Центральні проблеми економічної організації. Закон рідкісності.

Суспільне виробництво є джерелом задоволення тих чи інших потреб. Потреба – це відчуття нестачі того, що необхідно для підтримання життєдіяльності людини.

Матеріальні потреби людей практично безмежні, а це означає, що їх повністю задовольнити неможливо. У кожний певний момент індивіди та інститути, що становлять суспільство, відчувають низку невдоволених матеріальних потреб. Окремі з них – їжа, одяг, житло – належать до біологічних потреб людини. Проте під впливом звичаїв і традицій, що склалися у суспільстві, виникають інші потреби: специфічні види їжі, одягу, житла, які ми намагаємося придбати. Вони часто зумовлюються загальним соціальним і культурним середовищем, в якому ми живемо. З перебігом часу потреби змінюються і примножуються з появою нових виробів, широкої реклами і енергійного стимулювання збуту. Метою всієї економічної діяльності є намагання задовольнити ці різноманітні матеріальні потреби.

Економічні ресурси, або фактори виробництва, володіють однією загальною корінною властивістю: вони рідкісні, тобто кількість їх обмежена. У цьому і полягає сутність закону рідкісності. Кількість орних земель, корисних копалин, капітального устаткування та робочої сили (робочий час ) обмежена. Внаслідок рідкісності виробничих ресурсів і тієї межі, яку їх рідкісність ставить перед виробничою діяльністю, сам обсяг виробництва неминуче обмежений.

Виходячи їз безмежності потреб і обмеженості ресурсів, перед будь – якою економічною системою постають три фундаментальні проблеми організації економіки: що виробляти? як виробляти? для кого виробляти?

1. Що і скільки потрібно виробляти? Який набір товарів та послуг і в якому обсязі найповніше задовольнятиме потреби суспільства?

2. Як цей обсяг продукції необхідно виробляти? Як треба організувати виробництво, які фірми мають виробляти і яку застосовувати технологію виробництва?

3. Для кого повинна вироблятися продукція? Як повинна вона розподілятися серед споживачів?

У різних економічних системах використовують різні способи розв’язання цих трьох проблем організації економіки. Ринкова система скеровує ресурси в ті галузі, на продукти яких споживачі виявляють достатній попит, щоб виробництво цих продуктів було прибутковим. Водночас ринкова система позбавляє неприбуткові галузі обмежених ресурсів. У конкурентній ринковій економіці виробляють продукти лише ті фірми, які спроможні застосовувати економічно найвигідніші методи виробництва.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фактори виробництва	\|	Технологічний вибір у суспільстві. Зростаючі витрати

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.