• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Техніка виконання вібрації

Прийоми вібрації:

- переривчаста:

1) лупцювання;

2) поплескування;

3) рублення;

4) стьобання;

5) пунктирування.

- неперервна:

1) потрушування (потряхивание);

2) струшування (встряхивание);

3) струс (сотрясение);

4) підштовхування.

Переривчаста вібрація (ударна). Прийом представляє собою серію наступних один за іншим ударів, що наносяться кінчиками напівзігнутих пальців, ребром долоні (ліктьовим краєм), долонею із зігнутими або стиснутими пальцями, злегка стиснутою в кулак кистю, тильною поверхнею пальців, при зібранні кисті в «дзьоб», а також дотичними рухами кистей (долонною частиною). Рухи виконують однієї, частіше двома руками поперемінно.

Застосовують на верхніх і нижніх кінцівках, спині, грудях, в області тазу, живота; пальцями – на обличчі, голові.

Завдяки пружності тканин організму механічні коливання під дією переривчастої вібрації (ударних прийомів), виникаючи на поверхні, у вигляді
хвиль поширюються по тканинах. Залежно від сили і темпу ударних прийомів коливальні хвилі можуть не тільки поширюватися по поверхневих тканинах і м’язах, а й проникати вглиб, викликаючи вібрацію внутрішніх органів, глибоко розташованих судин і нервів.

Прийоми переривчастої вібрації, виконані в різкому темпі, коротко і слабо, викликають звуження кровоносних судин, при сильному і тривалому впливові судини розширюються. При травмах легкі і монотонні прийоми переривчастої вібрації діють на нервову систему заспокійливо і знеболююче. Темп
рухів при застосуванні прийомів переривчастої вібрації від 70-80 до 200-300 на хвилину.

Переривчаста вібрація застосовується на розслаблених групах м'язів. На стомлених м'язах, а також при значній розумовій перевтомі прийоми переривчастої вібрації застосовувати не можна.

Лупцювання(поколачивание). Може проводитися у двох варіантах.

Перший варіант. При виконанні лупцювання пальці напівстиснуті в кулак, звернені мізинцем вниз і злегка розслаблені, кисті дещо повернені всередину (зближені з боку великих пальців) і перебувають на відстані 3-5 см одна від одної. Удари наносяться з боку мізинця, причому сила удару залежить від напруги кисті і довжини важеля рук. Чим більше напружена кисть, тим сильніше удар. При ударі тільки кистю вплив буде значно меншим, ніж при ударі, виконаному з включенням передпліччя і плеча (рис. 67).

Другий варіант. Кисті знаходяться в напівстиснутому стані, пальцями повернені вниз і неповністю розігнуті.
Удари наносяться основою долоні однією або двома руками поперемінно (рис. 68).

Лупцювання підсилює збудливість рухових і чутливих нервів. Показано лупцювання при атрофіі, атонії, парезі. Протипоказано при гіпертонусі м'язів.

Поплескування. Проводиться у двох варіантах.

Перший варіант. Кисть руки зібрана в розслаблений «дзьоб», де великий палець приведений до вказівного, а 2-ий і 5-ий пальці не торкаються один одного, як при витисканні. Удари наносяться внутрішньою частиною долоні (лицевою частиною дзьоба) однією або двома руками поперемінно
(рис. 69).

Другий варіант. Кисть в цьому варіанті також зібрана в «дзьоб», тільки вже 2-ий і 5-ий пальці торкаються один одного, а 1-ий палець примикає посередині між 2-им і 5-им
пальцями. Удари наносяться тильною стороною кисті однієї або двома руками поперемінно. При застосуванні цього
прийому відзначається підвищення температури в зоні впливу, посилюється
прилив артеріальної крові, що забезпечує покращення трофіки масажованої ділянки та обміну речовин і підвищує тургор шкіри.

Рублення (рубление). При рубленні кисть витягнута, пальці розслаблені і розімкнуті. Удар наноситься мізинцем, а інші пальці в цей час змикаються (рис. 70).

Рублення проводиться завжди уздовж м'язових волокон на великих м'язах; в практиці лікувального масажу іноді допускається проведення його поперек м'язових волокон з метою значного підвищення тонічної напруги м'язів. Сила і частота ударів при рубанні впливають по-різному. При сильних і рідких ударах струс тканин відбувається на великій площі, що викликає в зоні удару скорочення м'язових волокон, яке поширюється по всій довжині м'язів. Несильні (легкі) часті
удари по своєму впливу схожі на вібрацію. Рублення незалежно від сили і частоти удару, викликає активну гіперемію тканин, завдяки чому
збільшується надходження кисню і поживних речовин до
масажованої ділянки, поліпшується відтік лімфи, посилюється функція сальних і потових залоз, підвищується обмін речовин тощо.

Стьобання – прийом, при якому відбуваються дотичні удари. Стьобання можна виконувати одним або декількома пальцями, а також всією долонею однією і двома руками, опускаючи їх на тіло в дотичному напрямку
(рис. 71).

