• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Сполучені Штати Америки

Ця країна однією з перших визнала відмивання «брудних» грошей карним злочином. Така дефініція з'явилася в Криміналь­ному кодексі США після його доповнення законом від 27 жовтня 1986 р. про боротьбу з відмиванням грошей.

За цим законом, злочин відмивання грошей скоює "кож­ний, хто знає, що власність, яка бере участь у проведенні фінан­сової операції, є доходом від протизаконної діяльності, спрямо-яаної на:

• проведення чи спробу здійснення фінансової операції, яка включає такі доходи з наміром надати підтримку тим ви­дам протизаконної діяльності, які перераховані в законі і які включають майже всі серйозні ознаки карної діяль­ності, організованої злочинності й обігу наркотиків;

• здійснення фінансової операції, яка має намір порушення вимог статей федерального Податкового кодексу;

• свідоме здійснення трансакції з наміром приховання част­ково чи цілком, суті справи, місця, джерела, власника чи особи, яка контролює доходи від певної протиправної діяльності;

• здійснення фінансової угоди з невиконанням обов'язку на­дання звіту про обіг готівки.

Ця дефініція розширена додатковим розпорядженням, у якомуговориться, що "злочин відмивання грошей скоює кожна особа,яка перевозить, переказує чи переміщує цінні чи грошові фонди в (або з) Сполучені Штати:

• з наміром подальшого проведення протиправних дій, пере­рахованих у законі;

• щоб приховати або замаскувати суть, місце, джерело, влас­ника чи особу, яка контролює доходи від згаданої проти­правної діяльності, якщо вона знає, що ці доходи походять від однієї з форм протиправної діяльності;

•аоч

Міжнародне оподаткування

• щоб уникнути обов'язку інформування про трансакцію, якщо вона знає, що доходи походять від протиправної діяльності".

Подальше розширення складу злочину відмивання' грошей міститься в 1957-ому параграфі закону. Він дає визначення свідо­мої участі чи спроби участі в грошових трансакціях, які переви­щують 10 000 дол, якщо ці гроші отримані в результаті протиправ­ної діяльності, визначеної в законі. Для кваліфікації складу зло­чину необхідна наявність факту усвідомлення виконавцем того, що гроші, які відмиваються, отримані протиправним шляхом.

Разом з тим, для кваліфікації складу такого злочину нео­бов'язкова наявність у ньому дій, які мають намір провести неза­конну діяльність чи приховати факт нелегальної діяльності або джерела нелегальних коштів. Суб'єктом злочину відмивання гро­шей може бути також особа — посередник у торгівлі товарами, за­купленими на гроші, які походять від злочинної діяльності.

Таким чином, у Кримінальному кодексі США дуже широко тлумачиться дефініція відмивання грошей і в той же час визначені конкретні ознаки даного злочину. Об'єктом відмивання в ньому виз­наються доходи, які виникають внаслідок здійснення різних видів злочинів, склад яких позначений в інших статтях кодексу. При цьо­му особливе значення надається доходам, які утворюються від ви­робництва, контрабанди, продажу і розповсюдження наркотиків. У дефініції міститься пряма вказівка на те, що процедура відмивання грошей пов'язана зі зловживанням фінансовими операціями з метою маскування величини, місця, джерела і власника незаконно отрима­них доходів. На відміну від законодавства інших держав, Криміналь­ний кодекс США співучастю у відмиванні грошей називає невико­нання обов'язку надавати звіт Службі внутрішніх доходів Міністер­ства Фінансів щодо операцій з готівкою і безготівкових коштів. Відмиванням грошей також визнана будь-яка діяльність у фінансо­вому середовищі, яка переслідує мету ухилення від сплати податків, а також надання помилкових даних, які стосуються сплати податків.

Велика Британія.

Вперше визначення відмивання грошей було введено в Кримінальний кодекс Законом від 15 березня 1989 р. "Про за-

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

побігання тероризму". Стаття 11 цього Закону називала відми­вання грошей злочином, який полягав в "укладенні договору чи в залученні яким-небудь іншим способом у дії з надання допомоги Іншій особі у володінні чи контролі над фінансовими коштами, які одержані від тероризму".

У 1994 р. британські законодавці вводять у Кримінальний кодекс повніше визначення відмивання грошей. У статті 49 За­кону "Про боротьбу з торгівлею наркотиками" відмиванням грошей назвали "одержання, володіння, приховання, викорис­тання і переказ доходів, одержаних від торгівлі наркотиками, якщо це відбувається з усвідомленням джерел походження цих доходів". До складу цього злочину була також включена участь у договорі, який переслідує мету збереження чи контролю над доходами, одержаними від торгівлі наркотиками чи створення можливості використання цих доходів або придбання за них власності шляхом інвестицій. До злочинів, пов'язаних з відми­ванням грошей, також віднесене: неповідомлення органів пра­вопорядку про походження грошей від торгівлі наркотиками чи навіть про підозри про таке походження для осіб, які мають справу з такими грошима через виконання службових обов'язків або у зв'язку з веденням господарської діяльності, якщо тут введений відповідний порядок повідомлення право­охоронних органів про такі факти чи підозри. До співучасті у Відмиванні грошей віднесене також розголошення стороннім особам інформації, яка була раніше передана органам правопо­рядку з метою початку розгляду в справі про торгівлю наркоти­ками і заподіяння такими діями шкоди подальшому карному розслідуванню.

Бездіяльність фінансових установ, які не перешкоджали ле­галізації незаконно отриманих доходів, вважається тут карним їлочином. Винних позбавляють волі на строк до 14 років і обкла­дають штрафом. Розголошення інформації злочинцю чи третім особам загрожує позбавлення волі до 5 років, громадянам, які зна­ли про згадані операції і не повідомили поліції про них, - до 5 років тюремного ув'язнення.

Одночасно уряд Великої Британії посилив контроль над діяльністю офшорних зон на територіях британських домініонів.

Міжнародне оподаткування

Щоб запобігти спробі легалізації злочинно отриманих доходів в міжнародних масштабах і перешкодити їх відмиванню, уряд Ве­ликої Британії на початку 1998 р. провів ревізію систем банківського регулювання островів Ґернсі, Джерсі (протока Ла-Манш) і Мен (Ірландське море) [39, с 289]. Німеччина.

Склад злочину "відмивання грошей" визначається парагра­фом 261 Кримінального кодексу Німеччини в такий спосіб:

• той, хто відносно до майнового об'єкта, джерелом поход­
ження якого є:

а) злочин, скоєний іншою особою,

б) правопорушення, вчинене іншою особою і описане « па­
раграфі 29, абз. 1/1 Закону "Про наркотики", чи

в) правопорушення, вчинене членом злочинного угрупован­
ня (параграф 129),

• вчинить дії, які означають приховання самого цього
об'єкта чи його походження, або вчинить чи спробує уне­
можливити встановлення походження цього об'єкта, його
виявлення, конфіскацію, арешт, вилучення чи збереження
після цього вилучення, карається позбавленням волі на
термін до п'яти років чи грошовим штрафом.

2) Піддається покаранню і той, хто

а) привласнює собі чи передає третій особі,

б) зберігає чи використовує у своїх інтересах або в інтересах
третьої особи майновий об'єкт, зазначений в абзаці 1, як­
що він знав про походження об'єкта в той момент, коли
заволодів ним.

Замах карний.

В особливо тяжких випадках передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на термін від шести місяців до десяти років. Особливо тяжкий випадок має місце, як правило, тоді, коли дії злочинця становлять для нього промисел чи він - член ор­ганізації, створеної з метою тривалого відмивання грошей.

