Особливості фізичного розвитку і функціонального стану організму в старшому шкільному віці

Період життя з 12-13 до 17-18 років визначається статевим дозріванням, що супроводжується прискореним фізичним розвитком і завершується з припиненням бурхливого зростання. Щодо фізіології, то цей вік обумовлений збільшенням вироблення багатьох гормонів, основні з яких — це гормон зростання, статеві гормони, гормони щитовидної залози. Саме їх комплексна дія забезпечує своєчасний і правильний розвиток дитини. У цей час відбуваються: поступова підготовка організму дітей до дорослого життя та відповідних навантажень; не тільки кількісні (збільшення довжини та ваги тіла), але й якісні зміни (остаточне дозрівання та перебудова всіх органів і систем).

У старших школярів швидко зростають і розвиваються всі частини тіла, тканини та органи, але темпи їх зростання є неоднаковими. Найпомітнішим є збільшення довжини рук і ніг. Наприклад, тулуб у хлопчиків витягується після того, як довжина рук, ніг і розміри тазу в поперечнику сягнуть свого максимуму. Нерівномірність зростання окремих частин тіла викликає тимчасове порушення координації рухів — з’являються незграбність і неповороткість. Після 15-16 років ці явища поступово минають. Зростання голосових зв’язок є особливо інтенсивними у 14-15 років.

У цьому віці відбувається посилене зростання легенів; досить швидко збільшується їх загальний обсяг.

У старшому шкільному віці можуть виникати функціональні розлади різних органів, що обумовлено перебудовою нервової та ендокринної систем. Наприклад, навантаження на ендокринну систему може сприяти розвитку захворювань щитовидної залози та цукрового діабету. Часто спостерігається так зване «юнацьке серце», яке характеризується збільшенням його розмірів, серцевим шумом, що виявляється під час медичного огляду. Частіше на порушення в роботі серцево - судинної системи скаржаться підлітки з обмеженою руховою активністю, які не займаються регулярно спортом, або навпаки - у разі надмірних, не відповідних до віку фізичних навантажень. Нерідко спостерігаються також підвищення артеріального тиску (так звана «юнацька гіпертензія»), почастішання серцебиття та пульсу (іноді тиск може зменшуватися, пульс уповільнюватися), іноді задишка, головний біль. Можуть спостерігатися зміни в роботі шлунково-кишкового тракту, особливо легко виникають такі порушення: скорочення кишечнику та просування по ньому їжі (прискорення або уповільнення), захворювання жовчовивідних шляхів. У разі переохолодження поперекової області у дівчаток розвиваються запальні захворювання сечовивідних шляхів. Нерідко саме в цьому віці у разі інтенсивного читання та розумового навантаження з’являються різні порушення зору, тому необхідно стежити за суворим дотриманням школярами режиму дня та правил читання.

Під час тривалого стояння або нерухомого сидіння у школярів можуть виникати запаморочення, неприємне відчуття в області серця, живота, у ногах, потреба змінити положення. Під час вимушеного тривалого стояння іноді розвиваються навіть непритомний стан і блювота, збліднення обличчя, холодні кисті рук та ін. Ці явища в положенні лежачи швидко минають.

У таких школярів спостерігаються підвищена пітливість, червоний дермографізм (після проведення нігтем по шкірі з’являються червоні смуги), швидка зміна настрою. Спричиняє ці розлади зазвичай нестійкість вегетативної нервової та ендокринної систем, що є характерними для цього віку, а також психічне та фізичне перенапруження. Із віком усі ці симптоми здебільшого минають самостійно, якщо ж вони з’явилися знову, необхідно звернутися до лікаря для з’ясування їх причини.

