Схема рефракції: Схеми виправлення далекозорості та

А- нормальне око; короткозорості.

Б- далекозоре око;

В- короткозоре око.

В нормальному оці фокус паралельних променів ( без акомодації ) міститься на сітківці. Відхилення від цієї норми приводять до далекозоростіабокороткозорості.

У короткозорих людей зображення предметів утворюється не на сітківці, а спереду від неї, тому воно розпливчате, нечітке. Це відбувається тому, що очне яблуко в них видовжене. Внаслідок цього короткозорі люди можуть чітко бачити тільки ті предмети, які розташовані близько до очей. Для коригування короткозорості користуються окулярами з двовгнутою лінзою. Короткозорість може розвинутися внаслідок ослаблення війкового м’яза, що призводить до збільшення кривизни кришталика.

У далекозорих людей очне яблуко вкорочене, внаслідок чого зображенню предмета виникає за сітківкою, що також призводить до нечіткого бачення.

Далекозорі люди носять окуляри з двоопуклими лінзами.

Найбільш поширена форма порушення зору в дітей шкільного віку - це посилення короткозорості від першого до старших класів. 3’ясовано, що серед першокласників кількість короткозорих дітей коливається від 2до 5%, а в сьомому класі вже досягає 16%.

Основні заходи запобігання короткозорості школярів - це добір столів відповідно до зросту, що дає змогу зберегти відстань між очима і книжкою або зошитом - в середньому 35 см, і достатнє освітлення робочого місця. Вчителеві початкових класів слід пам’ятати, що діти не повинні довго напружувати зір під час читання або писання, і періодично пропонувати дивитися вдалину, наприклад на настінні таблиці, на класну дошку. Дуже важливо також стежити за тим, щоб учні, в яких під час медогляду виявлено короткозорість або далекозорість, носили приписані їм окуляри.

Спадкові вади зору.До стійких порушень зору належать сліпота та слабкозорість.

Сліпими (незрячими) вважаються особи з такими порушеннями зору, при яких зорові відчуття або повністю відсутні, або є відчуття світла чи залишковий зір (до 0,04 для ока, що краще бачить, із корекцією окулярами), а також особи з прогресуючими захворюваннями та звуженням поля зору (до 10—15 %) із гостротою зору до 0,08.

При слабкозорості гострота зору для ока, що краще бачить, становить від 0,5 до 0,2 з корекцією звичайними окулярами. Окрім зниженої гостроти зору, можуть бути порушення сприймання кольорів, периферичного та бінокулярного зору.

Ранній розвиток сліпоти або слабкозорості викликає відхилення в руховій сфері та нервово-психічному розвитку. Більшість із цих вад досить добре піддається корекційним заходам.

Обстеження спеціальних шкіл для сліпих та слабкозорих дітей показало, що понад 80 % захворювань мають переважно спадковий характер. Вважається, що генетично обумовлені порушення зору становлять від 60 % до 80 % усіх випадків цієї патології, причому 80—90 % серед них становлять аутосомно-рецесивні форми.

Нерідко стійка зорова патологія є компонентом спадкових синдромів (близько 16 % випадків спадкової сліпоти та слабкозорості).

Так, наприклад, різні порушення зору та аномалії очей трапляються при синдромі Рігера. Основними симптомами цієї хвороби є косоокість, дефекти сітківки, різні порушення або відсутність райдужки, помутніння рогівки чи кришталика тощо. У хворого широке перенісся, широко поставлені очі, вивернута нижня губа, деформовані вушні раковини. Характерна також конічна форма передніх зубів та загальна недорозвиненість зубів. Синдром Рігера успадковується за аутосомно-домінантним типом.

При синдромі Альстрема на першому році життя з'являються мимовільні ритмічні коливання очей, розвиваються запалення сітківки та світлобоязнь. Спостерігається прогресуюче зниження центрального та периферичного зору, що приблизно до 7-ми років призводить до сліпоти. Для хворих характерне прогресуюче зниження слуху. З раннього дитинства спостерігається ожиріння. Після настання статевої зрілості з'являються ознаки цукрового діабету, незалежного від інсуліну, та ниркової недостатності. Статевий розвиток зовні нормальний, але наявні значні вади внутрішніх статевих органів. Інтелект зазвичай збережений. Тип успадкування — аутосомно-рецесивний.

