Французький «новий роман» 1950-1960-х рр. як відповідь на «вичерпаність» традиційних художніх форм (Ален Роб-Грійє, Н. Саррот, М.Бютор)

Вже в кінці 50-х років молоді письменники відмовляються від наявності в тексті всезнаючого автора, від інтриги, сюжету, психологічного характеру героя, від описів у дусі Бальзака.

Вони друкують свої книжки у видавництві «Мінюі», але не існує окремої літературної школи нового роману, оскільки відсутній лідер, спільна теорія. Визначальний внесок у концепцію нового роману зробили «Тропізми» Н.Саррот (1939), в яких вона спиралася на досвід Кафки і Достоєвського. В «Есе про роман» М.Бютор (1964) звертає увагу на позитивні риси естетики Джеймса Джойса і Г.Флобера.

Великий вплив на формування нового роману має кінематограф. Рух камери, що ковзає на поверхні, не заглиблюючись у внутрішній світ персонажа, може шідночас вихоплювати зі сцени її окремі деталі. Це схоже на уривки з прочитаних романів, що залишаються як натяк на інший розвиток сюжету на другому плані. Камера схожа на оптичний приціл, який вияскравлює фрагмент, тихшаючи ціле поза межами свого інтересу. В зображеній сцені може імінюватися освітлення, а отже предмети набувають нових контурів і можуть інакше розумітися. Виникає можливість інших прочитань, інших інтерпретацій, йіл вірогідності яких важко відмовитися за умов відсутності пояснень ще чекаючого автора-оповідача.

Новий роман представляють насамперед такі автори як Н.Саррот ні Ілинетарій» (1959), «Чи ви їх чуєте», «Золоті плоди», А-Роб-Грійє з романами «Листики» (1953), «Вуайєр» (1955), «Ревнощі-жалюзі» (1957), «В лабіринті» (1959). М Бютор «Міланський проїзд» (1954), «Розклад» (1956), «Переміни» (1957).

Естетика Нового роману.

В 60-і роки Новий роман більше не вірить у можливості створення художнього образу персонажа. Психоаналіз відкрив невідповідності раціональної свідомості й підсвідомості, а ще наявність темних сфер у людській особистості. У 60-і роки тріумфує анонімат. Займеники «він», «вона» цілком підміняють індивідуальність. Інтрига, яка в реалістичному романі відбивала ішмигання автра зрозуміти і пояснити світ, в новому романі зникає. Замість того, щоб розвиватися, історія повторюється, варіюється, укладається в серії, що схожі між собою і, головне, не мають глибини, не приводять до якогось узагальнення.

Специфіка Нового роману полягає, насамперед, у техніці, яку він никористовує. Письменники відмовляються від логічного зв’язку між окремими розділами. Перед читачем проходить безліч варіантів оповідей. Це різновиди переказів події та описів об’єктів. А.Роб-Грійє, М.Бютор, Кл. Сімон змінюють сініг ставлення до випадку. На основі можливої його ж інтерепретації виростають усе нові варіації теми. В музиці мелодія вальсу чи фуги побудована на ідеї серійного руху по колу; ця ж спіраль із постійним проходженням через певні і очки, які зберігаються, притаманна і поетиці Нового роману.

Новороманісти захоплюються жанром поліцейського роману, в основу сюжету якого покладено пошук істини.

Але якщо М.Бютор і Н.Саррот приваблює сфера неусвідомленого, то А.Роб-Грійє описує предмети зовнішнього світу в їх нідокремленості від інших. Людина залежить від предметів. Але речі втрачають спою глибину і символічне наповнення. Оповідь позбувається значення, а світ - сенсу.

Роман стає герметичним - історія трансформується в пазл, у процесі сприйняття написаного читач повинен сам знайти логічний зв’язок елементів.

Ця революція в літературі порівнюється з переходом від фігуративного живопису до абстрактного. Роман стає насамперед лабораторією нової форми, проблеми значення побаченого і глибини погляду втрачають у ньому всякий сенс.

