Коагуляція золів

Процеси, що призводять до злипання часточок золю під дією міжмолекулярних сил називаються коагуляцією. Будь-яка зовнішня дія (нагрівання, збовтування) викликає коагуляцію золів. Початок коагуляції золю визначають у той момент, коли він каламутніє. Більшість золів здатна протидіяти коагуляції. Дифузійні шари міцел мають однаковий заряд, тому під час зближення часточки золю відштовхуються. Під час додання до золю електролітів у середовище поступають вільні іони. Товщина дифузного шару при цьому зменшується і починається коагуляція золю.

Дослідним шляхом були визначені правила електролітної коагуляції золів: усі електроліти без винятку здатні викликати коагуляцію золів; коагуляцію викликає іон з зарядом протилежним заряду гранули; для початку коагуляції необхідно, щоб концентрація електроліту перевищила мінімальну величину, яку називають порогом коагуляції. Здатність іонів до коагуляції посилюється при збільшенні їх заряду. Остання закономірність називають правилом Шульце-Гарді. Для аніонів залежність має такий вигляд: А^- : А^-² : А^-³ = 1 : 11 : 729. Тобто кількість тривалентних аніонів, яку необхідно додати до золів для початку їх коагуляції у ~729 разів менше, ніж одновалентних. Досліди показали, що для іонів, які мають однакові заряди, здатність викликати коагуляцію золів посилюється із збільшенням їх радіусів. За цією ознакою вони розташовані у ліотропні ряди:

Li⁺> Na⁺> K⁺> Rb⁺> Cs⁺; Cl^-> Br^-> NO₃^-> J^-> CNS^-.

19.3 Захист золів від коагуляції

Підвищити стійкість золів можна шляхом додання до них ВМС, макромолекули яких утворюють захисну структуру на поверхні часточок. Мірою захисної дії ВМС є захисне число, що визначається кількістю сухого полімеру у мг, яка достатня для захисту від коагуляції 10 мл золю. Якщо кількість полімеру, що додають до золю недостатня, то спостерігається зниження стійкості золю під час додання ВМС – сенсибілізація. Це пояснюється тим, що макромолекул ВМС не вистачає для утворення суцільного захисного адсорбційного шару. Найдовші частини ланцюгів ВМС при цьому можуть утворювати так звані «містки», що притягують макромолекули одна до одної і, таким чином, сприяють коагуляції.

Пептизацією називається зворотний перехід у колоїдний розчин осадів, що утворилися під час коагуляції.Для пептизації коагулят промивають водою і додають речовину, яка буде виконувати роль стабілізатору. Перемішування і підвищення температури сприяє пептизації.

Лекція №20

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Будова міцел ліофобних золів	\|	Ліофільні дисперсні системи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.