З оптимуму Парето випливає важливий висновок для фінансової науки, оскільки будь-які реформи у фінансовій сфері не доцільні, якщо вони не покращують життя населення.

На думку Хайека, соціальний порядок не може бути продуктом свідомої дії, він є результат чисто спонтанних дій, тобто викликаних не зовнішніми впливами, а внутрішніми причинами, порядок мимовільним, обумовленим ринком.

Ринок дає людям інформацію, вона надходить через сигнали товарних цін. Інформація дає переваги фірмам, господарським суб’єктам, а стимули до пошуку нових знань породжує конкуренція. Проблема координації – значною мірою проблема інформації. Якщо намагатися координувати господарську діяльність, порушується механізм передачі інформації. Таким чином, Хайєк хотів би відтворити світ вільної конкуренції, яким він був сто чи двісті років тому.

Розглядаючи індивідуалізм і колективізм, Хайєк дійде висновку про те, що закони індивідуальної етики є загальними й абсолютними, а в колективістській етиці верховним неминуче стає принцип „ціль виправдує засоби”.Ціль завжди задає ватажок, а члени колективу повинні бути здатні на все, тому керівництво колективами рідко залучає людей з високими моральними переконаннями. Зате людям жорстоким і неперебірливим у засобах представляється рідка можливість виявити себе.

Існування в суспільстві соціальної нерівності, відповідно до думки Хайєка, закономірно. Форма розподілу доходів виникає в підсумку конкурентної боротьби. У суспільстві відбувається своєрідна селекція, у конкурентній боротьбі визначаються ніша діяльності і частка кожного, затверджується правовий порядок, норми моралі.

Будучи прихильником ліберально-демократичного суспільства, Хайєк приходить до думки про те, що державна монополія у випуску грошей шкідлива для суспільства і повинна бути замінена вільною конкуренцією приватних банків.Кожен емісійний банк повинний випускати свою валюту (зі своєю назвою і зовнішнім оформленням). Це було б вигідно населенню, воно позбулося б від зловживань уряду при випуску грошей.

Ціль державних фінансів і ціль створення задовільної валюти – це, на думку Хайєка, не те саме. Обидві мети часто навіть суперечать один одному. Фатальна помилка – віддавати дві задачі у руки того самого органа. Центральний емісійний банк країни завжди підданий політичному контролю чи політичному тиску. Це не дозволяє йому так регулювати кількість грошей у звертанні, щоб забезпечити стійкість ринку.

Використання в суспільстві „рівнобіжної валюти” означає одночасне обертання валют без твердого обмінного курсу між ними. Виникає конкуренція приватних валют. Грошова емісія – дуже вигідний бізнес завдяки можливості проведення банком кредитних операцій у своїй валюті, тому банк буде зацікавлений у підтримці стабільності своєї валюти (щоб цінність позичок, що повертаються, не зменшувалася). Зовнішнім регулятором звертання цих валют є конкуренція між ними. Населення вибирає для себе найбільш забезпечену і стабільну валюту.

Історія теорії добробуту

В економічній науці дотепер не сформовано загальновизнаної теорії добробуту, яка б містила єдиний критерій для його оцінювання. В ролі таких критеріїв використовують:

а) критерійБентама,відповідно до якого добробут визначається кількістю задоволених членів суспільства. Цей критерій е суб'єктивним, оскільки різні люди по-різному оцінюють одні й ті самі явища життя (що для одного може бути добрим, те для іншого - поганим); Оскільки корисність - це суб'єктивно пережите задоволення, поступово економісти визнали, що питання про міжособистісному порівнянні корисності є, по суті, нерозв'язною проблемою. З тієї ж причини стає неможливим і агрегування індивідуальних переваг ».

Економістам довелося шукати можливість розвитку теорії добробуту на основі більш м'яких припущень.

б) критерій добробутуВ. Парето, відповідно до якого оптимальним є стан економіки, за якого не можливе поліпшення одних членів суспільства без погіршення становища інших. Будь-яка зміна економічних умов, що створює вигоди для однієї групи індивідів і не завдає збитку іншій групі, збільшує суспільний добробут.

Такий підхід не вимагає вимірювання або міжособистісного порівняння корисності, однак його недоліком є обмежена сфера можливого застосування. У реальному житті майже будь-яка зміна суспільних умов створює вигоди для одних і втрати для інших.

З оптимуму Парето випливає важливий висновок для фінансової науки, оскільки будь-які реформи у фінансовій сфері не доцільні, якщо вони не покращують життя населення.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Теорія Д. Б'юкенена та її випив на розвиток науки про державні фінанси. Проблема інформаційної асиметрії при ухваленні фінансових рішень та напрями її вирішення в Україні.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.