Провідним клінічним проявом синдрому Ленца є, як правило, зменшення розмірів або відсутність одного з очних яблук. Окрім того, характерні аномалії кисті (зрощення пальців, подвоєння великих пальців тощо), помірна мікроцефалія, деформовані, відкопилені, низько посаджені вушні раковини. Хворі мають астенічну статуру з вузькими плечима та стегнами. Характерні вади серця, шлунково-кишкового тракту, нирок. Виявляються також відсутність частини зубів і порушення прикусу. Вади розумового розвитку незначні. Успадковується синдром Ленца Х-зчеплено рецесивно. У гетерозиготних носійок (у парі алелей гена один алель домінантний, а інший — рецесивний) можливі легкі прояви хвороби (аномалії кисті та зубів, вузьке обличчя та ін.

Вроджені катаракти групуються на основі провідної ознаки — помутніння кришталика, від інтенсивності та локалізації якого залежить клінічна картина хвороби. Близько 25 % випадків вроджених катаракт становить повна катаракта, що спричиняє зниження гостроти зору, іноді значного. Шарувата катаракта (до 40 % усіх випадків) прогресує поступово і вражає, як правило, обидва ока, внаслідок що й призводить до інвалідності. Природжені катаракти в 30 % випадків супроводжуються косоокістю та мимовільними ритмічними коливаннями очних яблук. У 25 % випадків одностороння та в 11 % випадків двостороння катаракта поєднується зі зменшенням розмірів ока. Природжені катаракти, внаслідок різноманітності їх форм, успадковуються за різними типами — аутосомно-домінантним, аутосомно-рецесивним та Х-зчепленим рецесивним.

Порушення зору супроводжують також різні спадково обумовлені аномалії обміну речовин.

4.1.4. Вікові особливості зору.

Найбільш інтенсивний ріст ока спостерігається від 1 до 5 років. У дітей очні ямки і очні яблука відносно більші, ніж у дорослих. Білкова і судинна оболонки тонші, рогівка товща. У новонароджених дітей нема узгоджених рухів повік при відкриванні і закриванні очей. Після 10-го дня життя дитини ця неузгодженість зникає. Узгоджені рухи повік стають постійними на першому місяці життя, а погодження їх рухів з рухами очей - на другому місяці. Захисний рефлекс змикання повік при наближенні предмета до очей з’являється у дитини під кінець другого місяця життя. Рефлекторне закривання очей при дії світла появляється з п’ятого місяця життя дитини. Новонароджена дитина не бачить предметів, бо нервові шляхи до сітківки і від сітківки до великих півкуль у неї не дозріли. Для нормального розвитку ока і його нервових шляхів необхідна дія на очі світла. До 2-3 місяці очі повертаються у дітей рефлекторно підкоровими центрами, що іннервують м’язи, які повертають очі. Уже в середині другого тижня дитина переводить очі від одного блискучого предмета на інший, але при цьому повертає в сторону предмета не тільки очі, а й голову. Здатність фіксувати поглядом предмет виробляється на другому (іноді навіть - на п'ятому) місяці життя.

У новонародженої дитини рухи очей за рухомим предметом іноді з’являються на третьому тижні, але вони ще недосконалі. З третього-четвертого тижня здатність стежити за рухомим предметом швидко удосконалюється і узгоджується з загальними рухами дитини, рухи очей стають тривалішими.

Рухи очей у новонародженої дитини спочатку не координовані і здійснюються незалежно одне від одного. Координовані рухи очей виробляються вправлянням не раніше шостого місяця або навіть під кінець першого року життя. Дитина в перші місяці після народження плутає верх і низ предмета.

4.1.5. Гігієнічні вимоги до освітлення робочого місця учня, підручників, наочних посібників, ТЗН.

