• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Засади виборчого права й види виборчих систем

Виборча система - порядок формування представницьких органів (верхов­них, місцевих, регіональних) державної влади, обрання Президента України та здійс­нення виборцями своїх прав.

Існує кілька різновидів виборчої системи:

- Мажоритарна (система більшості) - голосування проводиться за конкрет­ного кандидата, беручи до уваги в основному його особисті якості (для обрання кандидат повинен отримати більшість голосів).

- Пропорційна - розподіл місць у парламенті між партіями залежно від кількості отриманих за них голосів виборців.

- Змішана - поєднує в собі елементи мажоритарної і пропорційної системи.

Виборча система України. Закон України "Про вибори
народних депутатів України" від 18 жовтня 2001 р.

Під виборчою системою України розуміється передбачений законодавством порядок формування представницьких органів держави.

Залежно від суб'єктів вибори в Україні поділяються на вибори народних депутатів України, вибори Президента України (Закон України "Про вибори Прези­дента України" від 5 березня 1999р.), вибори депутатів Верховної Ради Автономної республіки Крим, вибори депутатів сільських, селищних, міських рад, вибори се­лищного, міського голови (Закон України "Про вибори депутатів місцевих рад і сільських, селищних та міських голів" від 14 січня 1998 р.).

Вибори проводяться на основі загального, рівного, прямого виборчого права при таємному голосуванні. £

Порядок проведення виборів депутатів до Верховної Ради встановлюєть­ся законом "Про вибори народних депутатів України" від 18 жовтня 2001р. В законі зазначається, що участь громадян України у виборах є добровільною. Вва­жається, що виборці, які не брали участь у голосуванні на виборах, підтримують результати волевиявлення тих виборців, які взяли участь у голосуванні на виборах.

Закон України "Про вибори народних депутатів України" складається з 13 розділів (86 статей). Він регламентує вибори депутатів за змішаною (пропор­ційно-мажоритарною) системою:

- 225 депутатів обираються за пропорційною системою у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків політичних партій;

- 225 депутатів обираються за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних округах.

Виборчий процес по виборах народних депутатів включає такі етапи:

1. складання списків виборців;

2. утворення одномандатних округів;

3. утворення виборчих комісій;

4. висування та реєстрація кандидатів у депутати, включених до вибор­чих списків партій
(блоків) у багатомандатному окрузі, та кандидатів у депутати в одномандатних округах;

5. проведення передвиборної агітації;

6. голосування;

7. підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування і результатів виборів
депутатів;

1. реєстрація обраних депутатів. Виборчий процес завершується офі­ційним оприлюдненням Центральною виборчою комісією резуль­татів виборів депутатів.

За законом "Про вибори народних депутатів України" вибори депутатів Верховної Ради можуть бути:

ð Черговими - проводяться у зв'язку із закінченням конституційного строку повноважень Верховної Ради України.

ð Позачерговими - призначаються Президентом України.

ð Повторними - призначаються в одномандатному окрузі Центральною ви­борчою комісією у разі визнання виборів депутатів в цьому окрузі недійсними або такими, що не відбулися, або у разі визнання особи такою, яка відмовилася від депутатського мандата.

ð Проміжними - призначаються в одномандатному окрузі Центральною ви­борчою комісією у разі вибуття депутата, обраного в цьому окрузі.

Початок виборчого процесу чергових виборів депутатів Центральна вибор­ча комісія оголошує на 90 днів до дня виборів. Передвиборна агітація розпочина­ється за 50 днів до дня виборів і закінчується о 24 годині останньої п'ятниці перед днем виборів. Центральна виборча комісія повідомляє в засобах масової ін­формації про початок передвиборної агітації за 53 дні до дня виборів. Вона може здійснюватися у будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Кон­ституції України та законам України.

Центральна виборча комісія не пізніше як на п'ятий день з дня встанов­лення результатів виборів у багатомандатному та одномандатних округах офіційно оприлюднює результати виборів депутатів у газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр". Після прийняття депутатом присяги народного депутата України Центральна виборча комісія, не пізніш як на сьомий день, видає йому Посвідчення народного депутата України встановленого нею зразка.

