Тема 7. Зброя та її ідентифікація. Організація боротьби з контрабандою зброї, боєприпасів, вибухових речовин. Лекція.

План

1. Поняття вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухових речовин
2. Ідентифікація вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин.
3. Поняття, ознаки та класифікація холодної зброї.
4. Застосування технічних засобів митного контролю для виявлення контрабанди зброї, боєприпасів, вибухових речовин.
5. Виявлення контрабанди зброї, боєприпасів, вибухових речовин.

Література

1. Конституція України Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. – К.: Юрінком Інтер, 1998.
2. Кримінальний Кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 року №2341-111 // Відомості Верховної Ради України. - 2001.-№25-26. (набрав чинності з 1 вересня 2001 року).
3. Науково - практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. - К:Каннон, А.С.К.,2002.- 1104 с.
4. Митний кодекс України. - К.: ВЕЛЕС, 2002. – 155 с.
5. Кримінально - процесуальний кодекс України від 28 груд. 1960р. Текст відповід. офіц. За станом на 1 берез. 2003р. – К., 2003 – 249с
6. Наказ МВС України від 21. 08. 98. № 622 “Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів та вибухових матеріалів”.
7. Наказ МВС України від 13. 02. 99р. № 292 “Про внесення доповнень до Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів та вибухових матеріалів”.
8. Постанова Пленуму Верховного суду України від 26 липня 2002 року №3 “Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами
9. Кузмічов В. С., Прокопенко Г. І. Криміналістика: Навч. Посіб. / За заг. ред. В. Г. Гончаренка та Є. М. Моісеєва. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 368 с.
10. Костін М. І. Контрабанда. Доказування обставин вчинення злочину на досудовому слідстві: Монографія. – К.: “ДІЯ”, 2003. – 185 с.
11. Зброя: придбання, зберігання, використання: Збірка нормативних актів / Уклад.: А. С. Мацко, І. В. Бойко. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 304 с.

ПИТАННЯ 1. Поняття вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухових речовин

Існує декілька визначень зброї та її видів. У загальному розумінні, зброя – це пристрої і засоби, які використовуються для знищення живої сили супротивника, його техніки й споруд. Сучасну зброю поділяють на ядерну, хімічну, бактеріологічну, вогнепальну (до неї належить стрілецька, артелерійська та ін.), реактивну, ракетну, мінну, торпедну та холодну. В історичному аспекті холодна зброя передувала вогнепальній та іншим видам зброї, вогнепальна зброя виникла з винаходом вибухових речовин (пороху та ін.).
Вогнепальна зброя -це усі види бойової, спортивної та нарізної мисливської зброї, в якій для пострілу та ураження цілі використовується сила порохового газу, незалежно від того, в яких цілях вона фактично застосовувалась.
Бойові припаси - це патрони до стрілецької зброї, артилерійські снаряди, бомби, міни, бойові частини ракет та торпед, фугаси, ядерні боєголовки а також інші вироби та знаряддя, що споряджені вибуховою речовиною та призначені для ведення стрільби або руйнування різноманітних об'єктів шляхом зриву.
Сюди ж відносяться ядерні, хімічні та бактеріологічні боєприпаси.
Піротехнічні, імітаційні та інші подібні засоби, що не містять вибухових речовин не відносяться до бойових припасів.
Вибухові речовини - це хімічні речовини, їх сполуки або суміші, щоздатні під впливом зовнішнього імпульсу до самопоширення з великою швидкістю хімічної реакції з утворенням газоподібних продуктів та виділенням тепла, тобто спроможні вибухнути без доступу кисню (амоніти, амонали, динаміт, порох, тротил, нітрогліцерин, пропан).
Це тверді, рідкі або у вигляді газу речовини, призначені дляпроведення вибухів і здатні до хімічної реакції без доступу кисню з виділенням газів, а такою інтенсивністю, температурою та тиском, що спричиняє пошкодження оточуючих предметів.. До вибухових речовин належать так звані знаряддя вибуху, що містять в собі вибухові речовини.
Це вогнепровідні та детонуючі шнури, капсули, детонатори та інше. Поряд з цим не можуть розглядатись як вибухові речовини знаряддя вибуху, що не містять речовин, здатних до самостійного вибуху - динамо-машини, елементи живлення тощо. Зберігання та облік вибухових речовин повинні забезпечити усунення небезпеки спонтанного вибуху і запобігти втраті вибухових речовин. Вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини та холодна зброя як предмет злочину повинні бути справними, тобто придатними до використання за їх цільовим призначенням, або придатними (зброя та бойові припаси) до ремонту з відновленням їх якостей. В останньому випадку слід встановити намір і можливість суб'єкта зробити необхідний ремонт. Якщо ж суб'єкт не знав, про несправність зброї, бойових припасів, вибухових речовин його дії утворюють замах на злочин. Питання про віднесення вилученого у винної особи знаряддя до зброї, бойових припасів чи вибухових речовин, а також про їх стан (справні чи ні, або можуть бути відремонтовані) вирішуються криміналістичною експертизою. Вогнепальна зброя (крім армійських зразків) перевозяться через кордон на базі дозволу МВС, УВС України. Іноземні громадяни - тільки на базі дозволу МВС України.

