Методи управління: кібернетичний підхід

Розділення систем на тих, що управляють і керовані служить атрибутом кібернетичного підходу. Він полягає також в обґрунтуванні інформаційної суті управління, універсальності законів управління в системах різної природи, виявленні і організації механізмів зворотного зв'язку в системах управління, оптимізації поведінки системи на основі зворотних зв'язків і відповідно до заздалегідь визначеної мети. Якщо ґрунтуватися на чинниках зворотного зв'язку, одному з основних атрибутів кібернетичного підходу, всі методи управління, що вивчаються в менеджменті, можна розділити на детермінований, програмно-цільовий і ціннісно-орієнтований методи.

Використання детермінованого методу (рис. 5.6) стосовно організації передбачає перш за все постановку мети. На основі цього розробляється програма дій, а потім створюється механізм реалізації наміченої програми з подальшою оцінкою отриманих результатів [1, с. 52].

Критерій

Рис. 5.6. Детермінований метод

У цій схемі зворотний зв'язок забезпечує строгу відповідність поведінки системи розробленій програмі. Призначення зворотного зв'язку — виявити відхилення об'єкту управління для приведення його в стан, передбачений планом. При використанні детермінованого методу управління план виступає як міра оцінки (критерію) результатів функціонування системи, а зворотний зв'язок забезпечує умови дії на виконавчу ланку в разі відхилення від програми.

Переваги методу — його простота і ефективність в умовах незмінного стану зовнішнього середовища. Сфера застосування методу в менеджменті: організації бюрократичного типа.

До недоліків методу можна віднести його жорсткість, тобто неможливість

перебудови при змінах зовнішнього середовища, здатних привести до протиріччя між планом і метою функціонування організації.

Ефективнішим в умовах непостійності зовнішнього середовища є програмно-цільовий метод управління. У науково-методичній літературі і на професійному жаргоні господарських керівників словосполука «програмно-цільовий» давно закріпилося. Проте слід визнати, що фактичний сенс цього поняття, як правило, зводиться до адресності розподілу ресурсів і не відноситься до методології управління. Одним з перших, хто запропонував розглядати програмно-цільовий метод на основі вивчення чинників зворотних зв'язків (тобто з кібернетичних позицій), був академік Н. Моїсєєв [1, с. 52].

Головна відмінність програмно-цільового методу від детермінованого полягає в розвиненішому механізмі зворотного зв'язку, що забезпечує не лише коректування поведінки системи, але і коректування самої програми на користь досягнення мети. Слід підкреслити, що йдеться не про довільне коректування програми, коли лише фіксується ситуація, що склалася, а про коректування, що забезпечує досягнення мети оптимальним чином за постійно змінних зовнішніх умов і з врахуванням непередбачених внутрішніх змін.

Головним критерієм при використанні програмно-цільового методу є мета, а не план, як при використанні детермінованого методу. Розглянемо структуру програмно-цільового методу (рис. 5.7).

Рис. 5.7. Програмно-цільовий метод

Порівняно розвинений механізм зворотного зв'язку забезпечує гнучкість управління. Він містить дві петлі зворотного зв'язку. Перша забезпечує коректування поведінки системи при її відхиленні від заданого планом стану і за умови, що план не суперечить мети. Друга петля призначена для зміни плану, якщо в процесі функціонування організації план перечитиме її меті. Механізм зворотного зв'язку забезпечує не лише фіксацію відхилень і формування відповідних дій, що управляють, але і складніші дії, пов'язані з аналізом обставин, сприяючих виникненню цих відхилень.

Програмно-цільовий метод управління служить кроком вперед у пошуках таких підходів до управління, коли на першому місці коштує не формальний контроль над виконанням завдання, а створення умов для ефективного функціонування організації.

Розгалуженість і велика глибина зворотних зв'язків утворюють передумови до синергетичних тенденцій в організації, її орієнтацію на саморозвиток. Програмно-цільовий метод управління характерний для організацій органічного типа, що поступово займають в сучасному менеджменті переважаюче положення в порівнянні з організаціями бюрократичного типа. Він складніше в реалізації, більш інформаційноємний і передбачаючий нестандартні організаційні структури. Проте, в динамічних ринкових умовах саме ці обставини забезпечують ефективність методу.

Подальшим розвитком уявлень про управління є ціннісно-орієнтований метод управління (рис. 5.8) [1, с. 53].

Рис. 5.8. Ціннісно-орієнтований метод

При використанні цього методу механізм зворотного зв'язку містить три петлі, що забезпечують коректування поведінки системи управління відповідно до розробленої програми, її коректування на основі поставленої мети і зміну. Таким чином, метод допускає зміни не лише плану, але і мети. Хоча мета і є внутрішнім спонукаючим мотивом, все ж визначальним чинником целеполагания служить система цінностей. Вона є найбільш стійкою категорією людських відносин, що сформувалася на основі довгого досвіду практичної і інтелектуальної діяльності. Система цінностей одночасно виступає і як основа целеполагания, і як глобальний критерій управління. Ціннісно-орієнтований метод управління включає програмно-цільовий і детермінований методи як окремий випадок — перехід від детермінованого до програмно-цільового і від програмно-цільового до ціннісно-орієнтованого. Він передбачає не перекреслювання попереднього методу, а його якісний розвиток. Внутрішня логіка цього розвитку обумовлена в даному випадку розвитком механізму зворотних зв'язків і обгрунтуванням можливостей зміни критеріїв:

план — мета — система цінностей.

Таким чином, ціннісно-орієнтований метод управління стосовно організацій можна розглядати як модель узагальненої концепції управління. Система цінностей з часом змінюється, але пошук абсолютного критерію більш високого рівня, ніж система цінностей, неминуче виводить дослідника за межі науки [1, с. 55].

Останнім часом збільшується число робіт, що показують, що менеджмент, орієнтований на соціальне або природне середовище, сприяє досягненню ефективності в діяльності організацій.

Це підтверджує актуальність використання ціннісно-орієнтованого методу, який, мабуть, стане визначальним у менеджменті XXI ст.

Управління є свого роду примусом, насильством над системою як частиною середовища, покликане корегувати природний рух, визначений початковими умовами, вихідним станом і змінними процесами в системі і системи із зовнішнім середовищем. Результатом стає досягнення мети управління. При цьому важливо відзначити, що природний рух (саморозвиток) визначається деяким діапазоном вірогідних станів, тому, якщо управління здійснюється в межах цього діапазону, ми можемо говорити про керований ззовні саморозвиток. Проблеми самоорганізації вивчають в різних наукових дисциплінах, і перш за все в рамках синергетики.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Альтернативні парадигми організаційного процесу	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.