявляють гостре запалення з інфільтрацією і стазом, атрофію різної виразності; у біоптатах СО ДПК (при ВХ ДПК) – гостре запалення з інфільтрацією і повнокров'ям, гіперплазією дуоденальних залоз, розростання сполучної тканини. Гістологічно в біоптаті визначають наявність НР і ступінь обсіменіння (мікробної забрудненості) СО (+, ++, +++).

Рентгенологічне дослідження проводять тільки у випадку неможливості виконання

ендоскопічного дослідження. Абсолютні RÔ ознаки ВХ (симптом "ниші", конвергенція

складок у бік виразкового дефекту, рубцево-виразкові деформації) у дитячому віці

виявляються тільки в 18-25% хворих.

тактика лікування ХГ, ХГД,ВХ ДПК і ВХШ:

1.Стаціонарне лікування.

2. Режим фізичної активності (оберігаючий).

3.Режим харчування, призначення дієтичних столів (стіл №1, №2, №5).

4. Лікування НР інфекції у дітей:

Усі препарати призначаються 2 рази на день (вранці та ввечері) протягом 7 днів.

Азитроміцин – 1 раз на день протягом трьох останніх днів тижневого курсу ерадикації.

Дози препаратів, що використовуються в схемах ерадикаційної проти НР терапії у дітей:

- колоїдний субцитрат вісмуту – 4 -8мг/кг на добу (максимум 480 мг на добу);

- амоксицилін – 25 мг/кг (максимум – 1 г на добу);

- кларитроміцин – 7,5 мг/кг (максимум – 500 мг на добу);

- азитроміцин – 10 мг/кг (максимум – 1 г на добу);

- фуразолідон – 15-20 мг/кг;

- ніфуратель – 15 мг/кг;

- омепразол – 0,5-0,8 мг/кг (максимум -40 мг на добу);

- пантопразол – 20-40 мг на добу;

- ранітидин – 2-4 мг/кг (максимум - 300 мг на добу).\

При гіперацидних станах – антисекреторні препарати (блокатори Н₂-рецепторів гістаміну II чи III покоління, або інгібітори Н⁺/К⁺ – АТФази (РРI)): ранітидин 75-150 мг 2 рази на день або фамотидин по 10-20 мг 2 рази на день за 20 хв. до їжі протягом 7-10 днів, далі доза препарату зменшується в два рази (або залишається один прийом) і лікування продовжується ще 2-3 тижня; омепразол по 10‑20 мг (пантопразол по 20-40 мг на добу) один раз на день – зранку до їжі – 7-10 днів, далі ще 7 днів – у половинній дозі з поступовим переходом на антациди.

На другому етапі лікування ХГ та ХГД, а також при рефлюкс-гастриті, синдромі диспепсії дискінетичного типу призначаютьантациди, що не всмоктуються (алюмінію фосфат, сполуки алюмінію, магнію, кальцію та ін.) по 5-15 мл (або 0,5-1 таблетці) через 1,5-2 години після прийому їжі і перед сном. Основний курс лікування – 2 тижні, далі – прийом антацидів за вимогою:

5.При моторних порушеннях призначають прокінетики (домперидон та ін.) по 0,25 мг/кг/добу 3 рази на день до їжі 10‑14 днів, далі – за вимогою.

6.Препарати альгінової кислоти на 2-4 тижні, цитопротектори (смекта, сукральфат, препарати кореня солодцю, лакричного кореня, синтетичні аналоги простагландинів, даларгін); смекта по 0,5-1 пакетику по 2-3 рази на день за 30 хвилин до їжі; сукральфат по 0,5-1 г 4 рази на день за 0,5-1 години до їжі; ліквіритон (чи інші препарати з кореню солодцю) по 0,05-0,1 г 3 рази на день до їжі; альтан по 1 таб. 2-3 рази на день до їжі протягом 2-4 тижнів; мізопростол по 0,1 г 3-4 рази на день з їжею та на ніч; даларгін – в/м (або назальним електрофорезом) по 0,001 г (1 мл) 1-2 рази на день 10-14 днів; репаранти (обліпіхова олія, тиквеол, спіруліна, аекол, препарати прополісу, алое); імунокоректори (рослинного походження).

7.Паралельно, при необхідності, призначаються цитопротектори і репаранти терміном на 2-3 тижні (смекта – по 0,5-1 пакетику 3 рази на день до їжі, гастрофарм – по 0,5-1 таблетки 3 рази на день до їжі, ліквірітон (чи інші похідні з кореня солодцю) – по 0,05‑0,1 г 3 рази на день до їжі, цитотек та ін.).

8. При спазмах і вираженому больовому синдромі – спазмолітики (мебеверин призначають дітям від 6 років у дозі 2,5 мг/кг на добу 2 рази на день за 20 хв. до їжі, папаверин по 0,005-0,06 г 2 рази на добу, дротаверин 40-200 мг/добу в 2-5 прийоми; прифінія бромід 1мг/кг/добу (ріабал – по 1-20 мл в залежності від віку кожні 6-8 годин або в/м по 0,5-1 мл 2 рази на день) протягом 7-15 днів), препарати беладони протягом 7-14 днів у вікових дозах.

9.Після скасування антисекреторних препаратів – метаболічні препарати – для поліпшення трофіки СОШ (гастритол, актовегін тощо), вітамінні препарати, імунокорректори на 3-4 тижні.

10. При гіпоацидному ХГ – стимулятори шлункової секреції (сік капусти, подорожника, абомін, ацидин-пепсин, плантаглюцид) терміном на 2-4 тижні в сполученні з цитопротекторами і репарантами (до 4-6 тижнів).

11.Незалежно від кислотності й секреції – комплексні вітамінно-мінеральні препарати, стимулятори метаболізму, регуляторних та репаративних процесів (спіруліна з цинком, селеном, альтан та ін.) у вікових дозах протягом 2-4 тижнів.

12. При всіх формах ХГ та ХГД під час загострення призначають седативні препарати (насамперед, рослинного походження) на 7-10 днів, двічі на день.

13.немедикаментозні методи лікування У стадії загострення захворювання застосовуютьсяфізичні методи лікування. Для нормалізації секреторної і моторної функції шлунка та ДПК, а також для підвищення трофіки СОШ призначається: високочастотна електротерапія (ВЧ) – індуктотермія; надвисокочастотна терапія (НВЧ) або мікрохвильова терапія: сантиметрова чи дециметрова. При гіпоацидному гастриті застосовуються: гальванізація області шлунка; електрофорез з кальцієм за поперечною методикою; електростимуляція за допомогою діадинамічних струмів.у фазі загострення використовують: психотерапію, фізіотерапевтичне лікування (індуктотерапію, НВЧ-терапію, мікрохвильову терапію, діадинамотерапію,

Читайте також:

1. Бонітування ґрунтів: діагностичні ознаки та складання шкал бонітування ґрунтів.
2. Диференційно – діагностичні ознаки АШ і подібних станів
3. ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ
4. ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ
5. ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ
6. ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ
7. ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ
8. Діагностичні критерії ревматоїдного артриту Американської ревматологічної асоціації
9. Діагностичні критерії СЧВ
10. Діагностичні критерії функціонального розладу жовчного міхура
11. Діагностичні методики обстеження мовленнєвої підготовленості дітей до школи

Переглядів: 990