Той, хто у випадках, визначених в абз. 1 і 2, з легковажності не розуміє, що предмет походить від названої в абз. 1 протиправ­ної дії іншої особи, карається позбавленням волі до двох років чи грошовим штрафом.

Розділ 3, Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

Тут доречно вказати на дві важливі відмінності дефініції Відмивання грошей від подібних дефініцій, які містяться в британсь­кому Кримінальному кодексі і КК США. Насамперед це стосується складу злочину. Перелік правопорушень, від яких походять «брудні» гроші, не обмежується злочинами, пов'язаними з наркотиками (і навіть двома або трьома видами організованої злочинності). До ньо­го входять будь-які злочини, "вчинені іншою особою". Уже спроба зробити перераховані дії спричинює покарання. Більше того, поси­лання на непоінформованість про походження сумнівного предмета не звільнює від відповідальності одержувача, користувача чи розпо­рядника майна або грошей. Законодавці визнали за необхідне, щоб відповідальність лягла і на тих, хто з легковажності чи грубої необач­ності не знав, що предмет походить від одного з перерахованих у статті КК злочинів. Усього дефініція відмивання грошей у німецько­му законодавстві містить у собі вісім ознак злочинної діяльності. Відомий знавець даної проблеми, польський кримінолог Веслав Ясінський, вважає, що настільки широке тлумачення складу такого злочину може викликати труднощі в тлумаченні і практичному за-стосуванні даної статті карного законодавства.

У німецькому Кримінальному кодексі, параграф 261, до­кладно пояснюється суб'єктивна сторона складу злочину. Вона допускає подвійний намір, а саме: 1) знання про злочинне поход­ження майна чи грошей і 2) намір приховати, перешкодити розслідуванню відмивання грошей. Наявність цього подвійного Наміру повинен установлювати суд.

Німецьке законодавство чітко відокремлює первинний (вихідний) злочин від вторинного. Первинний (як правило, тяж­кий) злочин є джерелом походження майна, яке відмивається. Суб'єкт первинного злочину не може виступати одночасно суб'єктом вторинного злочину, яким є саме відмивання майна, цінностей чи грошей. Оскільки первинний злочин відноситься до розряду більш тяжких, то і склад первинного злочину цілком по­глинає склад вторинного злочину. Тому суб'єкт вторинного злочи­ну — відмивання грошей — повинен знати чи здогадуватися про факт первинного злочину, для цього йому необов'язково знати про деталі вихідного злочину. Для покарання досить, щоб виконавець їі схваленням відносився до самого факту карного походження

Міжнародне оподаткування

майнового об'єкта. Вважається достатнім також, якщо виконавець з багатьох передбачуваних джерел походження майна, яке відми­вається, не виключає і злочинне джерело його походження.

У Кримінальному кодексі Німеччини чітко градуйовані за­ходи покарання за відмивання грошей. Його межі зорієнтовані на ступінь і форму провини. У цілому ж ці заходи суворі. За на­вмисні дії, згідно з параграфом 261, абзац 1 і 2 КК, передбачені грошовий штраф чи позбавлення волі до п'яти років. Дії, вчинені з необачності, згідно з параграфом 261, абзац 5 КК, караються поз­бавленням волі терміном до двох років чи грошовим штрафом. За навмисні дії в особливо тяжких випадках (вчинене у вигляді про­мислу чи в складі злочинних банд) термін покарання збільшений до десяти років позбавлення волі. До обтяжуючих обставин відне­сено: великі масштаби відмивання грошей, ступінь інтенсивності злочинних дій (створення фіктивних фірм, підкуп чиновників держапарату і т. ін.), тривалість відмивання грошей, підриви банківської, економічної й адміністративної системи.

Докладно і обґрунтовано викладено порядок вилучення, аре­шту і конфіскації майна, яке відмивається. Усі предмети, які мають відношення до справи, підлягають вилученню згідно з параграфом 261, абзац 7 КК Німеччини з урахуванням "розширеної передумо­ви". Суть її в тому, що у випадку відмивання грошей, проведеного у вигляді промислу чи злочинними об'єднаннями, може бути за­стосована санкція про розширену конфіскацію. При багатос­тупінчастому (багаторазовому) відмиванні грошей здійснюється вилучення багаторазової вартості майнового об'єкта, тому що при кожному черговому акті відмивання в організований злочинцями "пральний" конвеєр надходить все нова й нова порція "білизни" (тобто грошей, майна чи активів, пов'язаних з "первинним" злочи­ном і тому призначених для "прання").

Важливо й те, що докладно розписано процедуру, сам поря­док виявлення і конфіскації такого майна.

Цій же меті слугує ухвалений Бундестагом 25 жовтня 1993 р. Закон "Про виявлення прибутків від тяжких криміналь­них злочинів", названий Законом про відмивання грошей. Цей Закон ухвалено на виконання Директиви Європейського співто-

* ДивДодаток 16

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

вариства з охорони фінансової системи від використання її з ме­тою відмивання грошей, ухваленої 10 червня 1991 р.

Закон має на меті полегшити проведення процедури вияв­лення доходів, одержаних у результаті тяжких злочинів, поставити перешкоди відмиванню грошей, сприяти викриттю організаційних структур організованої злочинності. В обов'язок банкш він поста­вив ідентифікацію трансакції на суму, яка перевищує 20 000 марок Із встановленням учасників таких угод. Закон передбачає "майнове покарання". В особливо небезпечних випадках, коли мова йде про наркобізнес, суди одержали право поряд з покаранням у вигляді позбавлення волі присуджувати до сплати великого штрафу, розмір якого залежить від скоєного злочину, а в усіх інших ана­логічних випадках — конфіскувати майно злочинців.

Закон передбачає ще один важливий захід — розширив пе­релік випадків оголошення доходів незаконними. Він введений для того, щоб спростити виявлення доходів, отриманих від здійснення злочинш, пов'язаних з наркобізнесом. Це дає поліції право називати незаконними предмети і майно наркоділіав навіть на тій стадії здійснення злочину, коли неможливо встановити, як саме ці предмети здобуті, але результати розслідування дають Підстави припускати, що все це майно отримане внаслідок злочин­ної діяльності.

Закон поставив банкам, усім кредитно-фінансовим уста­новам, а також акціонерному товариству "Німецька пошта" зо­бов'язання ввести в себе правила, спрямовані на виявлення і припинення сумнівних фінансових операцій. Однак відразу ж Після його вступу в дію він став викликати численні дорікання, оскільки, на думку практиків, занадто багато лазівок залишає ВІН для аматорів відмивання грошей. Клаус Коттке наводить як приклад один великий міжнародний банк, який застосовував Принципи, закладені в німецький Закон про відмивання грошей ще за рік до його вступу в дію. І який же результат? З багатьох тисяч проведених ним ідентифікації! клієнтів йому вдалося ли­гає один-єдиний раз виявити відмивателя грошей. Та й цього разу охоронців закону очікувало гірке розчарування — ним ви­мився секретний співробітник Федерального відомства карної поліції [25, с 35].

ЯЯ1

Міжнародне оподаткування

Звичайно, було б помилкою робити висновок про те, що всі аналогічні заходи не приносять позитивного результату. Тому відповідні параграфи і пункти, які вимагають від банківських ус­танов ідентифікації клієнтів, поступово вводяться в законодавчі акти різних країн.

Франція.