ПИТАННЯ 2. Ідентифікація вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин

Перш ніж розглядати це питання необхідно з’ясувати, що ж таке ідентифікація.
Ідентифікація (від пізньолат. іdentifico — ототожнюю) — процес установлення тотожності індивідуально-визначеного об'єкта або класифікаційної групи. За суб'єктом ототожнення розрізняють слідчу й експертну ідентифікацію. За об'єктом дослідження підрозділяють на: ідентифікацію людини, предметів і речей тварин.
Об'єкти, які беруть участь у процесі ідентифікації поділяються на: 1) ідентифіковувані (ототожнювані), встановлення тотожності яких є метою ідентифікації (пістолет, знаряддя злому та ін.); 2) ідентифікуючі (ототожнюючі), за допомогою яких встановлюється тотожність шуканого об'єкта (відбиток папілярного візерунка, слід взуття, слід знаряддя злому).
При виявленні зброї необхідно вміти правильно визначити, що це за зброя: її призначення, назва, належність та інше.
Зустрічаються предмети, які являють собою майже копію вогнепальної зброї, навіть стріляють, але не є вогнепальною зброєю. До них відносять гладкоствольні мисливські рушниці, а також пневматичні рушниці та пістолети, газова зброя (балончики, пістолети тощо), стартові, сигнальні та будівельні пістолети, ракетниці та інші, не призначені для ураження цілей засоби.
В той же час визнається вогнепальною зброєю гладкоствольна мисливська рушниця, перероблена для ураження людей, так званий обріз, а також інші з тих, що зазначені вище засоби, перероблені для стрільби кулями чи іншими знаряддями по цілях.
Тому віднесення предметів до вогнепальної зброї або боєприпасам здійснюється не тільки за військово-технічними ознаками, а й за цільовим призначенням. Вогнепальна зброя має відповідати загальним і спеціальним критеріям.
Загальний критерій визначає цільове призначення зброї — "у боротьбі знищувати живу силу і технічні споруди". Згідно з цим за конструкцією зброєю можна вважати будь-який предмет, котрий має уражаючу властивість. Вогнепальною зброєю може бути предмет, якщо він відповідає спеціальним критеріям:
1) для метання снаряда використовується енергія, що утворюється при згоранні вибухової речовини (пороху та ін.);
2) наявність ствола — порожнисту трубку для спрямування снаряда і спалення вибухової речовини, причому один кінець ствола герметично закривається при пострілі;
3) наявність пристрою для запалювання снаряда — вибухової речовини;
4) достатня уражаюча дія снаряда:
5) достатня міцність конструкції предмета — зброї.
Для визнання предмета вогнепальною зброєю він має відповідати одночасно всім вимогам. Перші три можна визначити органолептичним методом дослідження зброї на місці події. Що ж стосується міцності зброї і уражуючої дії снаряда, тобто убійної сили, то для встановлення цих критеріїв потрібніспеціальнізнання. Тому для визнання предмета вогнепальною зброєю призначається судово-балістична експертиза.
Судова балістика досліджує в основному ручну вогнепальну зброю, знання будови і конструктивних особливостей якої необхідне для одержання інформації щодо обставин злочинної діяльності із застосуванням зброї.
