Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Модуль 4. Анатомо – фізіологічні основи відчуттів.

Тема 2. Слухова сенсорна система.

План.

1. Будова слухової системи.

2. Механізм передачі та сприйняття звуку.

3. Вікові особливості будови і функціональних характеристик слуху.

4. Значення слуху у формуванні мови, регуляції голосу і розвитку співочих

здібностей. Поняття про музичний слух.

5. Спадкові порушення слуху. Гігієна слуху дітей. Вплив шуму на організм

дітей. Гігієнічні вимоги до організації музичних занять і уроків співу.

4.2.1. Будова слухової системи.

Слуховий аналізатор:

А- будова вуха: 1- зовнішній слуховий отвір;

2- молоточок; 3- ковадло;

4- стремінце; 5- внутрішнє вухо; 6- півколові канали;

7- переддверно-завитковий нерв; 8- завитка; 9- слухова

( євстахієва) труба;

10- барабанна перетинка.

Б- лабіринт: 1- протока завитки;

2- еліптичний мішечок переддвер’я; 3- ампула;

4- півколові канали; 5- барабанна драбина;

6- сферичний мішечок переддвер’я; 7- драбина переддвер’я. В- кісткова завитка: 1- стержень;

2- кісткова спіральна пластинка; 3- барабанна драбина; 4- драбина переддвер’я; 5- нерв завитки;

6- спіральний вузол.

А-слухові рецептори: 1-рідина внутрішнього вуха; 2-рецептори, чутливі волоскові клітини; 3-мембрана; 4-нерв.

Б-будова органа слуху: 1-вушна раковина; 2-слуховий прохід; 3-барабанна перетинка; 4,5,6-слухові кісточки ( молоточок, ковадло, стремінце );

7-овальне вікно; 8-вестибулярний апарат; 9-завитка; 10-нерв; 11-слухова труба (в глотку).

В-нервові шляхи і мозкові центри слухового аналізатора: 1-завитка;

2- провідні слухові шляхи; 3-підкоркові слухові центри; 4-коркові закінчення слухового аналізатора.

Слухова чутлива система служить для сприймання механічних коливань зовнішнього середовища (звуків).

СЛУХОВА С ЕНСОРНА СИСТЕМА - це складний нервовий апарат, що складається із органів слуху, слухових рецепторів, слухових нервів (восьма пара черепно-мозкових нервів) та центрів слуху у скроневій частці кори великих півкуль. Рецепторна частина слухового аналізатора знаходиться у вусі, яке складається з трьох відділів: зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха.

Зовнішнє вухо складається з вушної раковини і зовнішнього слухового проходу. Вушна раковина служить для вловлювання звуків і визначенні їх напряму. Надходження звуку спереду людина визначає по тому, що він вловлюється обома вухами одночасно. Звук, що надходить збоку, одним вухом вловлюється раніше ніж другим.

Зовнішній слуховий прохід складається з зовнішньої хрящової частини і внутрішньої кісткової, розміщеної у висковій кістці. Внутрішня поверхня його вистелена шкірою, яка вкрита тонкими волосками і містить видозмінені потові залози що виділяють так звану вушну сірку. В глибині зовнішнього слухового проходу шкіра тоншає і переходить у пружну сполучнотканинну барабанну перетинку, яка розмежовує зовнішнє і середнє вухо.

Середнє вухо складається з порожнини середнього вуха, слухових кісточок і євстахієвої трубки.

Порожнина середнього вуха, або барабанна порожнина ,заповнена повітрям і лежить у висковій кістці. За допомогою євстахієвої труби вона сполучається з носоглоткою, завдяки чому зрівнюється тиск повітря на обидва боки барабанної перетинки, усуваючи небезпеку її розриву. У порожнині середнього вуха містяться три слухових кісточки: молоточок, ковадло і стремінце.

Молоточок зростається своєю рукояткою з барабанною перетинкою, а його головка зчленовується з тілом ковадла справжнім суглобом. Довгий відросток ковадла зчленовується з головкою стремінця. Основа стремінця з'єднується з перетинкою овального вікна (яке розміщене у внутрішній стінці, що відмежовує середнє вухо від внутрішнього). Через систему слухових кісточок коливання барабанної перетинки передаються у внутрішнє вухо. Слухові кісточки розміщені так, що утворюють важелі, які зменшують розмах звукових коливань і збільшують їх силу. Внутрішнє вухо міститься в товщі вискової кістки. У ньому розрізняють т р ичастини: переддвер’я, завитку і півколові канали.

Всітри частини утворюють кістковий канал, всередині якого міститься перетинчастий канал, заповнений ендолімфою.

Переддвер^’ясполучається з порожниною середнього вуха через овальне вікно, закрите основою стремінця, а завитка - через кругле вікно затягнуте перетинкою.