Проблеми неможливої коммунікації відтворюються в образах письменників, які не здатні писати (принцип прірви і дзеркал) чи довести історію до кінця (М.Бютор «Розклад» і «Східці»).

АЛЕН РОБ-ГРІЄ (1922). Агроном за спеціальністю, займається проблемами фізики, хімії, біології. З 1945 по 1948 живе на Мартініці, в Гваделупі, Гвінеї і Мароко. У 1955 публікує свої перші романи - «Ластики» і «Вуайєр», які отримують премії критиків. З 1956 - радник з питань літератури у видавницві «Мінюї», пропагандист нового мистецтва. Публікація в 1957р. роману «Ревнощі- жалюзі» стверджує за ним славу духовного наставника Нового роману, котрий утілює теорію в практику і розвиває її.

Після 1960 Ален Рене (відомий режисер, представник «нової хвилі французького кінематографа») запрошує Роб-Грійє створити сценарій для фільму «Минулого року в Марієнбаді» (1961). Так починається кар’єра А.Роб-Грійє як кінорежисера.

У романі «Ластики» (1953) спецагент міністерства внутрішніх справ Валлас розслідує смерть професора Даніеля Дюпона, котрий був членом групи, яку переслідувати анархісти. Можливо, це політичне вбивство? Докази відсутні, отож, Валлас кружляє містом у пошуках, а роман разом із ним рухається по колу. Насправді Дюпон не вбитий, а відчуває загрозу і вдає вбитого. Одного вечора

Валлас вирішує обшукати його дім і приходить туди саме в той момент, коли в ньому перебуває професор, який шукає потрібні йому документи. Валласу здається, що на нього нападають і він вбиває, не підозрюючи кого - свого «мертвого професора».

Інтрига «Ластиків» пародіює поліцейський роман. Виникає новий кут зору: деталі повторюються, але вже в нових перспективі й логічному зв’язку. Оповідь перестає бути лінійною і перетворюється на суму можливих історій без закінчення. Простір фрагментується, щоб потім об’єднатися за типом пазла. Час втрачає свої межі - минуле, майбутнє і теперішнє зливаються.

Валлас обідає в кафе-автоматі, де купує жетони і отримує з дистриб’ютора тацю з бляшанками. Погляд на закуску - порізані помідори, в яких вивалилися зернятка - стає класичним прикладом функціювання об’єктивного опису в мистецтві новороманістів. Для Роб-Грійє це насамперед можливість описати річ у собі - помідори як предмет об’єктивного світу, що ніяк не співвідноситься зі світом людським.

Погляд автора чи персонажа на ці помідори повністю відсутній. Томати не викликають ніяких вражень. Це сухий, науковогюдібний опис, який заперечує будь-яку можливість зв’язку між предметом і суб’єктом, між людиною і світом: вони існують кожен у собі та для себе. їх світи не перехрещуються - тільки дотикаються в момент споглядання. Відсутність погляду чи точки зору, яку ввів у літературу Флобер і Генрі Джеймс, підмінюється наявністю безпристрасної фільмуючої камери, яка бере «крупний план».

Роб-Гріє вважає, що світ ні значимий, ні абсурдний. Він всього-на-всього складається з того, що ми бачимо. Це веде до функціональної навантаженості погляду (дивись роман «Вуайєр») Отож і роман втрачає тему і зміст, він не повинен їх ні шукати ні пояснювати. Потрібно відмовитися від намагань інтерпретувати людину в її психологічних глибинах Роб-Грійє - шозист, тобто феноменолог, який сприймає об’єкт у собі( шоз - з французької - «річ»),

МІШЕЛЬ БЮТОР (1926р.н). Виріс у Парижі, в 24 роки став професором літератури і викладав за кордоном. Джойс, Пруст, Жюль Верн - митці, які його приваблювали як стилісти.

