Тактика проведення слідчого експерименту

Тактичні прийоми слідчого експерименту багато в чому визначаються видом і утриманням дослідних дій. Водночас існують деякі загальні тактичні умови, що можуть бути використані як орієнтовні для конкретних випадків.

I. Проведення експерименту в обстановці, тотожної або максимально наближеної до тієї, у якій відбувалася подія, що перевіряється (дія, явище). Обстановка рідко залишається незмінною до моменту проведення експерименту. Тому необхідно вирішити, яка ступінь подібності потрібна у даному випадку. Змодельовані повинні бути, в першу чергу, ті умови обстановки, що спроможні істотно вплинути на хід дослідів і від який залежить об'єктивність одержуваних результатів. Подібність може стосуватися чинників місця, часу, об'єктів і предметів, використовуваних при експерименті.

З урахуванням цього тактичного прийому - дотримання принципу подоби - можуть бути конкретизовані практичні рекомендації проведення слідчих експериментів.

Експеримент доцільно проводити в тому ж місці (у визначеному помешканні, на конкретній ділянці відкритої місцевості), де відбулася подія, якщо перевіряється можливість бачити когось або щось із визначеної позиції; чути звуки з визначеної відстані; учинити визначені дії в цих умовах (пролізти, сховатися) або за визначений час (дійти від станції метро до будинку) та ін.

Проведення експерименту в ту ж пору року (осінь, зима тощо), доби має істотне значення, коли має бути перевірена можливість особи орієнтуватися на місцевості, наприклад, у темряві. Дотримання принципу подоби пори року і доби може знадобитися й у тих випадках, коли перевіряється можливість взагалі пройти (наприклад, по болоту) або пройти за визначений час по грязі, льоду, снігу та ін. Важливим моментом є характер та інтенсивність освітлення. При цьому можуть враховуватися час сходу і заходу сонця, положення і фази місяця, наявність штучного освітлення, вид, висота освітлювального приладу від поверхні землі і багато чого іншого. Всі ці чинники повинні враховуватися і по можливості відтворюватися у тих ситуаціях, коли характер та інтенсивність освітлення грають істотну роль, спроможну вплинути на достовірність результатів. Це стосується до експериментів при перевірці можливості бачити на визначеній відстані і (або) за визначений відрізок часу (при світлі запальнички, при світлі дулового полум'я й ін.); розрізнити колір предмета (наприклад, транспортного засобу, в якому сховалися злочинці, та ін.).

Дотримання принципу подібності погодних і кліматичних умов (сонце, дощ, сніг, спека, мороз та ін.) може знадобитися при самих різноманітних експериментах: у справах про ДТП (визначення гальмового шляху, видимості); для встановлення характеру і швидкості зміни слідів (крові, слідів взуття, транспортних засобів).

Деякі експерименти потребують дотримання усіх вищенаведених умов (місця, часу, освітленості, погодних умов) у сукупності (пригадаємо приклад про наїзд водія таксі на людину, що лежала на шосе в стані сп'яніння).

При перевірці можливості чути сигнал, лемент, розмову, інший звук важливо дотримати подоби звукових умов. Для цього використовують такий же сигнальний пристрій (звуковий сигнал автомобіля або сигнальний пристрій проти викрадення, постріл із рушниці або пістолета); при розмові - ступінь гучності, тембр, висоту; звертають увагу на перешкоди (шум пожвавленої вулиці, звук поїзда, що проходить та ін.), наявність перепон на шляху проходження звука (стіни, дерева, будівлі).

Якщо для проведення слідчого експерименту прибігають до реконструкції обстановки, то і тут виходять із принципу подоби. Не варто, очевидно, в усіх випадках прагнути до повної її тотожності, тієї, що була при вчиненні злочину. Подібними повинні бути ті елементи обстановки, що важливі для дослідів із подією, що перевіряється .