Застосовується при ожирінні і рубцевих змінах шкіри. Цей прийом викликає активну гіперемію шкіри, підвищує її тургор і еластичність, підсилює обмінні процеси і активізує видільну функцію шкіри.

Пунктирування виконують подушечками нігтьових фаланг вказівного і середнього пальців, роздільно одним пальцем, спільно двома пальцями або двома руками поперемінно, використовуючи 2-3-ій пальці, можна проводити і чотирма пальцями (2-5-им), впливаючи одночасно на декілька близько розташованих ділянок шкіри. При цьому удари пальців слідують не одночасно, а послідовно, як при роботі на друкарській машинці. Удари, завдані 2-5-им пальцями обох рук, називаються пальцевим душем. Цей прийом застосовують на невеликих ділянках тканин, що щільно лежать на кістковій основі, де мало підшкірної жирової клітковини, у місцях перелому або в області кісткової мозолі, на невеликих м'язах, сухожиллях, зв'язках, на нервових стовбурах і в місцях виходу нервів (рис. 72).

При масажі кісткової мозолі або місця перелому пунктирування зазвичай виконують стабільно. При масажі волосяної частини голови або обличчя рука масажиста переміщається по обробленій ділянці вздовж масажних ліній, тобто пунктирування виконують лабільно. Швидкість при виконанні пунктирування – 100-120 ударів на хвилину. Сила удару залежить від кута нахилу пальців по відношенню до масажованої поверхні. Чим більший кут, тим вплив сильніший і глибший, при невеликому куті – поверхневе і ніжне.

Неперервна вібрація. Даний вид вібрації полягає в застосуванні швидких коливальних і поштовхоподібних рухів, які викликають струс тканин. Тривалість застосування прийому вимірюється секундами. При виконанні прийому неперервної вібрації рука масажиста, не відриваючись від масажованої області, здійснює різні коливальні рухи. При стабільній вібрації рука масажиста не пересувається по масажній поверхні, а при лабільній – пересувається. Виконується неперервна вібрація кінцевою фалангою одного або декількох пальців в залежності від області впливу, при необхідності однією або обома кистями, всією долонею, основою долоні, кулаком. Цей
прийом застосовують в області гортані, спини, тазу, на
м'язах верхніх і нижніх кінцівок, по ходу важливих нервових стовбурів, в місці виходу нерва.

Потрушування (потряхивание). Масажований м'яз необхідно максимально розслабити, розслабленою повинна бути і рука масажиста. Рука масажиста з широко розведеними пальцями накладається на м'яз так, щоб великий палець і мізинець були робочими, а решта припідняті вгору. Потрушування здійснюють швидкими коливаннями кисті, яка зміщується то в бік мізинця, то в бік великого пальця. За секунду виробляють приблизно 5-7 рухів.

Прийом потрушування застосовується після розминання та між
розминанням. Корисно застосовувати його в процесі робочого дня – на руках і ногах, залежно від професійних особливостей для зняття напруги, втоми і підвищення працездатності (рис.73).

Потрушування сприяє кращому відтоку крові та лімфи, рівномірному розподілу міжтканинної рідини, діє заспокійливо на центральну нервову
систему і розслаблююче на м'язи, знімає напруженість, що виникає іноді під внаслідок розминання або іншого енергійного прийому (особливо у тих, хто не вміє повністю розслабити масажовану ділянку). Завдяки відсмоктувальній дії, потрушування застосовують при ригідности м'язів, лімфостазі і набряках м'язів.

Струшування. За своїм фізіологічним впливом на організм цей прийом аналогічний потрушуванню, але ефективніший за нього. Струшування проводиться на кінцівках після всіх прийомів масажу, тобто наприкінці сеансу. На верхніх кінцівках при положенні масажованого лежачи на спині (плече – на кушетці, а передпліччя припіднято під кутом 90°).

Струшування виконують так: масажист бере руку пацієнта за променевозап'ястковий суглоб, піднімає її від кушетки на 4-7 см і виконує повільні горизонтальні коливальні рухи (рис. 74).

У положенні масажованого сидячи, стоячи і лежачи на животі масажист бере його кисть обома руками так, щоб великі пальці фіксували променевозап'ястковий суглоб зверху, а інші пальці знаходилися знизу. Потім, потягнувши кінцівку на себе, відводить її вліво і вправо, роблячи струшу вальні рухи вгору-вниз.

На нижніх кінцівках при положенні масажованого лежачи на спині струшування виконується таким чином: масажист кладе одну руку на тильну сторону стопи прямої ноги масажованого (якщо на праву, то доцільно класти ліву руку) і згинає стопу, відтягуючи її на себе. Друга рука накладається на ахіллове сухожилля так, щоб край долоні з боку мізинця упирався в п'яту. Потім масажист піднімає ногу масажованого під кутом 35-40° і виробляє струшувальні рухи вгору-вниз, одночасно відводячи її то вліво, то вправо (рис. 75).

