МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Навіщо людині її права і свободиПрава і свободи людини властиві самій природі людини, без них вона не може існувати як людська істота. Вони є підвалинами свободи - блага, необхідного для реалізації власних можливостей кожною людиною, та справедливості - природної потреби людини у однаково справедливому ставленні до себе, як і до інших членів суспільства. Права і свободи людини відображають основні її потреби. Вони встановлюють базові стандарти, без яких люди не можуть жити. Тому права людини повинні бути визнані та гарантовані державою. Це означає, що механізми реалізації прав людини мають закріплюватися в конституції та законах держави. Права і свободи людини забезпечують нормальне її існування та розвиток в цивілізованому суспільстві й передбачають наявність обов’язків передусім у єдиного офіційного представника суспільства – держави. Ці обов’язки доволі різноманітні: інколи держава має створити спеціальний механізм реалізації права (наприклад, право на освіту), або ж зобов’язується не втручатися сама й забезпечувати невтручання інших у процес реалізації людиною свого права (наприклад, право на особисту свободу). Від того, наскільки успішна діяльність держави на цій ниві, залежить й визнання її цивілізованою і демократичною. Дійсне «середовище проживання» для прав людини є можливим при демократії, демократичній правовій державі. Демократія, правова держава та права людини є невіддільними одне від одного. Правова держава — гарантія реальності прав людини у плані її захисту від порушень з боку апарату влади, а права людини — головна умова та ознака демократії, гуманістичний, людський вимір правової державності. Права і свободи людини є загальнолюдськоюцінністю- такою ж як Земля, повітря, океани, мир, досягнення світової культури і науки тощо. У цивілізованому суспільстві людські права і свободи визнаються пріоритетною соціальною цінністю, а їх поважання, дотримання та захист головним обов'язком держави. Відмова в наданні прав і свобод – це не особиста трагедія окремої людини, а підґрунтя соціального і політичного безладу, що породжує насильство і конфлікти у суспільстві та між державами. Заявляючи про свої права і свободи, людина бере на себе обов’язок поважати права і свободи інших, захищати й підтримувати тих, чиї права порушуються. Виконання такого обов’язку є проявом солідарності з усіма людськими істотами на Землі. Читайте також:
|
||||||||
|