II. Використання тих же приладів, механізмів, матеріалів, коли це має принципово важливе значення.

Так, у викладеному вище прикладі з наїздом водія таксі на лежачу людину спочатку експеримент проводився з однотипним, але не тим же транспортним засобом. Результати свідчили про те, що при дотриманні необхідних тимчасових і погодних умов у деяких випадках манекен ("людини"), що лежить на землі, можна було помітити. Коли експерименти провели з тим же автомобілем, з'ясувалося, що манекен стає помітний тільки на відстані 4-5 м, що явно недостатньо для повної зупинки при припустимій на ділянці шосе швидкості. Виявилося, що в даного автомобіля неправильно відцентровані фари: вони світять дещо вгору проти встановленої норми.

Використання тих же самих матеріалів, устаткування, барвників - неодмінна умова слідчого експерименту, коли обвинувачуваний погоджується виготовити фальшиві грошові знаки або цінні папери. Використання того ж самого знаряддя злому може знадобитися при перевірці можливості його використання в даних умовах (наприклад, чи можна зламати металеві двері за допомогою саморобного апарата для газорізки).

III. Дотримання тих же характеристик дії, що мали місце при його реалізації в процесі злочину.

Це може стосуватися розміру і спрямованості прикладення сили при експериментальному зломі, при перевірці можливості щось пересунути, перетягнути, перенести через перешкоду. Дотримання тих же характеристик може відноситися до темпу і тривалості дії, наприклад, можливість подолати дану відстань, учинити дану дію за визначений час. Важливим є дотримання послідовності дій, операцій (при виготовленні підробленого документа, складанню вибухового пристрою, спорядженні патронів та ін.).

IV. Четвертим, дуже важливим тактичним прийомом є кількаразове повторення дослідів для того, щоб виключати результати випадкові й одержувати достовірні. При експерименті "на чутність" звук мови може бути змінений в інтервалі від "звичайно -- голосно -- дуже голосно", а може бути від "тихо - звичайно - голосно" у залежності від того, як це відбувалося при вчиненні злочину. При перевірці можливості бачити повинні бути продемонстровані різноманітні об'єкти (люди), щоб можна було переконатися в усталеності їхнього розпізнавання суб'єктом експерименту.

Змінюватися можуть умови події: сила і напрямок впливу, швидкість прямування ТС, стан дорожнього покриття та ін. Головне - це переконатися в тому, що кількаразове повторення дослідних дій дає постійний (стабільний) достовірний результат. Кількість повторень визначають з урахуванням настання стабільних результатів.

V. Проведення експерименту поетапно. Це дозволяє усім його учасникам вивчити послідовність проведення, наочно переконатися в настанні визначених результатів, одержати цільне і правильне уявлення про експеримент у цілому. Зрозуміло, поділ на стадії (етапи) слідчого експерименту можливий тільки в тих ситуаціях, коли це не впливає на загальний темп його проведення. Стадійність експерименту фіксується на кожному його етапі як документально, так і наочно (фото, відео). Якщо ж за умовами експерименту стадії не можливо виділити, то слідчий може заздалегідь запропонувати учасникам експерименту звернути увагу на визначені вузлові точки експерименту, що дозволяють зафіксувати головні моменти процесу (проміжні результати, перехід однієї стадії в іншу, зміна характеру дії).

VI. Шостим тактичним прийомом може вважатися порядок дій слідчого в тих випадках, коли він не має точних даних про умови або якихось параметрів події, що перевіряється (силі впливу, спрямованості переміщення, завантаженню транспортного засобу та ін.), або відбулися непоправні зміни на місці події (експерименту) - об'єкт згорів, видозмінився та ін. У подібних ситуаціях необхідно варіювати умови проведення дослідних дій, неодноразово проводячи кожне з них стосовно до кожного із змінених умов. Але навіть і в цих випадках варто враховувати характер і ступінь можливих розбіжностей умов подій ,що перевіряються, й умов експерименту.

Розглянемо це на прикладі. Д. був виявлений мертвий у подвір'ї свого будинку раннім ранком. За свідченнями сусідів Д. був мисливець-аматор, мав мисливську рушницю і собаку-лайку (самку). Собаку він тримав на подвір'ї, у сараї. Останні дві ночі на подвір'ї помешкання збиралася велика зграя собак, що приходили "у гості" до собаки хазяїна. За словами сусідів, Д. грозився перестріляти собак, що будили його своїм гавкотом.

