а.Малі, або Сільські, Діонісії, що влаштовувалися по селах у грудні в період зимового сонцестояння (при першому куштуванні молодого вина). Грудневі свята відзначали вночі. Жінки із запаленими смолоскипами, співаючи, бігали по гірських урочищах. Шалені екстатичні танці, дикі вигуки й гучна музика викликали екстаз, релігійну несамовитість, яку вважали духовним єднанням з божеством.
б.На малих, або Сільських, Діонісіях поруч з омофагією (пожирання сирої жертви) Діонісові присвячувалися й піст, ритуальний плач, вино й куріння трав. Одягнені у шкіри молодих сарн, озброєні жезлом Вакха, менади здійснювали таємничі жертвоприношення, танцювали, знищували усе, що не підкорялося волі божества, після чого приносили в жертву бика, м'ясо якого поїдали сирим.
в.Ленеї – свято винних чанів з нагоди отримання свіжого вина – відзначалося в Елевсині слідом за малими Елевсинськими містеріями останні дні березня, із забавами, процесіями, виконанням серйозних і урочистих дифірамбів, які виконував хор з 15 осіб, і театральними виставами-змаганнями, організація яких входила до обов’язків багатих латинян.
г.Антестерії, присвячено богові мертвих Діонісові (квіткові Діонісії), що відзначались наприкінці лютого – початку березня, коли приготовлене восени вино можна було вживати. Під час свята квітів і "свята глечиків" з молодим вином підчас антестерій приносилися у жертву квіти, влаштовували змагання, хто більше вип'є; шанували предків із запрошенням їх до столу та увічливими проводами по закінченні трапези.