Інтеграція України у світовий інформаційний простір.

Одним із напрямів державної політики України, попри перебування у владі представників різних, інколи навіть протилежних, політичних блоків, є інтеграція у європейське співтовариство. Ефективність та швидкість цього процесу залежать від багатьох чинників, серед яких визначальне місце належить незалежному національному інформаційному простору. В останні роки особливої актуальності набули дослідження інформаційного суспільства, впливу засобів масової інформації (ЗМІ) чи, як прийнято сьогодні говорити, – засобів масової комунікації (ЗМК) на суспільно політичну свідомість громадян.

Для аналізу процесів, які відбуваються в межах інформаційного простору, потрібно з'ясувати сутність цього терміна. Поняття "інформація має латинське походження й дослівно перекладається як "дані, повідомлення, роз'яснення, приведення у форму". Поняття "простір" у його філософському значенні тлумачиться як одна з основних об'єктивних форм існування матерії, яка характеризується протяжністю та обсягом. Виходячи з такого трактування, інформаційний простір є тим середовищем, у якому і завдяки якому виробляється, існує, циркулює, використовується та зберігається інформація. На думку В. Карпенка, це поняття не космічне (хоча повітряний і космічний простір можуть входити і входять до складу інформаційного поля), не географічне (хоча територія є його невід'ємною частиною), не технічне (хоча уявити його поза науково-технічним прогресом неможливо), не економічне (хоча тісно пов'язане з економікою і є важливим її складником). Це поняття – соціально-політичне і включає в себе як територіальний, космічний, технічний, економічний фактори, так і людський, оскільки суспільна інформація призначається для людини, людина – її споживач, без людини вона втрачає свій сенс. Незалежно від форми правління й територіального устрою кожна держава має свій власний інформаційний простір, а від зазначених чинників залежить вже його наповненість. Тому межі інформаційного поля зазвичай ототожнюються з географічними кордонами країни, охоплюючи національні територію, акваторію, повітряний простір, а також усі сфери життєдіяльності суспільства. Наприклад, ЗМІ декількох країн, які є головними гравцями в інформаційному середовищі, про одну і ту ж подію нерідко подають різну інформацію. Дивного в такій ситуації нічого немає, адже будь-яка об'єктивність є суб'єктивною. Кожна держава повинна виражати свої національні інтереси. Проте такий стан речей є прийнятним лише до того часу, коли іноземний інформаційний суб'єкт не починає загрожувати національній безпеці.

Уперше поняття "національна безпека" та "національні інтереси" на законодавчому рівні були визначені у "Концепції (основах державної політики) національної безпеки України", яка була прийнята Верховною Радою України . У ній визначається, що захист національної безпеки є однією з найважливіших функцій держави. У цьому контексті інформаційна безпека як невід'ємна складова національної безпеки потребує свого забезпечення на державному рівні, оскільки протягом усієї історії розвитку людства інформація розглядалася як важливий військовий, політичний, економічний і соціальний фактор, що обумовлює розвиток держави, суспільства та особистості за конкретних історичних умов.

Тому гостро постає питання інтеграції України у світовий інформаційний простір, що дасть можливість не лише впливати на подання за кордоном достовірних відомостей про державу як важливого чинника її суверенітету, а й на процеси інформування самих громадян України з найменшою імовірністю викривлення про події у світі. Це пов'язано з тим, що поняття "інтеграція" означає не лише проникнення, а й взаємопроникнення, взаємопоєднання будь-чого. Цей процес має відбуватися всебічно, а не односторонньо. У протилежному ж випадку він називатиметься вже не інтеграцією, а окупацією. За всі роки незалежності України спостерігалася тенденція саме до окупації нашого інформаційного простору іншими державами, здебільшого Російською Федерацією. Незважаючи на офіційну задекларованість інтеграції України у світове, у тому числі й інформаційне, співтовариство, на сьогодні ситуація залишається складною. Дослідники продовжують констатувати низький рівень присутності країни в глобальному інформаційному полі та високу інформаційну залежність від іноземних держав і медіа-структур. Так, більшість мас-медіа, що працюють на території України, засновані на іноземному капіталі, а кількість національних зменшується.