Рецепторна частка слухового аналізатора лежить у завитці, а в переддвер’ї і півколових каналах розмішені рецептори вестибулярного апарату. Завитка - це спіральний хід, який робить два з половиною оберти навколо центральної осі. Від однієї із стінок завитки в порожнину її каналу виступає кісткова пластинка, яка не доходить до протилежної стінки. Між краєм кісткової пластинки і протилежною стінкою завитки натягнута сполучнотканинна основна пластинка.

У основній пластинці міститься близько 24 тис. еластичних волокон, натягнутих упоперек, між краєм кісткової пластинки і протилежною стінкою завитки. Волокна ці мають різну довжину і є слуховими струнами (рецепторами). Найкоротші волокна ( 0,05-0,1 мм) лежать біля основи завитки; чим далі від неї, тим вони довші; найдовші волокна (0,5 мм) біля вершини завитки.

Кортіїв орган: 9- текторіальна мембрана; 10- зовнішні волоскові клітини; 11- внутрішні волоскові клітини; 12- основна мембрана; 13-дендрити.

На основній пластинці лежить кортіїв орган найважливішою частиною якого є чутливі волоскові клітини, які є рецептором, що подразнюється звуковими коливаннями. До основи волоскових клітин підходять гілочки слухового нерва.

4.2.2. Механізм передачі та сприйняття звуку.

Звукові хвилі, що вловлюються вушною раковиною, потрапляють у зовнішній слуховий прохід, підсилюються в 2-2,5 рази і викликають коливання барабанної перетинки, тиск якої передається на перетинку овального вікна за допомогою слухових кісточок, що діють як важелі, зменшуючи амплітуду коливань і збільшуючи їх силу (до 50 разів). Коливання перетинки передаються на ендолімфу (рідину) завитки.

Частота коливань при цьому залишається незмінною. Ендолімфа коливає основну пластинку з кортієвим органом. Слухові клітини доторкуються при цьому своїми волосками до покривної пластинки і збуджуються. Збудження з волоскових клітин передається на слуховий нерв і йде спочатку в підкорові ядра, а звідти - в центр слуху у висковій частці кори великих півкуль. Тут виникає відчуття звуку і здійснюється найтонший його аналіз. Вухо людини сприймає звукові хвилі з чистотою 16 коливань- 20тисяч коливань насекунду ( у деяких людей до 30 тис). Удітей вухо сприймає до 32 тис. звукових коливань на секунду. Різні хвилі спричиняють різні коливні рухи рідини завитки. За резонансною теорією Гельмгольца звукові хвилі різної частоти викликають коливання не всієї основної пластинки, а лише тих її ділянок, волокна яких, відповідно до їх довжини, здатні резонувати на дані коливання, тобто в рух приходять лише ті волокна основної перетинки, період коливань яких дорівнює періодові коливань звукової хвилі. Низькі тони ( малочастотні коливання) спричинюють коливні рухи довгих волокон пластинки, високі тони (високочастотні коливання) - коротких волокон. Збудження від різних рецепторних клітин передається по ланцюжках нейронів до різних груп клітин кори великих півкуль, де і виникає відчуття звуку тієї чи іншої висоти.

4.2.3. Вікові особливості будови і функціональних характеристик слуху.

Анатомічна будова органа слуху в дітей молодшого шкільного віку така сама як і у дорослих. Навіть розміри його відділів з віком змінюються мало. Спостерігається тільки деяке збільшення вушної раковини та подовження слухового ходу. Проте гострота слуху в дітей нижча, ніж у дорослих. У новонароджених дітей має місце відносна глухота. Вона пояснюється тим, що в перші дні життя порожнина середнього вуха заповнена слизом, зовнішній слуховий прохід вузький і розміщений вертикально, а барабанна перетинка - горизонтально. Поступово слуховий канал набирає нормального положення, а слиз розсмоктується і по євстахієвій трубі з носоглотки проникає сюди повітря; дитина починає краще чути і активніше реагувати на звуки.Цілком виразним слух стає на кінець другого, початок третього місяця життя. На шостому, сьомому місяці тонкість слуху дитини майже дорівнює нормальному слухові дорослої людини. Помітно змінюється і поріг

чуткості мови. У дітей молодшого шкільного віку він вищий, ніж у дорослих. Гострота слуху поступово підвищується аж до14-19 років. Розвиток слуху у дітей закінчується близько 12років. Приблизно в цей час у них остаточно формується і слуховий апарат. Стінки слухового проходу костеніють до 10 років, вискова кістка (у якій міститься слуховий апарат) у дітей молодшого віку ще не зрослась і складається з трьох кісток, між якими є щілина. Судини твердої мозкової оболонки головного мозку у малих дітей сполучаються з судинами барабанної перетинки, внаслідок чого запалення середнього вуха у них може спричинитися до захворювання на менінгіт (запалення мозкових оболонок).

