• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Чиста монополія

Відомо, що чиста монополія характеризується таким: товар, що виробляється монополістом, не має близьких замінників; ціну на свій товар монополіст встановлює сам; заблокований вступ у дану галузь для інших виробників. На такому ринку панує виробник.

Чиста монополія – модель ринку з єдиним постачальником продукту, який не має близьких замінників; в умовах чистої монополії галузь складається із одної фірми, тобто поняття “фірма” і “галузь” збігаються. на ринку функціонує лише один виробник певної продукції.

Розрізняють три види чистої монополії:

- закриту(захищена від конкуренції з допомогою юридичних заборон та обмежень, частіше всього це державна монополія);

- відкриту(коли одна фірма в силу збігу обставин стала єдиним виробником і постачальником товару);

- природну(основами існування природних монополій є володіння рідкісними і важливими ресурсами; високі бар’єри входу на ринок природної монополії та виходу з нього; державне обмеження притоку нових фірм).

Природна монополія встановлюється в галузі, в якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму тільки тоді, коли одна фірма обслуговує весь ринок загалом. Конкуренція за таких умов відсутня, утруднена або просто не застосована. Типовим прикладом монополії являються муніципальні комунальні служби – енергетичні та газові компанії, кабельне телебачення, підприємства водопостачання тощо.

Ми відзначали, що чиста монополія є протилежністю досконалої конкуренції. Ви пам’ятаєте, що досконало конкурентній фірмі ціну задає ринок, і вона повинна визначити для себе такий обсяг виробництва, який забезпечить їй максимальний прибуток.

Виробляючи ринкову стратегію, монополія вирішує дві задачі: визначає ціну і обсяг виробництва. Якщо на конкурентному ринку ціна дорівнює граничному доходу (P = MR), то монополія встановлює ціну, яка вище гранично-го доходу (P > MR). Але це не означає, що монополія обов’язково встановлює максимально високу ціну. І на ринку чистої монополії діє закон попиту. Відомо, що при зниженні ціни попит, якщо він еластичний, зростає. Монополія прагне максимізувати прибуток не від продажу одиниці товару, а збільшити масу прибутку. Маса прибутку залежить від обсягу продаж. Отже, якщо монополія знизить ціну, обсяг продаж, загальний доход зросте. Покажемо це на такому прикладі. Припустимо, монополіст вирішує знизити ціну зі 120 до 110 доларів за одиницю продукту. За ціною 120 доларів монополіст продавав 40 тисяч виробів, його доход складав 4 мільйони 800 тисяч доларів. Втрати від зниження ціни дорівнюють:

(Р₁ – Р₂) х Q₁ = (120 – 110) х 40000 = 400 тисяч доларів.

Ціна у 110 доларів дозволила реалізувати 60 тисяч виробів, загальний доход досягнув 6 мільйонів 600 тисяч доларів. Виграш монополіста склав:

6600 тисяч – 4800 тисяч = 1600 тисяч.

Монополії не потрібно збільшувати обсяг виробництва до точки, в якій її граничні витрати зрівняються з ринковою ціною. Вона обирає такий обсяг виробництва, який дозволяє максимізувати прибуток, оскільки монопольна ціна завжди вище граничних витрат монополії.

З курсу політекономії вам відомо, що монополія тримає виробництво на межі дефіциту. Зараз ми знайшли ще одне підтвердження цьому положенню. Отже, монополія пропонує на ринок продукції менше, а продає за ціною вищою, ніж конкурентна фірма. Такою є плата суспільства за існування чистої монополії.

Оскільки монополія через ціну може відшкодовувати всі витрати, вона в певній мірі втрачає інтерес до зниження витрат. Але це не означає, що монополія байдужа до досягнень НТП. До того ж існує потенційна конкуренція і монополіст повинен бути готовий прийняти виклик можливого конкурента.

Ще одним способом впливу монополії на ринок єцінова дискримінація, яка полягає в тому, що однакові товари фірма продає різним покупцям за різними цінами в залежності від їх платоспроможності.

Для впровадження цінової дискримінації необхідне виконання таких умов:

1. Продавець повинен володіти достатньо високим ступенем монопольної влади, яка забезпечує йому контроль над виробництвом і цінами.

2. Існує формальна ознака, за якою можна розрізняти категорії споживачів відповідно до їх готовності платити (рівень доходу, вікові категорії, географічне розміщення, часовий періодтощо).

3. Покупці не можуть перепродувати куплену продукцію.

У залежності від умов, що забезпечують можливість встановлення різних цін на одне й теж саме благо, виділяють різні види цінової дискримінації.

Цінова дискримінація першого ступеня або абсолютна цінова дискримінація існує тоді, коли кожному споживачеві встановлюють індивідуальну ціну на рівні його готовності платити за благо. Встановлення цієї ціни дозволяє здійснити максимально можливу сегментацію ринку. Наслідком є те, що весь споживацький надлишок перетворюється на монопольний прибуток, споживачі не одержують вигоди.

Цінова дискримінація другого ступеня полягає у встановленні рівня ціни в залежності від обсягів продажу: чим більша кількість товару купується, тим нижчою є ціна. Така цінова дискримінація сприяє розширенню виробництва, підвищенню добробуту споживачів. Вона використовується у вигляді скидок та надбавок на ціни товарів та послуг.

