Відкриття наказного провадження.

Суддя, отримавши заяву про видачу судового наказу, вирішує питання про відкриття наказного провадження або відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу не пізніше наступного дня з дня надходження заяви до суду, закінчення строку, встановленого для усунення недоліків заяви про видачу судового наказу та не пізніше наступного дня після отримання судом інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. На цій стадії суддя може постановити ухвалу про залишення заяви без руху у разі подання неналежно оформленої заяви. В ухвалі про залишення заяви без руху визначається строк для усунення недоліків. Якщо заявник у встановлений строк усуне допущені недоліки заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Суддя постановляє ухвалу про повернення заяви про видачу судового наказу також у разі, якщо: до моменту відкриття наказного провадження надійшло звернення заявника про повернення заяви про видачу судового наказу; наявні обставини, зазначені у п.п. 2-4 ч.3 ст. 121 ЦПК (тобто заяву подано недієздатною особою; заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; справа не підсудна цьому суду).

Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими ЦПК.

У випадку порушення правил підсудності, заява повертається стягувачу для подання у належний суд.

Заява про видачу судового наказу може бути подана за місцем проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем перебування боржника-фізичної особи, або місцезнаходженням юридичної особи–боржника. За місцем проживання (зареєстрованим місцем перебування) заявника судовий наказ може бути виданий за вимогою про стягнення аліментів, нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати (ч.1 ст.110 ЦПК). У разі заявлення вимоги про повернення вартості товару неналежної якості може бути використана норма ч.5 ст.110 ЦПК, а під час заявлення вимоги щодо стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення – ч.8 ст.110 ЦПК.

Вирішуючи питання про прийняття заяви про видачу судового наказу, мають враховуватися певні критерії: 1) щоб вимога про видачу судового наказу була передбачена у ст.96 ЦПК Україні або іншому законі; 2) наявність факту порушення боржником прав заявника; 3) наявність конкретного розміру заборгованості; 4) підтвердження вимог конкретними документами, які вказують на безспірність зобов’язання та встановлюють прострочення його виконання [64].

Суддя відповідно до ч.3 ст.100 ЦПК України відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо: 1) заявлено вимогу, не передбачену ст.96 ЦПК; 2) із заяви і поданих документів вбачається спір про право; 3) наявні обставини, зазначені у п.п.2-5 ч.2 ст. 122 ЦПК (зокрема, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав). Про відмову у прийнятті заяви суддя постановляє ухвалу. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов’язані і окремий їх розгляд неможливий, то суд відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу. кщо у заяві про видачу судового наказу об’єднано вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суддя ухвалою відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу в частині цих вимог, а щодо вимог, які підлягають розгляду в порядку наказного провадження, – вирішує питання про відкриття наказного провадження. Якщо такі вимоги між собою взаємопов’язані та окремий їх розгляд неможливий (наприклад, заявлено вимогу про присудження аліментів, а із заяви вбачається необхідність залучення особи, яка вже отримує від боржника аліменти), то суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу (частина п’ята статті 100 ЦПК), але лише за умови сукупності таких підстав. Зокрема, не є підставою для відмови у прийнятті заяви в частині вимог про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг одночасне заявлення вимоги про зобов’язання укласти договір про надання таких послуг, оскільки окремий розгляд цих вимог є можливим. У разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу, щодо якої відсутні підстави для її повернення чи відмови у видачі судового наказу, вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше 2-ох днів з дня надходження такої заяви звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи – боржника. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи – боржника має бути надана протягом 3-ох днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду. Якщо за результатами розгляду отриманої судом інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи – боржника буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд повертає стягувачу заяву про видачу судового наказу. У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи – боржника (відсутні данні про місце реєстрації особи), суд відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Повернення заявиу випадку, встановленому ч.1 ст.100 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.

Відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку. Відповідно до п.1 ч.1 ст.293 ЦПК України ухвала про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу підлягає апеляційному оскарженню.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Порядок видачі і скасування судового наказу	\|	Стадія видачі судового наказу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.