Старший шкільний вік — один із відповідальних етапів психічного розвитку людини, становлення її особистості. В основі змін психіки школярів — перебудова, що відбувається в центральній нервовій системі, посилена дією статевих гормонів. Саме в цьому віці інтенсивно формуються самосвідомість, здатність до аналізу навколишніх явищ, посилюється інтерес до проблем життя та самовизначення. Водночас у психічній сфері нерідко спостерігаються ознаки емоційної нестійкості: невмотивовані коливання настрою, поєднання підвищеної чутливості, уразливості щодо власних переживань та певної черствості та холодності до інших, сором’язливості та підкресленої розбещеності, самовпевненості. Підвищується інтерес до своєї зовнішності, надмірно гостро сприймаються будь-які критичні зауваження із цього приводу.

У мисленні школярів цього віку часто спостерігається прагнення до розмірковування, розв'язання складних філософських проблем, схильність до фантазування та вигадок. Саме в цьому віці пробуджується сексуальний потяг, що нерідко спричиняє складні конфліктні переживання.

У психіці виразно виявляється суперечливість, що пов’язана з нерівномірністю психічного та фізичного дозрівання. Риси «дитячості» поєднуються з проявами «дорослості», тому поведінка часто є непослідовною. Однією з характерних форм реакції старших школярів є бажання позбутися опіки або контролю дорослих. В основі подібних реакцій зазвичай — утрируване прагнення до самоствердження, досягнення самостійності. У таких випадках дитина прагне в будь-якій ситуації чинити по-своєму, якомога раніше відділитися від батьків і сім’ї, поступити на роботу або навчатися в іншому місті та ін. Здебільшого подібні реакції виникають, якщо батьки зловживають своїм авторитетом, пригнічують прагнення дитини до самостійності. Це може спричинити важкі конфліктні ситуації в сім’ї, коли страждатимуть і батьки, і школярі, у яких легко розвиваються неврози з різною тяжкістю проявів. Але й потурати будь-яким бажанням дитини є неприпустимим.

Нерідко трапляються так звані «реакції компенсації», коли школярі цього віку на очах у оточуючих прагнуть здійснити відчайдушні або нерозсудливо сміливі вчинки, щоб довести їм і собі «силу волі», «хоробрість» та ін.

Порушення поведінки в старшому шкільному віці значною мірою пов’язується з явищем акселерації. Справа не тільки у прискоренні темпів фізичного розвитку та статевого дозрівання, але й у диспропорції між фізичним і соціальним дозріванням дитини. Як наслідок — старшокласники, які є зрілими фізично та статево, протягом деякого періоду нерідко виявляють риси психічної інфантильності, «дитячості» (підвищену навіюваність, підкорюваність сторонньому впливу та ін.). Ця диспропорція нерідко сприяє порушенню поведінки, а відсутність необхідних умов виховання та навчання може спричинити неправильне формування особистості.

Старші школярі поступово наближаються за функціональними характеристиками систем організму до дорослих людей. Це стосується передусім функцій вегетативних систем, що досконаліше забезпечують рухову діяльність. Поряд із високим рівнем координації рухів зростає сила м’язів, стає можливим максимальний прояв витривалості в руховій діяльності. Однак істотний розвиток витривалості відбувається через кілька років після завершення шкільного періоду.

У старшому шкільному віці діти можуть опанувати високий ступінь майстерності у плаванні, фігурному катанні на ковзанах, художній гімнастиці та інших видах спорту. Високих результатів у багатьох видах спорту в цей час діти здебільшого досягають уже у шкільні роки. Це пов’язано з прискоренням (акселерацією) фізичного розвитку дітей у сучасному суспільстві й досконалішою системою їх спортивної підготовки порівняно з минулим.

Однак досягнути індивідуального найвищого ефекту спортивного тренування зазвичай можливо тільки після завершення шкільного періоду. У старшому шкільному віці диференціюються фізичне виховання дівчат і юнаків. У цьому віці можна розпочинати змагальну діяльність в усіх видах спорту. До завершення старшого шкільного віку у більшості видів спорту дозволяється виступати у міжнародних змаганнях.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Шляхи активізації міжнародного руху «Спорт для всіх»	\|	Характеристика фізичної підготовленості. Методика її визначення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.