У законодавстві Франції до 1996 р. було дві дефініції відми­вання грошей, причому обидві вони складом цього злочину вва­жали "володіння, переміщення, приховування і маскування до­ходів, які походять винятково від торгівлі наркотиками". І тільки у зв'язку з необхідністю приведення актів французького законо­давства до стандартів Євросоюзу в Кримінальний кодекс країни були внесені відповідні зміни. Закон, ухвалений 13 травня 1996 p., передбачає, крім санкцій за відмивання грошей і торгівлю нарко­тиками, ще й необхідність і умови міжнародного співробітництва в сфері виявлення і конфіскації доходів, отриманих злочинним шляхом. Стаття 324 Кримінального кодексу "Склад злочину відмивання грошей" включає:

• допомогу різними засобами, у тому числі і шляхом фаль­сифікації доказів походження майнових цінностей чи до­ходів, яка надається виконавцям злочинів і приносить їм прямі чи непрямі вигоди;

• допомогу порадами в інвестуванні, а також у приховуванні капіталів, які отримують прямо чи побічно від злочинів.

Таким чином, дефініції відмивання грошей у французькому за­конодавстві, як і в правових актах інших країн, включають різні зло­чинні діяння, які стали джерелом походження «брудних» грошей.

Швейцарія.

Швейцарське законодавство встановило, що злочин "відмивання грошей" вчиняє "кожний, хто намагається перешко­дити виявленню джерела чи місця приховування активів, або хто намагається запобігти конфіскації активів, про які він знає чи має підставу судити, що вони якимось чином пов'язані зі злочи­ном; хто, діючи відповідно до професійних обов'язків, приймає, депонує або допомагає в розміщенні чи переказі активів третьої

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

особи, не намагаючись встановити тотожність особистості розпо­рядника активами з усією належною старанністю, якої варто до­тримуватись при таких обставинах". Таку дефініцію багато кримінологів вважають найвдалішою, найбільш сучасною, яка відповідає вимогам як правоохоронних органів, так і кредитно-фінансових установ.

Об'єкт відмивання, визначений у дефініції, — доходи, пов'язані яким-небудь чином зі злочином. Для кваліфікації зло­чинного характеру дії необхідне встановлення зв'язку цих доходів іі злочином. Мета відмивання грошей у дефініції визначається точно так само, як і в німецькому та американському законо­давствах. У швейцарському законі, на відміну від законодавства інших країн, більший акцент зроблено на дії, які ускладнюють ви­явлення джерела «брудних» грошей (активів) чи місця їхнього приховування. Більш чітко сформульована сама мета протидії відмиванню грошей — позбавлення злочинців можливості корис­туватися плодами злочинної діяльності, а також їхня конфіскація правоохоронними органами.

Важливо, що швейцарський закон значно розширює коло осіб, які потенційно здатні взяти участь у процедурі відмивання грошей. Це насамеперед, "кваліфіковані" виконавці. Сюди зарахо­вані члени злочинних угруповань, злочинних організацій, мета псих — систематично відмивати гроші, а також особи, які одержу­ють прибуток за професійне здійснення процедури відмивання гро­шей. Закон встановлює, що виконавець підлягає кримінальному покаранню й у тому випадку, якщо первісні дії, які приносять йому «брудні» гроші, він вчинив за кордоном, у тій країні, у якій за цей вчинок він також підлягає кримінальному покаранню.*

Далі швейцарський закон проводить відмінність серед вико-НМців — осіб, які працюють в установах, що надають фінансові Послуги, і які не вжили відповідних заходів у процесі проведення фінансових угод (трансакцій), не виявили належної старанності ДЛЯ ідентифікації розпорядників активів. Шляхом включення до потенційних учасників процедури відмивання грошей

* Ні/іионідно до статті 305 Кримінального кодексу Швейцарії у відмиванні грошей яімнаний винним екс-прем'єр-міністр України П. Лазаренко, який знаходився під і Чідгтвом у каліфорнійській тюрмі в США і був там визнаний винним у відмиванні іршцой.

Міжнародне оподаткування

працівників банківських установ недвозначно вказується на мож­ливість зловживання цими установами, а також на можливість участі —' усвідомленої чи неусвідомленої — банківських служ­бовців у цій процедурі.

Таким чином, Швейцарія, де колись касир у банку, нічого не запитуючи, приймав на збереження валізу банкнот, перетворила­ся на зразкову країну, в яку шлях злочинним коштам припинили закони. Разом з тим, швейцарські закони не вважають злочином ухилення від сплати податків в інших країнах, і тому іноземній поліції заборонений доступ до конфіденційної інформації швей­царських банків [39, с 295].

Польща.

Польща стала першою посткомуністичною країною, яка до­повнила своє законодавство статтею про відмивання грошей, що відповідає вимогам, запропонованим Радою Європи й інших міжнародних організацій. Польські законодавці використовували досвід своїх американських, британських, німецьких і швейцарсь­ких колег і успішно застосували його в розробці Кримінального кодексу. У параграфі 1 статті 299 Закону "Про захист господарсь­кого сектора", прийнятого 12 жовтня 1994 p., основний склад зло­чину "відмивання грошей" дається в такому формулюванні: "Хто платіжні засоби, цінні папери чи інші валютні цінності, майнові права, рухоме чи нерухоме майно, яке одержується від доходів, пов'язаних зі злочинами, вчиненими третіми особами, особливо з виробництвом і торгівлею одурманюючими чи психотропними речовинами, з контрабандою, підробкою грошей або цінних па­перів, з розбоєм чи зі здійсненням іншого майнового злочину у ве­ликих розмірах, з вимаганням викупу або з торгівлею зброєю, спорядженням чи вибуховими речовинами, приймає, передає або вивозить за кордон, допомагає в зміні власності чи починає інші дії, які можуть перешкодити чи значно ускладнити встановлення їхнього злочинного походження, їхнє виявлення і вилучення, той піддається позбавленню волі від трьох місяців до п'яти років".

Зміст статті складається з п'яти параграфів. Другий, третій і четвертий параграфи включають окремі формулювання складу такого злочину, вчиненого працівниками банків. В другому пара-

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

графімова йде про несумлінне виконання ними службових обов'язків, пов'язаних з порушенням внутрівідомчих розпоряд­жень, спрямованих на запобігання і припинення процедури відмивання грошей. У третьому говориться про неповідомлення органів фінансового контролю про підозрілі фінансові угоди і трансакції. Санкція за таке правопорушення передбачає позбав­лення волі на строк до 3-х років. Четвертий параграф погрожує покаранням банківському службовцю (керівникові), який відповідає за призначення спеціально виділеного працівника, відповідального за збір інформації про підозрілі угоди, про які мо­ва йде в параграфі 3. За таке правопорушення передбачений настільки ж суворий захід покарання, що й у попередньому пара­графі статті. У п'ятому параграфі сформульований склад злочину організованого відмивання грошей, а також відмивання доходів у великих розмірах. Для звинувачених у таких видах злочину пе­редбачене тюремне ув'язнення терміном до десяти років.

У польському законодавстві не тільки чітко, докладно і всебічно викладений склад найбільш розповсюджених і небезпеч­них видів злочину "відмивання грошей", а й передбачений ме­ханізм взаємодії органів охорони правопорядку і кредитно-фінан­сових установ у боротьбі з цим злом.

