Психолога

Проблема незгоди студента з викладачем

Ситуація, коли студент вважає, що викладач «неправий», висловлюючи на своїх лекціях певні думки, цілком нормальна.

Потрібно пам'ятати, що кожна людина, в тому числі й викладач вузу, має право на свій погляд, навіть якщо цей погляд не збігається з думкою деяких його колег-психологів чи навіть з поглядом офіційної пропаганди на гострі суспільні проблеми. Студент, як самостійно мислячий «суб'єкт навчальної діяльності», також може мати свою наукову чи світоглядну позицію і буде прагнути її висловити. У подібних випадках у викладача все-таки є фактична перевага: саме він веде заняття, тому йому належить «право першого голосу». Але якщо викладач коректний спеціаліст, то він усе-таки повинен дати незгідному з ним студенту хоча б коротко означити свій погляд чи самому заявити перед аудиторією іншу позицію студента. Зробити це ліпше на перерві, на окремому семінарі або на іншому занятті, попередньо підготувавшись до реакції-відповіді на зауваження студента.

Далеко не завжди оптимальним варіантом є «миттєва», а ще й «дотепна» реакція викладача, яка не дозволяє ліпше усвідомити проблему, а тільки дає можливість викладачу продемонструвати свої «артистичні» здібності та ставить студента в позицію «посміховиська». Часто такі «дотепні» відповіді дуже подобаються студентським аудиторіям, але якщо «артистизм» викладача викликає сумніви у студентів, то їх симпатії можуть виявитися і на стороні однокурсника.

Звичайно, сама по собі дотепність викладача (чи студента), а також різні декоративно-естетичні оформлення лекції повинні використовуватися, але не домінувати над змістом і смислом освіти, «засвоєння методу наукового пізнання» - головної мети університетського курсу. 7) Проблема рівноправної дискусії студента з викладачем

Цілком можливі ситуації, коли студент у яких-небудь питаннях розуміється ліпше, ніж викладач. Як наслідок, можуть виникати дискусії та суперечки, які є цілком природними та взаємно корисними. Головним правилом їх проведення є попередня підготовка до них.

Для студента під час дискусії не показувати викладачеві всім своїм виглядом, що він його «зневажає», вважає «нікчемою» і т.д. Критика (особливо критика викладача) повинна бути конструктивною і доброзичливою. Майбутньому психологу взагалі протипоказане «демонстративне презирство» до будь-кого -це, скоріше, ознака «пацієнта», ніж спеціаліста...

Початком коректної суперечки студента з викладачем є грамотно сформульоване до викладача питання та чітко означена власна позиція студента, щоб було зрозуміло, що студент зрозумів точку зору викладача і сам знає, в чому саме він незгідний з

викладачем.

8) Проблема пошуку студентами наукового керівника

До основних помилок студента у процесі пошуку наукового керівника відносять такі:

1) орієнтація на «модних» і «популярних» викладачів (проблема в тому, що у таких викладачів уже достатньо багато бажаючих стати їх студентами, й у них просто не вистачає часу, щоб по-справжньому «возитися» з усіма; крім того, такі популярні викладачі нерідко стають занадто зарозумілими і самі починають визначати для себе «любимчиків» і «безперспективних», а то й просто «відхилених»);

2) орієнтація на «хороших» і «приємних у спілкуванні» викладачів, які реально погано розбираються у даному питанні (в темі

дипломника);

3) орієнтація на викладачів, які поглинуті своїми науковими про
блемами та мало уваги приділяють турботам і проблемам самих
студентів; правда, якщо студент - достатньо самостійний дослід-
ник-початківець, то йому буде набагато простіше знайти взаємо
розуміння з таким викладачем, і останній буде знаходити час хо
ча б на обговорення змістовних проблемних питань дипломного
проекту, а питання, пов'язані з оформленням та іншими «форма
льностями», студент повинен вже вирішувати сам;

4) вибір наукового керівника як можливого «психотерапевта» і
«няньки». У більшості випадків викладачі цього не люблять, хо
ча інколи студент знаходить те, що шукає. На жаль, у цьому ви
падку зі студента, швидше за все, не вийде справжнього самос тійного дослідника...

9) Проблема взаємостосунків студент-адміністрація

Основі проблеми у стосунках студента з адміністрацією зводяться до поліпшення організації навчального процесу. Студент може висловити свої претензії щодо невдало складеного розкладу, «поганих» викладачів, застарілого дослідницького обладнання, технічних засобів навчання, з приводу відволікання студентів на роботи, які не стосуються навчання і т.д. Часто такі претензії студентів, а ще у вигляді колективних скарг і виступів, виливаються у справжні конфлікти. Зазначимо, що для багатьох студентів ліпше виступати не поодинці, а організовувати саме колективні протести, залучаючи до цього навіть деяких викладачів.