М.Бютора цікавить взаємодія літератури з живописом, фотографією, і рннюрою, скульптурою - він шукає новий код, нову літературну мову, яка б використовувала здобутки інших видів мистецтва.

Бютор ніколи не вважав себе новороманістом. На відміну від Н.Саррот і Роб- I рійс, він ніколи не воював із літературною традицією. На його думку, потрібно (іуло не лише виявити хаос дійсності, а й творити майбуття. Роман мав бути іпдкритим майбутньому за формою. Художній твір - це пошук, але не готова Відповідь на запитання. В романі «Переміна» герой прокручував у пам’яті події- ііісни з минулого. Класична міфологія пропонувала людству своє розуміння ік ііиких реалій, вона об’єднувала уявлення і творила на основі архетипів. Але міф мс повинен відриватися від грунту, на якому він виріс, і механічно переноситися ми іншу історичну і культурну основу.

М.Бютор на відміну від Роб-Грійє завжди зберігав композиційну чіткість форми, логіку і внутрішню організацію елементів. Але він творив новий міф, міф сучасності і тому є новороманістом у своєрідний спосіб.

Роман «Переміна» (1957), перекладений українською. Леон Дельмон, оионідач, звертається до себе через шанобливе «ви», сідає в Парижі на поїзд, який нею його в місто Рим. Він одружений, має 4 дітей, директор французького відділення і часто буває в Римі у справах фірми. Ось уже два роки він має любовний зв’язок з італійкою Сесіль, секретаркою французького посольства в Римі і тепер хоче забрати її з собою до Парижа, порвати зі своєю колишньою дружиною, почати врешті нове життя поряд з молодою привабливобю жінкою, яку кохає. Подорож - ніч у поїзді - змінює його плани. Життя в Парижі з Сесіль іпишило б його романтичну мрію, його уявлення про себе і про неї. Він розуміє, що ідеалізує Сесіль, творить із неї міфологічний образ, символ Риму, древньої гуманістичної культури. В Римі Дельмон вирішує повернутися в Париж до жінки і ді ї ей, не зустрівшись з Сесіль і залишивши все так, як є. Але насправді переміни відбулися: Дельмон вирішив написати роман про те, що він відчув, пережив і що ус ні домив про своє буття.

М.Бютор віртуозно грає з усіма літературними канонами і темами. Від клисицизму бере правило трьох єдностей: поміщає героя в замкнутий простір (купе), обмежує дію часом подорожі (ніч у поїзді), примушує його аналізувати все іе, що сюжетно пов’язано з історією кохання (почуття і обов’язок). Проте сучасність вривається в канон і зсередини нищить його видиму цілісність: поїзд долає тисячі кілометрів, дія відбувається в уяві та пам’яті, яка послужливо відтворює сцени в Парижі та Римі. Одна з основних проблем романної техніки в ш-ому творі пов’язана з хронотопом. Рух поїзда є лінійним рухом вперед, тоді як иим’ять, навпаки, рухається у минуле, при цьому вихоплюючи окремі сцени з /мшя протягом останніх двох років. Зв’язок між сценами аналогічний, а не нрнчинно-наслідковий. Повернення назад і програвання в уяві майбутніх сцен, причому у варіантах, утворюють внутрішній психічний час і внутрішню ієні рафію подій. Це поєднання в свою чергу залежить від реальних часу і простору, вони збагачують сприйняття теперішнього і впливають на зміну І і иішення героя до життя.

У М.Бютора описи предметів мають інший сенс, ніж у Роб-Гріє. Об’єкти не посідають місця людини. Вони рівнозначні й аналогічні їй.

НАТАЛІ САРРОТ (1900 - 1982). Народилася в російському місті Іваново, де і жила до розлучення батьків у 1902р. Разом з матір’ю від’їжджає до Франції. Мати - письменниця, батько - хімік. Наташа Черняк отримує юридичну освіту, стажується в Оксфорді, виходить заміж за адвоката Саррот. Заняття юриспруденцією зробили її чутливою до усного мовлення. З 1932 вона друкується і продовжує працювати адвокатом .