Дефекти зору найчастіше бувають у дітей шкільного віку, бо саме вцьому віці на органи зору припадає найбільше навантаження. До того ж і очі в дітей легше змінюють свою форму під дією внутрішнього очного тиску. Щоб зберегти у дітей нормальний зір, необхідно додержувати певних гігієнічних правил, найважливішим з яких є достатнє і правильне освітлення в класних кімнатах, шкільних майстернях і вдома. Розглядаючи дрібні об’єкти при поганому освітленні, дитина дуже нахиляє голову, дуже напружує акомодаційний апарат, надмірно зводить обидва ока до близької точки від чого очі дуже стомлюються, збільшується внутрішньоочний тиск, на очні яблука тиснуть зовнішні прямі м’язи, що спричиняє деформацію очних яблук - вони видовжуються, тобто стають короткозорими. Цього не буває при достатньому і правильному освітленні робочого місця школяра. Недостатнє або надмірне освітлення класних приміщень не тільки шкодить зору дітей, а й знижує їхню працездатність. Шкідливе також пряме сонячне проміння. Воно пригнічує зорові функції, а тим самим знижує ефективність уроку. Напруження зору при недостатньому освітленні, крім того, що призводить до короткозорості, спричиняє гальмування в центральній нервовій системі, що також відбивається на сприйнятті навчального матеріалу.

Найбільш сприятливим для зору і для зосередження уваги учнів є розсіяне світло. Джерело світла має бути обладнане спеціальною світлорозсіювальною арматурою. Для люмінесцентних ламп - це металеві пластини пофарбовані білим, а для ламп розжарювання-плафони з молочного скла або кільцеві металеві світильники.

Велике значення в освітленості класних приміщень має колір стін, учнівських столів та класної дошки. Щодо стін найбільш прийняті світло-жовті відтінки, - вони відбивають близько 60% світла, що падає на них. Столи учнів найкраще фарбувати світло-зеленим, а класні дошки темно-зеленим. Такий колір дошки поглинає значку кількість світла, контрастно відтіняючи записи і малюнки, зроблені на ній крейдою. Освітленість робочого місця дуже важлива для збереження зору дитини. Для визначення природного освітлення приміщення користуються відносною величиною, яка показує у скільки разів освітленість всередині приміщення менша за освітленість зовні.

Цю відносну величину, яку звичайно виражають у процентах, називають коефіцієнтом п р и р о д н о ї освітленості. Природна освітленість приміщень залежить від кількості вікон, їхньої величини, конфігурації, від того як близько одне від одного розташовані будинки, високі дерева, від штор на вікнах, чистоти скла. Світловий коефіцієнт (СК ) - це відношення заскленої площі вікон до площі підлоги. У класних кімнатах і шкільних кабінетах світловий коефіцієнт має бути не менш ніж 1/4.У фізкультурних

залах, рекреаційних приміщеннях СК може бути знижений до 1/6, у допоміжних - до 1/8, а на сходах - до 1/12.

Глибина класної кімнати звичайно дорівнює подвійній (не більше ) висоті верхнього краю вікон від підлоги. Чим вище верхній край вікна, тим більше прямих сонячних променів проникає до класної кімнати і тим краще освітлюються парти третього ряду. Простінки між вікнами мають бути не більш ніж 0,5 м.

Гігієнічні вимоги до підручників мають на меті полегшити процес зорового сприймання їх тексту та ілюстрацій під час читання. Підручники слід друкувати на високоякісному білому папері з гладенькою рівною поверхнею. Шрифт повинен бути простим і відповідати вікові дітей. Розміри літер повинні бути такими, щоб текст читався без напруження зору на відстані від 30 до 40 см. У букварях на перших сторінках найдоцільнішим буде шрифт висотою 6-8 мм. Коли першокласники вже засвоять всі букви і перейдуть до зв’язного читання, вони читають шрифт висотою в 3,5 - 3 мм. У наступні роки висока шрифту поступово зменшується, проте ще в 3 класі шрифт повинен бути не менше 2 мм. Найдрібніший шрифт підручників для учнів старших класів неповинен бути нижче 1,5 мм. Гігієнічне значення має також відстань між рядками, словами і літерами. Відстань між рядками - І Н Т Е Р Л І Н Ь Я Ж - повинна бути вдвічі більшою за висоту літер (відповідно до характеру шрифту ), але вона не повинна бути меншою за 3 мм. Відстань між словами - а п р о ш - не повинна бути меншою за висоту літер, тобто повинна дорівнювати близько 4 мм, а в букварях - близько 5 мм . А п р о ш - між літерами - 1,5-1 мм. Достатні проміжки між рядками, а також між словами, відбиваючи більше світла і створюючи велику контрастність, полегшують читання. Важливо також, щоб дитяча книжка була добре переплетена, мала достатню кількість ілюстрацій, які пояснюють нові літери і тексти. Малюнки в книжках для початкових класів повинні бути чіткими, без зайвих деталей. Взагалі оформлення книжки повинно бути таким, щоб викликало позитивні емоції дітей, приваблювало їх, виховувало б у них любовне і бережне ставлення до книжки.