4.2.4. Значення слуху у формуванні мови, регуляції голосу і розвитку співочих

здібностей. Поняття про музичний слух.

В розвиткові слуху у дітей велике значення мав спілкування з дорослими. Слух має вирішальне значення у формуванні мови. Адже оволодіння мовою - це умовнорефлекторний процес, і від того, як дитина чутиме звуки, слова, залежить як вона їх і вимовлятиме. Тому з перших днів життя дитини, спілкуючись з нею, дорослі повинні правильно і чітко вимовляти всі звуки і слова. Слух має велике значення і у регуляції голосу, його гучності і висоти. Якщо, наприклад у дитини знижений слух, то вона говоритиме голосно, бо їй здаватиметься, що її не чують.

Розвиткові слуху у дітей сприяють різні слухові вправи. В перші роки життя дитини такими вправами може бути слухання ритмічних мелодій (наприклад, колискові пісні); в дошкільному і шкільному віці - слухання музики, виконання пісень самими дітьми, навчання гри на музичних інструментах. Під час прогулянок треба привчати дітей слухати шум лісу, щебетання пташок, шурхіт листя, плескіт моря. Це удосконалює слух дітей і підвищує його гостроту.

Здатність розрізняти висоту тонів залежить і від природжених задатків і особливостей. І музично обдаровані діти вже в ранньому віці здатні не тільки розрізняти висоту тонів, а й безпомилково визначати кожен із них. Такий музичний слух називаютьабсолютним.

4.2.5. Спадкові порушення слуху. Гігієна слуху дітей. Вплив шуму на організм

дітей. Гігієнічні вимоги до організації музичних занять і уроків співу.

Спадкові вади слуху.Стійкі вади слуху. До стійких порушень слуху відносять глухоту і туговухість.

При глухоті через порушення нейросенсорних систем (рецепторного та/або нервового апарату слухового аналізатора) сприйняття звучної мови на слух виявляється неможливим, оскільки не тільки істотно підвищений поріг слухового сприйняття, але обмежений і частотний діапазон сприйманих звуків (до 3,5—4 кГц і менше). Залежно від тяжкості ураження, при таких порушеннях можуть сприйматися деякі немовні звуки, окремі фонеми, знайомі слова і навіть фрази, але мова загалом виявляється недоступною. Тотальна глухота (коли не сприймаються жодні звуки) становить не більш ніж 2—3 % від усіх випадків цієї патології.

За туговухості сприйняття мови на слух ускладнене, але за спеціальних умов (посилення звуку) можливе, оскільки звуження тон-шкали не зачіпає мовного діапазону частот, хоча поріг слухового сприйняття підвищується на 30-80 дБ.

Слід зазначити, що коли в медицині іноді говорять про тимчасову глухоту або тимчасову туговухість, то корекційна педагогіка розглядає їх як стійкі, невиліковні порушення. Якщо ці патології розвиваються в дитячому віці, то це неминуче негативно позначається на мовному розвитку, формуванні особистості та психіки загалом. Виникає стан, що включає не тільки порушення слуху, а й численні неврологічні та психопатологічні симптоми, більшість із яких доступні корекції за умови своєчасної та відповідної роботи.

За даними російських авторів, близько 60 % усіх виокремлених порушень слуху обумовлено генетичними чинниками. Найчастіше причиною патології є ушкодження одного гена. При цьому приблизно 80 % випадків нейросенсорних порушень слуху успадковується за аутосомно-рецесивним типом незалежно від статі (аномальний ген розташований у нестатевій хромосомі, і хвороба проявляється лише за наявності двох аномальних алелей гена), 19 % — за аутосомно-домінантним типом (аномальний ген розташований у нестатевій хромосомі, і хвороба проявляється за наявності лише одного аномального алеля у парі алелей гена) і 1 % — заХ-зчепленим рецесивним типом. При значній різноманітності аудіометричної картини за першого типу успадкування проявляється характерне рівномірне підвищення порогу слухового сприйняття на 45—50 дБ у межах усього мовного діапазону частот. Другий тип успадкування відзначається низхідним характером аудіограми, коли в низькочастотній ділянці мовного діапазону слуховий поріг підвищений на 30—35 дБ, у високочастотній (3—5 кГц) — до 80 і більше дБ. Х-зчеплений рецесивний тип успадкування характеризується рівномірним зниженням до 70— 80 дБ і більше впродовж усієї тон-шкали (графік).