Засоби вибуху (вибухові пристрої, боєприпаси) при їх застосуванні викликають термічні (вогневі) дії, аналогічні дії порохового заряду у вогнепальній зброї. Тому вибухові пристрої можна віднести до класу вогнепальної зброї, хоча деякі її ознаки відсутні стосовно вибухових пристроїв, наприклад ствол, прицільний пристрій.
Вогнепальна зброя має ствол. Внутрішні стінки ствола бойової і спортивної зброї мають гвинтоподібні заглиблення (жолобки), які називаються нарізами (Н), а виступи, що утворюються між ними, — полями (П) (мал.). У більшості вітчизняної ручної вогнепальної зброї в стволі є чотири гвинтові нарізи, що в'ються зліва вгору направо. У деяких зарубіжних зразках зустрічається більше чотирьох нарізів. Нарізи слугують для надання кулі обертального руху, що впливає на влучність стрільби.
Стволи мисливських рушниць не мають нарізів і виготовляються менш тонкими, ніж стволи бойової зброї. Для поліпшення бойових властивостей (купчастості бою) дульна частина ствола незначно звужується, утворюючи "чок", а іноді й нарізи. Такі стволи називаються "парадокс".
Діаметр каналу (К) ствола називається калібром. У нарізній зброї він виміряється між полями і позначується в міліметрах. Вітчизняна бойова зброя має такі калібри: 5,45; 6,35; 7,62; 9,0 мм, спортивна — 5,6 мм.
Калібр мисливської гладкоствольної зброї вимірюється кількістю шарових куль, виготовлених із одного англійського фунта свинцю (453,5 г). Якщо виготовити 12 куль і визначити їх діаметр, то це й буде 12-й калібр; чим більше зробити куль, тим меншим буде калібр рушниці. Найбільш поширені калібри сучасної мисливської рушниці —12,16,20. Калібр позначається на казенній частині ствола зброї і на денці гільзи.
У судовій балістиці існує багато різних класифікацій вогнепальної зброї, що можна зустріти в підручниках з криміналістики. Тому доречно навести їх тут.
За цільовим призначенням вогнепальну зброю поділяють так: військова, цивільна, спортивна, (довгоствольна (гвинтівки), короткоствольна (пістолети, револьвери), мисливська (довгоствольна нарізна – гвинтівки, карабіни, та довгоствольна гладкоствольна – рушниці одноствольні, двоствольні і багатоствольні), промислова, цільова, поліцейська, міліцейська;
- за ступенем автоматизації — автоматична, напівавтоматична, неавтоматична.
В автоматичній зброї енергією вибухової речовини, що згорає, здійснюється зарядження, установка на бойовий звід, а після пострілу — виймання гільзи. Якщо при натисканні на спусковий гачок відбувається один постріл і цикл повторюється знову, таку зброю називають напівавтоматичною-самозарядною. Коли при натисканні на спусковий гачок здійснюється кілька пострілів, така зброя називається автоматично-самострільною — це пістолет конструкції І.Я. Стєчкіна (ПС), автомат М.Т. Калашникова (АК); пістолет-кулемет Г.С. Шпагіна (ПКШ); І.О. Судаєва (ПКС), В.О. Дегтярьова (ПКД) та ін.
У неавтоматичній зброї перезарядження і установка затвора на бойовий звід здійснюються вручну. Так, для підготовки гвинтівки до стрільби слід відвести затвор назад, дослати його до упора вперед і замкнути ствол. До неавтоматичної зброї відносяться револьвери, більшість мисливських рушниць, гвинтівки, карабіни. Останнім часом поміж спортивної та мисливської зустрічається й напівавтоматична.
- за ступенем зарядження — однозарядна, багатозарядна;
- за довжиною ствола — довгоствольна, середньоствольна короткоствольна;
