Знімання ситуації та рельєфу

Ситуацію та рельєф знімають після створення знімального обґрунтування або одночасно з прокладанням тахеометричних ходів

Знімання місцевих предметів, контурів і рельєфу місцевості проводять, як правило, полярним способом, а в деяких випадках - кутовими засічками.

Перевищення між тахеометричною станцією та точками місцевості визначають тригонометричним нівелюванням. На рівнинній місцевості перевищення можна визначати методом геометричного нівелювання, для чого візирну вісь труби теодоліта встановлюють у горизонтальне положення. Горизонтальні й вертикальні кути вимірюють при одному положенні вертикального круга - КЛ, відстані від приладу до рейкових точок визначають за допомогою ниткового віддалеміра.

Навколо кожної тахеометричної станції набирають рейкові (пікетні) точки. Кількість таких точок залежить від характеру рельєфу, складності ситуації, масштабу знімання і прийнятої висоти перерізу рельєфу. Чим крупніший масштаб і менша висота перерізу рельєфу та складніший характер місцевості, тим більше має бути рейкових точок.

Виконуючи тахеометричне знімання технічними теодолітами, рекомендується дотримуватись наступної послідовності:

V теодоліт встановлюють над точкою у робоче положення, вимірюють висоту приладу й позначають її на рейці;

V за положення зорової труби КЛ суміщають нулі лімба та алідади й обертанням лімба наводять трубу на попередню точку тахеометричного ходу (на першій станції лімб орієнтують на наступну точку ходу) і лімб закріплюють;

V відкріпивши алідаду, послідовно наводять зорову трубу на рейки, які встановлюють на пікетних точках. При цьому середню нитку сітки наводять на висоту приладу /'. Якщо з якихось причин цього зробити не можна, перехрестя сітки ниток наводять на якусь іншу висоту, наприклад, на верх рейки. Навівши трубу, беруть відліки по нитковому віддалеміру, горизонтальному та вертикальному кругах і записують їх у відповідні графи польового журналу (табл. 8.5).

У графі "Примітка" журналу тахеометричного знімання вказують місце розташування рейкової точки, характер рельєфу в даній точці та інші відомості, необхідні при складанні плану. Якщо рейкова точка характеризує тільки контур предмета ситуації, то при її зніманні відлік по вертикальному кругу не беруть.

Для кожної рейкової точки за допомогою мікрокалькулятора або тахеометричних таблиць визначають горизонтальне прокладання і перевищення. При роботі з тахеометром-автоматом ці показники визначають безпосередньо по рейці за номограмами.

У процесі знімання на кожній станції одночасно з польовим журналом ведуть абрис - схематичне креслення місцевості. На абрис за горизонтальними кутами й відстанями наносять усі рейкові точки й контури місцевості, між сусідніми рейковими точками стрілками показують напрями схилів (стоку води), пунктирами - лінії вододілів та водозливів, горизонталями відображають окремі чітко виражені форми рельєфу. Ситуацію на абрисах показують умовними знаками з пояснювальними написами, приблизно дотримуючись масштабу знімання. Для кожної станції абрис виконують на окремому аркуші паперу.

Таблиця 8.5

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Обчислювальна обробка результатів теодолітного знімання	\|	Журнал тахеометричного знімання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.