9.3. Практичні заходи, які здійснюються у міжнародно­му масштабі

Створення нормативно-правової бази шляхом підготовки і укладення міжнародних договорів — це, безсумнівно, важливий етапу боротьбі з інтернаціональною організованою злочинністю. Але ще важливіше й складніше завдання — вживати практичні за-ходиз реалізації цих угод, причому здійснення таких заходів при-носитьвагомі конкретні результати. Розглянуті вище міжнародні правові акти одержали широку підтримку членів Організації Об'єднаних Націй. Вираженням такої підтримки стало прийняття у 1990р. Всесвітньої програми дій. її ухвалила Генеральна Асам­блея ООН під час спеціальної сесії, присвяченої міжнародному співробітництву в боротьбі з нелегальним виробництвом, пропо­зицією, попитом і поширенням одурманюючих засобів і психо­тропних речовин.

Міжнародне оподаткування

Члени ООН також звернули увагу на необхідність вживан­ня заходів, спрямованих на підрив економічного потенціалу зло­чинних організацій. Сесія ООН констатувала, що "величезні фінансові прибутки, які надходять від нелегальної торгівлі одур­манюючими засобами і пов'язаної з нею злочинної діяльності, відкривають можливість наднаціональним злочинним групам проникати в урядові органи, розбещувати і корумпувати посадо­вих осіб, а також псувати принципи правопорядку і створювати загрозу суверенності держав" [98, с 141].

Роль основного координатора в економічній протидії міжнародній злочинності відіграє створена під егідою ООН спеціалізована організація з назвою Програма ООН з контролю над наркотиками (United Nation Drug Control Programme — UNDCP) зі штаб-квартирою у Відні. Вона розробила власний план дій у галузі боротьби з відмиванням грошей, а також конфіскації доходів, які надходять від торгівлі, наркотиками. Ціною власних зусиль або, в разі потреби, за сприяння інших ор­ганізацій, UNDCP надає спеціалізовану допомогу всім, хто до неї звертається. Форми цієї допомоги різноманітні, наприклад, ор­ганізація навчання, — часто тематично пристосованого до місце­вих умов, — для політиків, працівників правоохоронних органів, які займаються розшуком учасників наркобізнесу. Доповненням до цих програм слугують навчальні курси для оперативного скла­ду, учасники яких — особи, які відповідають за розкриття еко­номічних злочинів. Такі тренінги часто супроводжує додатковий інструктаж чи спеціалізована допомога прямо на місці подій. Ця організація виготовляє також "особливо корисні знаряддя праці", наприклад, вона видала спеціальний збірник, який містить пора­ди і рекомендації для слідчих органів разом з вирішенням прак­тичних аспектів таких проблем, як пошуки джерел інформації й управління фінансовими і матеріальними ресурсами.

З різноманітної діяльності UNDCP варто особливо виділи­ти надання юридичної допомоги тим державам, які після ра­тифікації Віденської конвенції повинні провести складну і тру­домістку роботу з пристосування своїх законодавчих систем до її вимог. Найбільше труднощів у цій сфері діяльності відчувають країни, що розвиваються: це зокрема нестача високоосвічених

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

фахівців, у тому числі професійних юристів. Тому однією з най­важливіших ініціатив UNDCP у цьому напрямі стала розробка в листопаді 1993 р. "зразкового законодавства", пристосованого до потреб країн, чиї законодавчі системи виходять із принципів римського права. Цей документ виданий англійською, французь­кою, іспанською, російською і арабською мовами. На відміну від Віденської Конвенції нормативи, які містяться в цій моделі, не об­межуються однією лише криміналізацією відмивання грошей на основі карного права Виходячи з основної ідеї всесвітньої програ­ми дій про необхідність "зміцнення і доповнення" постанов Віденської конвенції, творці моделі використовували у своїй ро­боті й інші документи, наприклад Рекомендації спеціалізованої ірупи з протидії відмиванню грошей, для того щоб зібрати й уза­гальнити в ній усе краще, що є в сучасній міжнародній практиці. Тому сильний наголос також зроблено на запобіганні викорис­танню фінансових установ для відмивання грошей, які надходять від торгівлі наркотиками (а також використання деяких інших ус­танов, наприклад казино).

І хоча UNDCP відіграє в цій сфері, безперечно, провідну роль, не можна обійти мовчанням внесок у цю справу й інших ор­ганізацій. До них відноситься Відділ запобігання злочинам і кар­ного судочинства Віденського бюро ООН. Він займається різного виду науковими дослідженнями, які пригорнули увагу урядів ря­ду країн до величезних масштабів явища відмивання грошей, що надходять від усіх видів злочинів, крім торгівлі наркотиками, а та­кож до масштабів загрози, яка виходить від зростання організова­ної злочинності. Відділ також займається пропагандою і рекламу-шшкям "зразкових договорів" ООН, наприклад, про взаємодопо­могу з правових питань, про співробітництво в кримінальних спра-рих і в екстрадиції осіб, підозрюваних у здійсненні злочинів. "Зраз­ковий договір" про взаємодопомогу в кримінальних справах був схвалений на VIII Конгресі ООН у Гавані в 1990 р. й у тому ж році був затверджений Генеральною Асамблеєю ООН. Текст цього до­говору був розроблений з метою популяризації такої сфери і нівробітництва, а також як допоміжний посібник для ведення пе-(шговорів, які передують укладенню двосторонніх угод. На відміну ніл Віденської конвенції, він стосується не тільки проблем

Я.Ч7

Міжнародне оподаткування

співробітництва в справі боротьби з нелегальною торгівлею нарко­тиками. У ньому в якості окремої складової частини є Протокол про співробітництво при конфіскації доходів, які надійшли від скоєних злочинів, не пов'язаних безпосередньо з відмиванням гро­шей. На думку британського кримінолога Р.С. Кларка, "...якби всі країни визнали відмивання грошей злочином, який підлягає пока­ранню, то при наданні юридичної допомоги мав би обов'язкову си­лу принцип подвійної кримінально-правової відповідальності, а підставою для цього був згаданий Протокол" [Цит. за: 93, с 80].

Крім зазначеного «зразкового договору» дуже важливим до­кументом міжнародного права є розроблений експертами ООН у 1993 р. Типовий закон про відмивання грошей, отриманих від наркотиків. Цей закон, ґрунтуючись на новітньому законодавстві різних країн, містить рекомендації із запобігання відмиванню гро­шей, отриманих від торгівлі і розповсюдження наркотиків, вияв­лення подібних діянь і встановлення санкцій за їхнє скоєння.

Як у Віденській конвенції 1988 р., у Типовому законі наво­диться характеристика двох основних видів злочинів, пов'язаних з відмиванням грошей, отриманих від незаконного обігу наркотиків. Крім того, у ньому говориться про відповідальність за замахи на ці злочини, причетність чи змову з метою здійснення злочину, а також за співучасть. Типовий закон пропонує вважати карними злочина­ми також різні дії працівників кредитно-фінансових установ, осіб, які професійно займаються операціями з обміну наявної валюти, інших осіб, які порушують установлений порядок здійснення фінансових операцій та інші вимоги, встановлені з метою поперед­ження і виявлення операцій з відмивання грошей (Додаток № 5).

Крім ООН і її дочірніх організацій, у боротьбі з міжнарод­ною організованою злочинністю і відмиванням грошей активну участь беруть спеціальні служби, які доповнюють і підтримують діяльність слідчих органів і правосуддя у всіх країнах світу. Це, насамперед, Міжнародна організація карної поліції (Інтерпол), а також Всесвітня митна організація.

До цих міжнародних організацій також належать:

• FOPAC - Підрозділ Генерального Секретаріату Інтерполу, який займається боротьбою з відмиванням доходів, отри­маних злочинним шляхом.

