Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Основні терміни і визначення

Основний документ, який визначає структуру, суть та інші питання підготовки спеціаліста в Україні – це система “Державних стандартів вищої освіти” з певних напрямків. В системі цих стандартів наводиться цілий ряд термінів і визначень, які є ключовими для однозначного розуміння і трактування відповідних вимог як в процесі підготовки поточних знань, так і діагностики знань випускника вищого навчального закладу.

Вища освіта – це освіта, отримана особистістю в результаті засвоєння змісту навчання з вищою освітою, яка базується на рівні повної середньої освіти і завершується присвоєнням певного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Вищий навчальний заклад – заклад освіти, основною уставною метою діяльності якого є надання вищої освіти.

Галузь – сукупність всіх виробничих одиниць, які приймають участь переважно в однакових або подібних видах виробничої діяльності.

Галузь освіти – група напрямків підготовки споріднених за ознакою спільності узагальнених структур діяльності.

Державна акредитація вищого навчального закладу – процедура визначення державою права (здатності) вищого навчального закладу здійснювати освітньо-професійну діяльність, яка відповідає вимогам державних стандартів освіти, а також здійснювати наукову і науково-технічну діяльність у відповідності з заявленим статусом.

Державна атестація вищого навчального закладу – система організаційних, методичних і психо-педагогічних заходів, яка має за мету підтвердження державою здатності вищого навчального закладу надавати певні освітньо-професійні послуги на рівні державного стандарту вищої освіти відповідно до заявленого статусу. Основою процедури атестації є контроль рівня якості вищої освіти.

Ліцензування вищого навчального закладу – процедура признання державою права вищого навчального закладу здійснювати певні освітньо-професійні послуги, які відповідають вимогам державних стандартів вищої освіти відповідно до заявленого статусу.

Освітній рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознакою рівня сформованості якостей людини, які забезпечують її всебічний розвиток як особистості і достатніх для отримання відповідної кваліфікації.

Освітній рівень “Базова вища освіта”базується на освітньому рівні “Повна загальна середня освіта” і передбачає формування особистих якостей людини, визначених державним стандартом вищої освіти.

Освітній рівень “Повна вища освіта”базується на освітньому рівні “Базова вища освіта” і передбачає формування особистих якостей людини, визначених державним стандартом вищої освіти.

Навчальний елемент (дидактична одиниця) – мінімальна доза навчальної інформації, яка зберігає властивості навчального об’єкта.

Навчальний об’єкт– об’єм навчальної інформації, яка має самостійну логічну структуру та зміст і дає можливість оперувати цією інформацією в процесі діяльності мислення.

Навчальний план – нормативний документ вищого навчального закладу, який складається на основі освітньо-професійної програми і структурно-логічної схеми підготовки і визначає перелік і об’єм навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх об’єму, графік навчального процесу, форми і способи проведення поточного та підсумкового контролю.

Навчальна дисципліна (в вищому навчальному закладі) – педагогічно адаптована система понять про явища, закономірності, закони, теорії, методи і т.ін. будь-якої галузі діяльності (або сукупності галузей діяльності) з визначенням необхідного рівня сформованості в тих, хто вчиться, певної сукупності вмінь і навичок.

Кредит– система змістовних модулів, які з врахуванням засвоєння студентами окремих навчальних елементів (відповідно психофізичних норм засвоєння при використанні форм, методів і способів навчання) можуть бути засвоєні за 54 години навчального часу (сума годин аудиторної і самостійної роботи студента за тиждень).

Як відмічено в додатку 1 до Конвенції Ради Європи і ЮНЕСКО про признання кваліфікації з вищою освітою, кредит – точно документована мінімальна умовна одиниця вимірювання “вартості” будь-якої складової навчальної програми, виконаної студентом під час навчання.

Змістовний модуль – система навчальних елементів, які об’єднані за ознакою відповідності певному навчальному об’єкту .

Напрям підготовки за професійним напрямом в вищій освіті – група спеціальностей із спорідненим змістом освіти.

Нормативний термін навчання – це встановлений освітньо-професійною програмою термін викладання нормативної або вибіркової частини змісту освітньо-професійної програми для стаціонарної форми навчання.

