Сутність організаційної діяльності та її складові

ТЕМА 5. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ПРОЦЕС.

Лекція 5.

Сутність організаційної діяльності та її складові.

5.2. Організаційні парадигми та принципи управління.

ВСТУП

Будь-яка організація є відкритою динамічною системою. Істотне проникнення у внутрішню будову організації забезпечується використанням системного підходу – набору взаємопов’язаних і взаємозв’язаних частин, складеному у такому порядку, що дозволяє відтворити ціле. Розвиток організації та її майбутнє обумовлюється впливом факторів її середовища: зовнішнього та внутрішнього.

Внутрішнє середовище кожної організації формується під впливом змінних, що роблять безпосередній вплив на процес перетворень. Внутрішні змінні - це ситуаційні фактори всередині організації, що постійно знаходяться в полі зору менеджерів: цілі, структура організації, її завдання, технологія і люди.

Важливою ситуаційною змінною в організації є структура організації. Структура організації як необхідний її елемент встановлює такі взаємини органів управління і функціональних підрозділів, що дозволяють найбільш ефективно досягти цілей організації. Цьому сприяє соціальний поділ праці.

Від ефективності побудови організаційної структури організації залежить злагодженість роботи всіх підрозділів, що у свою чергу впливає на економічну діяльність всієї організації.

Вихідний поштовх для теоретичного аналізу організаційного процесу як специфічного об’єкту економічних відносин надали роботи таких зарубіжних вчених як Е. Гоффман, Г. Мінцберг, Е. Петтігрю, У. Оучі, Т. Діл, Е. Кеннеді, Г. Хофстеде, Р. Рюттингер, Е. Шейн, Г. Трайс, Дж. Бейер, Е.Дж. Долан, М. Кастельс, Р. Лінтон. Серед вітчизняних авторів, у роботах яких вивчаються окремі аспекти організаційного процесу, слід виділити таких фахівців як В.В. Александров, С.І. Архієреєв, О.С. Ахієзер, Ю.В. Васильчук, О.С. Віханський, Г.Н. Колесников, І.Й. алий, О.І. Наумов, Ю.І. Палеха, С.М. Панчишин, С.Е. Пивоваров, В.В. Томілов, Е.А. Уткін.

Сутність організаційної діяльності та її складові

В процесі вивчення цієї теми важливо усвідомити сутність трьох ключових категорій: "організація", "організаційний процес (діяльність)", "організаційна структура". Вони тісно пов’язані між собою, але не є синонімами.

Організація – процес поділу, групування та координації робіт, видів діяльності і ресурсів для досягнення поставлених цілей. Реалізація функції організації здійснюється у процесі організаційної діяльності.

Організаційна діяльність – процес усунення керівником невизначеності між людьми щодо роботи або повноважень і створення середовища, придатного для їх спільної діяльності.

Основні складові організаційного процесу (організаційної діяльності):

а) поділ праці - поділ загальної роботи на окремі складові частини, достатні для виконання окремим працівником відповідно до його кваліфікації та здібностей;

б) департаменталізація - групування робіт та видів діяльності у певні блоки (підрозділи: групи, відділи, сектори, цехи, виробництва тощо);

в) делегування повноважень - підпорядкування кожного такого підрозділу керівникові, який отримує необхідні повноваження;

г) встановлення діапазону контролю - визначення кількості працівників, безпосередньо підлеглих даному менеджерові;

д) створення механізмів координації - забезпечення вертикальної та горизонтальної координації робіт та видів діяльності [2, с. 96; 3, с. 134].

Організаційний процес – це достатньо складний вид діяльності. Це наочно підтверджує рис.5.1, на якому представлено діапазони можливих рішень в межах організаційної діяльності.

Рис. 5.1. Діапазони рішень в процесі організаційної діяльності

Кінцевим результатом організаційної діяльності є вибір певної позиції у діапазонах всіх елементів організаційної діяльності. Такий вибір у підсумку і формує організаційну структуру.

Організаційна структура в теорії управління визначається як абстрактна категорія, що характеризується трьома організаційними параметрами:

1. Ступінь складності;

2. Ступінь формалізації;

3. Ступінь централізації.

Складність - кількість виразних ознак організації. Чим більше вертикальних рівнів в ієрархії управління та кількість підрозділів на одному рівні, тим складніше координувати діяльність організації.

Ступінь формалізації- ступінь, в якому організація покладається на правила та процедури, спрямовуючи поведінку своїх працівників. Чим більше правил та регуляторів в організації, тим більш формалізованою є структура організації.

Централізація - місце зосередження права прийняття рішень. Якщо всі рішення (або їх більшість) приймаються вищими керівниками, тоді організація є централізованою.

Децентралізація - передача права прийняття рішень з вищих рівнів управління на нижчі.

5.2. Організаційні парадигми та принципи управління

Все різноманіття підходів до організаційної діяльності можна представити у вигляді двох альтернативних парадигм (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Альтернативні парадигми організаційного процесу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.