„.^{Розділ 3}- Офшорні Центри і відмивання «брудних» грошей

• FINCEN - Відділ з боротьби з фінансовими злочинами Міністерства фінансів США, створений у 1990 р. для вив­чення, аналізу і поширення інформації про фінансові зло­чини, особливо інформації щодо відмивання грошей, отри­маних від розповсюдження наркотиків.

• СІСР - Центр з боротьби з міжнародною злочинністю. Це підрозділ ООН, заснований у 1997 р. і відповідальний за боротьбу зі злочинністю і запобігання їй, а також за рефор­му кримінального права. Особливу увагу Центр приділяє боротьбі з транснаціональною злочинністю, корупцією і незаконним розповсюдженням наркотиків, а також допо­мозі різним країнам у ратифікації Конвенцій стосовно протидії міжнародній злочинності. Крім того, Центр сприяє впровадженню в життя принципу незалежності за­кону, проводить програми із захисту свідків і жертв зло­чинів.

• ODCCP - Офіс з контролю над наркотиками і запобіган­ня злочинам. Це також підрозділ ООН, центральний офіс якого розташований у Відні. Його основні завдання вип­ливають з назви - це боротьба з нелегальним розповсюд­женням наркотиків і з організованою злочинністю, а також з відмиванням грошей, отриманих від скоєння цих зло­чинів. Через цей підрозділ ООН допомагає країнам-чле-нам вводити в себе законодавство проти відмивання гро­шей, а також розвивати і підтримувати структури, які бо­рються з ним. За допомогою різних програм ODCCP про­стежує й аналізує проблеми, пов'язані з відмиванням гро­шей, підвищує стурбованість широких верств населення фактами відмивання «брудних» грошей, а також виступає посередником між ООН та іншими міжнародними ор­ганізаціями.

• CJIN - Інформаційна мережа з питань злочинності і за­конності, яка забезпечує важливу базу даних з посилання­ми на адреси сайтів Інтернету, пов'язаних з кримінальним законодавством. Також є підрозділом ООН.

• IMoLIN — Міжнародна інформаційна мережа з боротьби з відмиванням грошей, створена в 1996 р. Мережа IMoLIN

Міжнародне оподаткування

використовує структуру Інтернет і призначена для спри­яння урядам, організаціям і приватним особам у боротьбі з відмиванням грошей. У 1996 р. кілька провідних міжна­родних організацій висунули ідею організації загального Інтернет-сайта, де б знаходилась інформація, яку могли б використовувати всі організації, що борються з відмиван­ням грошей у різних країнах світу. Мережа IMoLIN містить інформацію про закони стосовно протидії відми­ванню «брудних» грошей у різних державах, а також кон­тактні адреси і телефони для налагодження міжнародних зв'язків і обміну думками про підвищення ефективності таких законів. Система IMoLIN складається з декількох частин: міжнародна база даних із запобігання відмиванню грошей (AMLID), яка являє собою збірник проаналізова­них законів та інших нормативно-правових актів, у якому розглядаються два основні різновиди заходів для недопу­щення відмивання грошей: внутрішнє законодавство і міжнародні угоди, а також надана інформація про контакт­них осіб, їхні номери телефонів і адреси. Ця, захищена від злому, багатомовна база даних — важливий інструмент аналітичної роботи для юристів-міжнародникш. Переваги IMoLIN також полягають в наявності доступу до елек­тронної бібліотеки, текстів документів і публікацій, про­ектів законів, законодавства різних країн, дослідницької й іншої інформації, яка відноситься до протидії відмиванню грошей. Крім того, тут публікуються анонси майбутніх подій у сфері протидії відмиванню грошей, включаючи оголошення про майбутні семінари, тренінги, конференції, як на національному, так і на міжнародному рівні. Коротко зупинимося на діяльності деяких з названих ор­ганізацій.

Важливе джерело інформації, яка збирається групою ФО-ПАК, — "Енциклопедія зведень про фінансові активи" (Financial Assets Encyclopedia). Починаючи.з 1992 p., енциклопедія ви­дається у формі великої картотеки, а її зміст з часом оновлюється і доповнюється. У ній можна знайти перелік правових норм щодо відмивання грошей, які прийняті в державах, котрі входять до

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

Іитерполу; список адрес поліцейських підрозділів у різних країнах, зайнятих розслідуванням відмивання грошей та інших госпо­дарських злочинів, а також конфіскацій злочинного здобутку; тек­сти великих за обсягом міжнародних Конвенцій, а також зразки законопроектів, розроблених під час нарад членів Інтерполу.

Останнім часом група почала здійснення спеціальної про­грами, яка отримала назву "відмивання (грошей) на Сході" (Project Eastwash). її завдання — виділити з інформації даних, які надходять, дані щодо відмивання "брудних" грошей у країнах СНД та інших посткомуністичних державах. Аналогічна програ­ма присвячена аналізу інформації про відмивання грошей італійською мафією. Важливою ініціативою групи ФОПАК є спроба підрахувати загальну суму грошей, які відмиваються в усьому світі. Цінність портфеля групи, відомого за назвою "Спра­ва про відмивання грошей", залежить винятково від того, наскільки точною і вичерпною буде інформація, яка надходить у її розпорядження від членів Інтерполу.

Стурбованість Інтерполу явищем відмивання грошей поділяє. Всесвітня митна організація, яка підтримує з Інтерполом тісний контакт у цій та інших сферах діяльності. Всесвітня митна організація, створена в 1952 р. з метою формування законодавчих основ співробітництва між митними службами різних країн світу, має у своєму розпорядженні значно менший персонал, ніж Інтер-пол. Найважливішими завданнями організації визнані спрощен­ня і гармонізація митних процедур, а також посилення результа­тивності митного контролю.

У галузі дотримання митних правил організація надає своїм членам допомогу, аналогічну тій, яку надає Інтерпол. Так само, як ІНтерпол, вона має у своєму розпорядженні повноваження з про-іедення оперативної роботи. При розслідуванні деяких справ, та-ких як незаконна торгівля наркотиками, діяльність цих двох ор­ганізацій збігається, що іноді стає причиною розбіжностей. У ви­падках же з відмиванням грошей підставою підключення до розслідування робочої групи стає факт, що в деяких країнах за до­тримання закону в цій сфері відповідальність несуть, як відзначає А. Рігдон, "митні служби або Міністерство фінансів, якому ці служби підпорядковуються" [112, с 84]. Всесвітня митна ор-

алі

Міжнародне оподаткування

галізація координує також обмін інформацією між її членами, бе­ре участь у розробці навчальних програм, а також займається про­пагандою правових норм і законодавчих актів.

9.4. Функції! діяльність ФАТФ

На сьогоднішній день провідною міжнародною ор­ганізацією, яка бореться з відмиванням грошей та іншого майна, набутого кримінальним шляхом, є, безумовно, Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей - ФАТФ (FATF - Financial Action Task Force) - впливовий міжурядовий орган, створений у липні 1989 р. на паризькій зустрічі глав держав "великої сімки", який об'єднує 31 країну і 2 міжнародні ор­ганізації. Донедавна у ФАТФ входило 29 країн; на берлінській сесії в червні 2003 р. як повноправні члени до неї були прийняті Росія і Південно-Африканська Республіка, які раніше брали участь у роботі Групи як спостерігачі.