Якість вищої освіти – це сукупність певних якостей випускника вищого навчального закладу, які відображають компетентність, цінності орієнтації, соціальну спрямованість, здатності, професійно важливі якості і т.ін., зумовлюють її здатність задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства, а також його професійну придатність:

- задовольняти у відповідності з соціальними нормами суспільні вимоги до виконання майбутніх соціально-професійних ролей;

- відповідати за свої соціально важливі рішення;

- задовольняти прагнення особистості до соціального статусу і престижу.

Рівень якості вищої освіти – це відносна характеристика якості вищої освіти, яка ґрунтується на порівнянні значень показників якості, отриманих на основі діагностичних елементів випускників вищого навчального закладу, з критеріально-орієнтованим еталоном, репрезентованим державним стандартом вищої освіти.

Контроль якості вищої освіти – система заходів, які здійснює третя сторона з метою перевірки характеристик особистості випускника вищого навчального закладу, їх порівняння із встановленими вимогами і визначення відповідності кінцевій меті вищої освіти.

Показник якості вищої освіти кількісна характеристика випускника вищого навчального закладу, яка розглядається відносно до певних умов його навчання і сфери майбутньої професійної діяльності.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) – державний нормативний документ, в якому узагальнюється зміст освіти, тобто відображається мета освітньої і професійної підготовки, визначаються основні вимоги до спеціаліста, його місце в структурі господарства країни.

Освітньо-професійна програма підготовки (ОПП) спеціаліста – державний нормативний документ, в якому узагальнюється зміст навчання, встановлюються вимоги до змісту, об’єму і рівню освітньої і професійної підготовки спеціаліста з певної спеціальності певного освтіньо-кваліфікаційного рівня.

Об’єкт діяльності – процеси та (або) явища, та (або) матеріальні об’єкти, на які спрямована діяльність спеціаліста (наприклад, двигун внутрішнього згоряння, організаційно-економічна система, технологія галузі і т.ін.).

Проблема – ситуація діяльності, яка містить протиріччя наукового, організаційного та іншого характеру і являє собою перешкоди, які виникають при досягненні об’єктом цілеспрямованого результату своєї діяльності.

Тип діяльності – характеристика професійної діяльності з точки зору способів і форм її здійснення. Визначається станом взаємодії спеціаліста з об’єктом діяльності – системою, яка характеризується однаковою узагальненою метою (продуктом) діяльності.

Типові задачі діяльності – узагальнююча задача діяльності, що є характерною для більшості виробничих або соціальних ситуацій і не містить конкретних даних, а тому не має конкретного рішення (можуть бути визначені лише шляхом вирішення).

Узагальнений об’єкт діяльності спеціаліста з вищою освітою – природна чи штучна система, яка розвивається. Характерні етапи цього розвитку визначають цикл взаємодії спеціаліста і системи.

Цикл існування об’єкта діяльності – період, на протязі якого існує об’єкт діяльності спеціаліста від “народження” (проектування) до його ліквідації.

Період існування об’єкта поділяється на окремі етапи:

- проектування, на протязі якого вирішуються питання відносно конструкції або змісту;

- створення;

- експлуатація, на протязі об’єкта використовується за призначенням;

- відновлення (ремонт, вдосконалення і т.ін.), яке пов’язане з відновленням властивостей, якостей, підвищенням продуктивності, інших ознак;

- утилізація і ліквідація.

Кожний етап існування об’єкта діяльності спеціаліста має свої ознаки, які визначаються спеціальністю (за продуктом) типових задач діяльності, які безпосередньо пов’язані з об’єктом, і відмінністю типових задач іншого етапу.

Задачі діяльності – мета діяльності, яка задана в певних умовах і може бути досягнута в результаті певної структури діяльності, до якої віднесено:

- предмет діяльності(праці) – те, що суб’єкт на початку своєї діяльності і що підлягає трансформації в продукт;

- спосіб діяльності(праці) – об’єкт, що визначає вплив суб’єкта на предмет діяльності, або те, що звичайно називають «знаряддя праці», і стимули, які використовуються, наприклад, в діяльності управління;

- процедура тривалості(праці) – це технологія (спосіб, метод) отримання бажаного продукта. Інформація про спосіб діяльності фіксується у вигляді програми або алгоритму на деяких матеріальних носіїв;

- умови діяльності(праці) – характеристика оточення суб’єкта в процесі діяльності (температура, склад повітря, рівень акустичних шумів, пристосованість приміщення до праці, меблі, а також соціальні умови і час);

- продукт діяльності(праці) – те, що отримано в результаті трансформації предметів в процесі діяльності.

