• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Етапи диспансеризації

Перший етап. Планування роботи з диспансеризації населення тавідбір контингентів для диспансеризації:

Ø проведення перепису населення на ділянці,

Ø виділення списку осіб, які підлягають активному динамічному спостереженню в умовах лікувального закладу,

Ø визначення черговості запрошення на медичні огляди та індивідуальної програми обстеження.

Згідно з положенням про диспансеризацію обов’язковому нагляду підлягають такі групи населення:

Ø діти віком до 14 років;

Ø підлітки і допризовники;

Ø учні професійно-технічних училищ, технікумів, студенти вищих навчальних закладів;

Ø працівники дитячих закладів, комунальних і харчових об’єктів;

Ø усі жінки віком понад 30 років (що працюють і не працюють);

Ø особи, що працюють у шкідливих умовах виробництва;

Ø учасники та інваліди війни, інваліди праці;

Ø учасники ліквідації аварії Чернобильській станції;

Ø медичні працівники.

Крім того, диспансеризації підлягають хворі з такими захворюваннями внутрішніх органів:

Ø Захворювання серцево-судинної системи: гіпертонічна хвороба, гостра і хронічна ішемічна хвороба серця, ревматизм;

Ø Захврювання органів дихання: хронічні обструктивні захворювання легень, бронхіальна астма, бронхоектатична хвороба, абсцес легень, пневмоконіози, емфізема легень;

Ø Хвороби шлунково-кишкового тракту: хронічний гіпоацидний гастрит, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічний гепатит, цироз печінки, жовчнокам’яна хвороба, хвороба Крона;

Ø Захворювання нирок: хронічний гломерулонефрит, хронічний пієлонефрит;

Ø Захворювання ендокринної системи: цукровий діабет, дифузний зоб з порушенням функції щитоподібної залози;

Ø Захворювання крові, онкологічні та алергійні захворювання тощо.

Для активного та своєчасного виявлення хворих на ранніх стадіях захворювання медичні працівники використовують амбулаторні прийоми, відвідування хворих удома, профілактичні огляди, аналіз амбулаторних карток, виписок із історій хвороби, листків непрацездатності тощо. Диспансерний облік вважається своєчасним тоді, коли хворий взятий під нагляд не пізніше як через 30 днів з дня встановлення діагнозу.

Другий етап. Виконання плану заходів, намічених під час відбору здорових і хворих на диспансерний облік.

Ø Активне запрошення на медичні огляди всіх пацієнтів, які підлягають диспансеризації.

Ø Обстеження за зверненнями і під час профілактичних оглядів.

Ø Проведення лікувально-діагностичних заходів.

Ø Оцінка стану здоров’я.

Ø Визначення групи здоров’я для кожного оглянутого пацієнта.

У процесі диспансерного нагляду важливе значення мають три фактори – клінічний, санітарно-оздоровчий та психологічний.

Клінічний фактор включає детальне обстеження пацієнтів, застосування комплексу лікувальних заходів, направлення в спеціалізовані клініки, діагностичні центри, а також систематичний контроль за виконанням хворим лікувальних призначень, визначення ступеня втрати працездатності та проведення санітарно-освітньої роботи. Повторні диспансерні обстеження хворих і здорових необхідно роводити активно (здорових – 1 раз на рік; хворих у стадії компенсації – 2 рази і частіше); систематично, відповідно до плану, а також з урахуванням динаміки в стані здоров’я пацієнта.

Санітарно-оздоровчий фактор. Диспансерне спостереження включає також проведення комплексу профілактичних заходів і, серед яких на першому місці є створення раціональних умов праці для кожного пацієнта. Особливе значення також мають такі профілактичні та лікувальні заходи, як санація вогнищ хронічної інфекції (карієс зубів, тонзиліт, аднексит); спеціальні методи лікування; ЛФК, фізіотерапія, мануальна терапія і рефлексотерапія, дієтичне харчування і санаторно-курортне лікування. Ефективність комплексного профілактичного лікування (вторинної профілактики) особливо помітна у разі його циклічного проведення. Вона виражається у запобіганні загостренню хвороби, прогресуванню і виникненню ускладнень.

Велике значення для успішної диспансеризації має психологічний фактор. З одного боку, він залежить від ставлення медичних працівників до процесу диспансеризації і пацієнтів, що перебувають під диспансерним наглядом. Це визначається їх умінням переконувати людей у необхідності змінити стиль життя, залишити шкідливі звички, що впливають на медичну культуру населення та його свідомість. З іншого боку має значення ставлення самих пацієнтів до диспансеризації, їх дисциплінованість і відповідальність за виконання намічених лікувально-профілактичних заходів.

Третій етап. Оцінка якості проведення диспансеризації - аналіз якісних показників ефективності диспансеризації – розрахунок і аналіз певних клініко-статистичних критеріїв захворюваності диспансерної групи пацієнтів з втратою працездатності, а також виходу на інвалідність. Зниження цих показників у динаміці протягом 3 – 5 років найбільш переконливо демонструє соціально-гігієнічне і лікувально-профілактичне значення диспансерного нагляду за здоровими і хворими.

Основною формою проведення активного спостереження за здоров’ям населення є медичні огляди, які поділяються на:

Ø попередні,

Ø періодичні,

Ø цільові медичні огляди.

Попередні медичні огляди проводяться при вступі на роботу або навчання з метою визначення відповідності стану здоров’я вимогам професії або навчання.

Періодичні медичні огляди проводяться для декретованих груп населення, пов’язаних спільними фізіологічними ознаками або умовами праці (діти, підлітки, працівники закладів громадського харчування, дитячих установ, служби побуту тощо). Проводяться регулярно через певні проміжки часу з метою оцінки стану здоров’я та виявлення ранніх ознак захворювань.