Загальне поняття про громадянське суспільство

Громадське суспільство - це сукупність таких міжособистісних, сімейних, суспільно-економічних, культурних, релігійних відносин і структур, які розви­ваються в суспільстві поза рамками і без втручання держави і забезпечують умови самореалізації індивідів і колективів.

Громадянському суспільству властиві такі риси:

- це співтовариство вільних індивідів;

- цінність людини, її прав та свобод;

- пріоритет суспільства;

- різноманітність форм власності;

- широка та надійна система соціального захисту (пенсії, стипендії, пільги);

- ідеологічна та політична свобода особистості;

- забезпечення умов для самореалізації особистості.

Громадянське суспільство функціонує на принципах:

- приватної власності;

- особистої

- дотримання законів.

Громадянське суспільство не залежить від держави, а лише взаємодіє, з нею. В Україні громадянське суспільство перебуває на стадії формування. Щоб створити справді громадянське суспільство потрібно здійснити комплекс заходів щодо економічної свободи кожної людини, виховати повагу до законів. Без високого рівня правосвідомості громадянське суспільство неспроможне підпорядкувати своїй воля державний апарат.

Поняття й основні ознаки правової держави

Правова держава - це, насамперед, демократична, підпорядкована суспіль­ству держава, вищий принцип якої - право; держава, яка покликана максимально збільшувати і захищати інтереси, права і свободи людини і громадянина, рівні умови для розвитку всіх форм власності.

Основні ознаки правової держави:

- джерелами державної влади має бути народ;

- панування права в управлінні державними справами і у всіх сферах суспільного життя;

- верховенство законів;

- здійснення розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову;

- наявність законодавчих органів і процедур, за допомогою яких створюються ефективні
закони;

- пріоритет прав і свобод особи;

- зв'язаність правом діяльності держави та її органів;

- наявність ефективної правоохоронної системи;

- висока правова культура суспільства та особи;

- відповідальність держави перед суспільством;

- відповідальність особи перед державою.

Лекція 2

Тема лекції:ГромадянствоУкраїни, якодин із інструментів Конституційного права. Громадянство
України як постійний зв’язок особи і держави.

Мета лекції:У відповідності до Закону України „Про громадянство України” від 18 січня 2001р.
дати характеристику даної правової категорії, встановити подібність і відмінність
понять „людина”, „особа”, „громадянин”, вивчити принципи та умови набуття та
втрати громадянства, поняття рівноправності громадян. Формувати вміння працювати
з правовими джерелами, матеріалом преси, дискутувати, робити власні висновки та
вести аналіз джерел.

Кількість годин:2 год.

Література: 1. Конституція України. Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - с. 141.

2. Коментар до Конституції України. – К., 1996.

3. Закон України „Про громадянство України” від 18.01.2001 року.

4. Основи правознавства, навчальний посібник у двох частинах / За заг. ред. І.Горевого,
Ю.В.Бордюка - Суми, Видавництво СумДУ, 2006. / ч. 1. - с. 114-116.

План лекції:

1. Подібність і відмінність понять „людина”, „особа”, „громадянин”.

2. Поняття громадянства. Набуття громадянства України. Умови прийняття до громадянства України.

3. Припинення громадянства України. Рівноправність громадян.

1. Подібність і відмінність понять „людина”, „особа”, „громадянин”

Правові категорії "особа", "людина" і "громадянин" нерозривно пов'язані між собою, але водночас вони не є тотожними. Розглядаючи питання правового статусу людини і громадянина, необхідно чітко розрізняти вищезазначені поняття.

Поняття „людина” є переважно біологічним поняттям, яке стосується кожної людської істоти від її народження. Це жива істота, невід'ємна частина природи, що визначається її біологічними, фізичними та психічними функціями, живе в певному середовищі.

