| | | | |
| | | Загальна характеристика адвокатури у складі Польщі (Речі Посполитої):
| |
| |
| |  |
| |
| | | Закон 1543 року зробив значний крок до перетворення адвокатів на осіб, які постійно здійснюють функцію захисту, забороняючи іншим особам займатися цією роботою на постійній основі.
| |
| |
| | | Третій Литовський статут 1588року не лише закріпив у своїх нормах право обвинуваченого мати під час судового процесу свого захисника, але й обов’язок суду забезпечити підсудному адвоката, коли той був не в змозі його найняти з причини своєї бідності. Адвокатові гарантувалося право знайомитися з усіма матеріалами справи.
| |
| |
| | | У законах 1678 року вперше вживають (поряд зі словом «прокурор») також термін «патрон», що з латинської означало захисник, покровитель, покровительство. Тепер польська судова система складалася не тільки з суддів, прокурорів та адвокатів, а й їхніх помічників.
| |
| |
| | | 1778 року було розроблено (але й не було прийнято) «Зібрання судових прав», яке в народі називали кодексом Замойського. Стаття ХІІІ, що складалася з 27 параграфів, фактично була законом про адвокатуру. Він встановлював норму, відповідно до якої адвокатом могла бути будь-яка особа, яка:
- досконало знала польську та латинську мови;
- досконало знала право: кримінальне, цивільне, римське;
- знала історію.
| |
| |
| | | Після поділу Польщі22 липня 1807 рокубуло прийнято конституційний закон, який на багато років визначав порядок діяльності адвокатури. Палестра поділялася на: патронів, адвокатів і меценатів. Патронів призначав міністр справедливості за поданням Трибуналу І інстанції; адвокатів – за поданням апеляційних судів; меценатів – королем за поданням міністра справедливості. Найбільш кваліфіковані й знатні захисники звалися меценатами.
| |
| |
| | | Подальша історія адвокатури в Польщі та Галичині тісно пов’язана з розвитком адвокатури в Росії, яка у зв’язку з відомими для нас історичними подіями приносила на ці землі свою правову систему, і в тому числі судову реформу 1864–1976 років.
| |