Труп Д. був виявлений на подвір'ї, поруч із трупом лежала рушниця - одноствольна, безкуркова (із внутрішнім розташуванням курка). При огляді рушниці було встановлено, що вона зламана таким чином, що дерев'яна частина ложа упирається в ударно-спусковий механізм рушниці. В області приклада на рушниці були залишки собачої шерсті (встановлено експертизою). На трупі Д. в області живота було вогнепальне ушкодження, утворене з відстані не більш 0,5 м (за висновком експерта).

Фабула події уявлялася, з урахуванням вищевикладеного, у такий спосіб. Д., розбуджений собачим гавкотом, зарядив рушницю і вийшов на подвір'я. Стріляти в собак не став, можливо не бажаючи тривожити сусідів, а, взявши рушницю за вільний кінець ствола, став бити нею собак, як дрюком. При черговому ударі шийка приклада надломилася й один із її відщепів надавив на ударно-спусковий механізм, викликавши постріл.

Можливість такого механізму пострілу було вирішено перевірити слідчим експериментом. Зрозуміло, багато умов події були невідомі і пояснювалися здогадно, ряд обставин не піддавався реконструкції (удари по собаках, зарядженість рушниці, дистанція пострілу). Основна увага була звернена на те, щоб відтворити удар рушницею по твердому предмету такою частиною і стороною приклада, яка б викликала подібний злам і спрацьовування ударного-спускового механізму.

При проведенні експерименту була взята стара, зношена рушниця такої ж моделі. Вона ставилося на бойовий взвод, удари завдавалися по горизонтальній колоді, призначеній на козли. Після декількох ударів із різноманітною силою рушниця зламалася в ділянці шийки приклада і відбувся зрив із бойового взводу. Незважаючи на відсутність зведень про цілий ряд умов і об'єктивної неможливості їхнього відтворення, головний факт був перевірений і версія слідства одержала принципове підтвердження.

У цю же категорію невідомих або умов, що піддаються не відтворенню, потрапляють випадки, коли немає можливості залучити до активної участі в експерименті самої особи, що чинила дії. Частіше усього такою особою є обвинувачуваний, що відмовляється співробітничати зі слідством. У цьому випадку повинна бути вибрана інша особа, що збігається по своїми властивостями з обвинувачуваним. Наприклад, для визначення можливості пролізти через вентиляційний отвір із даху усередину будинку була узята молода людина такого ж зросту, статури і фізичного розвитку, як і обвинувачуваний у вчиненні крадіжки документів із комерційної фірми, розташованої в даному будинку.

На місці проведення експерименту слідчий з'ясовує в особи, показання якої перевіряються, чи відповідають обстановка й умови експерименту тим, у яких вона чинила дії або спостерігала їхнє вчинення, про що робиться оцінка в протоколі. Якщо є які-небудь незначні відмінності, їх можна усунути (шляхом посилення освітлення, перестановки предметів та ін.). Але якщо умови істотно відрізняються від тих, у яких дії відбувалися або спостерігалися (наприклад, різко відрізняються погодні умови при перевірці можливості що-небудь бачити або чути), то проведення експерименту необхідно перенести на інший день.

Перед початком дослідів ще раз контролюється дотримання необхідних мір безпеки. Так, при участі в слідчому експерименті обвинувачуваного приймаються заходи до того, щоб він не міг сховатися, заподіяти якусь шкоду навколишнім. Важливо забезпечити повну безпеку для учасників у ході виконання дослідів, наприклад, від транспорту, що рухається, діючих верстатів, механізмів, при проведенні експериментальних пострілів. Перед розставлянням учасників по заздалегідь визначених місцях слідчий домовляється про засоби зв'язку з ними і часу початку тих або інших дій.

Проведення слідчого експерименту потребує й обов'язкового знання слідчим психофізіологічних можливостей і станів людини, ряду психологічних закономірностей.

