МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Нормативність і правильність мовленняУкраїнська літературна мова як вища форма загальнонародної національної мови, відшліфована майстрами слова, характеризується наявністю сталих форм, які є обов'язковими для всіх носіїв мови. Унормованість—головна ознака літературної мови. Норма літературної мови—це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі мовної комунікації. Нормативність мовлення виявляється на усіх рівнях мовної системи: орфоепії, орфографії, акцентуації, лексики, фразеології, морфології, синтаксису, пунктуації. За ярусами мовної системи здійснюється і класифікація мовних норм, з-поміж яких вирізняються такі: орфоепічні—нормативна вимова звуків і звукосполучень; акцентуаційні—регулюють вибір варіантів розташування і переміщення наголошеного складу серед ненаголошених; лексичні та фразеологічні—правильне вживання слів та фразем; графічні—нормативна передача звуків на письмі; орфографічні—нормативне написання слів; словотворення—регулюють відбір морфем, їх розташування і словосполучення у складі нового слова; морфологічні—правильне вживання морфем, морфологічних форм та їхніх варіантів; синтаксичні—усталені зразки побудови словосполучень та речень; стилістичні—відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування; пунктуаційні—нормативне вживання розділових знаків. Норми словотворення, морфологічні та синтаксичнінорми іноді об'єднують в одну групу—граматичні норми. Норми характеризуються системністю, історичною і соціальною зумовленістю, стабільністю. Проте з часом норми можуть змінюватися. Тому в межах норми співіснують мовні варіанти—видозміни однієї й тієї самої мовної одиниці, наявні на різних мовних рівнях: фонетичному, лексичному, морфологічному чи синтаксичному. Варіанти виникають відповідно до потреб суспільства в кодифікації написань і відображають тимчасове співіснування старого й нового в мові. У словниках українського літературного слововживання розрізняють варіанти акцентні (алфавіт і алфавіт), фонематичні (вогонь і огонь), морфологічні(Зшст, а в Р.в. моста й мосту). У процесі розвитку літературної мови кількість і якість мовних варіантів змінюється. Мовні норми найповніше й у певній системі фіксуються у правописі, словниках, довідниках, підручниках, посібниках. Культура писемного й усного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб досконало знати мовні норми й послідовно дотримуватися їх.
|
||||||||
|