Завдання роботи.

Завдання середнього загальноосвітнього закладу освіти

(Закон України "Про загальну середню освіту" Ст. 5):

· виховання громадянина України;

· формування особистості учня (вихованця), розвиток його здібностей і обдарувань, наукового світогляду;

· виконання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти, підготовка учнів (вихованців) до подальшої освіти і трудової діяльності;

· виховання в учнів (вихованців) поваги до Конституції України, державних символів України, прав і свобод людини і громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов'язків людини і громадянина;

· реалізація права учнів (вихованців) на вільне формування політичних і світоглядних переконань;

· виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу та інших народів і націй;

· виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів (вихованців).

Концепція середньої загальноосвітньої школи України передбачає, що навчально-виховний процес в ній має будуватися на демократичних засадах; його зміст, форми і методи навчання й виховання повинні відповідати даним сучасної науки, нормам загальнолюдської моралі.

Висновок. Система освіти країни забезпечує отримання освіти певного виду кожним громадянином. Дана система є ступеневою, керованою, послідовною. ЇЇ функціонування регулюються законодавством держави. Вона забезпечує право кожної людини на отримання освіти.

2.Органи освіти, їх функції.Cистема освіти є керованою та контрольованою.

Органи державного управління освітою:Міністерство освіти і науки України,Міністерства й відомства, яким підпорядковані заклади освіти, Вища атестаційна комісія України, Місцеві органи влади в галузі освіти (облуно, рай(міськ)вно). Відповідно до Закону «Про освіту» в Україні створено наступну систему органів державного управління і систему ор­ганів громадського самоврядування:

Рис. Структура органів управління освітою

Органами державного управління освіти в Україні є Міністерство освіти і науки України; міністерства і відом­ства України, які мають навчально-виховні заклади; Ви­ща атестаційна комісія (ВАК) України; відділи (управлін­ня) освіти місцевих державних адміністрацій.

Центральні органи державного управління освіти бе­руть участь у виробленні та втіленні в життя державної політики в галузі освіти, професійної підготовки кадрів, у визначенні перспектив та напрямів розвитку освіти, ви­мог до її змісту, рівня й обсягу, нормативів матеріально- технічного, фінансового забезпечення навчально-виховних закладів; здійснюють координаційні, науково-методичні, контрольні функції та державне інспектування; забезпе­чують зв'язки з іншими державами; організовують впро­вадження у практику досягнень науки і передового дос­віду; проводять атестацію та акредитацію навчально-ви­ховних закладів.

Місцеві органи влади фінансують навчальні заклади, визначають їх мережу, беруть під соціальний захист праців­ників цих закладів і дітей, ведуть облік дітей шкільного ві­ку і здійснюють контроль щодо їх навчання до 15 років, встановлюють опіку над дітьми, які не мають батьків.

Органи громадського самоврядування системи освіти України: Загальні збори (конференція) колективу закладу освіти; районні, міські, обласні конференції педагогічних працівників; Всеукраїнський з’їзд працівників освіти.

3.Принципи управління освітою.

Управління навчально-виховними установами в Україні здійснюється на основі положень Кон­ституції України, Закону "Про освіту", Закону "Про загальну середню освіту", а також принципів управління системою освіти, до якої відносять:

— принцип державності — діяльність усіх за­гальноосвітніх навчально-виховних закладів спрямована на утвердження й розвиток держав­ності України, піднесення рівня' їх діяльності, авторитету до світових стандартів;

— принцип науковості — організація навчаль­но-виховного процесу в закладах освіти ґрунтуєть­ся на останніх досягненнях педагогіки, психології, фізіології, гігієни, методики й технології навчан­ня, виховання та інших наук, що дають мож­ливість здійснювати цей процес на науковій основі;

— принцип демократизації— при вирішенні будь-яких питань або проблем керівник школи враховує інтереси, побажання, думки всіх членів педагогічного колективу, батьків, громадсь­кості, учнів; регулярно звітує перед колективом школи про свою роботу;

— принцип гуманізації — найвищою цінністю в світі є людина, тому в загальноосвітніх закла­дах необхідно створити оптимальні умови для повноцінної й різнобічної діяльності всіх членів колективу, що ґрунтується на повазі до кожної особистості;

— принцип компетентності — усі працівни­ки школи повинні мати широкий світогляд, бути ерудованими, мати високий рівень науково-пе­дагогічної підготовки, бути професіоналами;

— принцип перспективності — припускає прогнозування діяльності школи не тільки на на­вчальний рік, але й на увесь термін навчання учнів у школі;

— принцип ініціативи й активності — під час організації освітньо-виховної роботи керів­ництво школи само проявляє постійну ініціати­ву й активність, створює умови для творчих по­шуків усіх педагогів;

— принцип поєднання колегіальності з персональною відповідальністю — керівник на­вчально-виховного закладу несе персональну відповідальність перед вищими органами освіти, державою, суспільством, законом за стан справ у керованому ним закладі; керівник має право в межах закону приймати самостійні рішення й вимагати їх виконання всіма працівниками уста­нови; він координує свою діяльність із колегіа­льними органами — радою школи, педагогічною радою — і відповідає за реалізацію рішень цих органів.