Оскільки слідчий експеримент проводиться в умовах, максимально подібних із тими, у яких відбувалися дії або події, що перевіряються , необхідне моделювання сукупності об'єктивних і суб'єктивних чинників. Об'єктивні чинники (місце, час доби, об'єкти і предмети) у силу їхньої конкретності, наявності сумірних матеріальних ознак можуть бути порівняно точно відтворені. Моделювання різноманітного роду суб'єктивних чинників значно складніше. Неможливо відтворити в експерименті психічний стан, у якому знаходився потерпілий у момент розбійного нападу; психофізіологічні чинники, що обумовили послідовність дій обвинувачуваного в екстремальній ситуації злочинного діяння тощо.

Слідчому важливо знати, що психічні процеси і стани, що виникнули в момент учинення злочину й у період проведення експерименту, не можуть бути тотожними. Розходження в цих процесах і станах, якщо їх не враховувати, призведуть до неправильної оцінки результатів слідчого експерименту.

В умовах експерименту його учасники (обвинувачувані, потерпілий, свідки) знаходяться в стані психологічної готовності. Так, при перевірці можливості сприйняття визначених подій, учинення заданих дій у них формується відповідна спрямованість уваги, зосередженість, цілеспрямованість, що істотно позначається на результатах дослідів.

Сама подія злочину і пов'язані з ним явища відбуваються, звичайно, раптово, зненацька, найчастіше швидкоплинно для потерпілих, свідків, і тому багато істотних для справи обставин можуть бути ними не сприйняті. Наприклад, свідок не зверне уваги на шум за стіною своєї кімнати або голосну розмову під вікном, якщо в даний момент буде відвернений чимось іншим. У даному випадку виявляється мимовільна увага, а вона, за спостереженням психологів, значно менше продуктивна, ніж довільна, що виникає при проведенні слідчого експерименту. Оцінюючи результати експерименту, необхідно мати на увазі дію зазначених психологічних закономірностей.

Основне в слідчому експерименті - проведення дослідів. Слідчому самому не потрібно здійснювати дослідні дії (перелазити через паркани, пробігати які-небудь відстані та ін.). Його справа - уважно спостерігати за виконанням дослідів, контролюючи їхнє здійснення в таких умовах і таким чином, як це було (або могло бути) у минулому. Слідчий фіксує хід експерименту і його результати в протоколі, у разі потреби робить фотографування.

Щоб уникнути одержання випадкових результатів однорідні дослідні дії відбуваються неодноразово, про що робиться помітка у протоколі. Іноді особа, чиї показання перевіряються, заявляє в ході експерименту, що дані ним показання помилкові. У подібних випадках необов’язково відмовлятися від проведення експерименту. Виходячи з обставин справи, буває доцільно все ж провести його. Наприклад, свідок заявив про неправильність даних ним раніше показань про те, що він у визначених умовах і з визначеного місця в людині, що втікає з місця злочину, впізнала обвинувачуваного. Експеримент, проте, необхідний, щоб з'ясувати: чи можливо в цих умовах і з цього місця впізнати людину, що втікає місця, де був вчинений злочин. Позитивний результат експерименту може переконати свідка признаватися, наприклад, у тому, що від відомостей, повідомлених на допиті, він відмовився під впливом родичів обвинувачуваного.

Якщо слідчий після заяви особи, чиї показання повинні були перевірятися, про їхню хибність вирішить не проводити експеримент, складається протокол слідчого експерименту. У ньому варто зазначити, у чому полягало підготування до здійснення експерименту, хто входив у коло його учасників, які дії намічалося перевірити, у яких умовах, чому експеримент вирішено не проводити. Протокол підписується всіма особами, що повинні були брати участь у проведенні слідчої дії.

Коли відомості, що перевіряються, спростовані дослідним шляхом, особу, що повідомила їх, допитують відразу після експерименту. Під його безпосереднім враженням така особа може повідомити слідчому про причини дачі ним помилкових показань і розповісти, що вона дійсно вчинила або які дії спостерігала.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Підготовка до проведення слідчого експерименту	\|	Фіксація ходу і результатів слідчого експерименту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.