• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Метод суперпозиції в задачах пружного режиму

Інтерференцію свердловин в умовах пружного режиму досліджують з допомогою методу суперпозиції, обгрунтованість застосування якого пояснюється лінійністю основного диференціального рівняння пружного режиму (9.10).

У той же час, коли вибійний тиск чи відбір рідини неперервно змінюються в часі за заданим законом,

;

,

де – тривалість часу від початку роботи свердловини, то ці суми (9.88) і (9.89) перетворюються в інтеграли типу інтегралу Дюамеля, тобто

(9.90)

(9.91)

Аналогічно маємо і для випадку роботи багатьох свердловин.

Так, згідно з методом суперпозиції пониження тиску у будь-якій точці пласта дорівнює сумі понижень тиску , що створюються окремими свердловинами. Тоді з використанням основної формули пружного режиму в точному і наближеному записах відповідно можна подати пониження тиску в будь-якій точці пласта на момент часу t для випадку одночасного пуску всіх свердловин у роботу:

; (9.92)

(9.93)

або для випадку пуску свердловин у різний час на момент часу t₁

; (9.94)

, (9.95)

(9.96)

Для врахування зменшення дебіту видобувної свердловини на величину

Аналогічно з використанням методу суперпозиції можна обчислити зміну тиску в будь-якій точці пласта у випадку багаторазової зміни (зменшення, підвищення) дебіту свердловини, причому кожній зміні дебіту відповідає введення в

рідини, але в цю ж свердловину почали нагнітати рідину з витратою , а отже суміщаємо стік і джерело з однаковою за величиною витратою , але різною за знаком, в одній свердловині. У результаті загальна витрата рідини дорівнює нулю. Тоді зміну тиску на вибої свердловини, що викликана збуренням тиску – пуском і зупинкою – згідно з методом суперпозиції записуємо (рис. 9.9) так:

(9.98)

або, оскільки ,

, (9.99)

де Т – час роботи свердловини до зупинки; t – час з початку зупинки (час спостереження за відновленням тиску); знаки “+” і “–“ перед відповідають стоку і джерелу.

Ми одержали лінійну залежність між і (рис. 9.10). Із графіка знаходимо тиск р_к (екстраполяція до осі ординат) і тангенс кута нахилу прямої

, (9.100)

звідки визначаємо коефіцієнт гідропровідності пласта

(9.101)

та коефіцієнт проникності (за відомих товщини пласта h і динамічного коефіцієнта в’язкості нафти m)

. (9.102)

Цей метод оброблення даних відновлення тиску називають методом Хорнера. Його використовують тоді, коли Т і t є величинами одного порядку, тобто коли свердловина працювала короткий проміжок часу перед зупинкою, наприклад, це була розвідувальна свердловина.

Якщо свердловина перед зупинкою працювала тривалий час і , то можна вважати, що тиск на вибої стабілізувався , а усталена депресія тиску

, (9.103)

де р_со – постійний вибійний тиск перед зупинкою.

Після зупинки неусталена депресія тиску виражається формулою (9.98), яку можна записати так в разі :

. (9.104)

. (9.108)

Звідси ми дістали можливість трансформувати криволінійну залежність в пряму лінію , що показано на рис. 9.11. Із графіка аналітично чи графічно знаходимо

(9.109)

як тангенс кута g нахилу прямої лінії і відрізок А, що відтинається дотичною до точок виміру, які вкладаються вздовж прямої лінії. Звідси метод оброблення даних дослідження свердловини дістав назву метода дотичної.

Знаючи числові значини і та А, обчислюємо коефіцієнт гідропровідності пласта

(9.110)

або коефіцієнт проникності пласта

, (9.111)

комплексний параметр

(9.112)

або зведений радіус свердловини

. (9.113)

Наголошуємо, що тут r_с – це зведений радіус свердловини, який визначається для конкретної свердловини за результатами її дослідження на відміну від його оцінки з використанням, наприклад, графіків В.І. Щурова.

Метод дотичної можна застосовувати до моменту часу , а для необхідно обробляти результати за методом Хорнера.

Початкова частина модифікованої кривої відновлення тиску є спотвореною, що викликано продовженням припливу рідини у свердловину після закриття її на гирлі (а не на вибої) та зміною проникності пласта у привибійній зоні (рис. 9.12).

Критерієм застосування методів без урахування припливу рідини Е.Б. Чекалюк пропонує за похибки до 1% прийняти умови:

, (9.114)

де – нагромаджений приплив рідини за час t після зупинки свердловини.

Величину припливу рідини з пласта у свердловину після зупинки її визначають свердловинним (глибинним) дебітоміром або непрямим шляхом обчислень (за зміною тиску на гирлі свердловини).

Методи, що враховують приплив рідини після зупинки свердловини, дають змогу збільшити кількість точок, які вкладаються на пряму. Взагалі відомо понад 30 методів оброблення результатів дослідження свердловин на неусталених режимах.

Вплив зміни проникності у привибійній зоні пласта на роботу свердловини називають скін-ефектом (від англійського skin – плівка, оболонка). З урахуванням скін-ефекту основну формулу пружного режиму Херст і Ван-Евердінген записали так:

, (9.115)

звідки за методом Джоєрса і Сміта

, (9.116)

де S – показник скін-ефекту як функція часу t, причому знак ”-” у разі зменшення S вказує на погіршення проникності, а знак “+” у разі зростання S – на її покращення (див. рис. 9.12); .

Узагальнимо, що коефіцієнт проникності пласта можна визначити за результатами дослідження на усталених (к_уст) і неусталених (к_неуст) режимах, причому перший характеризує пласт у привибійній зоні, а другий – на значній відстані від свердловини. Якщо , то має місце погіршення проникності у привибійній зоні пласта, а отже треба збільшити її, наприклад, здійсненням солянокислотного оброблення.

Тривалим спостереженням за відновленням тиску можна встановити зміни у віддаленій частині пласта (рис. 9.13). У такому випадку здійснюють гідропрослуховування пласта. Із графіка знаходимо час t, за якого лінія викривлюється, і за цим графіком оцінюємо відстань

, (9.117)

на якій має місце якась зміна.

Параметри пласта визначають за графіками зміни тиску не тільки у збуджувальних свердловинах, але й у реагуючих свердловинах, використовуючи основну формулу у вигляді

, (9.118)

де – зміна тиску в реагуючій свердловині за зміни дебіту збуджувальної свердловини; R – відстань між свердловинами.

Переглядів: 684