Контролюючи в процесі дальшого життя зображення в оці руками і іншими органами чуття, дитина починає бачити предмети в нормальному положенні, хоч зображення їх на сітківці обернене.

У новонароджених дітей очі ще не мають здатності до акомодації. Здатність очей бачити на різних відстанях виробляється поступово. Кришталик у дітей дошкільного і шкільного віку менш опуклий, ніж у дорослих. Передньо-задня вісь його коротша, що забезпечує порівняно більшу далекозорість у дітей. За даними Ф. Ерісмана, у дітей 8-10 років далекозорість становить 67-68. Кришталик у дітей досить еластичний, що забезпечує швидку зміну його форми. Отже, очі дітей мають значно більшу

здатність до акомодації, ніж очі дорослих. З віком здатність до акомодації поступово знижується, кришталик стає менш еластичним. Тому з віком розвивається далекозорість. Зір у дітей і підлітків, як правило, гостріший, ніж, у дорослих. Але при тривалій роботі, зв’язаній з напруженням зору, гострота зору може зменшитись. Палички сітківки функціонують, від народження дитини, а повне функціонування колбочок спостерігається лише під кінець третього року життя дитини. Здатність розрізняти кольори проявляється у дітей в один рік; повністю розрізняти кольори діти починають з кінця третього року життя. В шкільному віцірозрізнювальна колірна чутливість ока підвищується. Найбільшого розвитку здатність розрізняти кольори досягає в 25 років. Здатність впізнавати предмети за їх зображенням на папері проявляється у дітей на третьому році життя. Деякі діти уже в 5 місяців реагують на незнайомий ще колір і форму предмета.

Діти дошкільного віку спочатку звертають увагу на форму предмета, потім на його розміри і , нарешті, -колір. Нічне бачення, тобто здатність паличок сітківки ока сприймати світлові подразнення, з віком змінюються. До 20 років воно зростає, а потім знижується. Новонароджена дитина плаче без сліз, хоч слізні залози у неї розвинуті. У зв^’язку з недостатнім розвитком відповідних нервових центрів захисний слізний рефлекс проявляється не зразу після народження. Сльози у дітей під час плачу з'являються лише після 1,2-2місяців. Зорові умовні рефлекси виробляються з перших місяців життя дитини, проте чим менший вік дитини, тим потрібна більша кількість поєднань умовного зорового сигналу і безумовного подразника. Вдосконалення структури зорового аналізатора закінчується в шкільні роки.

Основною вимогою до наочних посібників є добра їх видимість всім учням класу. Літери і цифрові позначення, деталі малюнків на наочних посібниках повинні мати такі розміри, щоб їх можна було вільно розглядати і читати без напруження зору на відстані 8-10м.

Настінні таблиці, схеми, колекції повинні бути максимально простими і зрозумілими, виготовлені на білому, гладенькому, але не глянцевому папері. Якщо написи зроблено не чорною фарбою, то літери треба збільшити, бо кольорові фарби дають менший контраст з папером. При виготовленні географічних і історичних карт слід використовувати фарби світлих тонів невеликого насичення. Мінімальна висота літер в написах на картах встановлена в 1мм. Написи розміщуються один над другим не менше як на подвійну висоту букв. Фізичні прилади, діючі моделі, всі технічні засоби навчання насамперед повинні відповідати вимогам техніки безпеки.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Рецептори – це чутливі нервові структури, які трансформують різні види енергії – світлову, механічну, теплову та інші у нервовий імпульс.	\|	Модуль 4. Анатомо – фізіологічні основи відчуттів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.