Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення. Вже зазначалося про відсутність таких підстав.

Суд касаційної інстанції повинен розглядати справу за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції з винятками і доповненнями, зазначеними у главі про касаційне провадження. Зокрема, при розгляді справи судом касаційної інстанції не має судових дебатів, не застосовуються правила про пред’явлення зустрічного позову, про пред’явлення позову третьою особою із самостійними вимогами, про вступ у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову, про об’єднання та роз’єднання позовів, про недопустимість розгляду справи за відсутності позивача, від якого не надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, про фіксування судового засідання, про витребування доказів. Лише суд першої інстанції розглядає справу за участі народних засідателів.

Питання про розстрочку чи відстрочку виконання рішення, зміну, встановлення способу і порядку виконання суд касаційної інстанції не вирішує, оскільки ці питання відповідно до ст.373 ЦПК вирішуються лише судом, який видав виконавчий документ, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Статті 18, 332, 333 ЦПК визначено склад суду касаційної інстанції при попередньому розгляді справи та розгляді справи по суті. Положення Гл.3 ЦПК діють на всіх стадіях цивільного процесу, в тому числі і в касаційній інстанції. Порушення судом касаційної інстанції правил про формування складу суду може бути приводом для звернення до Європейського Суду з прав людини в частині порушення ст.6 Конвенції щодо справедливого розгляду.

Згідно зі ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Наприклад, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду ухвалою від 19.11.2008 "Про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди" із посиланням на ч.3 ст.335, ч.2 ст.338 ЦПК скасувала рішення суду першої і апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд. Скарга була подана відповідачем - ВАТ "УСК" Дженералі-Гарант", який просив рішення скасувати, а у позовних вимогах відмовити. В ухвалі було зазначено, що стягуючи на користь позивачки ринкову вартість автомобіля до пригоди, суди не врахували, що автомобіль "БМВ" і після пригоди має певну цінність (відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження - 17717 грн.) і не вирішили питання про його передачу після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду, тобто страховій компанії. Замість цього апеляційна інстанція вирішила питання про передачу пошкоджених деталей ТОВ "Таксопарк плюс". Крім того, між ОСОБА_1 та ВАТ "УСК" Дженералі-Гарант" склалися правовідносини, які випливають з договору страхування, а тому сторони мають діяти в межах цього договору. Проте, задовольняючи позов про відшкодування моральної шкоди з ВАТ "УСК "Дженералі-Гарант", суд безпідставно виходив з вимог ст. 1167 ЦК України. За таких обставин ухвалені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими.

Разом з цим, при виході за межі доводів касаційної скарги суд не вправі перевіряти законність судових рішень в тій частині, в якій вони не оскаржені, а також законність судових рішень, які не оскаржуються, оскільки це буде порушенням принципу диспозитивності цивільного процесу .

Висловлюються погляди про те, що за аналогією до ч.2, 5 ст.300 ЦПК цивільне процесуальне законодавство України допускає процесуальну можливість визнання її повністю або частково обґрунтованою другою стороною касаційного провадження. Втім, це має враховуватися судом касаційної інстанції лише у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи, і не звільняє його від необхідності перевіряти законність судового рішення. Разом з цим, більш обґрунтованою вбачається точка зору, за якою прийняття визнання учасником процесу певної обставини, внаслідок чого вона більше не підлягає доказуванню, може лише суд першої та апеляційної інстанції, яким надано право встановлювати фактичні обставини справи.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розгляд справи судом касаційної інстанції	\|	Повноваження суду касаційної інстанції. Підстави для скасування судових рішень у касаційному порядку.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.