Титульний аркуш

Титульний аркуш містить: 1) найменування відповідного міністерства, вищого навчального закладу, факультету, кафедри, на якій виконане дослідження; 2) назву праці; 3) прізвище, ім’я, по батькові автора, курс, групу, форму навчання (для курсової роботи); 4) прізвище, ім’я, по батькові наукового керівника, науковий ступінь, вчене звання; 5) місто і рік.

Зміст

Зміст подають на початку науково-дослідної роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, загальних висновків, додатків, списку використаної літератури.

Анотації

Анотації українською, російською й англійською мовами у дипломній, маґістерській роботі розташовуються після сторінки зі змістом. Вони містять інформацію про результати науково-дослідної роботи, обсяг кожної анотації – 500 знаків. Анотації складаються за формою, що має такий зміст: прізвище та ініціали студента, назва роботи, основні ідеї, результати та висновки науково-дослідної праці. Викладення матеріалу в анотації повинно бути стислим і точним. Слід використовувати синтаксичні конструкції, притаманні мові ділових документів, уникати складних граматичних зворотів. Необхідно використовувати стандартизовану термінологію, уникати маловідомих термінів і символів. Після кожної анотації наводять ключові слова відповідною мовою. Ключовим словом називається слово або стійке словосполучення із тексту анотації, яке з точки зору інформаційного пошуку несе смислове навантаження. Сукупність ключових слів повинна відображувати поза контекстом основний зміст наукової праці. Загальна кількість ключових слів має бути не меншою трьох і не більшою десяти. Ключові слова подають у називному відмінку, друкують у рядок, через кому.

Вступ

Розкриває сутність і стан наукової проблеми та її значущість, підстави та вихідні дані для розроблення теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження. Далі подають загальну характеристику праці в рекомендованій нижче послідовності.

1) Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’язаннями проблеми (студент враховує всі дослідження, що пов’язані з темою його праці, аналізує, узагальнює) обґрунтовується актуальність і доцільність роботи для розвитку філологічної галузі науки. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне – сутність проблеми або наукового завдання. Огляд літератури за темою і вибір напрямів досліджень – один із основних компонентів актуальності. Наприклад, якщо темою курсової роботи є «Художня проза О. Кобилянської: особливості поетики», то слід вдатися до аналізу тих наукових робіт, у яких піднімалося питання специфіки художньої прози письменниці на різних рівнях (тематико-проблемному, образному, стильовому тощо), зокрема наукові праці П. Филиповича, Н. Томашука, В. Агеєвої, Т. Гундорової та ін.

2) Мета і завдання. Формулюється мета роботи і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Не слід формулювати мету як «Дослідження...», «Вивчення...», тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету. Наприклад, для пропонованої теми визначення мети й завдань буде таким: мета курсової роботи – виявити специфічні ознаки поетики в художній прозі О. Кобилянської. Сформульована мета передбачає розв’язання таких завдань: 1) опрацювати наукові джерела з зазначеної проблеми; 2) з’ясувати, яку семантику несе поняття поетики, охарактеризувати провідні категорії поетики; 3) здійснити аналіз прози (новелістики, романістики) письменниці з позиції поетикальної складової тощо.

3) Об’єкт і предмет студентської науково-дослідної роботи. Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення. Предмет дослідження міститься в межах об’єкта. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього має бути спрямована основна увага студента, оскільки предмет дослідження визначає тему науково-дослідної праці, яка визначається на титульному аркуші як її назва. Наприклад, тема курсової роботи «Художня проза О. Кобилянської: особливості поетики» передбачає такі об’єкт і предмет дослідження: об’єктом курсової роботи є художня проза О. Кобилянської – новели «Битва», «Некультурна», «Природа», романи «Земля», «У неділю рано зілля копала», предметом – проблемно-ідейний, фабульно-сюжетний і стильовий зрізи як компоненти поетики в цих епічних творах письменниці.

4) Методи дослідження. Подається перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалося тим чи іншим методом. Це дасть можливість пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів. Методологічне обґрунтування − необхідна умова якісного проведення дослідження.

Метод – спосіб постановки питання, або: система принципів, що визначають предмет у його специфіці, а також зміст і завдання дослідження. Метод вказує на єдність прийомів та операцій практичного або теоретичного значення. Найпоширеніші методи в літературознавстві: компаративний, естетичний, психологічний, соціологічний, філологічний, еволюційний (генетичний), біографічний, культурно-історичний, духовно-історичний, міфологічний, екзистенціалізму, феноменологічний, психоаналітичний, аналітичної психології, структуральний (семіотика), рецептивної естетики, наратології, постструктуралізму, деконструктивізму, інтертекстуальності, феміністичної критики, принципів герменевтики тощо.

Наприклад, соціологічний метод полягає в з’ясуванні особливостей твору у зв’язку з соціальною сферою (соціальна тематика, впливи на автора, белетристика, видавництво тощо). Філологічний метод спрямований на вивчення тексту художнього твору, його ретельний опис, коментування, узагальнення проаналізованого матеріалу та його концептуалізацію. Порівняльний метод розбудовує свої концепції на порівнянні подібних, споріднених, суміжних, а також відмінних, контрастних тощо явищ світової та національної літератур через зіставлення їхніх горизонтів, через їхні безпосередні й опосередковані контакти, взаємовпливи. Біографічний метод – це спосіб вивчення літератури на підставі виявлення її зв’язку з життєписом того чи іншого письменника, що розглядають як визначальний чинник художньої творчості (для детальнішого ознайомлення зі специфікою методів див.: [4]).

5) Практичне значення одержаних результатів. У цій частині вступу (наявна тільки в дипломній та маґістерській роботах) треба подати відомості про практичне застосування одержаних результатів або рекомендації, як їх використати (на уроках з української літератури в школі, під час вивчення відповідного матеріалу в гуртках, на заняттях з історії української літератури у вищій школі тощо). Відзначаючи практичну цінність здобутих результатів, необхідно подати інформацію про ступінь їх готовності до використання.

6) Структура роботи. У цій частині слід подати відомості про те, які складові частини науково-дослідного дослідження наявні: вступ, розділи (з зазначеними назвами), висновки, список використаної літератури (у дипломній та маґістерській роботі зазначається кількість позицій), додатки (якщо є).

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
СТРУКТУРА КУРСОВОЇ, ДИПЛОМНОЇ ТА МАҐІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ	\|	Розділи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.