Правовий статус людини - це її юридично закріплене становище у суспільстві, сукупність прав і обов'язків, відповідальності та гарантій. Основу цього статусу складає конституційно-правовий статус, який базується на принципах:

- загальності прав, свобод і обов'язків людини і громадянина;

- рівності;

- єдності прав і обов'язків;

- гарантованості прав і свобод;

- невід'ємності прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина;

- взаємної відповідальності держави і громадянина;

- невичерпності конституційних прав і свобод людини і громадянина;

- вільного розвитку особистості.

Поняття „особа” - переважно вживається у розуміти соціальної характеристики суб'єкта і охоплює сукупність якостей, які характеризують людину як соціальну істоту тобто учасника суспільних відносин.

Це поняття охоплює як громадян держави, так і іноземців, осіб без громадянства, які проживають на території даної держави.

Правовий статус особи визначають її природні прана, свободи та обов'язки, які надані людині і забезпечують її право та дієздатність.

Громадянин - це людина, яка правовим чином, тобто отримуючи від держави певні права та маючи перед нею певні обов'язки, пов'язана з конкретною державою.

Правовий статус громадянина визначається Конституцією України, конституційними правами ти обов'язками, законом про громадянство та іншими законами і поширюється тільки на громадян України.

Поняття громадянства України

Громадянство України - це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що виявляється у їх взаємних правах та обов'язках. Близьким до поняття громадянства є поняття підданства, що означає належність особи до держави з монархічною формою правління.

Громадянство в Україні регулюється Конституцією, За­конами України «Про громадянство України» від 8 жовтня 1991р., «Про правовий статус іноземців» від 4 лютого 1994р. і прийнятими до них відповідними законодавчими актами України.

Конституція України закріплює положення щодо існування в Україні єдиного громадянства і зазначає, що громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Громадянин України не може бути вигнаний за межі держави або виданий іншій державі.

Закон України „Про громадянство України” (в ред. від 18 січня 2001р.) відповідно до Конституції України визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень і питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади їх посадових і службових осіб.

Громадянами України є:

- усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

- особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

- особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України зроблено запис «громадянин України», а також діти таких осіб, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття;

- особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Вирішення питань, пов'язаних з громадянством, належить до компетенції Президента України, при якому діє Комісія з питань громадянства. Виконання рішень з питань громадянства покладається на органи внутрішніх справ та органи реєстрації актів громадянського стану щодо осіб, які постійно проживають в Україні, та на Міністерство закордонних справ, дипломатичні представництва та консульські установи України щодо осіб, які проживають за кордоном.

Набуття громадянства України. Правові підстави набуття громадянства встановлює закон «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р.

Громадянство набувається:

- за народженням;

- за територіальним походженням;

- внаслідок прийняття до громадянства;

- внаслідок поновлення у громадянстві;

- внаслідок усиновлення;

- внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;

- внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

- у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

- внаслідок встановлення батьківства;

- за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Законом «Про громадянство» передбачено такі випадки набуття громадянства України за народженням (філіація):

- особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України;

- особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, є громадянином України;

- особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави, є громадянином України;

- особа, яка народилася на території України від іноземців, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином України;

- особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, є громадянином України;

- особа, яка народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, яким іноземцем, є громадянином України;

- новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда), громадянином України. Особа, яка має право на набуті громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Умовами прийняття до громадянства України (натуралізація) є:

- визнання і дотримання Конституції України законів України;

- зобов'язання припинити іноземне громадянство або неперебування в іноземному громадянстві;

- безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років. Ця умова не поширюється на особу, яка перебуває у шлюбі з громадянином України терміном понад два роки та постійно проживає в Україні на законних підставах, і на особу, яка постійно проживає в Україні на законних підставах та перебувала з громадянином України понад два роки у шлюбі, який припинився внаслідок його смерті. Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в'їхали в Україну особами без громадянства, - на три роки з моменту одержання дозволу на проживання в Україні;

- отримання дозволу на постійне проживання в Україні. Ця умова не поширюється на осіб, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну або тимчасову прописку на території України, а також на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні;

- володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

- наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.