На першому етапі пріоритетом цього мозкового центру зі штаб-квартирою в Парижі була боротьба з відмиванням доходів, отриманих від торгівлі наркотиками. Діяльність FATF має три го­ловних напрями. Перший полягає в поширенні дії прийнятих ре­комендацій на всі континенти і регіони земної кулі. Другий на­прям - перевірка того, як виконуються в державах-членах і як впроваджуються в інших державах заходи для боротьби з відми­ванням грошей, що грунтуються на 40 рекомендаціях FATF, які є керівництвом до дії. Третій напрям — відстеження загальносвіто­вих методів і схем відмивання злочинно нажитих капіталів і роз­роблення контрзаходів.

Діяльність ФАТФ дуже багатогранна, що дуже важливо для бо­ротьби з таким міжнародним явищем, як відмивання доходів, отрима­них злочинно. Група поєднує експертів, які визначають політику в за­конодавчій, економічній і правоохоронній галузях, а також володіє великими технічними можливостями, а її співробітники мають дуже цінні спеціальні знання і досвід прийняття рішень у сфері фінансів, юстиції, іноземних справ та інших галузях.

Отже, ФАТФ - це міжурядовий орган, метою діяльності якого є розвиток і впровадження на міжнародному рівні заходів і

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

** • - -.................................................................... ~ *' ■ —^j - .................................................. ,-. . .

стандартів боротьби з відмиванням грошей. ФАТФ відстежує процеси імплементації таких заходів, вивчає способи і техніку відмивання грошей, розроблює превентивні і запобіжні заходи, сприяє загальносвітовій імплементації стандартів боротьби з відмиванням грошей. Виконуючи ці функції, ФАТФ співробітни­чає з багатьма міжнародними організаціями, чия діяльність також спрямована на протидію відмиванню «брудних» грошей.

ФАТФ не має чітко визначеного статуту. Крім того, рішен­ня щодо продовження терміну її діяльності ухвалюється кожні П'ять років. Уже двічі ухвалювалося рішення продовжити її робо­ту, чергове рішення з питання необхідності продовження її робо­ти ухвалено в поточному році. ФАТФ буде продовжувати роботу, тільки якщо уряди країн-членів вважатимуть це необхідним.

Як уже вказувалося, до складу ФАТФ ввійшли експерти з різних галузей наукової і практичної діяльності, чиїм головним за­вданням були розроблення і визначення основних напрямів у сфері боротьби з відмиванням грошей. Більше того, ФАТФ стала "єдиним міжнародним органом, який зосередив свої зусилля винятково на викорінюванні явища відмивання грошей" [115, с 118]. На думку ряду знавців проблеми, ФАТФ у цій галузі "внесла фундаменталь­ний вклад в еволюцію норм міжнародного права" [93, с 88].

Процес зародження ФАТФ починається у 80-х роках XX ст. Саме в ті роки відзначено небачений раніше темп зростання двох тривожних явищ: наркоманії і тісно пов'язаної з нею зростаючої фінансової могутності наркосиндикатів та інших організованих алочинних груп. Процес цей досяг своєї "критичної маси" на­прикінці 1980-х років. Це й спонукало глав великої сімки (семи найбільших промислово розвинутих країн світу — США, Великої Британії, Німеччини, Франції, Канади, Італії і Японії) на зустрічі в Парижі, яка відбулася в червні 1989 p., ухвалити рішення про не­обхідність невідкладних і рішучих дій як на рівні окремих країн, так і на міжнародному рівні, з метою викорінювання нелегального ниробництва і споживання наркотиків, нелегальної торгівлі ними, .і також відмивання отриманих у такий спосіб доходів [98, с 3].

У такій ситуації держави великої сімки створили спеціаль­ну групу з протидії відмиванню грошей, яка складається з пред­ставників названих країн. У рамках наданих їй повноважень гру-

9>ІО

Міжнародне оподаткування

па одержала завдання "давати оцінку результатам попереднього співробітництва в галузі запобігання використання банків і фінансових установ для відмивання грошей, а також рекоменду­вати використання додаткових засобів, у тому числі відновлення законодавчих систем та інших нормативних актів, щоб вони доз­волили підсилити результативність багатостороннього співробітництва між органами правосуддя різних країн" [98, с 4].

Держави — учасниці конференції запропонували восьми іншим країнам (Австралії, Австрії, Бельгії, Іспанії, Нідерландах, Люксембургу, Швейцарії і Швеції) підтримати цю ініїцативу і провести зустріч з їхньою участю під головуванням Франції. Про­тягом наступних декількох місяців у спільних з ФАТФ заходах взяли участь понад 130 експертів, які представляли різні міністер­ства, органи правосуддя й охорони порядку, а також банківського контролю. Результатом цих зусиль стала визначна доповідь, опублікована в лютому 1990 р. Вона містила докладний аналіз різних аспектів явища відмивання грошей, у тому числі його мас­штабів і характеру, а також огляд задіяних на той час міжнародних інструментів і програм в окремих країнах, які протидіють цьому явищу.

Головним стрижнем доповіді стали 40 Рекомендацій, підго­товлених ФАТФ. У процесі їхньої підготовки група керувалася духом і буквою Віденської конвенції, а також Декларацією прин­ципів контролю над банками, розроблених Базельським коміте­том банківського нагляду.

У доповіді ФАТФ 1990 р. її автори одноголосно виділили три види першочергових заходів, названих як основа концепції Рекомендацій, на яку будуть спиратися чисельні прийняті надалі конкретні пропозиції. Рекомендації (за задумом їхніх авторів) бу­ли націлені на те, щоб усунути основні перешкоди, які стоять на шляху міжнародного співробітництва, а також підсилити їх ефек­тивність. Три види таких заходів набули вигляд Рекомендацій, які виокремлені в розділ А:

1. Кожна держава повинна, без довгих зволікань, вжити за­ходів до ратифікації, з метою повного виконання постанов Віденської конвенції, а також почати процес її ра­тифікації.

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

2. Закон про конфіденційність даних, який діє у фінансових установах, повинен бути змінений таким чином, щоб вш не заважав державі ухвалити дані Рекомендації

3. Ефективна програма протидії процедурі відмивання гро­шей повинна передбачати посилення багатостороннього співробітництва, а також підвищення результативності взаємної правової допомоги в пошуковому, слідчому і су­довому процесі, у екстрадиції за справами, які стосують­ся відмивання грошей, у будь-яких випадках, коли це можливо.

Оскільки багато членів ФАТФ на той час ще не приєднали­ся до Віденської конвенції ООН 1988 p., було ухвалено рішення включити в Рекомендації важливі правові механізми, перерахо­вані в Конвенції, тобто цілий набір її постанов, які входять у статті 5-11.

Але автори Рекомендацій у своїй діяльності не обмежували себе рамками тексту Віденської конвенції. Вони визнали за не­обхідне звернутися до проблем, які не знайшли свого вирішення в постановах Конвенції. В 2 розділі Рекомендацій (В), зокрема у статтях 5 і 7, автори йдуть далі постанов Віденської Конвенції. П'ята Рекомендація закликає держави до "розширення дефініції злочину "відмивання грошей" таким чином, щоб воно охоплюва­ло всі інші злочини, пов'язані з наркотиками; альтернативним рішенням є введення кримінального покарання за відмивання грошей, отриманих у результаті всіх тяжких злочинів і (чи) усіх злочинів, внаслідок яких виникає дохід великого розміру" [Цит. за: 93, с 243-244].

Рекомендація 7, яка містить можливість поширення кримінальної відповідальності за відмивання грошей і на юридич­них осіб, також не має аналога в тексті Віденської конвенції.