Значна кількість схожих за клінічною картиною стійких порушень слуху генетично відрізняються. Так, отосклероз, що розвивається в молодому віці та характеризується прогресуючим зниженням слуху в зв'язку з обмеженням рухливості стремінця, шумом у вухах, іноді запамороченням, успадковується в більшості випадків за аутосомно-домінантним типом із різним проявом одних і тих самих симптомів у різних хворих. Проте для цієї хвороби описано й інші типи успадкування.

Щоб якось класифікувати ці численні та різноманітні форми спадкових уражень слуху, використовується певна основна супровідна ознака. На основі такого принципу класифікації виділено 8 груп стійких порушень слуху:

1) при аномаліях зовнішнього вуха (деформація або відсутність вушної

раковини; іноді відсутність зовнішнього слухового проходу);

2) при захворюванні органів зору та вадах розвитку (пігментний ретиніт,

дегенерація сітківки, катаракта; іноді глаукома, розумова відсталість,

шизофренія);

3) при вадах розвитку скелета і хворобах сполучних тканин (деформація

черепа, випинання очних яблук, дефекти нижніх повік, недорозвиток

верхньої або нижньої щелепи, збільшення відстані між парними органами

тощо);

4) при порушенні функції нирок (наявність у сечі білка та крові);

5) при розростанні щитоподібної залози та підвищенні її функції;

6) при патологіях нервової системи (розлад координації рухів, розумова

відсталість, атрофія м'язів);

7) при патологіях серцево-судинної системи (серцева аритмія внаслідок

порушення функцій провідної системи серця);

8) при ураженнях шкіри та порушенні пігментації.

Графік. Типові аудіограми для моногенної туговухості різних типів успадкування

Зниження слуху, дБ

АД — аутосомно-домінантного, АР — аутосомно-рецесивного,

ХР - Х-зчепленого рецесивного

ОСНОВНОЮ ГІГІЄНІЧНОЮ ВИМОГОЮ повинне бути обов'язкове тримання вухв чистоті. У зовнішньому слуховому проході накопичується пил, мікроби, які змішуються з вушною сіркою, утворюючи бруд, що

викликає подразнення і зуд у вухах . Діти при цьому, намагаючись позбутись неприємного подразнення, часто засовують у вухо тверді і навіть гострі предмети (олівці і ін.), що призводить до пошкодження стінок слухового каналу і барабанної перетинки, занесення інфекції у вухо. Тому вчителі і батьки повинні роз'яснити дітям гігієнічні правила догляду за вухами. Щоб позбутись зуду у вухах, треба обережно промити зовнішній прохід теплою водою, а потім очистити його кінчиком рушника або чистої носової хусточки .Слід також оберігати вуха від попадання в них будь-яких сторонніх тіл. Шкідливо діють на вуха і холодні струмені повітря, особливо в сиру погоду; вони можуть викликати запалення середнього вуха. Порушується слух і при різких коливаннях температури, надмірно сильних звуках.

Несприятливо позначається на слуховому апараті дія постійних шумів. Тривалий шум навіть невеликої сили відбивається на нервовій системі дитини, знижуючи працездатність і успішність.

Розрізняють специфічну і неспецифічну дію шуму на організм людини. С п е ц и ф і ч н а дія проявляється в різному ступені порушення слуху, а неспецифічна – в різного роду відхиленнях з боку ЦНС, вегетативної реактивності, в ендокринних розладах, функціональному стані серцево-судинної системи і травного тракту. На дорослих і особливо дітей надзвичайно негативною є дія шуму високої гучності в приміщеннях, де включені на повну потужність радіоприймачі, телевізори, магнітофон. Дія шуму викликає у учнів підвищення порогу слухової чутливості, а також значне зниження працездатності. Важливе значення в зниженні «шкільного» шуму має гігієнічно правильне розміщення навчальних приміщень. Майстерні , гімнастичні зали розміщують на першому поверсі, або в окремому крилі чи прибудові , тобто за межами шкільного будинку. У школі не можна допускати навіть під час перерв крику та інших різких звуків. Дітей з низьким слухом треба садовити в класі за перші столи.

Перед проведенням музичних занять і уроків співу необхідно провести вологе прибирання, провітрювання приміщення; температура у приміщенні повинна становити 18-20^оС; під час проведення музичних занять і уроків співу необхідно робити перерви (записати ноти, текст пісні, розучити слова пісні), щоб учні не стомлювалися. Співати бажано стоячи, тому, що при цьому не стискається грудна клітка, органи черевної порожнини не тиснуть на діафрагму і дитина може зробити повний глибокий вдих.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Вищий комунальний навчальний заклад Сумської обласної ради «Лебединське педагогічне училище імені А.С.Макаренка»

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Схема рефракції: Схеми виправлення далекозорості та	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.