Філософська та соціально-політична проблематика у творчості мислителів Стародавнього Китаю

Джерела давньокитайської філософії (VІІ ст. до н.е.):

- «І-цзін» («Книга перемін»);

- «Ші-цзін» («Книга пісень»);

- «Шу-цзін» («Книга історії).

Філософські школи Стародавнього Китаю

1. Конфуціанство – засновник Конфуцій (VІ ст. до н.е.). Головну увагу приділяв етиці – науці про мораль.

Основні поняття

«Жень» - людяність; цей принцип повинен бути основним у взаємовідносинах між людьми, які різні за віком, станом, походженням

«і» - справедливість і обов’язок

«лі» - ритуальність

«чжи» - знання

«сінь» - довіра

«син неба» - це правитель, він має бути взірцем у реалізації принципу «жень».

2. Даосизм – засновник Лао-цзи (ІV-ІІІ ст. до н.е.). Головний твір – «Дао-де-цзін», в ІІ ст. до н.е. – перетворюється в релігію. Представник – Ян Чжу (395-335 р. до н.е.).

Основні поняття

«Дао» - це закон і всезагальний шлях, якого дотримуються всі явища, речі і саме Небо. За законом «дао» все в світі є рухливим і мінливим, світ існує в протилежностях. Закону «дао» необхідно підпорядковуватись беззастережно, якщо хочеш мати в житті успіх

«Де» - це конкретний шлях окремої речі або групи речей

«Інь» і «янь» - чоловіче і жіноче начало

3. «Фа-цзя» (законники) – засновник Сюнь-цзи (298-238 р. до н.е.) та його учень Хань Фей (280-230 р. до н.е.).

Основна ідея: все у світі відбувається згідно природних законів («лі»); людина вивчає ці закони і відповідно до них створює закони суспільства – «фа». Головна вимога до «фа» - чітко розмежовувати добро і зло у вчинках людей.

АНТИЧНА ФІЛОСОФІЯ

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Давньоіндійські філософсько-релігійні системи та філософські школи	\|	Характер і особливості давньогрецької філософії. Основні етапи її розвитку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.