4. Наукові засади внутрішкільного контролю.

Однією з особливостей сучасного стану систе­ми управління освітою є перехід від державного до державно-громадського управління. Це відби­то в структурі управлінських органів.

Вищим органом громадського самоврядуван­ня в середній загальноосвітній школі є загальні збори (конференція)колективу. Делегати конфе­ренції вибираються з працівників школи, учнів 2-3-го ступенів навчання, батьків і представників громадськості в однаковій кількості від кожної категорії. Загальні збори (конференція) збира­ються не менше ніж один раз на рік. Вони вирі­шують такі питання: вибирають раду школи, заслуховують звіти директора школи й голови ради школи, затверджують основні напрями ро­боти школи і та ін.

Рада школи є вищим виконавчим органом громадського самоврядування в період між ро­ботою загальних зборів (конференцій). До її складу пропорційно входять педагоги, учні 2—3 го ступенів навчання, батьки й представники громадськості, яких обирали відкритим або таєм­ним голосуванням на загальних зборах (конфе­ренції). Рада школи збирається 4—5 разів на рік для вирішення таких проблем: затвердження режиму роботи школи, річного плану, встанов­лення зв'язків з різними громадами, організація­ми і т. д.

Педагогічна рада — постійно діючий колек­тивний орган, до якого входять педагоги школи. Її очолює директор школи. Збирається 4—5 разів на рік, вирішує найважливіші поточні питання: удосконалення навчально-виховного процесу, методична робота, підвищення кваліфікації вчи­телів, перехід учнів до наступного класу тощо.

Наради при директорі — періодичність ви­значається самим директором. На них розгляда­ються питання, пов'язані з організацією на­вчально-виховного процесу й ті, що потребують термінового розв'язання.

Наради при заступниках директора — періо­дичність проведення встановлюється планом роботи школи; розглядаються питання, що вхо­дять до їхньої компетенції.

Хто керує діяльністю школи?

Управління навчально-виховним закладом (школою) здійснюють директор і його заступни­ки з навчально-виховної, виховної, наукової, господарської, комерційної роботи, соціально- педагогічної реабілітації.

Характеристика обов’язків керівництва школи

Функціональні обов'язки директора школи: забезпечує реалізацію державної освітньої полі­тики; планує й організовує навчально-виховний процес; здійснює контроль за його ходом і ре­зультатами; відповідає за якість і ефективність роботи педагогічного колективу; створює умови для організації позакласної й позашкільної ро­боти; підбирає заступників директора, визначає їхні функціональні обов'язки; відбирає і розмі­щує педагогічні кадри; призначає класних керів­ників; затверджує правила внутрішнього розпо­рядку; розпоряджається шкільними засобами; створює умови для творчого зростання педагогі­чних працівників школи; відповідає за свою діяльність перед педагогічними працівниками школи, батьками, учнями, місцевими органами управління освіти.

Функціональні обов'язки заступника дирек­тора з навчально-виховної роботи: організовує й контролює педагогічний процес; стежить за виконанням навчальних планів і програм, які­стю знань учнів та їх поведінкою; складає роз­клад уроків і графіки факультативних занять, гуртків, контрольних, лабораторних робіт; керує методичною роботою педагогів; надає допомогу у впровадженні педагогічних інновацій.

Функціональні обов'язки другого заступника директора з навчально-виховної роботи: керує навчально-виховною роботою в початкових кла­сах; відповідає за методичну роботу вчителів початкової школи; контролює роботу груп про­довженого дня.

Функціональні обов'язки заступника дирек­тора з виховної роботи: організовує позакласну виховну роботу, дозвілля учнів; надає допомогу класним керівникам у вдосконаленні змісту, форм і методів позакласної роботи; встановлює зв'язки з позашкільними закладами: клубами, палацами й будинками дитячої творчості, спортив­ними школами; організовує роботу за місцем проживання.

Функціональні обов'язки заступника дирек­тора з наукової роботи: встановлює контакти з науковими закладами (НДІ, ВНЗ), вченими з метою організації й проведення наукових до­сліджень, залучення їх до роботи в школі; за­лучає до науково-дослідної діяльності вчителів; надає допомогу в реалізації інноваційних про­грам.

Функціональні обов'язки заступника дирек­тора з комерційної діяльності: встановлює зв'язки із шефами, спонсорами, шукає джерела позабюджетного фінансування школи.