Н.Саррот не сприймає естетику реалізму. На ії думку, справжню особистість людини складає те, що замовчується, перебуває в підсвідомості. Цю реальність і має досліджувати художній текст. У Наталі Саррот точка зору на події розпадається на декілька можливих варіантів інтерпретації: діалоги, ремарки типу сценічних супроводжують оповідь. Авторка любить описи і постійно старається зловити швидкоплинні реакції на зовнішній світ, оскільки вони фіксуються на поверхні (поворот голови, вираз очей, мимовільний жест). Навколишній світ банальний і намагається опростити людину.

Н.Саррот цікавлять психологічні елементи в чистому стані. Перший текст - «Тропізми» (1936). Термін вона бере з біологічного вокабуляру, в якому він означає містичну силу, яка змушує соняшник орієнтуватися на сонце і крутити головою. Саррот змінює значення терміна. Тропізми - секретні невидимі зовнішньо порухи, які провокують наші вчинки, наступний виклад почуттів у словах. Вони не тільки невидимі, а й приховані у глибинах свідомості. Саме вони визначають нашу соціальну поведінку. Це мікроскопічні, внутрішні, приховані глибоко всередині нас драми, які ніколи не виходять на поверхню і сліди яких можна тільки розгледіти в наших найбанальніших вчинках. Н.Саррот вважає, що наступила механічна цивілізація, а з нею і криза в жанрі психологічного роману. Техніка внутрішнього монологу вичерпала себе, психоаналіз тільки додав сумнівів у можливості одного єдиного методу дослідження психології. Виник гомо абсурдус - тіло без душі - саме він і є персонажем нового роману. Оповідь від третьої особи не може задовольнити читача. Оповідь від першої особи складає іллюзію компетентності і правдивості сказаного. Саррот нагадує, що Кафка, Джойс, Фолкнер неохоче описують зовнішність героїв, їх жести і вчинки. Сучасний роман віддав у мистецтво кінематографа і персонажа й інтригу, фактом поступився журналістиці - а сам перебуває в пошуках і нової техніки, і нового предмета.

Розмова з іншим, особливо коли йдеться про світську бесіду, - то тільки піна на поверхні днів людських, гра умовностей і видимості. Під-розмова, комунікативна ситуація - ось що має справжній характер. Стереотипи, загальні фрази - це поверхня. А під ними - бажання, відмова від його реалізації, зачарованість «своїм». Поведінка під час світської розмови може сказати більше, ніж сама розмова. Внутрішній монолог недостаній для передачі всієї складності під-розмови. Ось чому Саррот вводить справжній діалог, який розвивається у двох сферах. Світська бесіда банальна, стереотипна, поверхова. Транскрипція найбанальніших почутих розмов стає матеріалом соціальної критики. Людське мовлення береже в собі все те, що вберігає від необхідності думати. Маса стереотипів, прислів’я, конформізм і штврілі цінності виявляються в промовлених вголос словах. Персонаж здається Механічною лялькою, яка користується штампами. Наталі Саррот шукає не ситуації, Я «нову психологічну матерію», частинки якої знайшли ще ДжДжойс і М.Пруст. Нова психологічна матерія це і є підрозмова, те, що ховається за внутрішнім Монологом: багатство відчуттів, образів, спогадів, імпульсів, які ще неможливо шиначити і визначити . Ніяка внутрішня мова не може їх передати тому, що вони Прибувають іще в стані оформлення. Вони десь на порозі свідомості, раптово Виходять на поверхню, але в ту ж мить розпадаються і знову об’єднуються в інших сполученнях. Це все відбувається в той час, як усередині нас продовжує (шпортатися неперервний потік слів.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Які життєві реалії досліджують письменники-екзистенціалісти?	\|	Новий театр», Театр абсурду Е.Йонеску.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.