Існує три види задач діяльності:

1. Професійні задачі– задачі діяльності, які безпосередньо спрямовані на виникнення завдання (завдань), що поставлене(і) перед спеціалістами як професіоналами.

2. Соціально-виробничі задачі– задачі діяльності, які пов’язані з діяльністю спеціаліста в сфері виробничих відносин в трудовому колективі (наприклад, інтерактивне і комунікативне спілкування і т.ін.);

3. Соціально-побутові задачі– задачі діяльності, які виникають в повсякденному житті і пов’язані з домашнім господарством, відпочинком, родинним спілкуванням, фізичним та культурним розвитком і т.ін., і можуть впливати на якість виконання спеціалістом професійних і соціально-виробничих задач.

Економічна діяльність– процес об’єднання дій які призводять до отримання відповідного набору продукції або послуг.

Вид економічної діяльності має місце тоді, коли об’єднуються ресурси (обладнання, робоча сила, технологічні способи, сировина і матеріали) для створення виробництва конкретної продукції і надання послуг.

Клас задачі діяльності– ознака рівня складності задач діяльності, які вирішуються спеціалістом.

Всі задачі діяльності поділяються на три класи:

1. Стереотипні задачі діяльності– передбачають діяльність у відповідності з заданим алгоритмом, який характеризується однозначним набором добре відомих, раніше відпрацьованих складних операцій, і вимагає використання значних масивів оперативної і раніше засвоєної інформації.

2. Діагностичні задачі діяльності– передбачають діяльність у відповідності з заданим алгоритмом, який містить процедуру часткового конструювання рішення щодо застосування відповідних операцій і вимагає використання значних масивів оперативної і раніше засвоєної інформації.

3. Евристичні задачі діяльності– передбачають діяльність за складним алгоритмом, який містить процедуру конструювання рішень і вимагає використання великих масивів оперативної і раніше засвоєної інформації.

Знання– результат процесу пізнання діяльності, її перевірене суспільною практикою і логічно впорядковане відображення в свідомості людини. Знання – категорія, яка відображає зв’язок між пізнавальною і практичною діяльністю людини. Знання проявляються в системі понять, суджень, уявлень та образів, орієнтованих основ діяльності і т.ін., які мають певний об’єм і якість. Знання можна ідентифікувати тільки тоді, коли вони проявляються у вигляді умінь виконувати відповідні розумові або фізичні дії.

Рівні сформованості знань відносно змісту навчального елемента:

1) ознайомлювально-орієнтований– особистість має орієнтовне уявлення відносно понять, які вивчаються, здатна відтворювати формулювання визначень, законів і т.ін., вміє вирішувати типові задачі підставленням числових даних;

2) понятійно-аналітичний– особистість має чітке уявлення і поняття відносно навчального проекту, здатна здійснювати смислове виділення, пояснення, аналіз, перенесення раніше засвоєних знань на типові ситуації;

3) продуктивно-синтетичний– особистість має глибоке розуміння навчального об’єкта, здатна здійснити синтез, генерувати нові уявлення, перенести раніше засвоєні знання на нетипові, нестандартні ситуації.

Уміння– здатність людини виконувати певні дії при здійсненні тої чи іншої діяльності на основі відповідних знань.

Уміння діляться на види:

1) предметно-практичні– уміння виконувати дії відносно переміщення об’єктів в просторі, змінюючи їхні форми і т.ін. Головну роль в регулюванні предметно-практичних дій виконують перцептивні образи, які відображають просторові фізичні та інші властивості предметів і забезпечують управління робочими рухами відповідно до властивостей об’єкта і завдань діяльності;

2) предметно-розумові– уміння виконувати операції з розумовими образами предметів. Ці дії вимагають наявності розвинутої системи уявлення і здатності до розумових дій (наприклад, аналіз, класифікація, узагальнення, порівняння і т.ін.);

3) знаково-практичні– уміння виконувати операції із знаками і знаковими системами. Прикладами цих дій можуть бути лист, прокладення курсу на карті, отримання інформації від пристроїв і т.ін.;

4) знаково-розумові– уміння розумово виконувати операції із знаннями для виконання логічних і розрахункових операцій. Ці дії дозволяють вирішувати широке коло задач в узагальненому вигляді.