Спрощений порядок прийняття до громадянства України застосовується до осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, і до осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України.

До громадянства України не приймається особа, яка:

- вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;

- засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);

- вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким злочином.

Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави.

Датою набуття громадянства України є дата видання відповідного Указу Президента України.

3. Рівноправність громадян. Припинення громадянства України

Рівноправність громадян є одним з найважливіших принципів конституційного статусу особи в Україні.

Ст. 24 Конституції встановлює, що «громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом», а частина перша ст. 21: «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах». Тому кожний громадянин України має і може користуватися на рівних підставах з іншими громадянами всім обсягом конституційних прав і свобод без дискримінації з боку держави або інших осіб. Обмеження або утиск прав називається дискримінацією.

Конституція виділяє два основні аспекти конституційного принципу рівноправності громадян:

а) рівність громадян перед законом;

б) рівність жінки і чоловіка.

Всі громадяни рівні перед законом. Це означає, що обов'язок додержуватися закону, його виконувати, право використовувати закон в своїх інтересах, а також юридична відповідальність перед законом за його порушення є рівною для всіх громадян. Не може бути винятків з цього правила, зважаючи на будь-які особливі заслуги особи, її соціальний статус тощо.

Принцип рівноправності затверджує неприпустимість привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівноправність жінки і чоловіка чітко визначена в частині третій ст. 24 Конституції України, яка встановлює, що рівність жінки і чоловіка забезпечується:

а) наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти професійній підготовці, у праці та винагороді за спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; б) правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям конституційна норма спрямована на забезпечення правового захисту прав жінок від будь-яких дискримінації за ознакою статі. У відповідності міжнародної Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок 1979р. дискримінація щодо жінок означає будь-яке розрізнення, виняток або обмеження за ознакою статі, спрямоване на ослаблення чи зведення нанівець визнання, користування або здійснення жінками, незалежно від їх сімейного стану, на основі рівноправності чоловіків і жінок, прав людини і основних свобод) політичній, економічній, соціальній, культурній, громадській або будь-якій іншій сфері.

Громадянство України припиняється:

- внаслідок виходу з громадянства України;

- внаслідок втрати громадянства України;

- за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Позбавити особу громадянства України поза її волею неможливо, але за певних умов громадянство України втрачається:

- якщо громадянин України після досягнення ним повноліття добровільно набув громадянство іншої держави;

- якщо іноземець набув громадянство України і подав у порядку, передбаченому законом «Про громадянство», документ про припинення іноземного громадянства або декларацію про відмову від нього;

- якщо іноземець набув громадянство України скористався правами або виконав обов'язки, які надає чи покладає на нього іноземне громадянство;

- якщо особа набула громадянство України на підставі закону «Про громадянство» внаслідок подання свідомої неправдивих відомостей або фальшивих документів;

- якщо громадянин України без згоди державних органів України добровільно вступив на військову службу на роботу до служби безпеки, правоохоронних органів, органів юстиції або органів державної влади чи органів місцевого самоврядування іншої держави.

Лекція 3

Тема лекції:Загальне вчення про державу та право. Україна – суверенна держава. Форми та
механізм держави.

Мета лекції:Розкрити суспільну цінність держави та права, різні теорії походження держави та
права, показати форми систематизації українського законодавства, характеризувати
ознаки, функції сучасних держав, показати їх класифікацію у сучасному світі. Дати
коротку характеристику етапів розвитку української державності та надзвичайних
пам’яток правової культури України. Формувати вміння працювати з правовими
джерелами, за їх змістом складати опорні схеми та таблиці.

Кількість годин:2 год.

Література: 1. Конституція України. Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - с. 141.

2. Копєйчиков В.В. Правознавство: підручник. –К. –Х.:Юринком–Інтер–Фоліо. – с.5-28.

