Вимоги до структури та змісту дипломних робіт

1. Дипломна робота складається із вступної частини, основної частини і додатків.

2 Вступна частина містить такі структурні елементи: титульний аркуш; Зміст; Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів (при необхідності); Вступ.

3. Зміст, який подається на наступному після титульного аркуші, має включати: вступ; найменування всіх розділів, підрозділів, пунктів (підпунктів, якщо вони мають заголовки) основної частини роботи; висновки; рекомендації; перелік посилань; найменування додатків із зазначенням сторінок цих матеріалів.

4. Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів подається після Змісту з нового аркуша і включає пояснення всіх застосованих у роботі малопоширених умовних позначень, символів, скорочень і термінів. Застосовується у тому разі, якщо у роботі вжита специфічна термінологія, чи використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше. Їх перелік подається у вигляді окремого списку, який починається з нової сторінки. Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять скорочення, справа – їх детальну розшифровку.

5. У Вступі, який розміщується з нової сторінки, треба коротко відобразити:

· актуальність теми, що розглядається. Для розкриття актуальності обраної теминеобхідно визначити ступінь дослідженності цієї теми, а також показати суть проблемної, тобто суперечливої ситуації, що потребує вирішення. Правильно сформулювати актуальність обраної теми — означає показати вміння відокремлювати головне від другорядного, з'ясовувати те, що вже відомо й що поки невідомо про предмет дослідження. При цьому можна використовувати оборот «Актуальність теми визначається ....».

Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне - сутність проблеми або наукового завдання;

· мету роботи і задачі, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Не можна формулювати мету як «Дослідження...», «Вивчення...», “Аналіз …” тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету;

· об’єкт дослідження (географічний об’єкт, процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обраний для вивчення);

· предмет дослідження (який міститься в межах об’єкта. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка розглядається в роботі);

· використані для досягнення поставленої в роботі мети методи дослідження. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом;

· використані в роботі матеріали, джерело і спосіб їх отримання;

· коротку характеристику розділів роботи;

· інформацію про повний обсяг аркушів в роботі, кількість рисунків, таблиць, посилань.

Об’єм вступу 2-3 сторінки.

6. Основна частина складається з декількох (як правило, не менше трьох) розділів, кожний з яких починається з нової сторінки, в яких викладається суть роботи.

В розділах основної частини подають:

· огляд літератури за темою і вибір напрямків досліджень;

· виклад загальної методики і основних методів досліджень;

· представлення, аналіз і узагальнення результатів досліджень.

В огляді літератури окреслюють основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, автор повинен назвати ті питання, що залишились невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв’язанні проблеми. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності проведення досліджень у даній галузі.

У другому розділі, як правило, обґрунтовують вибір напрямку досліджень, наводять методи вирішення задач і їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику проведення досліджень. Можливим є об’єднання цього розділу з попереднім.

У наступних розділах з вичерпною повнотою викладаються результати власних досліджень автора. Автор повинен давати оцінку повноти вирішення поставлених задач, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць, обґрунтування потреби додаткових досліджень, негативні результати, які обумовлюють необхідність припинення подальших досліджень.

Розділи можна поділяти на підрозділи і пункти. Пункти, якщо це необхідно, поділяють на підпункти. Кожен пункт і підпункт повинен містити закінчену інформацію. Повні докази або подробиці дослідження можна розмістити у додатках.

7. Текст викладу матеріалу в роботі повинен бути коротким, чітким і не допускати різних тлумачень. При викладенні обов’язкових вимог повинні застосовуватися слова: ”випливає”, ”необхідно”, ”потрібно”, ”щоб”, ”дозволяється тільки”, ”не допускається”, ”забороняється”, ”не випливає”. При викладі інших положень варто застосовувати слова: ”як правило”, ”при необхідності”, ”може бути”, ”можуть бути” тощо.

Необхідно прагнути дотримуватися прийнятої термінології, умовних позначень, скорочень і символів. Не рекомендується вживати вирази–штампи, вести виклад від першої особи: ”Я спостерігав”, ”Я вважаю”, ”Мені здається”, ”На мою думку”. Слід уникати в тексті частих повторень слів чи словосполучень.

При згадуванні в тексті прізвищ учених, дослідників ініціали, як правило, ставляться перед прізвищем (І. І. Іванов, а не Іванов І. І., як це прийнято в списках використаних джерел).

8. Висновки розміщують на окремому аркуші. У висновках наводять оцінку одержаних результатів дослідження (наукову, практичну, соціальну цінність). Ця частина містить висновки автора стосовно суті проблеми, питань, що розглядались у роботі, можливих галузей використання здобутих результатів роботи.

У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках отриманих результатів, викласти рекомендації щодо їх використання.

Текст висновків можна поділяти на пункти.

9. На підставі отриманих висновків у роботі можуть даватися рекомендації. Рекомендації розміщують з нової сторінки. Вони визначають необхідні, на думку автора, подальші дослідження проблеми; містять пропозиції щодо ефективного використання результатів дослідження.

10. З нового аркуша наводиться Список посилань на використані інформаційні джерела. Бібліографічні описи наводять в алфавитному порядку та відповідно до стандартів з бібліотечної та видавничої справ (дивись параграф 4.12). Орієнтовна кількість інформаціонних джерел в Списку для бакалаврських робіт повинна складати не менше 30-ти найменувань, для дипломної роботи – 40-ка найменувань, для магістерської роботи – 50-ти найменувань.

11. До додатків можна включити:

· додаткові ілюстрації або таблиці;

· матеріали, які через великий обсяг або форму подання не можна включити до основної частини (статистичні дані; матеріали метеорологічних, гідрологічних, гідрогеологічних і інших спостережень);

· додаткові матеріали по об’єкту досліджень, в тому числі фотографії, карти, схеми і т. і.;

· інструкції та методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на ЕОМ, розроблених у дипломній роботі; допоміжні ілюстрації;

· опис нової апаратури та приладів, що використовувались.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальні положення	\|	Об’єм дипломних робіт

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.