- за кількістю стволів — одноствольна, двоствольна, багатоствольна;
- за калібром — малокаліберна (до 6,5 мм), середньокаліберна (6,5—9 мм) і крупнокаліберна (понад 9 мм);
- за характером обробки ствола — нарізна, гладкоствольна (ненарізна) і комбінована (гладконарізна);
- за способом виготовлення — заводська, кустарна і саморобна;
- за особливостями конструкції — стандартна, нестандартна і атипічна.
Вогнепальна зброя, яка застосовується злочинцями, за способом виготовлення поділяється на стандартну (автомати, пістолети, пістолети – кулемети), нестандартну і атипічну (перероблену).
Нестандартна зброя має якісь відхилення від стандартної, наприклад, за довжиною ствола, ложа, кількістю стволів. Нестандартна зброя — це обрізи гвинтівок, мисливських рушниць, багатоствольні пістолети, револьвери. із розсверленим стволом, зі стволами – вставками
Атипічна зброя — це зброя нестандартна, вона, як правило, замаскована під якісь побутові предмети (авторучки, тростини, запальнички і т.п.) і може бути як заводського, так і кустарного виготовлення. Саморобну зброю виготовляють з підручних матеріалів, іноді з використанням деталей заводської зброї або пристроїв. Кустарна зброя відрізняється від саморобної тим, що вона збирається в майстернях, як правило, кустарями. Для визнання обріза вогнепальною зброєю важливо знати, з якої стандартної зброї він виготовлений. Для мисливських рушниць (у тому числі спортивних) укорочення ствола не повинно становити менш як 50 см (включаючи патронник). Перероблена із спеціальних пристроїв стартові пістолети, будівельно-монтажні пістолети, пневматична зброя, рушниці для підводного полювання. До атипічної зброї відносять усі стріляючі предмети та пристрої нетипових конструкцій.
За належністю зброя поділяється на іноземну та вітчизняну. На будь-якій зброї є марка заводу (його шифр), країна – виробник, назва моделі (фірма), за якими можна визначити її належність до тієї чи іншої країни (фірми).
Якщо зброя саморобна, то на ній відсутнє маркування, також вона відрізняється якістю її механічної обробки.
Стріляти і уражати ціль можна й без снаряда — фізичною дією, наприклад рентгенівським, лазерним або нейтронним випромінюванням, — це зброя іншого класу, не вогнепальна.
Зброя, в якій перезарядження здійснюється енергією газів, що утворюються при згоранні вибухової речовини, називається автоматичною (автомати, пістолети - кулемети, гвинтівки). Зброя, в якій перезарядження здійснюється м'язовою силою, називається неавтоматичною (гвинтівки, револьвери, обрізи, самопали).
Револьвери. Револьвер — це короткоствольна (довжина ствола від 57 до 267 мм), багатозарядна неавтоматична вогнепальна зброя з обертальним барабаном, який одночасно є патронником. Револьвер системи "Наган" (винахідник —бельгійський зброяр Л. Наган) зразка 1895— 1905 рр. (дав. мал. 100) є семизарядним, а револьвери Сміта-Вессона (США), Велодог (Франція) — п'ятизарядними. Відмінною особливістю револьверів є наявність у них барабана, який заряджають патронами.