Функціональні обов'язки заступника дирек­тора із соціально педагогічної реабілітації: організовує, контролює й аналізує роботу класів вирівнювання; проводить роботу з педагогічної корекції, адаптації вчителів та учнів у навчаль- но-виховному процесі школи.

У керівництві школою важливим є внутрішкільний контроль — систематична, цілеспрямована пере­вірка роботи вчителя адміністрацією школи.

Його мета — домогтися оптимальної відповідності ді­яльності школи державним стандартам.

Внутрішкільний контроль планується заздалегідь. Ке­рівники школи розподіляють між собою сфери діяльності для контролю залежно від свого фаху. Тому директорові школи, якщо його спеціальність, наприклад, фізика, до­цільніше зосередитися на контролі вчителів, що виклада­ють предмети фізико-математичного циклу; коли, наприк­лад, його заступник з навчальної роботи історик, він пе­ревіряє діяльність учителів гуманітарних предметів; за­ступник з виховної роботи — роботу класних керівників тощо. Водночас кожному з них слід вивчати роботу всіх учителів і вихователів, що потребує детальної підготовки до кожного контрольного заходу.

Для забезпечення системи і єдності вимог внутрі­шкільного контролю директор спільно зі своїми заступни­ками складає плани контролю (на півріччя, місяць, тиж­день), в яких зазначає, хто із керівних працівників шко­ли, коли і з якою метою, який вид перевірки і якими ме­тодами здійснюватиме. У таких планах передбачено мож­ливість спільного відвідування уроків і позакласних за­нять керівниками школи, залучення до участі в контролі керівників методичних об'єднань, досвідчених учителів, класних керівників.

Організація перевірки будь-якого з аспектів навчаль­ного процесу передбачає визначення мети, складання пла­ну перевірки, вибір форм і методів контролю, констату­вання, об'єктивну оцінку стану справ, висновків, пропо­зицій щодо вдосконалення навчально-виховного процесу або усунення недоліків, контроль за виконанням пропо­зицій.

Внутрішкільний контроль повинен мати індивідуаль­ний характер, що потребує здійснення контролю за робо­тою кожного члена колективу. Він має бути систематич­ним, раціональним, всебічним. Важливо забезпечити єдність вимог і об'єктивність, що унеможливлює суб'єк­тивні оціночні судження і висновки, а також диференці­йований підхід, який враховує специфічні особливості та індивідуальні якості контрольованих.

Види внугрішкільного контролю (залежно від мети)

Класно-узагальнюючий. Передбачає виявлення рівня знань і вихованості учнів класу, якості та методів викла­дання, якості роботи класного керівника, виконання бать­ківських обов'язків у вихованні дітей.

Фронтальний. Спрямований на вивчення стану викла­дання окремих предметів у всіх або окремих класах, ста­ну роботи класних керівників у всіх або окремих класах.

Тематичний. Його мета — перевірка роботи всього ко­лективу над певною проблемою, рівня знань і вмінь учнів з якоїсь теми або предмета, стану роботи класних керів­ників у певному напрямі та ін.

Персональний.Його суть — перевірка продуктивності викладацької діяльності, методичного рівня учителя зага­лом або окремого аспекта його діяльності.

Оглядовий. Предметом перевірки є стан шкільної документації, стан трудової дисципліни, стан навчально­го обладнання.

Вид перевірки визначається метою і станом об'єкта, який перевіряють.

Форми внутрішкільного контролю

Колективна. До контролю залучають усі ступені управ­ління: адміністрацію, керівників кафедр, досвідчених учи­телів, учнів, батьків.

Взаємоконтроль. До контролю залучають керівників кафедр, досвідчених учителів і класних керівників через наставництво, взаємовідвідування навчальних занять і ви­ховних заходів.

Самоконтроль. Делегується найдосвідченішим учите­лям і класним керівникам з обов'язковим періодичним звітуванням за пропонованими схемами.

Адміністративний плановий контроль. Здійснюють ди­ректор, його заступники, керівники кафедр відповідно до плану внутрішкільного контролю.

Адміністративний регулювальний (позаплановий) кон­троль. Здійснюють директор і його заступники у разі ви­никнення непередбачених планом проблем.

Об'єктивність будь-якого виду чи форми перевірки за­лежить від умілого використання методів контролю.

Методи контролю

Спостереження. Передбачає відвідування уроків, позакласних заходів з наступним обговоренням.

Перевірка документації. Охоплює роботу з класними журналами, щоденниками учнів, планами уроків, особо­вими справами учнів та ін.