При положенні масажованого лежачи на животі струшування робиться так: зігнувши ногу в колінному суглобі під кутом 90° і обхопивши рукою стопу поперек зі сторони підошви, масажист піднімає стегно масажованого на 2-3 см і робить струшуючі рухи – від себе і на себе (рис. 76).

Струс. Прийом застосовують при впливі на внутрішні органи. Суть його полягає в проведенні непрямого (зовнішнього) масажу внутрішніх органів – шлунка, кишечника, печінки, жовчного міхура та ін. Праву руку масажист накладає на область проекції масажованого органу. Ліву руку поміщає паралельно правій так, щоб великі пальці обох рук були звернені один до одного. Швидкими і ритмічними коливальними рухами у вертикальному напрямку, то віддаляючи руки одна від одної, то зближуючи, масажист викликає струс масажованого органу та навколишні тканини. Струс органів черевної порожнини та грудної клітки прискорює кровоток в малому і великому колах кровообігу, активізує лімфоток. Струс залоз внутрішньої секреції посилює їх секрецію, підвищує тонус гладкої мускулатури, стимулює перистальтику і зміцнює зв’язково-м'язовий апарат. При спаєчних процесах струс сприяє розсмоктуванню спайок, знімає спастичні явища.

Підштовхування застосовують при масажі внутрішніх органів – шлунка, кишечника та ін. Для виконання цього прийому ліва рука масажиста злегка натискає на область проекції масажованого органу, а права – короткими ритмічними поштовхами натискає на сусідню область і прагне підштовхнути її до лівої руки.

Методичні рекомендації щодо проведення вібрації:

1. Всі прийоми вібраційного масажу слід виконати при розслабленій мускулатурі.

2. Лупцювання, поплескування і рублення застосовують на великих групах м'язів (крім внутрішньої поверхні стегна).

3. Кисті рук при виконанні вищеназваних прийомів слід розташовувати на відстані не більше 5 см один від одного, удари при цьому повинні наноситися ритмічно і безболісно. При появі больових відчуттів їх знімають погладжуванням.

4. При виконанні переривчастої вібрації силу, еластичність, м'якість удару дозують включенням в роботу різної кількості важелів:

- для легких, ніжних впливів у рух включають тільки кисть;

- для більш інтенсивних – кисть і передпліччя;

- сильний вплив здійснюють всією рукою.

5. Під час однієї процедури на лупцювання відводиться не більше 1-1,5 хвилини.

6. Поплескування починають зі спини, потім переходять на бічну поверхню тулуба – тут рух йде нижче пахвової впадини по середній бічній частині тулуба зверху вниз, на кінцівках – також зверху вниз. На внутрішній поверхні стегон лупцювання не застосовують або проводять дуже слабко.

7. При рубленні удари повинні бути то м'якими, то сильними, але безболісними; наносити їх слід перпендикулярно поверхні, уздовж м'язових волокон. Не проводиться рублення в області нирок, комірцевої зони і дуже обережно виконується в міжлопатковій області.

8. При виконанні непереривистої вібрації інтенсивність залежить від кута, що утворюється між пальцями і масажованою поверхнею. Чим більше кут нахилу наближається до 90°, тим сильніший вплив; при меншому куті нахилу вібрація ніжніша.

9. Тривалість тиску на точку – 5-10 секунд. Прийоми вібрації чергують з погладжуванням. На кожну точку можна впливати кілька разів.

10. Швидкі дрібні вібрації діють на нервову систему збудливо, тривалі великі вібрації – заспокійливо.

Помилки, що найчастіше зустрічаються при виконанні вібрації (за В. І. Васічкіним):

– застосовують переривчасту вібрацію (рублення, поплескування, лупцювання) на напружених групах м’язів, що викликає больові відчуття в клієнта;

– трапляється, що одна рука швидше втомлюється при переривчастій вібрації, в такому випадку вібраційні рухи виконуються одночасно, а не поперемінно двома руками, що боляче для клієнта;

– при проведенні прийому струшування на нижніх або верхніх кінцівках не враховують напрямок рухів, і при зігнутій в колінному суглобі нозі можна пошкодити сумочно-зв’язковий апарат колінного суглоба, рухи верхніх кінцівок не в горизонтальному напрямку викликають біль і пошкодження ліктьового суглоба;

– виконання вібрації в занадто швидкому темпі може викликати супротив клієнта.

Питання для самоконтролю знань студентів

2. Який фізіологічний вплив на організм людини справляє розминання?

3. Назвіть основні і додаткові види прийому розминання.

4. Визначте особливості виконання і застосування основних видів розминання

5. Охарактеризуйте особливості виконання і застосування додаткових видів розминання.

6. Дайте характеристику масажного прийому вібрація і його різновидів.

7. Опишіть техніку виконання переривчастої вібрації.

8. Поясніть, в чому полягає особливість виконання неперервної вібрації.

Переглядів: 3297