Окультурювання ґрунту – це екологічна реорганізація всіх компонентів біогеоценозу, що призводить до антропогенної зміни ґрунтових режимів під потреби однієї рослини.

Таке штучне обмеження біорізноманітності в агроценозі робить подібні екосистеми нестійкими. Саме тому едафотопи агроценозів потребують прискіпливої уваги та бережного ставлення.

У природних біогеоценозах ґрунт і рослина тісно взаємопов'язані. Ріст і продуктивність рослин залежать від родючості та властивостей ґрунту, а рослини, визначаючи об'єм і характер біологічного кругообігу речовин, теж сильно впливають на властивості ґрунту. Тому просторова зміна ґрунтових умов завжди супроводжується зміною природного рослинного покриву, а зміна рослинності супроводжується зміною ґрунтів.

В результаті тривалого природного відбору в природних біогеоценозах встановлюється динамічна рівновага, за якої властивості ґрунту екологічно відповідають біологічним властивостям його рослинного покриву, навіть в тому випадку, якщо ґрунт має дуже кислу або лужну реакцію, заболочений, засолений і т.п. На таких ґрунтах з несприятливими властивостями теж ростуть рослини, біологічні властивості яких відповідають властивостям ґрунту. Отже, всі ґрунти володіють різним рівнем природної родючості, а саме відносної родючості – по відношенню до певної групи або виду рослин. Один і той же ґрунт може бути родючим для одних рослин і низькородючим для інших. Цим і пояснюються наведені вище більші величини річного приросту біомаси на червоноземах і жовтоземах порівняно зі, здавалося б, більш родючими чорноземами.

Оскільки різні рослини потребують різних умов і неоднаково можуть використовувати природну родючість ґрунту, окультурювання повинно сприяти зміні важливіших агрономічних властивостей ґрунту та встановленню оптимального взаємовідношення між ґрунтом і головною екологічною групою вирощуваних на ньому культур.

Для ефективного окультурювання ґрунтів і підвищення їх родючості необхідно застосовувати цілий комплекс заходів, які повинні бути чітко узгоджені з особливостями кожного ґрунту і кожного поля. Головне - усунути негативну дію факторів що лімітують родючість ґрунту. Так, для підзолистого типу ґрунту основними заходами є вапнування, внесення органічних добрив, травосіяння, сидерація і т.ін.; для чорноземів – заходи з накопичення і збереження ґрунтової вологи та захисту їх від ерозійних процесів; для каштанових солонцюватих ґрунтів – гіпсування і вологонакопичення; для перезволожених – осушення; для торф'яних – підвищення ущільненості тощо.

Тест

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 3.4 Сільськогосподарське використання та підвищення родючості ґрунтів	\|	Розширене відтворення родючості – це...

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.