Як закріплюються права дитини в українському законодавстві

Українські діти потребують захисту. Найменші громадяни мають права, які держава у своїй Конституції зобов’язалася виконувати. Законодавство України будується на принципі відсутності дискримінації. Відповідно до Конституції та нормативно-правових актів України всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи. Зупинимося на характеристиці нормативно-правових актів щодо захисту прав дітей.

Розпочнемо з КонституціїУкраїни.В Основному законіє статті, що фіксують загальні принципи прав і свобод людини(про них вже йшлося), так і статті щодо дітей. Наприклад, стаття 52 закріплює рівність у правах дітей, незалежно від того, народжені вони у шлюбі чи ні. Частина друга цієї статті забороняє насильство над дитиною та її експлуатацію. У статті 51 зафіксовано обов’язок батьків утримувати своїх дітей до повноліття, а також проголошено, що дитинство охороняється державою. В Конституції України є й інші важливі щодо прав дитини статті.

Закон України «Про охорону дитинства» Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

Регулюванню сімейних відносин з метою зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку присвячений Сімейний кодекс України. Саме в ньому законодавчо закріплений правовий статус дитини, її права, обов’язки батьків і держави щодо неї.

Сімейний кодекс України визначає також зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.

Виходячи з Конституції України та Конвенції ООН про права дитини Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» визначає правові основи діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку.

В Україні прийнято й спеціальний закон, що визначає правові і організаційні основи попередження насильства в сім'ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї (Закон України «Про попередження насильства в сім'ї»).

У 2006 році при Міністерстві України у справах сім’ї, молоді та спорту було створено Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини, на який покладалися функції: здійснення заходів щодо забезпечення захисту прав, свобод та інтересів дітей, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності; узагальнення практики застосування та розробки пропозицій щодо вдосконалення законодавства з питань усиновлення дітей, опіки, піклування, влаштування їх у дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї, запобігання дитячій бездоглядності і безпритульності, захисту прав, свобод та інтересів дітей; контрольно-наглядові функції щодо захисту прав, свобод та інтересів дітей, їх усиновлення, опіки, піклування, влаштування у дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї, а також їх утримання та виховання у закладах соціального захисту; виконання Україною зобов'язань, передбачених Конвенцією ООН про права дитини та іншими міжнародними договорами України з питань захисту прав дитини, усиновлення, опіки і піклування; забезпечення співробітництва центральних органів виконавчої влади з Дитячим фондом ООН, контроль виконання в Україні програм, які підтримуються ЮНІСЕФ тощо.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про охорону дитинства» система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає: удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері; забезпечення належних умов для охорони здоров'я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності; проведення державної політики, спрямованої на реалізацію цільових програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, навчання, підготовки до трудової діяльності, заохочення наукових досліджень з актуальних проблем дитинства; встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.

Від експлуатації, викрадення, насильства, сексуальних злочинів, втягування дітей у злочинну діяльність захищає дітей і кримінальний закон – в Кримінальному кодексі України є відповідні статті, що передбачають суворі покарання за такі злочини.

На місцевому рівні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують: проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, вирішення інших питань у цій сфері; розвиток мережі навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, соціального захисту, а також позашкільних навчальних закладів, діяльність яких спрямована на організацію дозвілля, відпочинку і оздоровлення дітей, зміцнення матеріально-технічної бази цих закладів; вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей; організацію безкоштовного харчування дітей-сиріт, дітей з неповних та багатодітних сімей у професійно-технічних навчальних закладах; організацію пільгового проїзду міським пасажирським транспортом, автомобільним транспортом загального користування у сільській місцевості учнів загальноосвітніх навчальних закладів, дітей-сиріт, дітей з неповних та багатодітних сімей, які навчаються у професійно-технічних навчальних закладах; вирішення питань про надання пільг та державної допомоги дітям та сім'ям з дітьми відповідно до законодавства; контроль за дотриманням в ігрових залах, комп'ютерних клубах, відеотеках, дискотеках, інших розважальних закладах та громадських місцях правопорядку та етичних норм стосовно дітей; вжиття інших заходів щодо охорони дитинства, віднесених до їх компетенції законодавством України.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Які права і свободи дитини їй гарантовані	\|	Якими є правові основи захисту прав жінок

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.