Орієнтування ліній. Координати точок.

2.1. Орієнтування ліній на місцевості та на плані

Під час виконання проектних робіт потрібно знати розташування об'єктів місцевості відносно сторін світу, оскільки плани й карти складають так, що їх верхні краї є північними. Під орієнтуванням лінії розуміють визначення її напряму відносно якогось початкового напряму. У геодезії такими початковими напрямами є географічний (істинний), магнітний та осьовий меридіани. Географічним меридіаном називають лінію перетину земної поверхні площиною, яка проходить через вісь обертання Землі та дану точку. Його напрям знаходять за астрономічними спостереженнями або за допомогою спеціальних приладів. Магнітним меридіаном є лінія перетину землі площиною, яка проходить через магнітні полюси Землі й дану точку. Напрям магнітного меридіану в будь-якій точці Землі показує магнітна стрілка. Оскільки географічні та магнітні полюси Землі знаходяться в різних точках, то географічний і магнітний меридіани в кожній даній точці земної поверхні не співпадають, а перетинаються під деяким кутом, який називають схиленням магнітної стрілки б. Розрізняють східне (додатне) і західне (від'ємне) магнітне схилення. Його величина залежить від географічних координат точки на земній поверхні. Так, у районі Києва магнітне схилення східне й дорівнює +5°15', Одеси - східне +8°, Москви - східне +6°, а в Якутську - західне -7°. Магнітне схилення змінюється протягом доби на величину до 15'. Відомо також про річні та вікові зміни магнітного схилення, а також про його коливання під час так званих магнітних бур.

У геодезичній практиці спочатку визначають напрям магнітного меридіана за допомогою приладів, оснащених магнітною стрілкою, а потім, у разі потреби, обчислюють напрям географічного (справжнього) меридіана, додавши або віднявши величину магнітного схилення.

Виконуючи геодезичні роботи на значній території, за початковий приймають напрям осьового меридіану 6-градусної зони, на які розбивають поверхню земної кулі. Кут в даній точці між її географічним меридіаном і лінією, паралельною до осьового меридіану зони, називається зближенням меридіанів у. Схилення магнітної стрілки та зближення меридіанів завжди показують на схемі під рамкою топографічної карти (рис. 2.1).

Від меридіанів вимірюють кути орієнтування - азимути, дирекційні кути й румби.

Азимутом (А) називають кут між північним напрямом меридіана й напрямом даної лінії, відрахований за годинниковою стрілкою. Якщо азимут відраховують від магнітного меридіана, його називають магнітним, якщо від географічного - справжнім (істинним). Магнітний і справжній азимути даної лінії відрізняються між собою на величину магнітного схилення. Величини азимутів змінюються від 0 до 360°.

Дирекційним кутом (а) називають відрахований за годинниковою стрілкою кут між північним напрямом осьового меридіана 6°-ної зони і напрямом даної лінії. Як і азимут, дирекційний кут змінюється від 0 до 360°. Дирекційний кут лінії відрізняється від її азимута на величину зближення меридіанів. Для порівняно невеликих ділянок земної поверхні вона незначна і нею можна знехтувати, вважаючи поняття "азимут" і "дирекційний кут" синонімами.

Румб (R) - це кут, відрахований від ближчого (північного або південного) напряму меридіана до напряму даної лінії. Його кутова величина може бути в межах від 0 до 90°, перед нею вказують напрям румба, наприклад, ПнС: 65°, ПнЗ: 89°, ПдС: 12°, ПдЗ: 40°.

Азимути та румби бувають прямими й зворотними: прямі визначають на початку лінії, а зворотні - в кінці. Неважко зрозуміти, що прямий азимут лінії відрізняється від зворотного на ±180°, а румби мають однакову кутову величину, але протилежні за напрямом. Наприклад, прямий азимут лінії - 140°, зворотний - 320°; її прямий румб - ПдС: 40°, зворотний - ПнЗ: 40°.

Знаючи азимут лінії, можна знайти її румб і, навпаки, за відомим румбом лінії можна визначити її азимут (рис. 2.2).

Між азимутами сторін та внутрішніми кутами полігону (многокутника) існує залежність, яку можна виразити формулою:

(2.1)

тобто азимут наступної сторони (A_nt₁) дорівнює азимуту попередньої сторони (А_п) плюс 180° і мінус внутрішній кут (β), який лежить праворуч між цими сторонами. Цю залежність легко простежити за схемою, наведеною на рис. 2.3. Наприклад, якщо азимут лінії 1-2 А 1.2 = 45°, кут між лінями 1-2 і 2-3 = 110°, то азимут лінії 2-3 складатиме:

А 2-3= 45° + 180° - 110° = 115°.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Пряма й обернена геодезичні задачі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.