Основні риси злочинності в сучасній Україні

Згідно з статистичними даними МВС України, у 2011 році органами МВС було зареєстровано 515 833 злочини, що на 3 % більше, ніж у 2010 році (500 902). Ця тенденція до збільшення кількості зареєстрованих злочинів стійко зберігається протягом усіх років незалежності України, крім 2008 року, коли був незначний її спад.

Серед усіх зареєстрованих злочинів понад 35 % складають особливо тяжкі та тяжкі злочини (11 032 та 171 119 злочини відповідно).

У структурі злочинності за розділами Особливої частини КК найбільшу частку складають злочини проти власності – 339 326 злочинів або 65,8 %; на другому місці – злочини у сфері обігу наркотиків – 53 239 злочинів або 10,3 %; далі йдуть злочини проти життя та здоров’я особи – 18 824 злочини або 3,6 %; злочини проти авторитету органів державної влади – 15 564 злочини або 3,0 %; злочини у сфері службової діяльності – 15 969 злочинів або 3,1 %; злочини проти громадського порядку та моральності – 15 980 злочинів або 3,1 %, злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту – 13 831 злочин або 2,7 % і т.д.

Спостерігається зростання кількості злочинів, учинених неповнолітніми або за їх участю. Так у 2011 р. неповнолітні вчинили 17 846 злочинів, або 5,6 % від усіх зареєстрованих, що на 2,9 % більше, ніж у 2010 році (17 342)

Надзвичайно виросла кількість злочинів, учинених особами, які раніше вчиняли злочини. Так, у 2011 році такими особами вчинено 147 585 злочинів, або 46,2 % від усіх зареєстрованих злочинів, що на 52,4 % більше, ніж у 2010 році (96830).

Із числа зареєстрованих у 2011 році злочинів 37 021 (11,6 %) злочинів учинені групою осіб, що на 8,7 % більше, ніж у 2010 році (34 046).

У 2011 році особами, що перебували у стані алкогольного чи іншого сп’яніння було вчинено 43 393 злочини. або 13,6 %, що на 7 % більше, ніж у 2010 році (40 552).

Статистичні дані за 2012 та 2013 рік відсутні, але є обґрунтовані підстави вважати, що встановлені тенденції динаміки злочинності в Україні збережуться й надалі.

Аналізуючи статистичні дані про стан злочинності в Україні в сучасних умовах, можна визначити основні характерні риси злочинності:

1. Зберігається стійка тенденція до зростання числа злочинів.

2. Усе більшу частку в структурі злочинності складають тяжкі та особливо тяжкі злочини.

3. Щороку злочинність в Україні «омолоджується».

4. Зростає частка злочинів, учинених особами, які раніше вже вчиняли злочини.

5. Найчастіше об’єктом злочинного посягання є власність.

6. Набуває поширення групова та організована злочинність.

7. Поширюються такі негативні «фонові явища» злочинності як алкоголізм і наркоманія, посилюється їх негативний вплив на стан злочинності.

Тема 3. Причини та умови злочинності.

План лекції

1. Поняття причин та умов злочинності, кримінологічна детермінація.

2. Класифікація причин та умов злочинності.

3. Соціальна обумовленість причин злочинності.

1. Поняття причин та умов злочинності, кримінологічна детермінація

Розглянемо окремі поняття, що характеризують причиново-наслідковий комплекс злочинності.

Під поняттям «причина» розуміють певне явище, що безпосередньо зумовлює, породжує інше явище – наслідок.

Певне явище (процес, подія) є причиною іншого явища (процесу, події) якщо:

перше явище передує другому в часі;

перше явище є необхідною умовою появи другого явища;

перше явище закономірно, а не випадково викликає появу другого явища.

Виходячи з цього, причинами злочинності є певні негативні явища, які її породжують. Але ці причини породжують злочинність лише за наявності певних обставин, які ми називаємо – умови злочинності.

Причини злочинності – це соціальні та індивідуально-психологічні явища і процеси, які є передумовами існування та відтворення злочинності (Юридична енциклопедія, т. 5, с. 144).

Іншими словами, причини злочинності – це такі обставини, які породжують і відтворюють злочинність як суспільне явище.

Умови злочинності – це сукупність явищ, які безпосередньо не породжують злочинності (наслідку), але у певний спосіб впливають на розвиток причинного зв’язку, сприяючи або не перешкоджаючи породженню злочинності, її існуванню та відтворенню.

Розглядаючи злочин як соціальне явище, слід враховувати, що визначення одних явищ як причин, а інших як умов завжди має відносний характер, оскільки в одних випадках певне явище є причиною злочинності, а в інших – її умовою. Окрім того, система «причина – наслідок» є необмеженою і нескінченною, так як будь-яка причина є наслідком якоїсь попередньої причини, а кожний наслідок. у свою чергу, є причиною наступного наслідку і т.д.

Умови злочинності поділяються на три основні групи:

- супутні умови злочинності – утворюють загальний фон подій і явищ, є обставинами місця, часу, обстановки;

- необхідні умови злочинності – це такі обставини, без наявності яких подія злочину є неможливою;

- достатні умови злочинності – це сукупність усіх необхідних для вчинення злочину умов, за наявності яких вчинюється злочинне діяння.

Детермінанти злочинності поділяють на об’єктивні та суб’єктивні.

Такий розподіл дає можливість у кожному конкретному випадку встановити умови впливу на поведінку людини як зовні, так і вплив внутрішніх особливостей індивіда на його вчинки.

Об’єктивні фактори існують незалежно від волі та свідомості людини. Такими є, наприклад, стан екології, економіки, соціальний устрій, географічне положення, спадковість, клімат та ін.

Суб’єктивні фактори залежать від волі та свідомості людей. Такими, наприклад, є характер, звички, нахили, ціннісні орієнтири, мораль, право, політичні погляди, традиції та ін.

У кримінологічній літературі використовуються різні терміни для позначення обставин, що спричинюють та обумовлюють злочинність як соціальне явище. Таким поняттями є, насамперед «причини й умови злочинності», «фактори злочинності», «детермінанти злочинності». Усі ці поняття, на нашу думку є синонімами і позначають одні й ті ж явища та процеси.

Детермінація (з лат. determinatio – визначення, обмеження) – це залежність одних явищ, процесів і станів від інших; процес дослідження взаємозв’язку між явищами та процесами і наслідком, який вони спричинюють та обумовлюють.

Відповідно, детермінантою є такий чинник (явище, подія, предмет), який викликає появу іншого чинника (наслідку).

Кримінологічна детермінація– це процес виявлення причин та умов, що спричинюють та обумовлюють злочинність як соціальне явище, дослідження механізму їх впливу на злочинність. Цим же терміном можна визначити процес виявлення та впливу детермінант злочинності.

Кримінологічна детермінація використовує в основному три види зв’язкуміж окремими детермінантами та злочинністю як їх наслідком: причинний, обумовлений і функціональний.

Причинний зв’язок між детермінантою й злочинністю є зв’язком генетичним, тобто причина сама по собі вже неминуче породжує наслідок.

Обумовлений зв’язок полягає в тому, що умова як явище формує причину або створює можливість її дії.

Функціональний зв’язок певних явищ (у даному випадку – детермінанти злочинності) полягає в тому, що зміна одних явищ спричинює зміну інших.

Причинний комплекс злочинності можна класифікувати на ієрархічні рівні: причини злочинності взагалі; причини окремих категорій злочинів; причини окремого злочину.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Рівень (коефіцієнти) злочинності	\|	Концепції причин злочинності.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.