Іноді претензії студентів до адміністрації та навчальної частини можуть бути пов'язані з тим, що студент, який сприймає психологію як науку про «астральні матерії» і т.д., не задовольняє своїх екзотичних інтересів. Про це спеціально доводиться говорити, оскільки деякі найбільш «настирливі» студенти не хочуть миритися з тим, що їх зовсім неординарні інтереси не знаходять розуміння з боку викладачів, що може навіть послужити причиною відсіву таких студентів. Наприклад, видатний учений Г.Сельє зазначав, що «з вузів часто йдуть досить талановиті й оригінальні мислителі, які не бажають чи не вміють пристосуватися до усталеної рутини навчального закладу, що «навіть у кращих вузах деякі курси розроблені погано, ряд лабораторних робіт просто непотрібні, а екзаменаційні питання безглузді... але в будь-якому випадку, студент, якщо він достатньо сильна особистість, може пристосуватися до своїх викладачів тією мірою, в якій це необхідно, і не витрачати час на нарікання з приводу неминучого... типовий «кандидат на відрахування», не ледачий, а просто негнучкий...» [11, с.53-54].

Тому головна проблема для студента, який з'ясовує свої стосунки з адміністрацією вузу, - це зрозуміти для себе, що важливіше: навести порядок у вузі (з урахуванням того, що це «вічна» проблема), отримати якісну освіту (долучитися до наукового методу пізнання) та диплом (формальна, але дуже важлива для майбутнього професіонала мета). І якщо вже боротися за свої права, то ліпше це організовувати колективно (із залученням самих викладачів) і проводити в коректній формі. Якщо ж така боротьба приречена на невдачу, то потрібно розумно зважити свої можливості, співвіднести їх з більш важливими цілями свого перебування у вузі та марно не підставляти під удари ні самих себе, ні своїх викладачів...

Хоча сам факт «боротьби за свої права» може стати доброю школою для формування почуття власної гідності, що для майбутнього психолога дуже важливо, адже йому нерідко доведеться формувати таке почуття у своїх клієнтів.

10) Проблема навчальної дисципліни й етикету в конкретному психологічному вузі

Студент часто порівнює свій навчальний заклад з іншими вузами: правила взаємостосунків, які складаються між викладачами, між викладачами та адміністрацією, між виюіадачами та студентами, між студентами. Студент, який осмислює ці правила, може виявити відмінності: знайти що-небудь ліпше, гірше. Для формування професійної самосвідомості, для самовідчуття себе студентом «хорошого» вузу все це здійснює негативний вплив [9]. Найстрашніше, коли студент-психолог бачить чвари, неприязнь, відверту заздрість у взаємостосунках між своїми викладачами; коли його втягують у з'ясування стосунків між ними. Одні студенти можуть спостерігати за цим як за розвагою, інші -переживати і навіть страждати через те, що в рідному психологічному вузі відбуваються такі вульгарні речі.

На жаль, часто негативний приклад має не менший виховний вплив, ніж позитивний - і в цьому великий дидактичний смисл «зла», «непристойності» та «невихованості». О.М.Джу-ринський наводить негативний приклад виховання, який практикувався в Стародавній Спарті: «Легендарний законодавець Лі-кург, щоб вберегти спартіатів від пияцтва, влаштовував своєрідні «уроки тверезості», коли рабів змушували напиватися, щоб спартіати могли наочно переконатися, наскільки неприємний та огидний п'яниця» [7, с. 44]..,

11) Проблема сприяння самоуправлінню студентів

Це проблема міри взаємної відповідальності студентів та адміністрації за підтримку елементарного порядку у вузі, естетичне оформлення навчальних аудиторій і різних приміщень і т.д. На жаль, у студентів сформована установка, що до вузу вони прийшли тільки вчитися, а не займатися господарськими роботами (прибиранням, ремонтом приміщень і т.д.). Як наслідок, після занять в аудиторіях багато сміття, хоча на наступній парі в цій же аудиторії буде займатися інша група і т.д. Потрібно пам'ятати, що чистота і порядок у вузі - це елемент почуття власної гідності, яке в цьому плані у студентів часто не формується...

12) Проблема автономності викладачаНа сьогодні все більше відчувається потреба у підвищенні незалежності викладача від громадської думки та від думки свого професійного середовища. З одного боку, право на власну точку зору викладачу дано, але з іншого - далеко не всі викладачі це право реалізують. Причини цього такі:

- відсутність власної професійної (а часто і моральної) позиції викладача психології зі складних проблем суспільного життя;

- сильний тиск з боку колег-викладачів і адміністрації;

- неготовність частини студентів сприймати незвичні погляди і т.д.

Імовірно, за реальну автономність у викладанні психології ще належить поборотися.

13) Етичний парадокс формування особистості студента-

Сутність професійної освіти - це не тільки формування знань, умінь і навичок, а й формування на цій основі особистості спеціаліста, найважливішою характеристикою якої є професійна совість. Парадокс у тому, що саме особистість ми часто не формуємо (особистість взагалі повинна формуватися сама, а завдання вихователів тільки створювати для цього умови). Ми не можемо оцінювати (особливо на формалізованих процедурах екзаменів, заліків), наскільки просунувся студент у плані свого особистісного розвитку, це ніяк не відображається в дипломі випускника психологічного факультету, вузу і т.д. Але, з іншого боку, це найважливіше в професійній підготовці, і тому повинно відстежуватися [9].

Можливим виходом з цієї ситуації могло б стати формування готовності до професійної рефлексії студента, до усвідомлення своєї етичної досконалості (чи недосконалості). А викладачам залишається тільки спостерігати, як їм вдалося своїми міркуваннями та власним прикладом сприяти розвитку найголовнішого в майбутньому психологові - його совісті.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Аудиторії	\|	Проблема почуття власної гідності викладача

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.