Пістолети. Пістолет — це ручна короткоствольна (довжина ствола від 93 до 250 мм) багатозарядна автоматична вогнепальна зброя. Калібр зброї коливається від 2,7 до 11,45 мм. Усі пістолети мають змінні магазини. Найбільш поширені моделі пістолетів таких калібрів: 6,35 мм — ТК; 7,62 — ТТ; 9 мм — ПМ; 9 мм автоматичний пістолет Стєчкіна (АПС); 5,45мм малокаліберний пістолет (ПСМ) і спортивні малокаліберні пістолети. Відрізняються пістолети від револьверів автоматичною перезарядкою, відсутністю барабана та тим, що мають магазин, який розміщений, як правило, у рукоятці. Ствол знаходиться всередині кожуха, котрий вільно рухається. Ударно-спусковий механізм відкритого або закритого типу. Для стрільби з пістолета необхідно кожух затвора відвести назад і відпустити. Достатньо натиснути на спуск — і виникне постріл. Тому для запобігання виникненню випадкових пострілів пістолети мають пристрій, який названо запобіжником.
Гвинтівки і карабіни. Гвинтівка — це двоствольна (довжина ствола від 600 до 800 мм) одно- або багатозарядна неавтоматична вогнепальна зброя.
Найкращим конструктивним розв'язанням задач піхотної зброї (конструктор С.І.Моон) була 7,62мм гвинтівка зразка 1891 р. Гвинтівка Мосіна в Першу та Другу світові війни вистояла, наприклад, проти німецьких гвинтівок Маузера, Манліхера.
Безпосередньо гвинтівки дня скоєння злочину використовуються рідко, через їх громіздкість. Найчастіше злочинці з бойових гвинтівок виготовляють обрізи шляхом скорочення довжини ствола і приклада.
Карабін — це середньоствольна (довжина ствола варіюється до 600мм) одно- або багатозарядна неавтоматична вогнепальна зброя, виготовлена в заводських умовах на основі гвинтівки за рахунок скорочення ствола і приклада.
Пістолети-кулемети. Пістолет-кулемет — це сучасна багатозарядна автоматична, проміжна між пістолетами і автоматами зброя. Довжина ствола у пістолетів-кулеметів, що коливається від 112 до 360 мм, коротша, ніж в автоматів, і довша, як у пістолетів. Відмінність пістолетів-кулеметів від пістолетів полягає в автоматичній стрільбі і солідному магазині, котрий вміщує до 70 і більше патронів.У готового до стрільби пістолета-кулемета патрон знаходиться в магазині, а не в патроннику, як у пістолетів.
Зарубіжні моделі пістолетів-кулеметів мають різні розміри і калібри, наприклад 9 мм "Узі" (Ізраїль), 9 мм "Інгрем" (США), 7,65 мм "Скорпіон" (Чехія).
У слідчій практиці нерідко зустрічаються саморобні пістолети-кулемети під 5,6 мм патрон.
Автомати. Автомат — це ручна середньоствольна (довжина ствола коливається від 225 до 530 мм) багатозарядна автоматична вогнепальна зброя, призначена для ведення вогню як одиночними, так і серіями пострілів.
Автомати відрізняються від пістолетів - кулеметів прицільністю і дальністю ведення вогню (до 2000 м), конструкцією затвора і механізмом пострілу.
Крім перерахованих увизначені бойових припасів розглянемо ще патрони:
Бойові патрони поділяються: гвинтівочні, автоматні, кулеметні, револьверні.
Мисливські патрони поділяються: для нарізної зброї, для гладкоствольної зброї (металеві, пластмасові та паперові).
Кулі: бойові (звичайні і спеціального призначення), мисливські (шарові, циліндричні, стрілочні, турбінні та ін.).
Вибухові речовини
Ініціюючі (первинної дії): гримуча ртуть, тетразен;
Бризантні (вторинної дії): тротіл, пластіт та ін.;
Метальної дії: порох, сірка та ін.
Вибухові пристрої
Заводські: гранати, міни;
Саморобні: типу портфелів, бандероль, електроліхтарів, радіоприймачів, банок з соком, тощо.