Третій розділ Рекомендацій (С) визначає стратегію залу­чення фінансової системи у викорінювання явища відмивання грошей без порушення норм і умов, необхідних для проведення ефективних фінансових операцій. ФАТФ домоглася прийняття Декларації етичних принципів, яке спонукає банківський сектор зайняти загальну солідарну позицію щодо спроб відмивання гро­шей, тобто дати запевнення в тому, що банки не будуть прихову-

Міжнародне оподаткування

вати і відмивати доходи, які надходять від злочинної діяльності, особливо від незаконної торгівлі наркотиками. Турботу про до­тримання таких принципів узяв на себе Базельський комітет банківського нагляду, який у грудні 1988 р. виступив зі спеціаль­ною заявою на цю тему (Statement on Prevention of Criminal Use of Banking Systems for the Purpose of Money Laundering).

Декларація етичних принципів містить цілий перелік правил, обов'язкових для виконання всіма банками планети. Базельський комітет енергійно наполягав і наполягає на прийнятті цього докумен­та органами банківського контролю різних країн. З моменту проголо­шення Декларації в числі інших контролюючих організацій прийнята Група контролю за офшорними банками, яка поєднує банки 19 дер­жав, у тому числі Гонконгу і Сінгапуру, а також найбільш відомі по­даткові гавані на островах Карибського басейну та в інших регіонах;

Варто зазначити, що третій розділ Рекомендацій ФАТФ багато в чому збігається зі змістом Декларації. Але разом з тим він містить безліч важливих моментів, які полегшують досягнення успіхів у бо­ротьбі з відмиванням "брудних" грошей. Це, насамперед, перераху­вання важливих подробиць, які стосуються процедури встановлення ідентичності клієнта, відповідності рекомендованих заходів місцево­му законодавству, співробітництва з органами правопорядку, пробле­ми професійної підготовки в боротьбі з відмиванням грошей.

Разом з тим серед методів протидії відмиванню злочинних доходів, рекомендованих ФАТФ, є й такі, у яких взагалі немає "прообразу" в Декларації. До них можна віднести спосіб по­ведінки у відносинах з країною, у якій відсутні які-небудь інстру­менти боротьби з таким злом (Рекомендації 21 і 22); моніторинг переливу фінансових потоків між державами (Рекомендація 23), а також пропозиції, які стосуються ролі банківського контролю й інших органів державної адміністрації в ефективному впровад­женні Рекомендацій у практику (Рекомендації 26 — 29). Ще вели­ка різниця між Декларацією і Рекомендаціями ФАТФ полягає в тому, що автори Декларації накладають певні зобов'язання винят­ково на банківські установи, тоді як ФАТФ розширила сферу за­стосування своїх Рекомендацій, охоплюючи ними і небанківські установи, які мають справу з готівкою і формально чи фактично в багатьох країнах взагалі не піддаються ніякому контролю.

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

............................. ........................................ " * ■■*--■ ■ ■ •-'■'■ і ■ '■ - .

Охоплення Рекомендаціями ФАТФ додаткових категорій фінансових та інших установ — нелегка справа, і такий новаторсь­кий підхід мав величезне значення. Як справедливо відзначав ко­лишній керівник ФАТФ Т. Шерман, "центральним пунктом більшості концепцій викорінювання процедури відмивання гро­шей була банківська система. Досвід свідчить про те, що "відмива-телі" можуть з однаковим успіхом використовувати з цією метою практично кожну форму корпорації чи трасту" [90, с. 51].

З найперших днів діяльності ФАТФ приділяла головну увагу результативності своєї роботи. У завершальній частині до­повіді ФАТФ 1990 р. підкреслюється, що "оцінка просування в реалізації методів протидії відмиванню грошей, проведена регу­лярно, буде стимулом для всіх країн — учасниць ФАТФ, з метою надання діяльності в цій сфері вищого пріоритету". У процесі оцінки результативності обов'язковими визнані дві процедури: самооцінка і взаємооцінка. Перша з них прийнята під час раундів 1990 — 1991 pp. Вона полягає у відповідях на різні запитання, поміщені в запитальнику, розробленому ФАТФ. На основі отри­маної інформації створюється "сітка виконання рекомендацій", які дозволяє зробити узагальнюючий огляд правотворчої діяль­ності країни в цьому напрямі.

Незважаючи на ряд застережень щодо об'єктивності при ви­ставленні оцінок і при відсутності достатньої погодженості в ході всього процесу, ця процедура з певними модифікаціями зберегла­ся і до сьогоднішнього дня. Запитальник був підданий переробці і доповнений таким чином, щоб об'єктивна відповідь респондента стосувалася не тільки того, прийнята чи ні конкретна рекомен­дація, а й того, як і в якому обсязі вона проводиться в життя. Після нових виправлень, прийнятих під час IV раунду (1993) ФАТФ, члени Групи прийшли до висновку, що удосконалений метод щорічної оцінки дозволяє об'єктивним чином аналізувати діяльність країн-учасниць. Було вирішено продовжити практику самооцінки, але за більш спрощеною формою.

Починаючи з 1991 p., члени ФАТФ ухвалили на додаток до процедури самооцінки ввести систему взаємної оцінки. Такий підхід був визнаний згодом як велике досягнення. Як було відзна­чено в доповіді за 1991 р., "ФАТФ вибере країни (індивідуальних

Міжнародне оподаткування

членів), оцінку яких проведуть інші члени, призначені Групою за погодженим способом обстеження, а також відповідно до прийня­тих критеріїв добору оцінюючих. Установлено, що оцінка всіх членів ФАТФ мала бути завершена до кінця 1996 року". Прийня­то рішення про те, що жодна країна не буде піддаватися оцінці, по­ки не пройде 3 роки з дня прийняття нею рекомендацій ФАТФ, крім тих випадків, коли сама країна цього вимагає. І хоча звіти ко­манди, яка проводить оцінку, є документами конфіденційними, члени ФАТФ виразили згоду на публікацію їхніх підсумків у щорічних доповідях Групи.

Після затвердження процедури взаємної оцінки був уста­новлений порядок першої серії оцінок. Він містив, зокрема, нагро­мадження кількісних і якісних даних за допомогою типових ан­кет, відвідування країни, а також аналіз отриманих даних. Ці за­вдання виконують команди, які налічують як мінімум трьох фахівців різних галузей, які представляють дві інші країни-члена ФАТФ. Після завершення роботи команда готує проект звіту, зміст якого після представлення зацікавленій стороні піддається обговоренню під час засідання робочої команди за участю фахівців в галузі фінансів і права. У разі потреби в звіт вносяться виправлення, а потім він передається на розгляд і затвердження пленарного засідання ФАТФ.

Ця процедура застосовувалася вперше у 1992 р. під час оцінки Франції. Наступними за нею країнами стали Швеція, Вели­ка Британія й Австралія. Результати їхнього обстеження були настільки задовільними, що вирішено було прискориш цей процес.

Під час 4 наступних раундів сесій ФАТФ були проведені 7 чергових оцінок (Австрії, Бельгії, Канади, Люксембургу, США, Швейцарії й Італії), а під час 5 раунду ще 9 (Німеччини, Греції, Нідерландів, Гонконгу, Іспанії, Ірландії, Норвегії, Фінляндії і Японії).

Подальші звіти і доповіді підтвердили висновки про ефек­тивність методів самооцінки й особливо взаємної оцінки. Висту­паючи на конференції з проблем міжнародної злочинності, а та­кож злочинності серед урядових службовців (Conference on International and White Collar Crime), проведеної в Оксфорді в 1993 p., секретар ФАТФ Д. Гріффітс заявив: "Не знаю, чи був би

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

................................................................ - - - * ■ -■— ■ ■ ..... ^. ...... .. ...