Цінова дискримінація третього ступеня (на сегментованих ринках) запро-ваджується монополістом тоді, коли кожна виділити окремі групи споживачів з різною еластичністю попиту, тобто визначити так звані елементи ринку.

На сегментованих ринках перерозподіл продукції між покупцями відбувається шляхом зниження цін для одних і підвищення для інших, встановлюється своя ціна реалізації. Вища ціна на тому сегменті ринку, де попит менш еластичний.

Наслідки цінової дискримінації подвійні:

- дозволяють розширити кордони обсягу продаж за межами, які контролює монополіст;

- вирівнюють різницю в реальних доходах окремих груп споживачів;

- сприяють нераціональному міжгалузевому та регіональному перерозподілу ресурсів;

- перешкоджають конкуренції та збільшують монопольну владу.

Цінова дискримінація виступає як монополістична практика встановлення різних цін на однаковий товар. Різні форми цінової дискримінації використовуються для збільшення прибутку. Треба відзначити, що монополіст прагне отримати максимум економічного прибутку з усього випуску продукції. Ціни на монополізованих ринках завжди вищі, ніж на конкурентних. Фірма має ринкову (монопольну) владу.

Монопольна влада – здатність впливати на ринкову ціну, реалізується на основі цінової стратегії монополії.

Ми ознайомились з основними рисами двох ринків, тобто чистою монополією та олігополією їм властива недосконала конкуренція, яка при певних умовах набирає риси чистої монополії. Чи можна обчислити міру їх влади? Від чого вона залежить? Згадаємо, що попит може бути еластичним і нееластичним. Якщо попит еластичний за ціною, можливості маніпулювати цінами дуже обмежені: при незначному зростанні ціни величина попиту суттєво зменшується, доход від продажу, а значить і прибуток падають. Інша справа, якщо попит нееластичний, а попит на продукцію фірми-монополіста, як правило, нееластич-ний (згадайте, що чиста монополія виникає тоді, коли у товару, який випускає фірма, немає близьких замінників). Ми можемо зробити висновок: влада монополії обернено пропорційна еластичності попиту. Спираючись на цей висновок, А. Лернер запропонував такий показник як індекс монопольної влади:

Pm - MC 1

I_L = = ,

Pm E

де I_L - індекс монопольної влади Лернера,

Pm - монопольна ціна,

MC - граничні витрати,

Е - еластичність попиту на продукцію.1

В умовах досконалої конкуренції граничні витрати фірми дорівнюють ціні, тому індекс Лернера дорівнює нулю. Якщо ж індекс Лернера більше нуля, то фірма має монопольну владу; чим більший цей показник, тим вище монопольна влада.

На практиці індекс Лернера розрахувати непросто, оскільки важко визначити граничні витрати, тому в розрахунках граничні витрати замінюють на середні і формула приймає такий вигляд:

P – AС

I_L =

P

Якщо помножимо чисельник і знаменник на Q, отримаємо у чисельнику прибуток, а у знаменнику – валовий (загальний) доход:

(P – AC) Q π

IL = =

PQ TR

Якщо норма прибутку даної фірми значно перевищує середню, фірма є монополістом. Показником монопольної влади може бути частка фірми у загальному обсязі виробництва даної галузі. Розраховують цей показник таким чином: визначають частку кожної фірми у випуску продукції певної галузі та ранжирують фірми за принципом убуваючої величини, тобто на першому місці фірма, яка має найбільшу частку, потім друга, частка якої менше і так далі. Цей показник запропонували Херфіндаль і Хіршман, тому він отримав назву індекс Херфіндаля-Хіршмана (І_нн):

I_нн = S₁² + S₂² + S₃² + …S_n,

де I_нн -індекс Херфіндаля – Хіршмана;

S₁ –частка самої великої фірми ;

S₂ –частка слідуючої за величиною фірми ;

S_n –частка найменшої фірми

Якщо у галузі тільки одна фірма, то S₁ дорівнює 100%, а I_нн – 10 тисячам. У США монополізованою вважається галузь, якщо індекс Херфіндаля – Хіршмана перевищує 1800.

Де і як може використовуватись індекс Херфіндаля – Хіршмана? Його використовує у своїй діяльності антимонопольний комітет, щоб довести існування монополії у галузі.

Держава протидіє посиленню монопольної влади. Антимонопольний комітет України спрямовує свою діяльність на захист конкуренції, запроваджуючи антимонопольну політику, яка здійснюється застосуванням адміністративних та економічних важелів.

До адміністративних важелівналежать:

- регулювання конкуренції (перший спеціальний законодавчий акт був прийнятий в Україні в 1992 р.);

- пряма заборона злиття фірм;

- поділ існуючих фірм на декілька менших;

- введення державної власності на підприємства – природні монополії.

Економічними важелямивиступають:

- регулювання діяльності монополій;

- визначення території їх діяльності;

- регулювання цін на продукцію монополії;

- забезпечення необхідних суспільству обсягів виробництва;

- якість товарів і послуг,

- встановлення податку на монопольний прибуток.

Ми проаналізували олігопольні ринки та чисту монополію. До ринків недосконалої конкуренції належить також ринок монополістичної конкуренції. Ознайомимось з його характеристикою.

Переглядів: 1077