3. Поняття холодної зброї та її ознаки

Холодна зброя –це предмети, що спеціально виготовлені для безпосереднього нанесення тілесних ушкоджень, за допомогою м’язової сили людини чи механічного пристрою (ручна та холодно-метальна) призначені для нападу і активного захисту, а також не мають прямого виробничого чи господарсько – побутового призначення.
Холодна зброя розрізняється за загальними і спеціальними ознаками. Загальні - холодна зброя призначена для нападу чи активного захисту. Спеціальні - це спеціально виготовлене для безпосереднього здійснення тілесних пошкоджень небезпечних для життя в момент нанесення, і відсутність прямого виробничого чи господарсько-побутового призначення. Конструкція, розміри і матеріал предмету забезпечують нанесення таких пошкоджень з використанням сили м'язів людини. Мінімальна довжина клинка холодної зброї (ножі, кинджали, стилети) - 65-70 мм.
Холодна зброя поділяється за принципом дії на: клинкову і не клинкову (ударно-роздроблювальну), також можуть зустрічатися, комбінована, що включає в себе ознаки клинкової та не клинкової холодної зброї та замаскована холодна зброя.
Ознаки, достатні для віднесення предметів до клинкової холодної зброї:
а) загальна відповідність клинка будь-якому певному різновиду клинкової холодної зброї фабричного чи спеціального кустарного ви-готовлення ;
б) великі розміри клинка і довжина не менш 9-10 см, товщина біля рукоятки при довжині клинка 9-10 см - не менш 2,5 мм;
в) спеціальна заточка бойового кінця (гострія) і леза, аналогічна заточці фінських чи мисливських ножів, кинджалів і ін. холодної зброї;
г) зручна для утримання в руці рукоятка, що залежить від її форми і розмірів;
д) висока міцність всієї конструкції досліджуваного об'єкту.
е) наявність деталі (частини) спеціально призначеної для нанесення небезпечних для життя ушкоджень
Сукупність перерахованих ознак являється необхідною підставою для віднесення досліджених об'єктів до тієї або іншої різновидності відомої клинкової холодної зброї фабричного чи спеціального кустарного виготовлення.
Ознаки, достатні для віднесення предметів до не клинкової (ударно-роздроблювальної) холодної зброї:
а) загальна відповідність форми досліджуваного предмета будь -якому типовому різновиду роздроблювальної холодної зброї, до якої відносяться кастети, булави, надолонники;
б) наявність спеціальної ударної частини;
в) пристосованість обладнання для міцного тримання в руці, або для закріплення його на зап'ясті чи на долоні руки;
г) значна вага.
Сукупність перерахованих ознак являється необхідною підставою для віднесення досліджуваного об'єкту до того чи іншого різновиду типової роздроблювальної холодної зброї.
Пряме призначення холодної зброї - використання його у військових цілях, для мисливства, чи промислу.
Не є холодною зброєю предмети, які поширюються в побуті чи на виробництві (сокира, кухонний ніж), та які деколи в результаті найпростішої зміни (умисно чи випадково) набули підвищеної якості колючо-ріжучої чи ударно-подрібнюючої властивості. Такими предметами найчастіше є заточені вістря вивертки, столові ножі і куски дроту, а також примітивно пристосовані для утримання в руках цепи, важкі металеві палки. Клинкову зброю поділяють Коротко-клинкова: кинжали, кортики, стилети, штики, ножі мисливські, ножі фінські та ін. Довго-клинкова: саблі, шашки, мечі, шпаги та ін. З прямим клинком: шпаги, рапіри, мечі.
З вигнутим клинком:саблі, шашки, кинжали (“Бебут”). Колюча: кортики; стилети; шпаги.
Рубаюча:мечі, саблі.
Колючо-ріжуча:кинжали, тесаки.
Колючо-рубаюча:шашки.
Об’єкти ударно – роздроблювальної холодної зброї:
Кастет, бойова плітка, надолонник, бойовий бич, ударний перстень, ядовитий перстень, булава, дубина, бойова рукавичка, биток, пернач.
Замаскована холодна зброя може бути :
тростина – шпага, парасолька - стилет, авторучка – кинджал, рукоять перемикання швидкостей – кинджал та ін.