Опитування.Усне опитування здійснюють під час неви­мушеної або цілеспрямованої бесіди за спеціально підготов­леною програмою. Письмове опитування проводять за до­помогою контрольної роботи (зріз): через перевірку варіан­тів відповідей на запрограмовані запитання та через закрите анкетування, коли варіанти відповідей обмежені.

Тестування. Використання методу психологічної діа­гностики для вимірювання індивідуальних відмінностей.

Ретроспективний розбір. Використовується оцінка ді­яльності школи випускниками минулих років, викладача­ми вищих навчальних закладів на основі аналізу вступних іспитів та ін.

За логічною послідовністю внутрішкільний контроль поділяють на поточний, попередній, проміжний, підсум­ковий, а також епізодичний і періодичний.

Важлива умова успішного використання методів кон­тролю — компетентність перевіряючого, його здатність вникнути в суть питання, ^ке перевіряється, і надати вчи­телю конкретну допомогу.

Об’єкти внутрішкільного контролю – основні види ді­яльності школи, а саме:

- навчальний процес,який передбачає вивчення ста­ну виконання навчальних програм, рівня знань і навичок учнів, продуктивності праці вчителя, індивідуальної ро­боти з обдарованими дітьми, якості позаурочної предмет­ної діяльності, наявності в учнів навичок самостійної ро­боти;

- виховний процес, коли перевіряють рівень вихова­ності учнів, рівень громадської активності, якість роботи класних керівників, участь батьків у виховному процесі, якість загальношкільних традиційних заходів, рівень здоров'я і фізичної підготовки учнів, якість профілак­тичної роботи з педагогічно занедбаними дітьми;

- методична робота, коли визначають методичний рі­вень кожного вчителя, кожного класного керівника, ме­ханізм поширення педагогічного досвіду, підвищення ква­ліфікації вчителів;

- наукова і експериментальна діяльність, коли визна­чають відповідність цієї діяльності концепції розвитку школи, ступінь наукової обґрунтованості нововведень, їх результативність, рівень наукової освіченості педагогів, науково-дослідницької роботи учнів;

- психологічний стан, коли виявляють ступінь психо­логічного комфорту (дискомфорту) учнів, учителів, психо­логічну підготовленість колективу до вирішення певної проблеми, запровадження нової структури та ін.;

- забезпечення необхідних умов навчально-виховного процесу(охорона праці, санітарно-гігієнічний стан, за­безпеченість навчальною і методичною літературою, нав­чально-технічним обладнанням).

Важливе зауваження. Контроль загалом — це не лише перевірка, а й надання допомоги вчителям у поліпшенні навчально-виховної ро­боти в школі. Отримана під час перевірки інформація дає змогу вносити корективи, робити узагальнення, прийма­ти нові рішення. Про результати перевірки має знати весь колектив, а не лише учитель, якого перевіряли. Ді­євість перевірки значною мірою залежить від того, на­скільки чітко виражені її результати і накреслені пер­спективи роботи. Все це слід робити доброзичливо й так­товно, запобігаючи можливим емоційній напрузі, кон­фліктним ситуаціям.

5.Планування роботи школи

У практиці роботи загальноосвітніх навчаль­них закладів склалася така система планів: пер­спективний, річний, потоковий (поточний). Під час їх складання враховуються певні принципи й вимоги: науковість, реальність, систематичність, соціальна детермінація, чіткість, цілеспрямо­ваність, перспективність, комплексність, об'єк­тивність.

Допускається значна варіативність змісту й форм усіх видів планів.

Перспективний план розроблюється на підставі аналізу роботи школи на наступні роки з визначенням головних напрямів і завдань на новий період (звичайно, на 5 років). Структура плану довільна й може включати такі напрями: завдання школи на планований термін; перспек­тиви вдосконалювання навчально-виховного процесу; впровадження педагогічних інновацій; розвиток матеріальної бази; поліпшення на­вчально-виховного оснащення і т. ін.

Річний план розроблюється на підставі перс­пективного й охоплює термін роботи школи на весь навчальний рік. У ньому можуть бути такі розділи:

· Аналіз роботи школи за минулий рік, зав­дання на новий навчальний рік.

· Робота колективу школи із виконання Зако­ну України "Про освіту".

· Діяльність колективу школи щодо підви­щення якості навчально-виховного процесу.

· Робота з педагогічним колективом з підви­щення його професійної кваліфікації.

· Педагогічний контроль за навчально-вихов­ним процесом.

· Спільна робота школи, сім'ї й громадсь­кості, спрямована на виховання учнів.

· Зміцнення навчально-матеріальної бази.

· Організаційно-педагогічні заходи.

Поточний план складається на чверть (се­местр) і містить у собі: розклад уроків, спортив­них секцій, гуртків; календарні й поурочні пла­ни вчителів, класних керівників; плани роботи директора і його заступників, бібліотеки тощо.