Цільові медичні огляди проводяться для раннього виявлення соціально значущих захворювань: туберкульозу, злоякісних новоутворень, хвороб системи кровообігу, порушення зору, плоскостопості і т.д.

Диспансерний нагляд за здоровими особами і хворими проводять лікарі різного фаху.

Виявлених хворих беруть під активний нагляд, складають план заходів щодо їхнього оздоровлення. Звичайно, не саме по собі прийняття хворого на облік, а повне й своєчасне проведення оздоровчих заходів зумовлює ефективність диспансерного нагляду.

Нині до першочергових належать медогляди з метою виявлення хворих на туберкульоз, злоякісні новоутворення, шкірні й венеричні хвороби, зоб, цукровий діабет, а також на хронічний алкоголізм, глаукому та деякі інші недуги.

Диспансеризація не є обов’язковою. Примушувати громадян до проходження диспансеризації ніхто не збирається. Громадяни України повинні бути самі зацікавлені у проходженні диспансеризації, у тому числі знайти час для цього.

На хворого, взятого на диспансерний облік, заповнюють амбулаторну картку з буквою «Д» на титульній сторінці і контрольну картку диспансерного спостереження (форма № 030).

В амбулаторній картці хворого записують:

Ø скарги,

Ø анамнез захворювання і життя,

Ø дані об’єктивного обстеження

Ø результати лабораторних та інструментальних досліджень,

Ø висновки консультантів-спеціалістів.

Діагноз формулюється з відображенням змін в організмі, ступеня тяжкості перебігу захворювання і його стадії, з урахуванням змін при кожній нозології згідно з Міжнародною класифікацією хвороб. Після діагнозу записують лікувально-профілактичні рекомендації та термін повторного планового обстеження хворого.

У контрольній картці диспансерного спостереження вказують:

Ø групу, до якої належить даний пацієнт,

Ø дату взяття на облік

Ø термін його наступного профілактичного огляду.

Крім цього, в контрольній картці роблять помітки щодо виконання лікувально-профілактичних рекомендацій. Картки зберігають у картотеці тих медичних працівників, які здійснюють диспансерний нагляд за хворим. Ці картки потрібні для контролю за своєчасним виконанням планових профілактичних оглядів.

Щодо даних про стан здоров’я людей, які пройшли диспансеризацію, то вони становитимуть конфіденційну інформацію про особу, яка охороняється законом. У разі якщо згодом в Україні буде запроваджено систему загальнообов’язкового державного медичного страхування, дані, отримані в ході диспансеризації, можуть бути використаними для персоніфікації запланованих видатків для медичного обслуговування людини, і жодного порушення права на приватність у цьому.

Персональна відповідальність за проведення диспансеризації покладається на керівників органів та закладів охорони здоров’я.

Організаційний супровід та облік диспансеризації здійснюють органи або заклади охорони здоров’я, які визначені відповідальними за стан надання медичної допомоги населенню на відповідній адміністративній території.

За результатами диспансеризації та додаткового обстеження та консультацій визначають такі контингенти:

1) здорові (Д I) – особи, які не пред’являють жодних скарг, в анамнезі та огляді яких не виявлено хронічних захворювань або порушень функції окремих органів та тканин. Серед них виділяють категорію осіб з «граничними станами», які потребують спостереження (виявлені незначні відхилення від визначених меж норми у величинах артеріального тиску та інших фізіологічних характеристик, які не впливають на функціональну діяльність організму);

2) практично здорові (Д II) – особи, які мають в анамнезі гостре або хронічне захворювання, але не мають загострень протягом декілька років;

3) хворі, які потребують лікування (Д III), – особи з компенсованим перебігом захворювання, рідкими загостреннями, нетривалою втратою працездатності;

4) особи з субкомпенсованим перебігом захворювання, частою та тривалою втратою працездатності;

5) особи з декомпенсованим перебігом захворювання, стійкими патологічними порушеннями, що призводять до стійкої втрати працездатності.

У кожній групі слід враховувати осіб з факторами ризику виникнення захворювань (виробничого, побутового, генетичного характеру).

Здорові та практично здорові особи передаються для обліку та спостереження до закладів (підрозділів закладів) ПМСД (1 раз на рік). Хворі підлягають спільному динамічному спостереженню у дільничних лікарів (лікарів ЗПСМ) та лікарів спеціалістів відповідного профілю (спостереження за схемою відповідного захворювання).

Для спостереження за дітьми та підлітками нині прийняті наступні критерії комплексної оцінки стану здоров’я:

1. Наявність або відсутність у момент обстеження хронічних захворювань.

2. Рівень функціонального стану основних систем організму.

3. Ступінь опірності організму несприятливому впливу.

4. Рівень досягнутого розвитку і ступінь його гармонійності.

Відповідно до указаних критеріїв розроблена схема розподілу дітей за групами здоров’я.

Виділяють 5 груп здоров’я:

Перша група здоров’я – здорові діти з нормальним розвитком та нормальним рівнем функцій.

Друга група здоро’я – здорові діти, що мають функціональні та деякі морфологічні відхилення, а також знижену опірність до гострих та хронічних захворювань.

Третя група здоров’я – діти, які страждають хронічними захворюваннями в стані компенсації, зі збереженням функціональних можливостей організму.

Четверта група здоров’я – діти, які страждають хронічними захворюваннями у стані субкомпенсації, зі зниженими функциональними можливостями організму.

П’ята група здоров’я – діти, які страждають хронічними захворюваннями у стані декомпенсації, зі значно зниженими функциональними можливостями організму.

Переглядів: 4343