ПИТАННЯ 4. Застосування технічних засобів митного контролю для виявлення контрабанди зброї, боєприпасів, вибухових речовин

Для виявлення зброї боєприпасів, вибухових речовин, митними органами застосовуються технічні засоби. Серед таких засобів слід назвати:
Експрей для визначення вибухових речовин(EXPRAY)
До комплекту входить спеціальний індикаторний папір і три балончики з позначками "Е", "Х", "І".
Спрей з балончика "Е" призначений для виявлення конвенційної вибухівки.
Також використовуються рентген – апаратиобладнані камерами та моніторами, що дозволяють оперативно виявляти вкладення у предметах та вантажах.
Широко використовуються металошукачі, призначені для виявлення металевих предметів у неметалічному середовищі.
За допомогою ендоскопів також виявляють зброю, боєприпаси та вибухівку.
Оскільки доведено, що вибухові речовини мають специфічний запах, то для їх виявлення в митних органах України позитивно працює в цьому напрямку кінологічна служба,інспекторі якої разом із своїми чотириногими друзями виявляють вибухівку.
Таким чином ми бачимо, що у працівників митних органів України існують технічні засоби за допомогою яких здійснюється боротьба з контрабандою зазначених предметів та речовин.

ПИТАННЯ 5. Виявлення контрабанди зброї, боєприпасів, вибухових речовин

При наявності ознак злочину, передбаченого ст.201 Кримінального кодексу України (контрабанда), митницями порушуються кримінальні справи і проводиться дізнання. З метою забезпечення збереження названих предметів (зброя, боєприпасів, вибухових матеріалів) під час досудового слідства та перевірки можливого використання вилученої зброї у раніше вчинених злочинах необхідно.
а) у кримінальних справах про контрабанду, порушених митницею як органом дізнання, вилучену вогнепальну зброю і боєприпаси передають в органи Служби безпека України разом з матеріалами цих справ, а їх подальша доля вирішується органами досудового слідства чи судом у відповідності з чинним законодавством. Після приведення експертиз зазначеної зброї копії їх матеріалів слідчими підрозділами СБ України направляється до головного експертно - криміналістичного управління МВС України для перевірки можливого використання цієї зброї у раніше вчинених злочинах :
б) при відсутності ознак кримінально-караної контрабанди і прийняття рішення про порушення митних правил вилучену зброю і боєприпаси митницями у трьохденний строк передають по акту в місцеві органи внутрішніх справ (обласні управління - безпосередньо або через райміськвідділи) для подальшого вирішення комплексу питань згідно закону;
в) вилучені вибухові речовини при наявності порушеної кримінальної справи передають для відповідного зберігання на склади військових частин або установ (військоматів, органів цивільної оборони) за погодженням і з відома їх командування чи керівників.
За відсутності ознак кримінально-караної контрабанди митниця передає ці матеріали на склади військових частин по акту.
г) вилученімитницями газову зброю і газові балони передають в розпорядження центрального апарату Державної митної служби України, а вилучені органами внутрішніх справ передаються в розпорядження МВС України.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕМА 6. ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ МИТНОГО КОНТРОЛЮ ТА ПРОПУСКУ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ ЗБРОЇ, ВИБУХОВИХ, СИЛЬНОДІЮЧИХ ОТРУЙНИХ РЕЧОВИН, ЩО ПЕРЕМІЩУЮТЬСЯ ГРОМАДЯНАМИ	\|	РАБОТА В ЗЕМСКИХ БОЛЬНИЦАХ 35 страница

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.