Українські ЗМІ, на відміну від російських та європейських, не можуть похвалитися великою кількістю власних закордонних корпунктів. Як наслідок – міжнародний інформаційний простір заповнений повідомленнями,

взятими переважно з російськомовних джерел, що часто спотворюють реальний стан справ в Україні. Крім того, на сучасному медіа-ринку спостерігається "інформаційний голод" на об'єктивне висвітлення закордонних новин. За таких умов головним каналом отримання достовірних відомостей стає Інтернет, який дає змогу отримати інформацію з безпосереднього джерела. Але тут виникає низка перешкод. По-перше, не всі громадяни України мають можливість доступу до глобальної мережі. По-друге, щоб читати іноземні статті потрібно володіти різними мовами. У руслі останніх політичних процесів закордонні мас-медіа все частіше згадують про Україну як про авторитарну кримінальну державу, де відбуваються політичні репресії. Протягом січня-березня 2012 р. нами було проведено моніторинг низки найбільших ЗМІ провідних країн світу. Дослідження показало, що у повідомленнях переважає негативна інформація, найпопулярнішими темами були справи, пов'язані з ув'язненням колишнього Прем'єр-міністра Ю. Тимошенко, судовим процесом над екс-міністром внутрішніх справ Ю. Луценком, охолодженням відносин з Європейським Союзом, тгазовими переговорами з Росією та підготовкою України до Євро-2012. Дані моніторингу внесено до діаграми:

Переважну частину інформації про Україну іноземні споживачі отримують опосередковано через російські мас-медіа. Склалася ситуація, коли російські журналісти мають безперешкодний, а часом і першочерговий доступ до джерел інформації, представники ж інших країн мають із цим проблеми. Це підтверджує той факт, що 27 лютого 2012 р. вони звернулися з офіційним листом до Президента України щодо ускладнення правил отримання акредитаційних карток і віз.

9 травня 2011 р. набули чинності зміни до Закону України "Про інформацію", згідно з якими представники іноземних ЗМІ не потребують акредитації Прес-служби МЗС для роботи в Україні. Зміни були направлені на те, щоб прирівняти у правах іноземних та вітчизняних журналістів. У зв'язку з нововведеннями в іноземних журналістів виникли труднощі через відсутність посвідчення, яке підтверджує їх легальне перебування в Україні, а також через значний перелік документів, необхідних для отримання посвідки на тимчасове проживання, та складність їх оформлення і подачі. Працівники ЗМІ скаржаться на те, що нові правила отримання акредитації та віз для журналістів відчутно ускладнили їм роботу в Україні, оскільки тепер для отримання візи необхідно здійснювати затратні фінансово та тривалі за часом

поїздки додому, а потім, повертаючись в Україну, проходити тривалий процес реєстрації. Викривлення інформації безпосередньо впливає на імідж країни серед міжнародної спільноти та спричиняє дестабілізацію її економіки, погіршення й уповільнення розвитку культурної, соціальної та інших сфер життєдіяльності суспільства.

Варто зауважити, що за кордоном законодавством передбачено сувору відповідальність дотримання авторських прав, тому для більшості країн є звичним факт отримання інформації з перевірених і достовірних джерел тільки за попередньої оплати матеріалу. Якщо для українського споживача інформаційного ринку звичною є ситуація безкоштовного отримання повідомлень з електронних ЗМІ, то в інших країнах, особливо Європейського

Союзу, подаються лише заголовки та/або анотації до статей. Повний матеріал можна лише купити. Хибною є думка, що глобальна мережа Інтернет дає змогу отримати інформацію з будь-якого куточка світу, оплативши лише послуги Інтернет-провайдера. Тому міжнародна діяльність Укрінформу як національного інформаційного агентства є вельми важливою не лише для поширення інформації про Україну, але й для отримання нашою державою інформації про події у світі. Відбувається багатосторонній обмін повідомленнями між ЗМІ, і виконується основна умова інтеграції в інформаційний простір – всебічність, взаємообмін інформацією.

На сьогодні офіційну присутність України у світовому інформаційному просторі забезпечує також і ДТРК "Всесвітня служба "Українське телебачення і радіомовлення"" (УТР). Міжнародне співробітництво в інформаційній сфері здійснюється на підставі низки договорів.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Науково-технічний прогрес та економічне співробітництво.	\|	Україна в європейському і світовому гуманітарному і освітньому просторі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.