Геодинаміка літосфери

Границі літосфери

Земна кора разом з твердою частиною шару Гутенберга утворює єдиний жорсткий шар, який лежить на астеносфері, який називають літосферою. По суті, літосфера є своєрідною геосферою, яка відокремлена від решти частини мантії активним поясом астеносфери. Границя зовнішньої зони - літосфери, або, як її частіше називають, літосферної плити, розташована на глибині 70 км. Верхня мантія та земна кора об’єднуються єдиними механічними їх властивостями. Жорстка літосферна плита розколота приблизно на 6, 10, 12 (модель Ле Пишона, Моргана) великих плит, по границях яких розташована більша кількість осередків землетрусів (рис. 2.7).

Під літосферою в інтервалі глибин 70-250км розташований шар підвищеної текучості. За малої в’язкості астеносфери жорсткі зовнішні плити знаходяться в ізостатичній рівновазі. Вони, як велетенські “айсберги”, плавають в “астеносферному океані” Землі (ймовірно, процеси, які протікають в астеносфері, визначають геологічну будову земної кори) [4, 10].

Літосферні плити виділяються за вузькими поясами сейсмічності, що їх “оконтурюють”. Поділ на плити літосфери не пов’язаний з поділом на материки та океани. Більшість плит включає як материкові, так і океанічні ділянки. Тільки одна велика плита (Тихоокеанська) має виключно океанічну поверхню (рис. 2.7) .

Класифікація плит

Згідно з концепцією тектоніки плит, жорсткий поверхневий шар літосфери зазнає сильних деформацій і тільки вздовж відносно вузьких лінійних рухомих поясів. Ці рухомі пояси, які складаються з хребтів, жолобків і трансформних розломів, що їх пов’язують, ділять літосферу на ряд жорстких асейсмічних блоків (плит), які не зазнають значних внутрішніх деформацій (рис. 2.8). Особливе значення має відносний рух плит. Цей рух є фундаментальною причиною тектонічної активності Землі (рис. 2.9).

Виділяють три типи границь плит:

-конструктивні, або дивергентні зчленування, де по мірі розсування плит формується нова кора (гребені серединно-океанічних хребтів);

-деструктивні, або конвергентні зчленування, де кора скорочується за рахунок стискання (молоді складчасті гірські пояси) при зближенні плит чи поглинанні, коли одна плита підсувається під другу (глибоководні жолоби);

-консервативні, або зсувні зчленування (трансформні розломи), де плити суміщаються відносно одна одної у горизонтальному напрямку, а структура кори не змінюється.

Кожний тип границь має своє відображення в рельєфі Землі, що і дозволяє розбивати літосферу на плити (рис. 2.10).

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Теорія пограничних шарів при тепловій конвекції	\|	Гіпотеза спредінгу і субдукції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.