без такої процедури досягнутий настільки ж значний прогрес у реалізації Рекомендацій. Прагнення кожної країни, яка піддається оцінці, виглядати якнайкраще — це найкращий стимул для налагодження таких справ, який не міг бути передбачений в якому-небудь іншому методі оцінки" [90, с 51].

Тому метод взаємоперевірки в діяльності ФАТФ набув подаль­шого розвитку. Останніми роками в процесі його удосконалювання в нього був внесений важливий коректив: якщо в перші роки головним критерієм вважалося вдале сполучення відібраних способів протидії відмиванню "брудних" грошей у даній країні, то тепер основний наго­лос зроблено на фактичну результативність такої протидії.

Такий критерій прийнято, але застосовувати його треба для кожної країни окремо. Що ж стосується всієї організації ФАТФ, то ступінь реалізації її Рекомендацій, який свідчить про ефек­тивність її діяльності в цілому, став основним критерієм її успіхів чи невдач.

Найбільшим успіхом ФАТФ вважається помітне просуван­ня в зміцненні законодавчих систем окремих країн. Підставою для такого висновку слугує процес реалізації четвертої Рекомен­дації, яка закликає кожного члена ФАТФ до оголошення відми­вання грошей карним злочином. Уже після п'ятого раунду ФАТФ (1994) лише 3 члени організації не виконали цієї Рекомендації. Разом із зростанням кількості членів цієї організації збільшується і кількість країн, які виконують цю Рекомендацію.

До успіхів ФАТФ справедливо зараховують прогрес у ре­алізації її членами альтернативної Рекомендації 5 про розширен­ня дефініції відмивання грошей на кримінальні злочини, не пов'язані з наркобізнесом. Важливо, що під час роботи над текс­том Рекомевдацій велика частина розроблювачів, за свідченням Д. Гріффітса, "не погодилася на запропоноване спочатку форму­лювання, тому згодом ухвалили відмовитися від його зобов'язую­чої форми" [96, с 13]. Серед членів організації переважала думка про необхідність окремого тлумачення явища відмивання грошей, які надходять від наркобізнесу. Така тенденція знайшла відобра­ження в цілому ряді міжнародних договорів і політичних декла­рацій. Вона відображена в Конвенції Ради Європи (1990), в Ди­рективі Європейського Співтовариства з проблем охорони фінан-

Міжнародне оподаткування

сової системи від використання її з метою відмивання грошей (1991) та в інших правових актах.

Однак уже через два роки, у жовтні 1993 р., на зустрічі голів Урядів 47 країн Британської співдружності націй її учасники до­ручили своїм міністрам юстиції і міністрам фінансів "відшукати способи зміцнення співробітництва між країнами Співдружності з метою загальної боротьби проти процедури відмивання грошей, які надходять від усіх видів тяжких злочинів, застосовуючи або си­лу закону, або методи адміністративного контролю" [96, с 13].

Заклики до "пеналізації" явища відмивання грошей, які над­ходять від усіх видів злочинної діяльності (а не тільки від нар­кобізнесу), знайшли широку підтримку з боку керівників правоохо­ронних органів, політиків, широкого кола світової громадськості. Надійшло безліч дорікань на занадто вузьке трактування концепції злочину "відмивання грошей", сформульоване у Віденській кон­венції. Було відзначено, що обмеження поняття "відмивання бруд­них грошей" його зв'язком тільки з наркобізнесом завдає шкоди не тільки боротьбі з організованою злочинністю в цілому, але й з нар­кобізнесом зокрема Під час 3 раунду ФАТФ робоча група цієї ор­ганізації виразила наступну думку: "Методи відмивання грошей у випадках, не пов'язаних з наркотиками, ідентичні методам, застосо­вуваним у випадках відмивання "наркоприбутку", тому що в опе­раціях відмивання різного виду доходів часто беруть участь ті самі злочинні групи. Більше того, наркосиндикати часто додатково зай­маються злочинною діяльністю, не пов'язаною з наркотиками, аби вона приносила прибуток, а доходи ці так само мають потребу у "відмиванні". В усіх справах цього типу дуже важко довести безпо­середній зв'язок між "відмиванням" і злочином, пов'язаним з нарко­тиками. Завдяки кримшалізації цього явища або прийняття будь-якої іншої формули пеналізації відмивання грошей, які надійшли не від наркобізнесу, можна одержати коронний доказ зв'язку між відмиванням грошей і наркобізнесом" [84, с 2006].

Докази, які наводяться на користь цієї точки зору, виявили­ся настільки переконливими, що в законодавствах ряду країн не­забаром з'явилися важливі доповнення, які відображають такий підхід. Якщо в доповіді ФАТФ за 1992 р. була інформація про нормативно-правові акти, які свідчать про криміналізацію явища

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

------------------------------------------------------- ■—*--------- '------------------------------------------------------------ ■ '------------------- ■------- ■------------- '■■■■-■ - ■ - щП її

відмивання грошей усього лише в декількох країнах, то доповідь за 1994 р. називає вже 16 держав, які оголосили злочином відми­вання "брудних" грошей, що надходять як від наркобізнесу, так і від інших серйозних злочинів, не пов'язаних з обігом наркотиків. Процес пеналізації відмивання грошей продовжується.

Результат реалізації інших Рекомендацій, на жаль, виявив­ся набагато скромнішим. Це стосується, насамперед, залучення до відповідальності за відмивання грошей не тільки конкретного ви­конавця (фізичної особи), а й корпорації, "там, де це можливо", як сказано в Рекомендації 7. У принципі більшість членів ФАТФ згодна з тим, що таке розпорядження має величезне значення для всієї програми боротьби з відмиванням грошей, однак поки що половина країн і територій, які входять у ФАТФ, не ввели в зако­нодавство своїх країн відповідні нормативно-правові акти.

Таку повільність пояснюють необхідністю внесення змін у конституції, а також існуванням інших фундаментальних пере­шкод. Не занадто вражають успіхи ФАТФ і в вирішенні фінансо­вих проблем. Вони виглядали б ще скромніше, якби не позитив­ний вплив Директиви Ради Європейського Співтовариства, яка зажадала від своїх членів прийняття 15 Рекомендацій ФАТФ.

Відзначається, що, незважаючи на прогрес в особливо важли­вих галузях , таких як ідентифікація банківських клієнтів, зо­бов'язання багаторічного зберігання банківських документів і прий­няття деяких інших пропозицій, реалізація Рекомендацій споти­кається в головних пунктах: вона мало торкається небанківських фінансових установ.

Ще одна важлива сфера діяльності ФАТФ — моніторинг ти­пології нових методів відмивання грошей, застосовуваних у злочин­ному світі, а також верифікація засобів протидії цьому явищу. І Цорічні огляди, для підготовки яких залучаються всесвітньо відомі експерти, а також матеріали слідства в справах про відмивання гро­шей, свідчать про все більш рафіновані методи, про зростаючий про-

* Наприклад, у кримінальному кодексі Швейцарії є стаття 305 пр. - "Відмивання

ііюііісй". За цією статтею в червні 2000 р. суд кантону Женева визнав винним у

нідмиванні грошей екс-прем'єр-міністра України П. Лазаренка і засудив його на

півтора року позбавлення Волі умовно (Див.

hi t p://www.korresponclent.net/main/97202).

** Верифікація - перевірка придатності, випробування ефективності.

Переглядів: 352