• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ЛЕКЦІЯ 7. Особливості ціноутворення в туризмі

1. Чинники ціни туристичного продукту

2. Структура ціни туристичного продукту

3. Доходи і витрати туристичної фірми

4. Ціноутворення на послуги внутрішнього, виїзного та в’їзного туризму

1.Цінова політика є одним з найважливіших важелів туристичного маркетингу. Процес ціноутворення в туризмі знаходиться під впливом багатьох чинників:

І – макроекономічні, зокрема:

1) динаміка цін та тарифів на послуги галузей, які забезпечують прийом та обслуговування туристів;

2) рівень інфляції;

3) динаміка цін у виробничих галузях, які беруть участь у створенні об’єктів туристичної індустрії.

ІІ – соціальні, до них належать:

1) витрати на будівництво доріг, мостів, транспортних терміналів та на їх експлуатацію;

2) витрати комунально-побутового господарства;

3) витрати з переробки відходів та екологічної безпеки;

4) витрати на правопорядок.

ІІІ – фінансові:

1) зміна грошових доходів та витрат населення;

2) зміна доходів та цін в туризмі (наприклад, зміна цін туристичного продукту різко змінює можливості людей купувати подорож. При цьому реакція споживачів на динаміку цін турів зумовлена з однієї сторони зміною реальних доходів, а з іншої – зміною відносних цін на інші товари та послуги. При цьому слід враховувати еластичність попиту на туристичні послуги для споживачів з різним рівнем доходу. Так, для споживачів з високим доходом туристичний попит, як правило, нееластичний, тобто вони не реагують на подорожчання путівок. Серед видів туризму нееластичний попит спостерігається в діловому туризмі, круїзному туризмі, VIP– туризмі та екзотичних подорожах. У той же час туристичний попит споживачів з невисокими доходами дуже чутливий (еластичний) до змін цін турів. У цьому випадку підвищення ціни туру викликає істотне зменшення попиту, відповідно втрату клієнтів і зменшення доходів туристичних фірм.

Еластичність туристичного попиту також залежить від частки туристичних послуг у родинному бюджеті. Якщо ця частка невисока (тобто коли високий дохід), то попит мало еластичний, і навпаки, коли частка висока – попит високо еластичний.

Теоретично залежність між ціною туру та обсягом його реалізації очевидна: із зменшенням ціни туру повинен зростати обсяг його продажу і навпаки. Але в туристичній практиці така залежність відбувається складніше і ризикованіше, оскільки при цьому враховується реакція фірм-конкурентів та партнерів. Отже, при підвищенні ціни туру конкурент може піти до іншої фірми і таким чином туристичний ринок може стабілізуватися. Також слід враховувати особливість туристичної послуги, яку неможливо зберігати та накопичувати, але це не відноситься до туристичних товарів. Можлива також «цінова війна» на туристичному ринку, а також в різних секторах туристичної індустрії, яка звичайно загострюється в туристичний сезон. Ця специфіка туризму і повинна враховуватись в ціновій політиці туристичних фірм.

2. Ціна турпродукту складається з таких основних елементів:

1) собівартість

2) прибуток

3) знижки

4) надбавки

Собівартість – це вартість туристичного пакету, яка включає:

а) проїзд туристів

б) проживання, у т.ч. бронювання

в) харчування

г) трансфер

д) екскурсійне обслуговування

е) оформлення візи

є) послуги туристичної фірми

Як правило, страхування у вартість туристичного пакету не входить, хоча багато ТФ включають його у вартість путівки. А, в принципі, страхування – це окрема послуга, за яку турист сплачує страховій компанії. Також не входить у вартість туру:

• аеропортовий збір

• консульський збір

• інші збори, які сплачуються туристами в місці їх стягнення.

Сума собівартості та прибутку утворює ціну турпродукту для туристичного оператора. Так, розрахунок собівартості туру на одну людину в готелі *** в Анталії включає:

ᴥ поселення

ᴥ доплата за обід та кондиціонер

ᴥ доплата за дітей різного віку

Додаються витрати на керівника групи:

~ віза

~ проживання

~ авіаквитки

~ відрядження

~ страховка

Що стосується кінцевої ціни реалізації туристичного продукту, то вона відрізняється від ціни туристичного оператора надбавками та знижками.

Надбавка – агентська винагорода за виконання послуг, пов’язана з реалізацією (кінцевою) туристичного продукту. Ця величина зазначається в агентські угоді.

Надбавка може виплачуватись в такий спосіб:

◦ у встановлений термін після перерахування виручки на рахунок туристичного оператора або центральної туристичної агенції (яка в договорі називається принципалом)

◦ шляхом відрахування з вартості реалізованого туристичного продукту агентом при відправленні виручки принципалу

◦ на підставі системи взаємозаліків або компенсаційних розрахунків.

