Проектна технологія (метод проектів)

Метод проектів виник у 20-і роки ХХ століття у США. Спочатку його називали «методом проблем» і розвивався він у межах гуманістичного напряму у філософії та освіті, в педагогічнихпоглядах та експериментальній роботі Дж.Дьюї. Він пропонував будувати навчання на активній основі, через доцільну діяльність учнів, у відповідності з їхніми інтересами. Діти мали розв’язувати життєво важливі для них проблеми, а розв’язання – здобуття нових знань та їх застосування на практиці. Послідовник Дж.Дьюї американський учитель В.Х.Кілпатрик практично втілив цю ідею і назвав спосіб організації роботи з учнями методом проектів. Ним запропонована така класифікація проектів:

- продуктивний (створюючий) проект, пов'язаний з трудовою діяльністю (конструкторською, створенням макета, доглядом за рослинами і тваринами);

- споживчий проект – підготовка екскурсій, надання послуг, організація дозвілля;

- дослідницький проект (біологічний, фізіологічний, технічний, розв’язання історичних чи літературних проблем);

- навчальний проект (проект-вправа) – для оволодіння певними навичками.

У той самий час ідея проектного навчання захопила російського педагога С.Т.Шацького, який очолив групу співробітників для практики викладання. В 20-х роках ці ідеї втілювались у навчально-виховний процес школи, але після відомої постанови ЦК ВКП(б) 1931 року – заборонено.

У зарубіжній педагогіці використовувався і успішно розвивався. В нашій школі в нових умовах почав відроджуватися і займати достойне місце серед інших засобів навчання і виховання.

Метод проектів– це спосіб досягнення дидактичної мети через детальну розробку проблеми (технологію), яка має завершитись реальним практично відчутним результатом.

Педагогічна технологія «метод проектів» містить у собі сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своєю суттю. Недаремно цю технологію відносять до технологій ХХІ століття.

Технологія проектування– це розв’язання учнем або групою учнів певної проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів і засобів навчання, а з другого – інтегрування знань та умінь з різних галузей науки, техніки, мистецтва. Результати мають бути «відчутні»: якщо це теоретична проблема, то конкретне її рішення, якщо практична – конкретний результат, готовий до впровадження.

Мета навчального проектування – здобуття школярами досвіду практичної діяльності.

Завдання:

- навчити учня самостійно здобувати знання та застосовувати їх для розв’язання нових пізнавальних і практичних завдань;

- сприяти розвитку комунікативних здібностей;

- розширити коло спілкування школярів;

- прищепити уміння користуватися дослідницькими прийомами: збирати та аналізувати інформацію, висувати гіпотези, робити висновки.

Основні вимоги до використання технологій:

· наявність цікавої для учнів значущої соціальної проблеми;

· передбачуваність результатів (доповідь, репортаж, альбом тощо);

· самостійна діяльність учнів (індивідуальна, парна, групова);

· структурованість змістової частини проекту (з вказівкою практичних результатів);

· використання дослідницьких методів і певної послідовності дій:

- визначення проблеми і завдань дослідження;

- висунення гіпотези;

- вибір методів дослідження;

- обговорення способів оформлення кінцевих результатів, їх презентація;

- збір, систематизація і аналіз отриманих даних; підведення підсумків, оформлення результатів, їх презентація;

- висновки, висунення нових проблем дослідження.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Технології опрацювання дискусійних питань	\|	Типологія проектів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.