Характеристика фізичної підготовленості. Методика її визначення

У сфері фізичного виховання кількісно-нормативна постановка завдань поширюється здебільшого на завдання з виховання фізичних якостей як основи рухових можливостей («кондиційні» нормативи фізичної підготовленості) і нормативи, що розраховані на виявлення ступеня сформованої рухових умінь і навичок («координаційні» - спортивно-технічної підготовленості). Такий розподіл нормативів звісно є умовним, оскільки те, що вони виражають, фактично єдине в своїй основі.

Загальні нормативи фізичної підготовленості повинні бути доступними кожному за умови певної підготовки для їх досягнення. Якщо нормативи дозволяють кожному виконати їх без будь-якої попередньої підготовки, то вони є заниженими і не мають значення, що стимулює. Нормативи для оцінювання діяльності учнів повинні бути індивідуалізованими.

Для визначення рівня фізичної підготовленості учнів слід орієнтуватися на такі фактори:

- ступінь опанування дитиною базових умінь та навичок у різних вправах, елементах техніки основних видів рухів;

- розвиток фізичних якостей (швидкість реакції, спритність, гнучкість, сила, витривалість, координаційні здібності);

- загальну рухову активність дитини протягом усього часу перебування в школі.

фізичну працездатність; загальну витривалість.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості фізичного розвитку і функціонального стану організму в старшому шкільному віці	\|	Фізичне навантаження та відпочинок як фактори впливу на фізичний розвиток

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.