3. Конституційне право України. Підручник для студентів вищих навчальних закладів.
За ред. Ю.М. Тодика. – К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2002. – с. 5-35.

4. Загальна теорія держави і права: Навч. посібник А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков,
С.Л. Лисенков та інші; / За ред. В.В. Копєйчикова. – Стер. вид. – К.: Юрінком Інтер,
2000. – с.19-204.

План лекції:

1. Основні теорії походження права і держави.

2. Сутність держави. Основні теорії права.

3. Систематизація українського законодавства. Правопорушення та відповідальність за них.

1. Основні теорії походження права і держави.

Основні закономірності і особливості походження держав у різних народів світу

Розрізняють два основних шляхи виникнення держави:

ð європейський (Афіни, Рим, древньогерманські держави);

ð східний, азіатський ( Єгипет, Вавилон, Китай, Індія й ін.).

Основними (класичними) формами виникнення держави в Європі були:

· афінська, яка виникла із внутрішніх протиріч;

· римська, яка виникла внаслідок боротьби плебеїв проти патриціїв;

· древньогерманська, яка пов'язана із завоюванням чужих територій.

Держава і право з'явились там і тоді, де і коли суспільство розподілилось на класи з протилежними інтересами, конфлікти між якими неспроможна була врегулювати організація влади первісного суспільства.

На Древньому Сході, в Азії й Африці (східний, азіатський шлях виникнення держави) проведення великих суспільних робіт з будівництва каналів і інших іригаційних споруд вимагало збереження сільськогосподарської громади і суспільної форми власності на землю. Поступово суспільна власність перетворилася в державну. Приватна власність не набула істотного значення. Потреба в спорудженні й експлуатації іригаційних систем, необхідність у надійному захисті створювали природну основу для самостійної публічної влади. Основою її стала родоплемінна знать, що виступає організатором виробництва і виконує адміністративні функції. Ця особлива група посадових осіб склала апарат державної влади.

Є чимало народів і націй, що створили свої держави тільки в XX столітті. Так, на руїнах колишніх колоніальних імперій в Азії, Африці, Латинській Амери­ці, Океанії із середини 50-х років XX ст. Виникло більше 90 нових держав. їхня кількість у наші дні виросла. Поповнив ряди нових держав розпад СРСР. До держав, що утворились в результаті розвалу СРСР, належить Україна і інші країни СНД.

Зміст, структура предмету „Основи права”.

2. Сутність держави. Основи теорії права.

Поняття й ознаки держави.

В юридичній літературі подається багато визначень поняття держави. Таке різномаїття пов'язане з тим, що держава розглядається як:

1) організація політичної влади (держава серед інших суб'єктів політичної системи виділяється особливими якостями, являє собою офіційну форму організації влади, причому єдину організацію політичної влади, що керує всім суспільством);

2) апарат влади (держава виступає як механізм здійснення влади і управління суспільством);

3) політична організація всього суспільства (держава стає цілісною організацією суспільства, що виражає й охороняє індивідуальні, групові і суспільні інтере­си, забезпечує організованість у країні на основі економічних і духовних факторів, реалізує народовладдя, економічну свободу, свободу особистості).

Держава - це універсальна політична форма організації суспільства, яка ха­рактеризується суверенною владою, реалізацією своїх повноважень на певній те­риторії через систему спеціально створених органів управління, за допомогою яких здійснюється політичне, економічне, ідеологічне керівництво суспільством, а також управління загальносуспільними справами.

Основні ознаки держави:

Функції держави –це основні напрямки її діяльності, які відображають суть, завдання і цілі держави.

Основні функції держави:

Державні функції можна поділити на:

· Постійні, що здійснюються протягом усього існування держави.

· Тимчасові, які здійснюються протягом певного періоду.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
3. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
4. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
5. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
6. III етап. Системний підхід
7. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
8. IV. Розподіл нервової системи
9. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
10. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
11. IV. Філогенез кровоносної системи
12. OSI - Базова Еталонна модель взаємодії відкритих систем

Переглядів: 674