Існує також комісійна винагорода, яка виплачується агенту за:

- прямий продаж турів на території, яка закріплена за принципалом

- за повторні замовлення турів (за спеціальною шкалою)

- за кожного туриста або за групу (20, 30, 100, 500 туристів) за сезон згідно накопичувальної схеми

- за продаж додаткових послуг (наприклад, страховок)

- заохочувальні надбавки-премії: за отримання оплати туру готівкою (2-12% від вартості туру)

Знижки бувають у таких випадках:

▪ завчасна оплата подорожі (за 3 місяці)

▪ при купівлі авіаквитку за договором-дорученням клієнтів

▪ групові знижки для турагентів

▪ відсоток для окремих категорій туристів (діти – до 7 років – 50%, школярам)

▪ знижки корпоративним клієнтам (як правило 5% )

3. В загальному вигляді дохід від туристичної діяльності дорівнює сумі валової виручки від продажу туристичних послуг без ПДВ, а також доходів від участі в діяльності інших організацій та інших операцій. До основних джерел доходу ТФ належить:

а) реалізація індивідуальних і групових турів

б) продаж транспортних квитків

в) надання послуг гідів та перекладачів

г) оренда автомашин

д) обмін грошей

е) оформлення віз

є) організація чартерних перевезень

ж) продаж вхідних квитків на культурні та спортивні заходи

з) продаж сувенірів

Витрати ТФ – це грошовий виріз використаних первинних факторів (капітал, праця, земля, інформація). Щоб визначити всі види витрат і на цій підставі підрахувати собівартість туристичного продукту використовують 2 способи групування витрат у туризмі:

1. Традиційний, коли проводиться калькуляція всіх витрат з виробництва та реалізації туристичної послуги в результаті чого отримуємо повну собівартість туристичного продукту. Головне при цьому врахувати всі види витрат (можливих).

2. Директкостінг (пряме ціноутворення) – передбачає поділ витрат туристичної фірми на постійні та змінні.

Постійні – це ті, які не залежать від обсягу продажу турів. Для ТФ це судить:

• зарплата управлінського персоналу

• оренда приміщень

• оплата комунальних послуг

• канцелярські витрати

• витрати на послуги зв’язку

• витрати на сертифікацію та ліцензування фірми

• амортизація

• інші управлінські витрати

Величина постійних витрат характеризує господарський потенціал ТФ: при його збільшенні (наприклад, при розширенні штату або створенні нових філій) постійні витрати зростають стрибкоподібно.

Змінні витрати – це ті, обсяг яких залежить від обсягу реалізації туристичної продукції і, зокрема, турів в туризмі – це:

а) оплата послуг, що входять в туристичний продукт (готель, закордонний паспорт, візове обслуговування)

б) зарплата тих категорій працівників чия винагорода залежить від обсягу продажу турів (менеджери або туристичні агенти)

в) виплата комісійна, винагороди туристичним агенціям, юридичним особам

г) витрати на маркетинг та рекламу

4. Цінові стратегії у внутрішньому, виїзному та в’їзному туризмі визначаються під впливом різноманітних чинників, тому виділяються такі такі їх види:

1) за методом витрати -+,коли пропонується зменшення витрат з метою отримання прибутку достатнього для створення туристичного продукту та його реалізації. Рекомендується для внутрішнього туризму

2) метод нормативної рентабельності – пов’язаний з фінансовим аналізом та встановленням отриманого прибутку у відношенні до інвестицій. Теж виконується для внутрішнього туризму

3) зворотнього ціноутворення – оснований на запланованому прибутку та відповідній ціні туру. Рекомендується для виїзного туризму

4) метод зняття вершків – успішно діє, коли на ринку спостерігається скорочення пропозицій послуг або попит є нееластичним від перевищення ціни. Рекомендується для круїзних турів та таймшерів.

5) метод дискримінаційного ціноутворення, який в туризмі широко використовується в якості гнучкого інструменту, який враховує зміну ринкового попиту та ціни в залежності від географічної ознаки, часу, місця відпочинку, виду туристичного продукту та обсягів його продажу. Відповідно це метод має такі різновиди:

• різна ціна туру залежно від географічної ознаки (дестинації)

• цінова дискримінація як спосіб проникнення на новий ринок

• цінова дискримінація за категорією споживачів

• цінова дискримінація залежно від місця проживання

• дискримінація цін за обсягом (велика кількість турів – низька ціна)

Переглядів: 1006