Навики– дії, які виконуються при здійсненні певної діяльності, і завдяки багаторазовим повторюванням стають автоматичними і виконуються без свідомого контролю.

Зміст освіти– це зумовлені метою і потребами суспільства вимоги до системи знань, умінь і навиків, світогляду, громадянських і професійних якостей майбутнього спеціаліста, які формуються в процесі навчання з врахуванням перспектив розвитку науки, техніки, технології і культури.

Здатність– психологічний стан індивіда, при якому він готовий до успішного виконання певної продуктивної діяльності.

Задатки– психологічні особливості індивіда, які забезпечують можливості виконання певного виду продуктивної діяльності. Задатки пов’язані з загальною спрямованістю особистості, з її схильністю до тієї чи іншої діяльності.

Якість особистості випускника вищого навчального закладу– цілісна сукупність елементів внутрішньої структури особистості, яка визначає зміст соціально значимих і професійно важливих властивостей випускника вищого навчального закладу.

Вимоги – положення, які містять критерії, які повинні бути виконані.

Виробнича функція(трудова, службова і т.ін.) - коло обов’язків, які виконує спеціаліст відповідно із займаною посадою і які визначаються посадовою інструкцією або кваліфікаційною характеристикою.

Робота – певні завдання і обов’язки, які виконані, виконуються або повинні бути виконані однією людиною.

Професія – здатність виконувати подібні роботи, які вимагають від людини певної кваліфікації. Професія вимагає певного обсягу знань і умінь.

Спеціальність – категорія, яка характеризує:

- в сфері освіти – спрямованість і зміст навчання при підготовці спеціаліста (визначається через об’єкт діяльності спеціаліста і відображає, насамперед, вид його діяльності і сферу застосування його праці);

- в сфері праці – особливості спрямованості і специфіки роботи в межах професії (зміст задач професійної діяльності).

Навчання зі спеціальності освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавр, спеціаліст або магістр передбачає вивчення узагальненого об’єкта діяльності спеціаліста, виробничих функцій і типових складових структури професійної діяльності, які задовольняють вимоги сфери праці до спеціальності.

Спеціалізація спеціальності– категорія, яка характеризує відмінності окремих задач діяльності спеціаліста за ознаками різниці способів, або (і) продуктів, або (і) умов діяльності в межах спеціальності. Ці окремі задачі характерні для невеликих груп спеціалістів в межах спеціальності.

Структурно-логічна схема підготовки– наукове і методичне обґрунтування процесу реалізації освітньо-професійної програми підготовки.

Цикл підготовки– сукупність складових змісту освітньої або професійної підготовки (змістовних модулів, розділів змістовних модулів), які об’єднані за ознаками належності їх змісту до загального освітнього або професійного напрямку.

Кваліфікація – здатність особистості виконувати завдання і обов’язки відповідної роботи. Кваліфікація вимагає певного освітньо-кваліфікаційного рівня. Кваліфікація визначається через назву професії.

Компетентність– знання і досвід діяльності в тому чи іншому виді економічної діяльності.

Тест – стандартизована психодіагностична методика, яка призначена для встановлення кількісних і якісних показників індивідуально-психологічних ознак. В психологічній діагностиці – стандартизований часто обмежений в часі іспит.

Тест досягнень– тип психодіагностичних методик, які спрямовані на оцінку досягнень рівня розвитку здатностей, навиків, умінь і знань.

Тест педагогічний– система взаємозв’язаних предметним змістом завдань специфічної форми, які дозволяють оцінювати структуру і вимірювати рівень знань та інші характеристики особистості.

Тести критеріально-орієнтовані– тип тестів, які призначені для визначення рівня індивідуальних досягнень відносно певного критерія на основі логіко-функціонального аналізу змісту завдань. Як критерій (або об’єктивний еталон) звичайно розглядаються конкретні знання, уміння, навики, які необхідно для успішного виконання тієї чи іншої задачі.

Тести психометричні– тип тестів, оцінка в яких здійснюється на основі співвідношення індивідуальних результатів з груповими, тобто на основі орієнтації на статичну норму.

Відповідність типів тестових завдань, що використовуються при практичному навчанні студентів-екологів пізнавальній діяльності, подані на рис.3.1.

Рис. 3.1. Відповідність типів тестових завдань рівням

пізнавальної діяльності

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
МОДЕЛЬ СПЕЦІАЛІСТА	\|	Загальні вимоги до спеціаліста

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.